ПОСТАНОВА
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.
учасниками якої є:
заявник - ОСОБА_1 (далі - заявник), інтереси якого представляє адвокат Дембіцький Сергій Олександрович (далі - адвокат заявника), заінтересовані особи - орган опіки і піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ОСОБА_2 (далі - бабуся заявника), про визнання бабусі заявника недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна за касаційною скаргою заявника на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2025 року, яке ухвалили суддя Палінчак О. М., присяжні Марчук В. А., Охман О. В., і постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2025 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.
(1) Вступ
1. Заявник є внутрішньо переміщеною особою з м. Херсона. Разом із ним у м. Хмельницькому проживає його мати та бабуся. Оскільки перша має проблеми зі здоров`ям, а друга страждає на психічне захворювання, він звернувся до суду та як єдиний годувальник у сім`ї просив визнати бабусю недієздатною, встановити над нею опіку, а його призначити її опікуном.
2. Суд першої інстанції задовольнив заяву частково: визнав бабусю недієздатною та встановив над нею опіку; у задоволенні іншої частини вимог відмовив; передав бабусю під опіку виконавчому комітету міської ради; встановив строк дії рішення - два роки з дня набрання ним законної сили. Апеляційний суд з таким рішенням погодився. Суди мотивували відмову в призначенні заявника опікуном, зокрема, тим, що він не надав доказів спроможності виконувати обов`язки опікуна, дбати про бабусю, створити для неї необхідні побутові умови, забезпечити доглядом і лікуванням, тобто здійснювати нормальне життєзабезпечення підопічної; не підтвердив стан свого здоров`я, не надав відомості про обстеження умов її та його життя, майновий стан, працевлаштування, місце роботи тощо; крім того, у бабусі заявника є донька, яка хоч і має проблеми зі здоров`ям та не виявила бажання доглядати за матір`ю, але відсутні докази, що вона з об`єктивних причин взагалі не може доглядати за мамою, з огляду на що цей обов`язок слід було б покласти виключно на внука.
3. Заявник вважав судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви помилковими. Подав касаційну скаргу. Стверджував, що суди необґрунтовано відмовили у призначення його опікуном, зокрема, не відповіли на суттєві доводи його заяв.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав вирішити питання про те, чи є обґрунтованою відмова у задоволенні заяви про призначення опікуна недієздатної особи, якщо суд не відповів на всі суттєві доводи заявника. Виснував, що суди першої й апеляційної інстанцій передчасно виснували про відмову у задоволенні заяви про призначення заявника опікуном його бабусі, оскільки не врахували, що під час розгляду справ окремого провадження загальні правила щодо змагальності сторін і меж судового розгляду незастосовні. Тому мали відповісти на ключові доводи заявника та встановити всі обставини, необхідні для вирішення питання про призначення опікуна недієздатної особи.
(2) Зміст заяви
5. У липні 2024 року заявник звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати його бабусю недієздатною, встановити над нею опіку та призначити заявника її опікуном. Мотивував так:
5.1. Бабуся страждає на психічне захворювання. Через це самостійно не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, відповідного медичного нагляду та лікування.
5.2. Догляд ліг повністю на плечі заявника. Він єдиний із близьких родичів спроможний це робити. Його мати є інвалідом ІІІ групи. Згідно з довідкою МСЕК їй протипоказані фізичні вправи, нервово-психічне перевантаження, перебування в несприятливих метеоумовах, що унеможливлює догляд за бабусею.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
6. 12 березня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення, згідно з яким заяву задовольнив частково: визнав бабусю заявника недієздатною та встановив над нею опіку; у задоволенні іншої частини вимог відмовив; передав її під опіку Виконавчому комітету Хмельницької міської ради як органу опіки та піклування; встановив строк дії рішення - два роки з дня набрання ним законної сили. Мотивував так:
6.1. Бабуся заявника дійсно страждає психічним захворюванням і згідно з висновком судово-психіатричної експертизи не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. Вимога про визнання її недієздатною є обґрунтованою.
6.2. У поданні органу опіки та піклування немає обґрунтування необхідності призначення саме заявника опікуном над його бабусею. Це подання ґрунтується на ініціативі заявника призначити його опікуном, не містить обґрунтування відповідності призначення інтересам недієздатної, оцінки фізичної та матеріальної можливості заявника виконувати обов`язки опікуна, створити необхідні побутові умови для недієздатної, забезпечити її доглядом і лікуванням, тобто здійснювати нормальне життєзабезпечення підопічної, а також оцінки того, чи може її донька станом на час розгляду справи виконувати опікунські обов`язки. Тому подання органу опіки та піклування є передчасним, бо внесене без повного дослідження обставин і ґрунтується виключно на даних, отриманих від заявника.
6.3. Заявник не надав належних і допустимих доказів того, що він зможе виконувати обов`язки опікуна щодо бабусі згідно з частиною першою статті 67 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
7. 20 травня 2025 року Хмельницький апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін.Навів мотиви, близькі за змістом до тих, які є у рішенні суду першої інстанції. Крім того, зазначив:
7.1. У поданні органу опіки та піклування немає даних щодо стану здоров`я заявника, того, чи перебуває він на обліку в психіатра або нарколога, немає даних про обстеження умов життя особи, яка потребує опіки, опису її майна, перевірки умов життя заявника, його майнового стану, працевлаштування, місця роботи тощо.
7.2. У бабусі заявника є дочка, яка, хоч і має певні проблеми зі здоров`ям, проте не виявила бажання здійснювати опіку над мамою. Відсутні докази, що за останньою донька з об`єктивних причин взагалі не може доглядати, і що цей обов`язок слід покласти виключно на внука.
7.3. Заявник не довів спроможності здійснювати опіку над недієздатною особою, дбати про неї, про створення необхідних побутових умов, забезпечувати її доглядом і лікуванням, тобто здійснювати нормальне життєзабезпечення підопічної та виконувати обов`язки опікуна щодо бабусі.
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
8. 12 червня 2025 року адвокат в інтересах заявника подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у призначенні заявника опікуном його бабусі й ухвалити нове - про таке призначення.
9. 1 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заявника.
10. 3 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Заявник мотивував касаційну скаргу так:
11.1. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах
Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 710/1549/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, від 4 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23, від 7 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 4 червня 2024 року у справі № 753/1417/24, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року у справі № 184/858/19, від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року в справі № 751/9572/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, від 8 січня 2024 року у справі № 753/1905/22.
(2) Позиції інших учасників справи
12. Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
13. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 1 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заявника на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
15. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. Оскільки заявник в апеляційній і касаційній скаргах висловив незгоду із судовими рішеннями судів першої й апеляційної інстанції в частині відмови у призначенні його її опікуном, Верховний Суд переглядає оскаржені судові рішення лише у цій частині.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків апеляційного суду
(2.1) Чи є обґрунтованою відмова у задоволенні заяви про призначення опікуна недієздатної особи, якщо суд не відповів на всі суттєві доводи заявника?
16. Заявник просив, зокрема, призначити його опікуном недієздатної бабусі. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні цієї вимоги. Вважали, що він не довів власну спроможність бути опікуном, неможливість здійснення опіки над бабусею його матір`ю, не підтвердив стану свого здоров`я, умов проживання, працевлаштування, майнового стану тощо.Заявник із цим висновком судів не погодився. Подав касаційну скаргу.
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково погоджується з доводами касаційної скарги.
(2.1.1) Законодавство та судова практика
18. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
19. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
20. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 294 ЦПК України).
21. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).
22. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, він зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування рішення. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права й обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.
З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Якщо суди не нададуть відповіді на основні аргументи заявника та не врахують особливості розгляду справ окремого провадження, передчасним буде висновок про відмову в задоволенні заяви про призначення опікуном через необґрунтованість подання органу опіки та піклування, неподання переконливих і обґрунтованих доказів неможливості родичів недієздатного виконувати опікунські обов`язки за відсутності аналізу фізичної можливості заявника виконувати опікунські обов`язки з урахуванням його працевлаштування в поліції (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 листопада 2025 року у справі № 686/6973/25 (пункт 28, абзаци перший і другий пункту 31, пункти 39-40)).
23. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (частина перша статті 11 ЦК України).
24. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).
25. Право на опіку належить до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (стаття 292 ЦК України). Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (див. mutatis mutandis абзаци третій і четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 у справі про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 листопада 2025 року у справі № 686/6973/25, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 січня 2024 року у справі № 753/1905/22).
26. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статті 60 ЦК України).
27. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
28. За змістом частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном (див. mutatismutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (пункт 136), від 4 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 710/1549/23 (пункт 43), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року в справі № 751/9572/19).
29. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряє орган опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування (див. mutatismutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23).
30. За відсутності подання органу опіки та піклування про призначення заявника опікуном недієздатного висновок судів про відмову в задоволенні заяви є законним і обґрунтованим (див. mutatismutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року у справі № 184/858/19).
31. Якщо орган опіки та піклування вважає за недоцільне призначити заявника опікуном, необґрунтованим є висновок про можливість задоволення відповідної вимоги заявника (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17).
32. Суд призначає опікуна недієздатній особі за поданням органу опіки та піклування, яке має відповідати вимогам закону щодо обґрунтованості та змісту, бути викладеним у належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (див. mutatis mutandisпостанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 4 червня 2024 року у справі № 753/1417/24, від 4 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 710/1549/23 (пункт 52), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, від 8 січня 2024 року у справі № 753/1905/22).
33. Орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан і закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого призначення, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, належним чином мотивувати подання про можливість призначення особи опікуном та насамперед необхідність цього (див. mutatismutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23).
Суди повинні звертати увагу на те, чи виявив заявник бажання стати опікуном лише після оголошення загальної мобілізації у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України. Встановивши, що подання органу опіки та піклування щодо призначення заявника опікуном належним чином не мотивоване, оскільки не містить доводів про врахування особистих стосунків заявника з підопічним, видане без урахування інших родичів недієздатного, які б могли здійснювати опіку над ним, правильним буде висновок про відмову у задоволенні заяви про призначення заявника опікуном (див. mutatis mutandisпостанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 червня 2024 року у справі № 753/1417/24).
34. Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).
35. Якщо заявник не довів належними та допустимими доказами дійсність його намірів щодо забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів недієздатної особи, обґрунтованим є висновок про відсутність достатніх підстав для призначення заявника її опікуном та тимчасове покладення на орган опіки та піклування обов`язків зі здійснення опіки над недієздатним зі встановленням дворічного строку дії такого рішення (див. mutatis mutandisпостанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23).
36. Заявник, який проходить військову службу в Збройних Силах України, зокрема, перебуває у відрядженні, не зможе забезпечити в повному обсязі постійний щоденний догляд за особою, яка цього потребує. Такий заявник не позбавлений права надалі бути призначеним опікуном над недієздатним, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому у повному обсязі виконувати обов`язки опікуна (див. mutatismutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23).
37. Лише факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні її опікуном, оскільки законодавство України не запроваджує особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлює імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою (див. mutatis mutandisпостанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23).
38. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (стаття 64 ЦК України).
39. Стаття 64 ЦК України визначає випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником. Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним. Його розширювальне тлумачення неможливе.
У таких справах із урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, оцінювати їхню здатність виконувати функції саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів заявника як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати критерії, яким має відповідати особа як опікун, визначені Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24).
40. Закон не забороняє встановити опіку над недієздатною особою кількох опікунів. Але, встановивши наявність неприязних відносин між претендентами на опіку, правильним буде висновок про те, що призначення кількох опікунів може зумовити загострення конфліктних ситуацій, а внаслідок цього - погіршення самопочуття недієздатної особи (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 січня 2024 року у справі № 753/1905/22).
(2.1.2) Факти справи
41. За обставинами справи:
- заявник є внуком бабусі, що підтверджують копія свідоцтва про народження заявника (серії НОМЕР_1 ), копія свідоцтва про народження матері заявника - ОСОБА_3 (серії НОМЕР_2 ), копія свідоцтва про зміну імені матері заявника (серії НОМЕР_3 ), копія свідоцтва про зміну імені матері заявника (серії НОМЕР_4 );
- бабуся проживає разом із заявником за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджують копії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 21 грудня 2022 року;
- згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 732 від 26 вересня 2024 року бабуся, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на стійке хронічне психічне захворювання - органічний розлад особисті змішаного генезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними (а. с. 50-51);
- згідно з поданням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 30 грудня 2024 року № 2024414 про встановлення опіки над бабусею заявника та призначення їй опікуна (а. с. 71) опікунська рада вирішила задовольнити заяву, прийняти висновок про можливість заявника виконувати обов`язки опікуна та внести подання суду першої інстанції про встановлення опіки над недієздатною бабусею і призначення її опікуном заявника.
(2.1.3) Застосування норм до фактів справи
42. Заявник у касаційній скарзі скаржився, зокрема, на недоліки обґрунтування оскаржених судових рішень. Колегія суддів вважає твердження заявника частково обґрунтованими. Суди першої й апеляційної інстанцій передчасно виснували про відмову у задоволенні заяви про призначення заявника опікуном його бабусі, оскільки не врахували, що під час розгляду справ окремого провадження загальні правила щодо змагальності сторін і меж судового розгляду незастосовні (речення перше частини третьої статті 294 ЦПК України).
43. Суди не з`ясували обставини, пов`язані з працевлаштуванням заявника, станом здоров`я його матері, її здатністю виконувати функції опікуна недієздатної бабусі заявника, його спроможністю бути єдиним годувальником сім`ї, житлово-побутовими умовами проживання,ставленням бабусі заявника до нього та її доньки, а також характер відносин між бабусею і її донькою, а також між бабусею й онуком тощо. Крім того, апеляційний суд не відповів на суттєві доводи апеляційної скарги заявника і не звернув увагу на обставини, які той намагався підтвердити, надавши певну інформацію разом із апеляційною скаргою. З огляду на особливості окремого провадження апеляційний суд мав перевірити ці обставини.
44. З огляду на вказане в оскарженій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
45. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
46. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
47. Із урахуванням висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги через порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм права судові рішення в оскарженій частині слід скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду