ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/24896/25

Описова частина

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, у якій просила встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рідним братом якої є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є дідом заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заяву мотивовано тим, що батьками заявника є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . До укладення шлюбу мати заявника мала прізвище « ОСОБА_8 », її батьками були ОСОБА_9 та ОСОБА_5 . Водночас відомості щодо ОСОБА_5 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні.

Згідно з даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян батьками ОСОБА_3 були ОСОБА_10 та ОСОБА_4 . Батьками ОСОБА_4 були ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 померла.

Заявник зазначала, що підтвердити у позасудовому порядку факт того, що її дід ОСОБА_5 та мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - були рідними братом і сестрою, неможливо, оскільки відповідні актові записи органів державної реєстрації актів цивільного стану відсутні. Звернення до державних архівних установ результатів не дали, оскільки згідно з отриманими відповідями відповідні архівні відомості не збереглися. Наявність таких родинних зв`язків можуть підтвердити лише свідки, які проживали з указаними особами в одному населеному пункті.

Крім того, заявник посилалася на те, що інших близьких родичів між нею та ОСОБА_3 немає.

Відсутність відповідних актових записів, а також наявні розбіжності у написанні прізвищ, імен та по батькові у документах унеможливлюють підтвердження родинних відносин заявника з ОСОБА_3 в адміністративному порядку та внесення відповідних змін до актових записів.

Зазначала, що встановлення факту родинних відносин необхідне їй для реалізації спадкових прав після смерті ОСОБА_3 та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі судді Карплюка О. І. рішенням від 07 жовтня 2025 рокузаяву задовольнив.

Встановив факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рідним братом якої є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що встановлення факту родинних відносин має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації нею спадкових прав, а підтвердити цей факт у позасудовому порядку вона позбавлена можливості у зв`язку з відсутністю відповідних актових записів та документів, які б безпосередньо підтверджували такі родинні зв`язки.

Дослідивши надані заявником докази, зокрема паспортні дані заявника, свідоцтва про народження, шлюб та смерть членів родини, свідоцтво про право на спадщину та інші письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони підтверджують наявність родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Урахувавши, що встановлення зазначеного факту породжує для заявника юридичні наслідки, а спір про право відсутній, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 04 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року скасував, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишив без розгляду.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що встановлення факту родинних відносин, про який просить заявник, безпосередньо пов`язане з реалізацією нею спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , а тому суд першої інстанції повинен був перевірити наявність інших осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені внаслідок встановлення такого факту.

Суд апеляційної інстанції встановив, що після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа, у межах якої із заявами про прийняття спадщини звернулися не лише ОСОБА_1 , яка вважає себе двоюрідною сестрою спадкодавця, а й ОСОБА_2 , яка також посилається на наявність родинних відносин зі спадкодавцем, та ОСОБА_14 , який вважає себе спадкоємцем як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Крім того, нотаріус повідомив ОСОБА_1 про неможливість встановлення її родинних відносин зі спадкодавцем за наданими документами, а встановлення такого факту необхідне заявнику саме для оформлення спадкових прав.

Апеляційний суд дійшов висновку, що встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 впливає на права інших осіб, які претендують на спадкове майно, зокрема на визначення кола спадкоємців та розмір їхніх часток у спадщині.

За таких обставин апеляційний суд вважав, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_14 існує спір про право на спадкування, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, що відповідно до частини шостої статті 294 та частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту родинних відносин у порядку окремого провадження.

У червні 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2026 року, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року залишити в силі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначила, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15 та у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність спору про право, оскільки сам собою факт звернення інших осіб із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не свідчить про існування реальної суперечності щодо суб`єктивного права заявника та не є безумовною підставою для залишення заяви без розгляду.

Предметом розгляду цієї справи було виключно встановлення юридичного факту родинних відносин, а не визначення кола спадкоємців, черговості спадкування, розміру спадкових часток чи належності спадкового майна. Встановлення такого факту саме собою не породжує права на спадщину, а лише створює передумови для подальшого звернення до нотаріуса та реалізації спадкових прав.

Апеляційний суд не встановив, яке саме право ОСОБА_2 порушується встановленням факту родинних відносин між заявником та спадкодавцем, чи заперечує вона сам факт таких родинних відносин, а також чи існує між сторонами реальний спір щодо належності, обсягу або способу реалізації спадкових прав.

Вважає, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються лише на припущенні про можливе виникнення спору між потенційними спадкоємцями у майбутньому, тоді як спір про право має бути реальним, а не ймовірним.

Крім того, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції фактично ототожнив наявність інших осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини, із наявністю спору про право, не перевіривши, чи існують між такими особами конкретні суперечності щодо спадкових прав.

Також зазначає, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції були відсутні докази існування спору щодо спадкового майна або заперечення будь-якою особою факту її родинних відносин зі спадкодавцем. Обставини, на які послався апеляційний суд, виникли або стали відомі після ухвалення рішення суду першої інстанції та не свідчать про неправильність його висновків.

На думку заявника, суд першої інстанції правильно встановив, що вона не має іншої можливості підтвердити родинні відносини зі спадкодавцем через відсутність відповідних актових записів, а встановлення такого юридичного факту відповідає вимогам статті 315 ЦПК України.

Аргументи інших учасників справи

У серпні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Богач А. А., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, ухвалена відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що доводи ОСОБА_2 фактично зводяться до обґрунтування правильності кінцевих висновків суду апеляційної інстанції, однак не спростовують аргументів касаційної скарги про неповне дослідження судом доказів і неналежне встановлення обставин справи.

Верховний Суд ухвалою від 08 липня 2026 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Ленінського районного суду міста Кіровограда.

29 липня 2026 року матеріали справи № 686/24896/25 надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, зазначаючи, що встановлення такого факту необхідне їй для підтвердження родинного зв`язку із ОСОБА_3 , усунення розбіжностей у документах та реалізації прав.

Із матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , відомо, що 26 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 як її двоюрідна сестра.

Листом від 07 січня 2025 року нотаріус повідомив ОСОБА_1 про неможливість встановити на підставі поданих документів факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та спадкоємцем ОСОБА_1 , зокрема те, що дід заявника ОСОБА_13 та мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 були рідними братом та сестрою.

Крім того, матеріалами спадкової справи підтверджується, що, крім ОСОБА_1 , із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулися також інші особи, зокрема ОСОБА_2 , яка вважає себе двоюрідною сестрою спадкодавця, та ОСОБА_14 , який посилається на право спадкування як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 23 лютого 2026 року у справі № 686/34633/25 залишив без розгляду заяву ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю спору про право, оскільки встановлення такого факту може впливати на права та обов`язки інших осіб, які претендують на спадкове майно, зокрема ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У порядку окремого провадження можуть розглядатися справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, за умови, що такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав особи; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує відповідний факт; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту, який просить встановити заявник, суд повинен з`ясувати мету його встановлення та правові наслідки, які виникнуть у результаті задоволення такої заяви.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно з частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Під спором про право у справах окремого провадження необхідно розуміти наявність суперечності між суб`єктами цивільних правовідносин щодо існування, належності або обсягу певного суб`єктивного права, а також ситуацію, коли встановлення юридичного факту може вплинути на права та обов`язки інших осіб.

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо встановлення факту, що має юридичне значення, може вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Зокрема, у справах, пов`язаних із реалізацією спадкових прав, необхідно з`ясувати, чи існують інші спадкоємці у порядку, визначеному нормами спадкового права (ЦК України), які оспорюють право заявника на спадкування, оскільки спір про право має бути реальним, а не ґрунтуватися лише на припущеннях про можливість його виникнення у майбутньому.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).

Водночас Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 175/1578/23 (провадження № 61-12594св23) зазначив, що справи, пов`язані зі спадкуванням, підлягають розгляду за правилами позовного провадження у разі, якщо встановлення юридичного факту може вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб, а також за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від підтвердження певного юридичного факту (зокрема, факту родинних відносин зі спадкодавцем, проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, постійного проживання разом із ним на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року), особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення такого факту, яка розглядається у порядку окремого провадження лише за умови відсутності спору про право.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Хоча у заяві ОСОБА_1 зазначала про необхідність встановлення цього факту для приведення у відповідність анкетних даних та внесення змін до актових записів, із матеріалів спадкової справи встановлено, що 26 листопада 2024 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 як її двоюрідна сестра.

Листом нотаріуса від 07 січня 2025 року заявника повідомлено, що за наданими документами неможливо підтвердити факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та спадкоємцем ОСОБА_1 .

Отже, апеляційний суд правильно встановив, що юридичний факт, про встановлення якого просить заявник, необхідний їй саме для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 .

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися також інші особи, зокрема ОСОБА_2 , яка вважає себе двоюрідною сестрою спадкодавця, та ОСОБА_14 , який посилається на право спадкування як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Також установлено, що Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 23 лютого 2026 року у справі № 686/34633/25 заяву ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 залишив без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право, оскільки встановлення відповідного факту може впливати на права інших осіб, які претендують на спадкове майно.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано керувався тим, що встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у цій справі безпосередньо пов`язане з реалізацією заявником спадкових прав та може впливати на права й інтереси інших осіб, які також звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

При цьому апеляційний суд установив не лише факт існування інших осіб, які претендують на спадкове майно, а й наявність між ними різних правових підстав для набуття права на спадкування. Зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на наявність родинних відносин зі спадкодавцем, тоді як ОСОБА_14 обґрунтовує своє право на спадкування проживанням зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Крім того, ОСОБА_2 , звертаючись з апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, фактично заперечувала можливість встановлення такого факту в порядку окремого провадження, посилаючись на вплив оскаржуваного рішення на її спадкові права.

Отже, у цій справі наявний не гіпотетичний, а реальний конфлікт інтересів між особами, які претендують на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , оскільки встановлення заявленого факту може вплинути на визначення кола спадкоємців, черговість спадкування та обсяг спадкових прав кожної з таких осіб.

Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду про те, що за встановлених обставин заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки встановлення такого факту пов`язане з подальшим вирішенням спору про право на спадкування, який має розглядатися у порядку позовного провадження.

Залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду не позбавляє її права звернутися до суду із відповідним позовом та доводити факт родинних відносин зі спадкодавцем у межах спору щодо спадкових прав.

Подібний висновок щодо застосування частини шостої статті 294 та частини четвертої статті 315 ЦПК України Верховний Суд виклав у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 330/626/20 (провадження № 61-15015св20), від 04 січня 2024 року у справі № 449/1108/21 (провадження № 61-9418св23), від 02 жовтня 2024 року у справі № 404/1599/21 (провадження № 61-10317св24).

Посилання заявника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15 та у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23, не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки висновки у цих справах зроблені за інших установлених фактичних обставин, зокрема щодо відсутності реального спору між спадкоємцями.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку апеляційного суду про наявність спору про право та відсутність правових підстав для встановлення заявленого факту у порядку окремого провадження, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду