ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 924/36/26

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ " Акціонерний банк "Укргазбанк", Банк, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний край" (далі - ТОВ "Олійний край", відповідач 1), ОСОБА_1 (відповідач 2) та ОСОБА_2 (відповідач 3) про стягнення 5 318 364,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує про неналежне виконання умов кредитного договору №132/2025/ХмОД-МСБ-ВКЛ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9" в АБ "Укргазбанк", договору поруки № 132/2025/ХмОД-МСБ-ВКЛ-П1 від 04.02.2025 та договору поруки №132/2025/ХмОД-МСБ-ВКЛ-П2 від 04.02.2025.

Ухвалою від 09.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/36/26 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачам строк для подання відзиву та призначено дату підготовчого засідання.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою просить накласти арешт в межах суми 5 318 364,10 грн на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 заяву ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" про забезпечення позову від 22.04.2026 задоволено частково.

Накладено арешт в межах суми 5 318 364,10 грн на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме:

- земельну ділянку, площею 0.3 га, кадастровий номер 6125280600:01:001:0390, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3060054061252;

- земельну ділянку, площею 0.0634 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:3753, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919005261252;

- земельну ділянку, площею 0.0075 га, кадастровий номер 6110100000:06:001:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2689029661101;

- земельну ділянку, площею 0.1857 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:2378, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2607974561040;

- земельну ділянку, площею 0.0003 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0735, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2263798661252;

- земельну ділянку, площею 0.0029 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0740, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2263784761252;

- земельну ділянку, площею 0.025 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0739, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2263774661252;

- земельну ділянку, площею 0.0036 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0728, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2263708361252;

- земельну ділянку, площею 0.04 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0710, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2226220061252;

- земельну ділянку, площею 0.0345 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0709, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2226091061252;

- земельну ділянку, площею 0.0318 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0708, реєстраційний номер б`єкта нерухомого майна: 2226028461252;

- земельну ділянку, площею 0.0546 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0483, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2039051561252;

- земельну ділянку, площею 0.25 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:3408, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1826560761252;

- земельну ділянку, площею 0.8072 га, кадастровий номер 6121283800:01:001:1306, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1544106961212;

- земельну ділянку, площею 0.0825 га, кадастровий номер 6121283800:01:001:1301, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1544093261212;

- земельну ділянку, площею 0.0139 га, кадастровий номер 6121283800:01:001:1302, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1544006761212;

- земельну ділянку, площею 1,995 га, кадастровий номер 6121283800:01:001:1240, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1323979561212,

- нежитлове приміщення, загальною площею 30 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2820073661040;

- нежитлове приміщення, загальною площею 24.7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2820068861040;

- нежитлову будівлю, будівлю продуктового магазину, загальною площею 43.8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2689035961040;

- квартиру, загальна площа (кв.м): 30.5, житлова площа (кв.м): 13.6 за адресою: АДРЕСА_8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2678093361040;

- приміщення механічно-деревообробного цеху під літ. "Г", загальна площа (кв.м): 1591.9 за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2282762261101;

- приміщення основної будівлі - А, приміщення прохідної - Б, приміщення заготівельного цеху - В, приміщення трансформаторної - В-1 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2282703261101;

- житловий будинок, загальна площа (кв.м): 135, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082545361252;

- житловий будинок, загальна площа (кв.м): 135, адреса: АДРЕСА_11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2082524761252.

Накладено арешт в межах суми 5 318 364,10 грн на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме:

- 1/2 частина квартири, загальна площа (кв.м): 59.2, житлова площа (кв.м): 36, опис: частина підвалу під сарай площею 3,0 кв. м. адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1840725205101;

- 1/2 квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна: 24158811.

У задоволенні решти заяви відмовлено.

Задоволивши заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виснував про розумність та обґрунтованість вимог заявника, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом заявлених вимог, та зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в межах суми заборгованості може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Також суд першої інстанції виснував, що вжиття таких заходів є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого подана позовна заява, забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 скасовано частково та викладено пункт другий резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

"2. Накласти арешт в межах суми 5318364,10 грн. на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

- земельну ділянку, площею 0.04 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0710, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2226220061252, ринкова вартість майна - 735060,00 грн.;

- земельну ділянку, площею 0.0345 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0709, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2226091061252, ринкова вартість майна - 639750,00 грн.;

- земельну ділянку, площею 0.0546 га, кадастровий номер 6125280600:02:001:0483, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2039051561252, ринкова вартість майна - 966870,00 грн.;

- нежитлове приміщення, загальною площею 30 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2820073661040, ринкова вартість майна - 1087560,00 грн.;

- нежитлове приміщення, загальною площею 24.7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2820068861040, ринкова вартість майна - 913900,00 грн.;

- квартиру, загальна площа (кв.м): 30.5, житлова площа (кв.м): 13.6 за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2678093361040, ринкова вартість майна - 1040780,00 грн.;

В накладенні арешту на решту нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити".

В іншій частині ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 залишено без змін.

Постанова мотивована очевидною неспівмірністю накладення арешту на все майно ОСОБА_2 з сумою позову - 5 318 364,10 грн, що явно перевищує необхідний обсяг забезпечення.

ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 у справі №924/36/26 в частині скасування ухвали Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026, залишити в силі ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026.

Банк доводить, що постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування заходів забезпечення позову ухвалена з грубим порушенням норм процесуального права, а саме статей 7, 13, 136, 137, частини третьої статті 269 ГПК України.

Банк звертається до Верховного Суду з касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15, від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, від 03.09.2024 у справі №903/753/22, від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23, від 10.09.2025 у справі №906/127/24 при застосуванні статті 269 ГПК України.

Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 296 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскарженого судового рішення.

Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання наявного стану (status quo), поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, зокрема, пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з положеннями частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4).

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу, за загальним правилом, власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляється їх. Водночас конкретний обсяг обмежень визначається змістом відповідного судового рішення.

Отже, наведений захід забезпечення може застосовуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності або іншого речового права на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову позивач зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідачів присудженої до стягнення суми коштів. Арешт майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є поручителями, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Зазначивши, що йому невідомо про вартість і стан майна, на яке пропонується накласти арешт, просив накласти арешт на вказане майно у межах суми заявлених в позові вимог, а саме в розмірі 5318364,10 грн.

При цьому вказував, що ОСОБА_2 був засновником ТОВ "Олійний край" та бенефіціарним власником (вигодонабувачем), 100% статутного фонду належали особисто йому. Усі рішення за статутом про призначення директора ТОВ "Олійний край", отримання зазначеного кредиту приймав особисто він, а також приймав рішення про значні правочини підприємства відповідно до розділу 9 Статуту і т.д

Після укладення кредитного договору (25.02.2025) відбулась зміна складу засновників, якими стали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , частка в статутному фонді кожного з яких становить 50%. ОСОБА_2 виключений із складу засновників (учасників) товариства.

Суд першої інстанції заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" про забезпечення позову задовольнив частково та вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та визначено позивачем у поданій заяві про забезпечення позову і в резолютивній частині цієї ухвали, та на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , в межах суми заявлених позовних вимог, а саме в розмірі 5318364,10 грн.

Апеляційний суд, вказавши, що при застосуванні такого заходу забезпечення майнового позову як арешт нерухомого майна відповідачів суд першої інстанції не встановлював вартість такого нерухомого майна, тоді як мав можливість з метою повного дослідження обставин відповідно до норм частин третьої, четвертої статті 140 ГПК України викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням, і коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Натомість відповідач був позбавлений можливості у дводенний термін надати докази вартості нерухомого майна, оскільки обсяг документів є значним, про що пояснив суду апеляційної інстанції.

Вказане слугувало підставою для задоволення клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи наданих відповідачем ОСОБА_2 доказів - висновків про вартість майна, яке є предметом забезпечення позову. Датою оцінки у наданих висновках вказано 01 травня 2026 року.

Із висновків про вартість майна, наданих відповідачем, апеляційним судом встановлено, що ринкова вартість квартири загальною площею 30,5 кв.м у АДРЕСА_8 становить 1040780,00 грн., ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 30,0 кв.м у АДРЕСА_6 становить 1087560,00 грн., ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 24,7 кв.м у АДРЕСА_9 становить 913900,00 грн., ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0546 га у АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6125280600:02:001:0483 становить 966870,00 грн., ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0400 га у с. Байківці з кадастровим номером 6125280600:02:001:0710 становить 735060,00 грн., ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0345 га у с. Байківці з кадастровим номером 6125280600:02:001:0709 становить 639750,00 грн.

Всього ринкова вартість таких шести об`єктів нерухомого мана, оцінка яких виконана суб`єктом оціночної діяльності ФОП Піняк О.Г. на замовлення ОСОБА_2., становить 5 383 920,00 грн, що перевищує ціну даного спору.

За таких встановлених обставин апеляційний суд виснував, що накладення арешту на все майно ОСОБА_2. очевидно є неспівмірним із ціною спору та явно перевищує необхідний обсяг забезпечення, тоді як суд обмежив накладення арешту сумою позову - 5 318 364,10 грн.

Відтак, в основу оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції поклав нові докази - висновки про вартість шістьох з двадцяти п`яти належних відповідачу ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна, які були виконані суб`єктом оціночної діяльності ФОП Піняк О.Г. на замовлення ОСОБА_2.

Статтею 269 ГПК України визначені межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до приписів якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої вказаної статті, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас Верховний Суд неодноразово вказував на те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови від 09.12.2020 у справі № 924/232/18, від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23, від 14.01.2026 у справі № 914/475/22, від 05.02.2026 у справі № 910/9327/24).

Відтак, покладення в основу постанови суду апеляційної інстанції доказів, які були створені та надані учасником справи вже після постановлення ухвали судом першої інстанції є порушенням норм процесуального права та свідчить про вихід апеляційного суду за межі своїх повноважень.

Крім того, відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", саме звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Висновок про вартість майна не є самостійним документом, передбаченим Законом, а лише відображає результат проведеної оцінки, який міститься у звіті. За відсутності самого звіту суд позбавлений можливості перевірити: які вихідні дані були використані; який методичний підхід застосовано; чи відповідає оцінка вимогам Національних стандартів оцінки; чи містить документ усі обов`язкові реквізити.

Таким чином, подання лише висновку про вартість майна не підтверджує належним чином визначення ринкової вартості майна та не може вважатися достатнім доказом для встановлення його вартості при вирішенні питання про співмірність заходів забезпечення позову.

Крім того, ринкова вартість шести об`єктів нерухомого майна відповідача виконувалась суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Піняк О.Г., проте, сторона не надала суду жодних документів на підтвердження права ФОП Піняк О.Г надавати послуги в області оцінки нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема, фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність у формі оціночної діяльності та отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", проведення оцінки майна фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва, кваліфікаційне свідоцтво якої відкликано, визнано недійсним або дію кваліфікаційного свідоцтва якої зупинено, забороняється.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Всупереч зазначеним нормам матеріального права, матеріали справи не містять чинного Сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України на ім`я ФОП Піняк О.Г.; кваліфікаційного свідоцтва оцінювача Піняк О.Г.; витягу з Державного реєстру оцінювачів.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, правовий статус ФОП Піняк О.Г. як суб`єкта оціночної діяльності не перевірив та безпідставно поклав в основу оскаржуваної постанови висновки про вартість майна, складені особою, чиї повноваження та професійна кваліфікація процесуально не підтверджені.

Відтак, скасувавши частково ухвалу суду першої інстанції на підставі долучених нових матеріалів, апеляційний господарський суд в основу ухваленої постанови поклав висновки про вартість майна, замість звітів про оцінку, не перевірив правосуб`єктності ФОП як оцінювача, безпідставно прийняв нові докази за відсутності їх існування на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, що свідчить про порушення вимоги статей 76, 77, 86, 236 ГПК України. Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду в частині скасування ухвали суду першої інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що нормами процесуального законодавства, а саме статті 145 ГПК України, визначена процедура скасування заходів забезпечення позову, відповідно до якої суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до частини другої статті 145 ГПК клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Відтак, відповідач має право доводити обставини неспівмірності заходів забезпечення чи їх безпідставність, подавши відповідні докази в порядку статті 145 ГПК України, яка дозволяє у найкоротші строки відновити права відповідача у разі їх порушення.

За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі ухвали господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд