ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 399/786/23

1. Описова частина

У жовтні 2023 року заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД» (далі - ТОВ «Агродар ЛТД»), ОСОБА_1 , Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа - державне підприємство «Конярство України» (далі - ДП «Конярство України»), про визнання недійсними рішень, договору оренди землі, витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області «Про державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою» від 15 червня 2021 року № 860 за останньою 23 червня 2021 року було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 3524655100:02:000:0613.

В подальшому рішенням Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 26 липня 2021 року № 1561 вказана земельна ділянка була передана із земель комунальної власності у власність ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 зареєстроване в реєстрі 06 серпня 2021 року.

За договором оренди від 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 передала вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Агродар ЛТД» на строк 10 років. Відповідне право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2022 року.

Вказував, що спірна земельна ділянка була і залишається перебувати в державній власності та в постійному користуванні ДП «Конярство України», тобто не належить до земель комунальної власності територіальної громади, а тому не могла бути передана в приватну власність та в подальшому в оренду.

Ураховуючи викладене, заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області просив:

- визнати недійсним рішення Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 15 червня 2021 року № 860 в частині включення до переліку земельних ділянок, що передаються із державної власності в комунальну власність, земельної ділянки з кадастровим номером 3524655100:02:000:0613;

- визнати недійсним рішення Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 26 липня 2021 року № 1561, яким передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 3524655100:02:000:0613;

- визнати недійсним договір оренди б/н від 17 лютого 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агродар ЛТД», про передачу у користування земельної ділянки, площею 2 га, з кадастровим номером 3524655100:02:000:0613;

- витребувати на користь держави України в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3524655100:02:000:0613, що розташована на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області;

- скасувати державну реєстрацію речового права - права власності ОСОБА_1 (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 43402318) та іншого речового права - права оренди ТОВ «Агродар ЛТД» (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 46946330) щодо земельної ділянки, площею 2 га, з кадастровим номером 3524655100:02:000:0613 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2395942835246), що розташована на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2025 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_1 - Онуфріївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року позов заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною 13 статті 187 ЦПК України.

Роз`яснено право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ (далі - Закон № 4292-ІХ), а тому, в силу положень статті 390 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 4292-ІХ, частини четвертої статті 177 ЦПК України, прокурор мав усунути недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 21 липня 2025 року, шляхом надання експертно-грошової оцінки земельної ділянки; документу про доплату судового збору в разі збільшення вартості спірної земельної ділянки, відповідно до експертно-грошової оцінки; внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, та надання документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду зазначених грошових коштів. Оскільки вказані вимоги закону прокурором не були виконанні, недоліки позовної заяви не усунуті, суд першої інстанції не вбачав підстав для продовження розгляду справи.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 листопада 2025 року апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки прокурор не усунув недоліки позовної заяви, а саме: не надав експертно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, чинну на дату подання заяви, та документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, та чинна на дату подання позовної заяви.

18 листопада 2025 року засобами поштового зв`язку перший заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 399/786/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

17 грудня 2025 року справа № 399/786/23надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури мотивована тим, що суди без відповідного правового обґрунтування виснували про застосування норм частини четвертої статті 177 ЦПК України в редакції, що змінилась після відкриття провадження у справі. Застосування вказаної норми обмежило право прокурора на представництво інтересів держави в суді.

Судами проігноровано норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» в частині того, що замовниками оцінки майна можуть бути лише особи, яким таке майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах. Водночас прокурор не є власником спірної земельної ділянки або ж її користувачем, а також не наділений повноваженнями щодо організації доступу оцінювача щодо неї.Крім того, експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової власності або іншого виду вартості об`єкта оцінки саме на дату оцінки, отже у експерта відсутні повноваження на проведення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на дату, яка вже минула (жовтень 2023 року).

Крім того, судами не враховано, що з наданих доказів вбачається недобросовісність набувачів земельної ділянки. Водночас положення Закону № 4292-ІХ спрямовані на захист прав та законних інтересів саме добросовісного набувача у випадку вибуття майна із власності держави чи територіальної громади. Ураховуючи те, що за вимогою у цій справі відповідає орган місцевого самоврядування, до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми ЦК України, що спрямовані на захист добросовісного набувача. Будь-яка компенсація коштів Онуфріївській селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області, з прийняттям рішень якої і виник спір, є безпідставною.

12 грудня 2026 року через підсистему Електронний суд ДП «Конярство України» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить задовольнити касаційну скаргу, посилаючись на те, що зміни до частини четвертої статті 177 ЦПК України не мають зворотної сили в часі. На момент подання позовної заяви прокурором дотримані усі вимоги процесуального закону. Крім того, позов містить не лише вимогу про витребування земельної ділянки, а й про визнання недійсними рішень та договору оренди, скасування державної реєстрації прав власності та оренди, заявлення яких не обтяжено внесенням грошової суми на депозит суду.

12 грудня 2026 року через підсистему Електронний суд ТОВ «Агродар ЛТД» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суди правильно виходили з того, що після набрання чинності Законом № 4292-ІХ будь-яке подальше вирішення питання про рух справи, зокрема питання можливості її розгляду по суті, має здійснюватися з урахуванням чинного на цей момент матеріально-правового режиму захисту добросовісного набувача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2023 року заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2023 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2024 року справу призначено до розгляду на 22 квітня 2024 року о 14 год 00 хв.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2025 року у зв`язку зі смертю відповідачки ОСОБА_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , до участі у справі залучено її правонаступника - Онуфріївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2025 року позовну заяву прокурора залишено без руху та надано 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання експертно-грошової оцінки земельної ділянки; документу про доплату судового збору в разі збільшення вартості спірної земельної ділянки, відповідно до експертно-грошової оцінки; внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, та надання документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду зазначених грошових коштів

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року позовну заяву заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області залишено без розгляду на підставі частини 13 статті 187 ЦПК України, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 21 липня 2025 року.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон № 4292-ІХ, а тому відповідно до статті 390 ЦК України, пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, частини четвертої статті 177 ЦПК України, прокурор мав усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми у розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок), здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, однак прокурор вказані вимоги закону не виконав, що свідчить про неможливість розгляду вказаної справи судом.

Колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту:

«5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4292-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 4292-IX частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту:

«У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України у редакції Закону України № 4292-IX).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Норма частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у разі подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача норми частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

У разі встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування норм частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Водночас у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилався на наявність підстав для витребування земельних ділянок у недобросовісних набувачів.

За встановлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про залишення позову без розгляду, оскільки прокурор у цій справі пред`явив позов про витребування земельних ділянок у недобросовісних набувачів, а отже, норми частини п`ятої статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, абзацу третього частини другої статті 185 ЦПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача суд може вирішити лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.

Подібні висновки у спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі №603/102/25, від 18 березня 2026 року у справі № 390/599/25.

З урахуванням викладеного, колегія судді дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, частини одинадцятої статті 187 ЦПК України.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У частині шостій статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права призвело до ухвалення неправильних судових рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В усіх інших випадках, зокрема, при вирішенні процесуального питання як у цій справі, судові витрати розподіляються за правилами статті 141 ЦПК України при вирішенні спору по суті.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду першої інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду