ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/32057/25

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , викладене в протоколі засідання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 лютого 2025 року № 5/в, затверджений заступником Міністра оборони України 13 лютого 2025 року;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду і здійснити призначення для подальшої виплати одноразової грошової допомоги дружині ОСОБА_2 , смерть якого настала в період проходження ним військової служби та нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що одноразова грошова допомога не призначається у разі, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

4. Згідно з актом проведення розслідування від 26 січня 2023 року та наказом командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування від 26.01.2023 року № 68 причиною загибелі стала особиста недисциплінованість та недотримання заходів безпеки стрільцем - санітаром ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_2 під час поводження з вибуховим пристроєм.

5. Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 19 вересня 2024 року № 12534/6/05-2024 при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт в концентрації 1,8 %. Вказано, що у живих осіб зазначена концентрація етилового алкоголю в крові, зазвичай, викликає алкогольне сп`яніння середнього ступеню.

6. Оскільки смерть військовослужбовця ОСОБА_2 була наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги.

7. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_3, оформлене протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 лютого 2025 року № 5/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного сп`яніння, що мали своїм наслідком його смерть.

9. Оскільки причина смерті ОСОБА_2 не пов`язана з його перебуванням у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння та вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, то відсутні підстави, встановлені статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для відмови позивачці у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 .

10. Належним способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_3, оформленого протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.02.2025 № 5/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

11. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року залишити в силі

12. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка - старшого сержанта ОСОБА_2 .

13. ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено до Департаменту соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду Комісією Міноборони висновок від 17 жовтня 2024 року № 1062/975/ОГД щодо можливості виплати позивачці одноразової грошової допомоги.

14. 07 лютого 2025 року рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум викладеним у протоколі № 5/в (п.14) позивачці було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до акта службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 26 січня 2023 року смерть ОСОБА_2 настала на подвір`ї в тимчасовому розташуванні підрозділу, внаслідок необережного поводження з вибуховим пристроєм. Вказано, що згідно з листом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 19 вересня 2024 року № 12534/6/05-2024 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,8%. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння.

15. Вважаючи рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , викладене в протоколі засідання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 лютого 2025 року № 5/в, протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи не врахував правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 813/4502/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а та від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19, стосовно того, що визначальним при вирішенні питання щодо наявності або відсутності права члена сім`ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, є не сам стан алкогольного або наркотичного сп`яніння військовослужбовця, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв і перебуванням у стані алкогольного сп`яніння та смертю військовослужбовця.

17. На думку скаржника, одноразова грошова допомога не призначається у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме - вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі), тоді як за обставинами справи, що розглядається, службовим розслідуванням було встановлено, що причиною смерті старшого сержанта ОСОБА_2 стала: особиста недисциплінованість та недотримання заходів безпеки під час поводження з вибуховим пристроєм; множинні проникаючі та непроникаючі сліпі уламкові ушкодження голови, тулуба та кінцівок, з ушкодженням внутрішніх органів.

18. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

19. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

20. Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

21. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

22. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

23. Пунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

24. За змістом частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

25. Згідно з частиною дев`ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

26. Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок, яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

27. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

28. Пунктом 4 Порядку № 975 аналогічно до положень пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається, зокрема у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

29. Статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

30. Аналогічні положення містяться в пункті 29 Порядку № 975.

31. З огляду на вищевказані положення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

32. Разом з тим, така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

33. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі №487/4401/16-а, від 12 липня 2019 року у справі № 0840/2850/18, від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.

34. З огляду на це, колегія суддів зазначає, що відомості, які зазначені зокрема у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та інші документи, що свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

35. При цьому передбачене підпунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 29 Порядку № 975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

36. Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

37. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

38. Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.

39. Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах 20 березня 2018 року у справі № 813/4502/17, від 04 березня 2020 року у справі № 813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19 та від 09 вересня 2025 року у справі № 240/5502/24.

40. Відповідно до витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 13 червня 2023 року № 1784 встановлено, що старший сержант ОСОБА_2 отримав множинні проникаючі та непроникаючі сліпі уламкові ушкодження голови, тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів внаслідок застосування вибухових речовин та підривних пристроїв, які призвели до його смерті.

41. При цьому Регіональна військово-лікарська комісія визначила зазначену травму як таку, що одержана в результаті нещасного випадку та пов`язана з проходженням військової служби.

43. Проте сам по собі висновок Регіональної військово-лікарської комісії про пов`язаність травми із проходженням військової служби не свідчить про безумовне виникнення права членів сім`ї загиблого на одноразову грошову допомогу, оскільки під час вирішення питання про її призначення підлягають встановленню також обставини та причини загибелі військовослужбовця, у тому числі наявність передбачених законом обставин, за яких така допомога не призначається.

42. З акта проведення розслідування від 26 січня 2023 року та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26 січня 2023 року № 68 вбачається, що причиною загибелі ОСОБА_2 визначено його особисту недисциплінованість та недотримання заходів безпеки під час поводження з вибуховим пристроєм. Тому, безпосередньою причиною настання смерті стали не обставини, незалежні від поведінки загиблого, а його власні дії та порушення встановлених заходів безпеки під час поводження з вибуховим пристроєм.

43. Отже, службовим розслідуванням установлено безпосередній зв`язок між поведінкою ОСОБА_2 під час поводження з вибуховим пристроєм, допущеними ним порушеннями заходів безпеки та настанням смерті.

44. Крім того, відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 19 вересня 2024 року № 12534/6/05-2024 за результатами судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,8 %. При цьому інших токсичних речовин, наркотичних засобів, а також метилових, пропілових, бутилових та амілових спиртів не виявлено. У зазначеному листі також вказано, що у живих осіб така концентрація етилового алкоголю зазвичай викликає алкогольне сп`яніння середнього ступеня.

45. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що на момент загибелі ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння та безпосередньо перед загибеллю здійснював дії з вибуховим пристроєм, під час яких, згідно з висновками службового розслідування, допустив порушення заходів безпеки. Зазначені дії перебували у безпосередньому причинному зв`язку з отриманням ним вибухових ушкоджень, які спричинили смерть.

46. При цьому обставини отримання ОСОБА_2 смертельних ушкоджень не свідчать про випадкове настання смерті незалежно від його поведінки, оскільки службовим розслідуванням безпосередньою причиною загибелі визначено саме його особисту недисциплінованість та недотримання заходів безпеки під час поводження з вибуховим пристроєм. Отже, смерть настала внаслідок конкретних дій самого військовослужбовця, вчинених ним під час перебування у стані алкогольного сп`яніння.

47. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність у цій справі об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , його поведінкою під час поводження з вибуховим пристроєм та настанням смерті.

48. Визначальним у цьому випадку є не сам факт виявлення етилового спирту в крові загиблого, а сукупність встановлених обставин, відповідно до яких ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив конкретні дії під час поводження з вибуховим пристроєм, порушив заходи безпеки, що, згідно з висновками службового розслідування, стало причиною його загибелі.

49. Таким чином, смерть ОСОБА_2 є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, що відповідно до підпункту «б» частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обставиною, яка виключає призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

50. При цьому висновок Регіональної військово-лікарської комісії про те, що отримана ОСОБА_2 травма пов`язана з проходженням військової служби, не спростовує наведених висновків. Такий висновок встановлює зв`язок отриманої травми з проходженням військової служби, однак не виключає необхідності встановлення обставин та причин її отримання для цілей застосування статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак сам факт пов`язаності травми з проходженням військової служби не означає безумовного виникнення у членів сім`ї загиблого права на одноразову грошову допомогу, якщо смерть настала за обставин, прямо визначених законом як такі, що виключають її призначення та виплату.

51. За таких обставин суд дійшов висновку, що загибель ОСОБА_2 є наслідком його власних дій під час поводження з вибуховим пристроєм, вчинених у стані алкогольного сп`яніння, що відповідно до статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обставиною, яка виключає призначення одноразової грошової допомоги членам його сім`ї. Відтак позивачка не набула права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , а рішення про відмову у її призначенні є правомірним.

52. Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

53. Ураховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що у зв`язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року підлягає скасуванню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,