ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 591/7804/25

11 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Огорілко Ю. М., звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4113 від 25 вересня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження у справі.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 12 травня 2026 року позивач, через свого представника - адвоката Огорілка Ю. М., подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.

Також ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення такого строку та надання доказів на їх обґрунтування.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, представником позивача було надіслано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник зазначав про те, що позивач у період з 06 квітня 2026 року по 04 травня 2026 року перебував у відпустці, тому ознайомитись з матеріалами справи та повним текстом рішення суду першої інстанції раніше 07 травня 2025 року не мав можливості. Скаржник зауважував, що з моменту ознайомлення з матеріалами справи (07 травня 2026 року) до моменту подання апеляційної скарги ним було дотримано 10-денний термін для подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з апеляційною скаргою, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що у цій справі інтереси позивача представляє адвокат Огорілко Ю. М., якому копію рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2026 року було направлено до його Електронного кабінету 08 квітня 2026 року о 00:39, що у розумінні частин п`ятої, сьомої статті 18 КАС України є належним способом вручення судового рішення. Крім того, відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи позивача та його представника про те, що лише 07 травня 2026 року їм стало відомо про рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованим посилання позивача на його перебування у відпустці, оскільки саме лише посилання на перебування у відпустці без належного документального підтвердження не може бути визнано поважною причиною пропуску процесуального строку. Крім того, позивачем не було наведено обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість подання апеляційної скарги під час перебування у відпустці.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що отримавши електронну копію рішення суду першої інстанції, представник позивача не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою за допомогою підсистеми «Електронний суд» із використанням Електронного кабінету.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем доводи не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою, а тому не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, позивач, в інтересах якого діє адвокат Огорілко Ю. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначене рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки таким його аргументам:

- про оскаржуване рішення суду першої інстанції позивачу стало відомо при ознайомленні з матеріалами справи 07 травня 2026 року (копію заяви з відміткою суду про її прийняття було додано до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження). Апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, було подано представником позивача 12 травня 2026 року, тобто у межах строку на апеляційне оскарження, виходячи з дати ознайомлення з матеріалами справи;

- позивач у період з 06 квітня 2026 року по 04 травня 2026 року перебував у відпустці, а тому не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи та повним текстом рішення суду першої інстанції раніше 07 травня 2026 року. Лише після ознайомлення з матеріалами справи позивач вирішив оскаржити рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не подали, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не позбавляє суд касаційної інстанції можливості переглянути оскаржуване судове рішення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За загальним правилом апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення (частина перша статті 295 КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

У справі, що розглядається, спір виник з приводу оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України, відповідно до частини четвертої якої, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

За правилами, встановленими частиною першою, другою статті 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2024 року у справі № 753/3733/23 Верховний Суд, проаналізувавши наведені процесуальні норми, висновував, що стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальний у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Суд указав, що статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України і, на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним. Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, із урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей. Отже, суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.

У справі № 753/3733/23 Верховний Суд зазначив, що у справах цієї категорії, які є терміновими, у розумінні КАС України, надзвичайно важливим, в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження, є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.

Подібний правовий підхід наведений у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2024 року у справі № 753/3733/23, від 11 лютого 2020 року у справі №462/1961/19, від 04 червня 2021 року у справі №522/5733/20, від 28 червня 2023 року у справі №202/7905/22 та від 07 лютого 2024 року у справі №280/7218/22.

Як убачається із матеріалів справи, що розглядається, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2026 року було ухвалено в порядку письмового провадження.

У резолютивній частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 квітня 2026 року вказано, що рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст рішення виготовлено 07 квітня 2026 року.

Установлено, що копію зазначеного рішення суду першої інстанції було надіслано представнику позивача - адвокату Огорілку Ю. М. в його Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" 08 квітня 2026 року о 00:39, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.

Водночас апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції представником позивача подано до суду апеляційної інстанції лише 12 травня 2026 року.

Як наслідок, суд апеляційної інстанції констатував, що апеляційну скаргу у цій справі подано з пропуском передбаченого частиною четвертою статті 286 КАС України десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені скаржником підстави для його поновлення є неповажними.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску строку апеляційного оскарження з огляду на таке.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Статтею 44 КАС України закріплено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому останній повинен вчиняти всі необхідні дії для своєчасного звернення з належним чином оформленою апеляційною скаргою.

Верховний Суд звертає увагу на те, що процедура вручення судового рішення урегульована статтею 251 КАС України.

Так, за приписами пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. . Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

При цьому, згідно з частиною сьомою статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Зазначений порядок вручення судових рішень представникові учасника судового процесу узгоджується з положеннями статті 60 КАС України («Повноваження представника в суді»), якими передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою представництво в суді є правовідносинами, у яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків.

У розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, якщо учасник справи здійснює свої процесуальні права через представника - адвоката, саме такому представникові суд зобов`язаний насамперед направити копію судового рішення відповідно до правил, установлених статтею 251 КАС України. При цьому вручення копії судового рішення представникові вважається належним врученням такого рішення і особі, інтереси якої він представляє.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 480/8341/22 зауважив, зокрема, що участь особи у судовому процесі через свого належним чином уповноваженого представника є участю самої особи як учасника справи, а надсилання судового рішення представнику-адвокату на його офіційну електронну адресу в електронний кабінет (ЄСІТС) є належним способом вручення судового рішення представнику, що відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України вважається врученням цього рішення і особі, яку представник представляє.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, колегія суддів зауважує, що довідка про доставку копії рішення суду першої інстанції представнику позивача - адвокату Огорілку Ю. М. в його Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" 08 квітня 2026 року є належним і достовірним доказом вручення такого судового рішення стороні позивача.

Зважаючи на наведене, доводи позивача про те, що про оскаржуване рішення суду першої інстанції йому стало відомо лише 07 травня 2026 року при ознайомленні з матеріалами справи видаються колегії суддів безпідставними.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що передування позивача у відпустці в період з 06 квітня 2026 року по 04 травня 2026 року також не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник не навів об`єктивних обставин, які перешкоджали б його представнику своєчасно подати апеляційну скаргу після отримання рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлено у разі, якщо скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, у тому числі шляхом надання відповідних доказів, що підтверджують наявність об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.

Ураховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують об`єктивність указаних скаржником обставин пропуску строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд відхиляє аргументи останнього щодо неналежної оцінки судом апеляційної інстанції поважності причин пропуску такого строку.

Ба більше, оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зауважує, що такі ж доводи позивач наводив і у поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому, ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.

Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені останнім підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,