ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/20717/24

І. Обставини справи

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо неправильного розрахунку та виплати «поточної» індексації грошового забезпечення позивачу, в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку та виплати позивачу «індексації-різниці» грошового за період з 01.03.2018 по 14.07.2019;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу «поточної» індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), на загальну суму 5584,66 грн;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу «індексації-різниці» грошового забезпечення, виходячи з фіксованої величини 3990,51 грн у місяць, за період з 01.03.2018 по 14.07.2019 у загальній сумі 12841,80 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 відкрито провадження у справі №380/20717/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 закрито провадження у справі №380/20717/24, на підставі частини першої пункту 4 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №380/20717/24 залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №380/20717/24 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що у встановлений ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

Уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції проігнорував його доводи про те, що він звільнений від сплати судового збору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, позивач доводить, що предмет спору стосується індексації грошового забезпечення, яка є частиною заробітної плати (грошового забезпечення). Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Касаційна скарга надійшла до Суду 21.05.2026. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Соколову В.М., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Суду від 26.05.2026 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Пунктом 13 частини першої статті 294 КАС України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Ставки судового збору, порядок його сплати, підстави для звільнення від сплати судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частиною другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Зі змісту статті 298 КАС України випливає, що апеляційна скарга, оформлена з порушенням вимог, передбачених статтею 296 КАС України, залишається без руху з наданням скаржнику строку, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали, для усунення її недоліків.

Неусунення недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк є підставою для повернення апеляційної скарги.

У цій справі суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу, оскільки вважав, що скаржник не усунув недоліків апеляційної скарги у порядок і строки, установлені ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 про залишення апеляційної скарги без руху (не надав доказів сплати судового збору).

Водночас скаржник наполягає на тому, що він, у силу пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, адже спір у цій справі виник з правовідносин, пов`язаних із стягненням індексації як частини грошового забезпечення.

Відповідаючи на доводи касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону № 108/95-ВР.

Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частин другої-третьої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХII).

У Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

У постанові від 10.02.2022 у справі № 420/13606/21 Верховний Суд зазначив, що перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю. Отже, поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.

Таким чином, індексація заробітної плати, а у цій справі - грошового забезпечення військовослужбовця, є його складовою частиною.

З урахуванням викладеного спори, пов`язані із перерахунком, стягненням індексації грошового забезпечення, є спорами про стягнення заробітної плати.

За змістом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у спорах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Повертаючись до обставин справи, Суд зазначає, що предметом цієї справи є індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 14.07.2019.

За таких обставин позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Тотожний за змістом висновок щодо звільнення позивачів-військовослужбовців від сплати судового збору у спорах, пов`язаних з невиплатою (нелажним розміром) індексації грошового забезпечення, послідовно викладався Верховним Судом у постановах від 20.05.2026 у справі №160/709/25, від 27.03.2024 у справі № 560/11102/23, від 04.03.2021 у справі №400/3196/20 та інших.

Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про необхідність сплати позивачем судового збору за оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, у зв`язку з чим протиправно повернув апеляційну скаргу позивача на вказане судове рішення.

Відповідно до частини першої статі 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд