ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 400/13366/25

12. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

13. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На обґрунтування цієї підстави скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.02.2021 у справі №826/9815/18, від 13.10.2021 у справі №803/130/16, від 06.10.2022 у справі №600/2258/21-а, від 15.12.2022 у справі №826/8906/15, від 24.01.2023 у справі №300/7605/21, від 31.01.2023 у справі №380/4967/22, від 01.03.2023 у справі №120/14457/21-а, від 09.06.2023 у справі №1.380.2019.005477, від 09.11.2023 у справі №300/6212/21, у яких Суд сформував позицію, що відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Ураховуючи, що зобов`язання, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття ДФС України і наявність підстав для її заміни на ДПС України є передчасним.

14. В касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пунктів 3, 7 Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 №750 (далі - Порядок №750, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 5 і 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

15. Відповідач посилається на помилкове застосування судами пункту 4 Порядку №750, відповідно до якого підрозділи з питань соціального захисту населення для надання довідок мають прирівнювати посади працівників ліквідованих державних органів, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, згідно з переліками посад і постанов Кабінету Міністрів України, до відповідних посад та відповідного рангу працюючих державних службовців.

Скаржник доводить, що з підстав ліквідації державного органу, в якому працювала позивачка, без правонаступника та враховуючи, що останнє місце роботи позивачки на посаді державної служби було в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи у якому на час призначення пенсії перейменовані (відсутні) посади, у тому числі відсутні відповідні посади державної служби, довідки для призначення пенсії має видавати орган соціального захисту населення.

Скаржник зазначає, що у даному випадку правонаступництво функцій держави між державними органами не може бути застосовано до спірних правовідносин через наявність приписів спеціальної норми права Порядку №750.

16. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував у цих спірних правовідносинах поняття «рівнозначна посада», визначене пунктом 6 частини першої статті 2, статтею 51 Закону №889-VIII, оскільки в податковій службі відсутні посади, до яких можна прирівняти посаду, яку обіймала позивачка.

17. Як на підставу касаційного оскарження відповідач також посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, який передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Скаржник вважає, що суди, розглядаючи справу, порушили норми процесуального права, зокрема положення частини третьої статті 242, частини четвертої статті 246 КАС України, та не встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а також не дослідили всі докази у справі. Вважає, що суди не дослідили питання рівнозначних посад та перелік посад.

18. Окрім наведеного відповідач покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки від правового висновку Верховного Суду залежить здійснення повноважень ГУ ДПС у Миколаївській області при видачі довідок про заробітну плату державним службовцям, які обіймали посади в реорганізованій Державній фіскальній службі України, що перебуває у процесі ліквідації.

19. Позивач відзив на касаційну скаргу у встановлений Судом строк не надав, що не перешкоджає її розгляду.

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.

21. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

23. Ключовим питанням у цій справі є правомірність видачі державному службовцю, якого було звільнено з посади в органах Державної податкової служби, довідок про складові заробітної плати.

24. Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначений Законом України "Про державну службу".

25. Статтею 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII, у редакції, чинній до 01.05.2016) закріплено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

26. 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ (надалі - Закон №889-VІІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 90 цього Закону передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій.

27. У зв`язку з набранням чинності Законом №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ окрім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

28. Згідно з пунктом 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. В силу вимог пункту 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

29. Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачені додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: вік і страховий стаж.

30. За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

31. Постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 №15-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.09.2013 за №1661/24193 (далі - Постанова №15-1), затверджено форму довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

32. Постановою правління Пенсійного фонду України від 04.07.2016 №15-2 "Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 4 вересня 2013 №15-1" з пункту 1 цієї постанови виключений, зокрема, абзац 3 щодо затвердження форми довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію.

33. В подальшому постанови правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 №15-1 та від 04.07.2016 №15-2 втратили чинність на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям. Постановою №1-3, зокрема затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

34. Пунктом 6 Порядку №622 передбачено, що у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

35. Згідно з пунктом 2 Порядку №750 довідка про заробітну плату для призначення пенсії (далі - довідка для призначення пенсії) відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку №622.

36. Пунктом 3 Порядку №622 передбачено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 по 31 грудня 1955; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

37. Пунктом 3 Порядку №750 встановлено, що довідка видається у разі ліквідації державного органу без правонаступника або якщо останнє місце роботи особи на посаді державної служби було в органі, який на час призначення особі пенсії відсутній чи у якому на час призначення пенсії перейменовані (відсутні) посади, у тому числі відсутні відповідні посади державної служби. Довідки для призначення пенсії видає Міністерство соціальної політики України особам, у яких останнє місце роботи на посаді державної служби було в державних органах, юрисдикція яких поширювалась на всю територію України (крім Національного банку України).

38. У разі відсутності або перейменування в державному органі посади державної служби, що була останньою, яку особа займала на державній службі після 01.05.2016, її посада визначається цим органом згідно з додатком 1 до цього Порядку або за відповідною категорією, підкатегорією з урахуванням юрисдикції державного органу.

39. Пунктом 7 Порядку №750 також визначено, що довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №622.

40. Суди установили, що останньою посадою, яку позивачка займала на державній службі в податкових органах, була посада головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, що підтверджується копією трудової книжки.

41. 20.03.2013 постановою Кабінету Міністрів України №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», утворено Головне управління Міндоходів у Миколаївській області, а також Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів, яка стали правонаступниками ліквідованих Державної податкової служби у Миколаївській області та Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ДПС відповідно.

42. 01.03.2014 постановою Кабінету Міністрів України №67 «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів» ліквідовано Міністерство доходів і зборів.

43. 21.05.2014 постановою Кабінету Міністрів України №160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

44. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №89 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" реорганізовано Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області шляхом її приєднання до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та визначено, що Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

45. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області реорганізовано шляхом її приєднання як структурного підрозділу до Головного управління ДФС у Миколаївській області.

46. 18.12.2018 постановою №1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Головне управління ДФС у Миколаївській області реорганізовано у Головне управління ДПС у Миколаївській області шляхом приєднання.

48. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної податкової служби" від 21.08.2019 №682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

49. Як слідує зі змісту наказу ДПС України "Про початок діяльності Державної податкової служби України" від 28.08.2019 №36, розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.

50. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

51. Постановою Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі - постанова № 537) постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне управління ДПС у Миколаївській області.

Пунктами 2, 4 цієї постанови постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Зокрема, Головне управління ДФС у Миколаївській області реорганізується шляхом приєднання до новоутвореного Головного управління ДПС у Миколаївській області.

У свою чергу, пунктом 3 Постанови № 537 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Пунктом 4 Постанови № 537 визначено, що територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.

52. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394277) з 06.08.2019 перебуває у стані припинення.

53. У подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30.09.2020 №893, якою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС у Миколаївській області.

Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

54. Наказом Державної податкової служби України "Про ліквідацію територіальних органів ДПС" від 08.10.2020 за №556 наказано, серед інших, ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління ДПС у Миколаївській області.

55. Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ГУ ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) припинено з 13.01.2023.

56. В той же час, наказом ДПС "Про утворення територіальних органів ДПС" від 30.09.2020 за №529, утворено Головне управління ДПС у Миколаївській області як територіальний орган ДПС, утворений на правах відокремленого підрозділу.

57. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.09.2020 внесено запис про державну реєстрацію Головного управління ДПС у Миколаївський області (код ЄДРПОУ 44104027), як територіального органу, утвореного на правах відокремленого підрозділу.

58. Отже, Головне управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 44104027) є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43144729).

59. Згідно з наказом ДПС України "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" від 24.12.2020 №755, з 1 січня 2021 року здійснення повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30.09.2020 № 893, реалізовується територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 за № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби".

60. Слід зазначити, що за визначенням, передбаченим статтею 104 Цивільного кодексу України, реорганізація являє собою форму припинення юридичної особи, під час якої всі її права й обов`язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Реорганізація може здійснюватися злиттям, приєднанням, поділом, відокремленням та перетворенням юридичної особи за рішенням учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

61. За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідовані, перейшли Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

62. Зазначене свідчить, що Головне управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 44104027) є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43144729), яке в свою чергу є правонаступником Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва.

63. Ураховуючи наведені вище норми, колегія суддів доходить висновку, що Головне управління ДПС у Миколаївській області має видати позивачці довідки про заробітну плату за останнім місцем роботи на державній службі відповідно до вимог Порядку №750, Порядку №622, Постанови №893 та Постанови №1-3.

64. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на помилкове застосування поняття «рівнозначна посада», оскільки в даному випадку предметом спору не є складові довідки і визначення розміру посадового окладу з урахуванням рівнозначної посади тій посаді, яку займала позивачка на час її звільнення з державної служби. Спірним питанням у цій справі є правомірність видачі податковим органом довідки про складові заробітної плати державному службовцю, якого було звільнено з посади в органах Державної податкової служби.

Відтак суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

65. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанцій і погоджується з її висновками.

66. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,