ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/6033/25

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ниви Приорілля" (надалі - ТОВ "Ниви Приорілля", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ахімса Україна" (надалі - ТОВ "Ахімса Україна", Відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1222387200:01:001:0182 шляхом зобов`язання Відповідача припинити її використання та не чинити перешкод у користуванні нею, а також про стягнення 318 726,80 грн збитків, з яких 71 610,08 грн реальних збитків та 247 116,72 грн упущеної вигоди.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивач користується зазначеною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі № 14 від 10.02.2025, укладеного з її власницею ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ). Навесні 2025 року Позивач обробив та засіяв земельну ділянку соняшником. Проте Відповідач пошкодив посіви соняшнику та засіяв цю ділянку іншою сільськогосподарською культурою - амарантом, унаслідок чого, за твердженням ТОВ "Ниви Приорілля", йому завдано реальних збитків та упущеної вигоди.

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Позивач не довів вчинення спірних дій саме Відповідачем, що є необхідною передумовою покладення на нього обов`язку щодо відшкодування збитків та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Суди встановили, що пошкодження посівів соняшнику та засівання земельної ділянки з кадастровим номером 1222387200:01:001:0182 амарантом здійснив ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ). Водночас ОСОБА_2 звільнився з посади директора ТОВ "Ахімса Україна" за власним бажанням з 15.04.2025, а з 16.04.2025 директором цього товариства призначено ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ). Отже, на час учинення спірних дій, які мали місце у червні-липні 2025 року, ОСОБА_2 уже не перебував у трудових відносинах із Відповідачем.

Крім того, з листа Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області від 18.11.2025 № 469 суди встановили, що ОСОБА_2 не надав документів, які давали б змогу визначити, інтереси якого саме товариства він представляв. За таких обставин суди дійшли висновку, що Позивач не довів вчинення спірних дій Відповідачем або особою, яка діяла від його імені чи в його інтересах, а відтак не підтвердив порушення своїх прав та заподіяння збитків саме ТОВ "Ахімса Україна".

Водночас суди зазначили, що це не позбавляє Позивача права звернутися в порядку цивільного судочинства з позовом з відповідних підстав до ОСОБА_2 як фізичної особи.

3.1. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі № 904/6033/25, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2026 відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено справу до розгляду.

3.3. В обґрунтування касаційної скарги, поданої з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник вказує на:

- неправильне застосування судами статей 74, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо стандартів доказування, оцінки доказів у сукупності та обов`язку мотивувати їх відхилення. За позицією Скаржника, висновок про вчинення спірних дій ОСОБА_2 особисто зроблено з посиланням на його звільнення, без належної оцінки доказів подальшого представництва ним Відповідача та з`ясування належності використаних техніки й інших ресурсів. Скаржник посилається на неврахування висновків щодо стандартів доказування та мотивування відхилення доказів, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 26.02.2026 у справі № 910/14559/24 та від 04.02.2026 у справі № 686/23745/21;

- ненадання судами оцінки листам Відповідача від 20.05.2025 № 06/05 та від 25.08.2025 № 10/08, підписаним ОСОБА_2 як виконавчим директором, останній з яких направлено з офіційної електронної адреси Товариства. На думку Скаржника, таке листування підтверджує дії цієї особи від імені Відповідача та підлягало оцінці із застосуванням концепції "листа у відповідь", наведеної у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21;

- ненадання судами оцінки матеріалам органів поліції, зокрема поясненням ОСОБА_2 , який, за твердженням Позивача, як виконавчий директор ТОВ "Ахімса Україна" підтвердив знищення посівів соняшника та засівання ділянки амарантом. Скаржник зазначає про неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 щодо використання доказів, отриманих у межах іншого провадження;

- неправильне застосування судами пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України щодо добросовісності та заборони суперечливої поведінки, висновки про застосування якого викладено у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20 та від 10.04.2019 у справі № 390/34/17. За доводами Скаржника, Відповідач тривалий час не заперечував проти представництва його інтересів ОСОБА_2 , а про відсутність повноважень у цієї особи заявив лише під час судового розгляду;

- неправильне застосування статті 16 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України та статті 27 Закону України "Про оренду землі" щодо захисту права орендаря шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 та від 29.11.2023 у справі № 513/879/19, зазначаючи, що на час подання позову порушення тривало, оскільки ділянка залишалася засіяною амарантом;

- неправильне застосування статті 22 Цивільного кодексу України, що, на думку Скаржника, призвело до безпідставної відмови у відшкодуванні збитків. Скаржник зазначає, що надані ним докази підтверджують наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а наведений ним розрахунок реальних збитків та упущеної вигоди Відповідачем не спростовано.

3.4. 29.07.2026 від Відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він зазначає, що її доводи фактично зводяться до намагання Позивача переоцінити докази у справі. Відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі № 904/6033/25 - без змін.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 10.02.2025 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Позивачем, як орендарем, укладено договір оренди землі № 14, за умовами якого останньому передано на десять років земельну ділянку з кадастровим номером 1222387200:01:001:0182 площею 5,3090 га, розташовану на території Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4.2. Передачу земельної ділянки оформлено актом приймання-передачі від 10.02.2025. Право оренди Позивача зареєстровано 19.03.2025.

4.3. Попередній договір оренди цієї земельної ділянки від 31.01.2005 № 5, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВІПА", розірвано рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.2024 у справі № 179/1132/24, яке набрало законної сили 24.12.2024.

4.4. За твердженням Позивача, навесні 2025 року він обробив спірну земельну ділянку та засіяв її соняшником. У поданому ТОВ "Ниви Приорілля" листі від 20.05.2025 № 06/05 за підписом ОСОБА_2 як виконавчого директора Відповідача, скріпленому печаткою останнього, зазначено про користування цією ділянкою на підставі чинного договору з попереднім орендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВІПА").

4.5. У червні-липні 2025 року посіви соняшника на спірній земельній ділянці пошкоджено шляхом перекультивування.

В акті обстеження від 23.06.2025 комісія Чернеччинської сільської ради зафіксувала пошкодження приблизно 90 % сходів унаслідок дії невстановленого механічного агрегату, орієнтовно прополювального культиватора. В акті від 11.07.2025 зазначено, що на ділянці залишилося близько 7- 8 % посівів соняшника. За результатами вивчення фото- та відеоматеріалів комісія вказала на присутність під час культивації ОСОБА_2 та механізатора, який керував сільськогосподарською технікою.

4.6. Позивач звертався до поліції із заявами про знищення посівів соняшника, самовільне зайняття земельної ділянки та засівання її іншою сільськогосподарською культурою (амарантом).

4.7. За розрахунком Позивача, загальний розмір збитків становить 318 726,80 грн, з яких 71 610,08 грн - реальні збитки та 247 116,72 грн - упущена вигода. На підтвердження витрат на підготовку, обробку та засівання ділянки соняшником Позивач надав бухгалтерську довідку, договори, акти виконаних робіт та первинні бухгалтерські документи. Упущену вигоду визначено на підставі статистичних даних про середню врожайність соняшника у 2024 році та середню ціну його насіння у 2025 році.

4.8. Листами від 14.08.2025 та 27.08.2025 Позивач вимагав від Відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та відшкодувати збитки.

У відповіді від 25.08.2025 № 10/08 за підписом ОСОБА_2 як виконавчого директора, скріпленій печаткою Відповідача, повідомлено про відсутність доданого до першої вимоги розрахунку збитків. Повторну вимогу, до якої долучено відповідний розрахунок, залишено без відповіді.

4.9. Рішенням учасника Відповідача від 15.04.2025 № 3 ОСОБА_2 звільнено з посади директора з 15.04.2025, а з 16.04.2025 директором призначено ОСОБА_3. Відповідні зміни внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 17.04.2025.

4.10. Судами встановлено, що пошкодження посівів соняшника та засівання спірної земельної ділянки амарантом здійснив ОСОБА_2 , який на час учинення цих дій був звільнений з посади директора Відповідача.

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. З огляду на мотиви оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги предметом касаційного перегляду у цій справі є правильність застосування статей 16, 22, 391 Цивільного кодексу України та статей 152, 156 Земельного кодексу України, а також дотримання судами вимог процесуального закону щодо дослідження та оцінки доказів, які стосуються підстав покладення на Відповідача обов`язку усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та відшкодувати збитки.

Щодо наведеного Суд зазначає таке.

5.4. Предметом позову є вимоги про зобов`язання ТОВ "Ахімса Україна" припинити використання спірної земельної ділянки та не чинити Позивачеві перешкод у користуванні нею, а також про стягнення 318 726,80 грн збитків, завданих пошкодженням посівів соняшника у червні-липні 2025 року.

Пред`явлення цих вимог саме до ТОВ "Ахімса Україна" Позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 під час пошкодження посівів та засівання земельної ділянки амарантом діяв як директор ТОВ "Ахімса Україна" та в інтересах цього товариства.

5.5. Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, а також відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

5.6. Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.7. Відповідно до частини першої статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

5.8. За змістом статті 391 Цивільного кодексу України, негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень). Такий правовий висновок викладено в пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

5.9. За положеннями частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

5.10. Відповідно до частини третьої статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та відшкодування заподіяних збитків.

5.11. Згідно зі статтею 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, зокрема, заподіяні внаслідок тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

5.12. Отже, необхідною передумовою задоволення позову про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків є доведення порушення прав Позивача саме Відповідачем. З огляду на це суди обґрунтовано виходили з необхідності з`ясування характеру зв`язку ОСОБА_2 з Відповідачем на час учинення спірних дій та обставин їх учинення, оскільки встановлення цих обставин має значення для вирішення питання про наявність підстав для задоволення вимог, заявлених до зазначеного товариства.

5.13. За змістом статей 74, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а суд має оцінити подані докази у їх сукупності та взаємному зв`язку. При цьому застосування стандарту вірогідності доказів передбачає зіставлення доказів на підтвердження певної обставини з доказами на її спростування.

5.14. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності не зобов`язує суд визнавати встановленою обставину лише тому, що про неї стверджує сторона. Подані докази мають давати підстави вважати існування такої обставини більш імовірним, ніж її відсутність.

5.15. Як установили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_2 звільнено з посади директора Відповідача з 15.04.2025, а з 16.04.2025 директором товариства призначено ОСОБА_3 Водночас пошкодження посівів соняшника шляхом їх перекультивування відбулося у червні-липні 2025 року.

Дослідивши подані сторонами докази, суди виходили з того, що у зазначений період ОСОБА_2 уже не перебував у трудових відносинах із ТОВ "Ахімса Україна", а вчинення ним спірних дій від імені та в інтересах цього товариства Позивач не довів.

5.16. Доводи Скаржника про залишення без оцінки актів обстеження земельної ділянки, листа ТОВ "Ахімса Україна" від 20.05.2025 № 06/05 та матеріалів звернень до органів поліції не узгоджуються зі змістом оскаржуваної постанови, в якій наведено мотиви оцінки зазначених доказів.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що акти обстеження від 23.06.2025 та від 11.07.2025 фіксують стан земельної ділянки, залишки посівів соняшника та сліди механічного обробітку, однак не підтверджують учинення відповідних дій саме Відповідачем.

Оцінюючи лист від 20.05.2025 № 06/05, апеляційний господарський суд урахував, що його зміст відображає позицію Відповідача щодо користування земельною ділянкою на підставі договору з попереднім орендарем. Водночас суд дійшов висновку, що висловлення такої позиції саме по собі не підтверджує вчинення товариством дій, які перешкоджали Позивачеві користуватися земельною ділянкою.

Крім того, судами враховано лист Чернеччинської сільської ради від 18.11.2025 № 469, відповідно до якого ОСОБА_2 не надавав документів, що підтверджували б представництво ним інтересів товариства під час відповідних подій.

5.17. Щодо посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 колегія суддів зазначає, що у пункті 105 цієї постанови визнано можливість використання у цивільній справі доказів, зібраних у кримінальному провадженні, якщо вони містять відомості про обставини, які підлягають доказуванню. При цьому їх достовірність і достатність належить оцінювати з огляду на обставини конкретної справи.

У справі, що переглядається, апеляційний господарський суд надав оцінку матеріалам звернень до органів поліції та поясненням учасників подій, однак дійшов висновку, що вони не підтверджують учинення спірних дій саме ТОВ "Ахімса Україна". Отже, відповідні матеріали були предметом судового дослідження, за результатами якого суд визначив їх значення для встановлення обставин спору.

5.18. Отже, суди попередніх інстанцій дослідили наведені докази та визначили їх значення для встановлення обставин, з якими Позивач пов`язував пред`явлення вимог саме до Відповідача. Висновок про недоведеність участі ТОВ "Ахімса Україна" у порушенні прав ТОВ "Ниви Приорілля" є результатом судової оцінки цих доказів. Незгода Скаржника з таким висновком сама по собі не свідчить про їх недослідження або відсутність мотивів їх оцінки, а є спробою їх переоцінки судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень Верховного Суду відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. Щодо посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 Суд зазначає, що правовий висновок, на який він посилається, сформульовано в іншому правовому контексті.

Викладена у цій постанові концепція "листа у відповідь" стосується встановлення автентичності повідомлення з огляду на обставини його отримання, зміст попереднього листування та фактичну взаємодію сторін. При цьому необхідність дослідження такої взаємодії пов`язувалася із з`ясуванням повноважень особи, яка здійснювала комунікацію від імені юридичної особи.

Обґрунтовуючи доказове значення листа від 25.08.2025 № 10/08, Скаржник посилається на його підписання ОСОБА_2 як виконавчим директором Відповідача та направлення з офіційної електронної адреси товариства. На думку Скаржника, це підтверджує продовження представництва ОСОБА_2 інтересів Відповідача після його звільнення з посади директора.

Однак наведені обставини самі по собі не підтверджують, що ОСОБА_2 у червні-липні 2025 року вчиняв дії щодо пошкодження посівів соняшнику від імені, за дорученням або в інтересах Відповідача. Зміст листа, як убачається з доводів Скаржника, не містить повідомлення про вчинення таких дій у межах діяльності товариства чи з використанням його майна, працівників або інших ресурсів.

Отже, зазначення посади підписанта листа та його направлення з офіційної електронної адреси можуть мати значення для з`ясування повноважень ОСОБА_2 на ведення листування у серпні 2025 року. Водночас ці обставини не підтверджують автоматично його повноважень на вчинення спірних дій у попередній період та не встановлюють зв`язку таких дій із діяльністю Відповідача.

Для покладення на Відповідача відповідальності необхідно встановити не лише характер подальшого листування із ОСОБА_2 , а й те, що конкретні дії щодо перекультивування або пошкодження посівів були вчинені ним саме від імені чи в інтересах цього товариства. Відтак посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 не спростовує висновку судів про недоведеність причетності ТОВ "Ахімса Україна" до спірних дій.

При цьому сама по собі відсутність заперечень ТОВ "Ахімса Україна" щодо ведення ОСОБА_2 листування від імені товариства не означає визнання того, що пошкодження посівів соняшнику та засівання ділянки амарантом здійснено в інтересах товариства. Тому наведені обставини не дають підстав вважати заперечення Відповідачем відповідальності за ці дії проявом суперечливої поведінки.

5.20. З огляду на викладене Суд зазначає, що питання вчинення саме ТОВ "Ахімса Україна" дій щодо перекультивування посівів соняшника у спірний період та перешкоджання Позивачеві користуватися земельною ділянкою, було предметом дослідження судів попередніх інстанцій. Висновок про недоведеність зазначених обставин суди зробили за результатами повної оцінки наявних у справі доказів, які не визнали такими, що підтверджують вчинення спірних дій саме Відповідачем.

Наведені Скаржником доводи в цій частині фактично зводяться до незгоди з результатами оцінки доказів та спрямовані на встановлення обставин, які суди попередніх інстанцій визнали недоведеними. Водночас сама лише незгода з наданою судами оцінкою доказів не свідчить про порушення порядку їх дослідження чи недотримання стандартів доказування. Переоцінка доказів із метою надання переваги тим із них, на яких ґрунтується позиція Скаржника, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.21. Ураховуючи наведене, Суд зазначає, що застосований судами підхід щодо дослідження обставин справи та оцінки доказів узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах, на які посилається Скаржник.

Таким чином, Скаржник не спростував висновку судів про недоведеність того, що дії з перекультивування посівів соняшнику та створення Позивачеві перешкод у користуванні земельною ділянкою вчинені саме ТОВ "Ахімса Україна".

5.22. Оскільки суди дійшли висновку про недоведеність порушення прав Позивача саме Відповідачем, Суд вважає необґрунтованими й доводи Скаржника про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування судами статей 16, 22, 391 Цивільного кодексу України та застосування передбачених цими нормами способів захисту, покладення на Відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та відшкодувати збитки, як є можливими лише за умови доведення факту порушення права саме цією особою. Посилання Скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм цього висновку не спростовують і не звільняють його від обов`язку довести вчинення спірних дій саме Відповідачем.

5.23. Отже, наведені доводи не підтверджують порушень, якими Скаржник обґрунтовує касаційне оскарження судових рішень із підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,