ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 905/938/24

1. Стислий зміст позовних вимог та скарг дії державної виконавчої служби

1.1. У провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа № 905/938/24 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго", Підприємство, боржник, скаржник) про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період жовтня - листопада 2016 року, лютого 2017 року, травня 2017 року, квітня 2018 року, жовтня 2018 року, квітня 2019 року в розмірі 1 002 916 014,22 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 42 702 036,46 грн та інфляційних втрат у розмірі 133 060 116,45 грн.

1.2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 у справі № 905/938/244 позов задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь АТ "Укртрансгаз" компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період жовтня - листопада 2016 року, лютого 2017 року, травня 2017 року, квітня 2018 року, жовтня 2018 року, квітня 2019 року в розмірі 1 002 916 014,22 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 42 702 036,46 грн та інфляційних втрат у розмірі 133 060 116,45 грн, а також судовий збір в сумі 1 059 800,00 грн.

1.3. Крім того, в рішенні суд ухвалив органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2024 у справі № 905/938/24, у порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) нараховувати 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: "Борг*Кількість днів прострочення*3/100%/365 днів (або 366 днів у високосний рік)» починаючи з 17.08.2024 до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 1002916014,22 грн, а також стягнути вказану суму нарахованих 3 % річних з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на користь АТ "Укртрансгаз".

1.4. На виконання згаданого рішення місцевим господарським судом 24.02.2025 видано відповідний наказ.

1.5. У подальшому 23.04.2026 від Підприємства надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої боржник просив суд:

- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни (в рамках ВП № 80758633) щодо накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунку Підприємства № UA 903351060000026006300021523 незаконними;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинську Оксану Миколаївну (в рамках ВП № 80758633) винести постанову про скасування арешту на кошти, які перебувають на рахунку Підприємства № НОМЕР_1 ;

- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни (в рамках ВП № 80758633) щодо направлення платіжних інструкцій до Акціонерного товариства "Ощадбанк" щодо списання коштів, які перебувають на рахунку Підприємства № НОМЕР_1 незаконними;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинську Оксану Миколаївну (в рамках ВП № 80758633) вжити заходи щодо повернення коштів, стягнутих з рахунку Підприємства № НОМЕР_1 (відкритому в Акціонерному товаристві "Ощадбанк"), на цей самий рахунок.

1.6. Ухвалою суду від 27.04.2026 скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.05.2026. У подальшому розгляд скарги відкладався. Ухвалою місцевого господарського суду від 14.05.2026 розгляд скарги відкладено на 18.05.2026.

1.7. Крім того Підприємство 29.04.2026 звернулося до місцевого господарського суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій просило суд:

- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни (в рамках ВП № 80872558) щодо накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунку Підприємства № НОМЕР_1 незаконними;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинську Оксану Миколаївну (в рамках ВП № 80872558) винести постанову про скасування арешту на кошти, які перебувають на рахунку Підприємства № НОМЕР_1 ;

- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни (в рамках ВП № 80872558) щодо направлення платіжних інструкцій до Акціонерного товариства "Ощадбанк" щодо списання коштів, які перебувають на рахунку Підприємства № НОМЕР_1 незаконними;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинську Оксану Миколаївну [далі - державний виконавець] (в рамках ВП № 80872558) вжити заходи щодо повернення коштів, стягнутих з рахунку Підприємства № НОМЕР_1 (відкритому в Акціонерному товаристві "Ощадбанк"), на цей самий рахунок.

1.8. Ухвалою суду від 04.05.2026 скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2026. Згідно з ухвалою місцевого господарського суду від 14.05.2026 розгляд скарги відкладений на 18.05.2026.

1.9. Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.05.2026 об`єднав скарги Підприємства (б/н від 23.04.2026 та б/н від 29.04.2026) в одне провадження.

1.10. Звертаючися до суду зі скаргами на дії державного виконавця під час вчинення виконавчих дій у ВП №80758633 та ВП №80872558, Підприємство зазначало, що рахунок № НОМЕР_1 фактично має спеціальний режим використання, відкритий на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" від 19.07.2022 № 812 (далі - Постанова КМУ № 812), призначений для перерахування коштів на казначейський рахунок з подальшим розподілом цих коштів у такій пропорції: 65 % Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг", 35 % Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго". За твердженням заявника, блокування вказаного рахунку фактично унеможливлює отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" своїх 65 %. Разом з тим, залишок грошових коштів у розмірі 35% використовується теплопостачальною компанією для виконання функцій оператора критичної інфраструктури, водночас неотримання цієї суми грошових коштів може призвести до негативних і незворотних наслідків для Підприємства.

2.1. Господарський суд Донецької області ухвалою від 28.05.2026 (суддя Паляниця Ю. Ю.), яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 (колегія суддів: Сгара Е. В., Гетьман Р. А., Склярук О. І.): закрив провадження в частині скарги Підприємства від 23.04.2026 щодо зобов`язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни (в рамках ВП № 80758633) винести постанову про скасування арешту на кошти, які перебувають на рахунку Підприємства № НОМЕР_1 ; в іншій частині скарги Підприємства від 23.04.2026 відмовив; скаргу Підприємства від 29.04.2026 залишив без задоволення.

3.1. У касаційній скарзі Підприємство, із посиланням на порушення судами норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.05.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у справі № 905/938/24 в частині відмови у задоволенні скарг; ухвалити нове рішення про задоволення скарг Підприємства від 23.04.2026 та від 29.04.2026.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. У поданій касаційній скарзі Підприємство, із посиланням на положення пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України вказує, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що судами неправильно застосовані положення статті 19 Конституції України, статей 1, 18, 48, 52, 59 Закону України "Про виконавче провадження", положень постанови КМУ № 812 та статей 13, 319, 1066 Цивільного кодексу України, за відсутності висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Зокрема, у такому контексті: щодо можливості / неможливості накладення арешту та звернення стягнення на грошові кошти, що перебувають на рахунку, який використовується виключно для реалізації механізму, встановленого постановою КМУ № 812; щодо співвідношення положень постанови КМУ № 812, Закону України "Про виконавче провадження" та умов цивільно-правового договору, укладеного між банком та теплопостачальною організацією при вирішенні питання правомірності арешту коштів на рахунку та примусового списання грошових коштів із такого рахунку.

4.1.2. За твердженням скаржника, у вирішенні вимог скарг на дії державного виконавця, суди безпідставно визнали його дії такими, що вчинені відповідно до вимог закону, оскільки державний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти, що надходять на рахунок, відкритий на виконання постанови КМУ № 812, не дотримався обов`язку щодо здійснення перевірки відсутності факту спеціального режиму його використання та/або відсутності заборон щодо арешту коштів, які знаходяться на цьому рахунку.

4.1.3. У цьому аспекті скаржник наголошує на тому, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання рішення суду, не міг не усвідомлювати правову природу діяльності Підприємства боржника, як теплопостачальної організації, на яку поширюється спеціальне державне регулювання, встановлене постановою КМУ № 812, а тому мав обов`язок здійснювати примусове виконання рішення суду з урахуванням спеціального правового режиму використання коштів боржника та, відповідно, перевірити характер рахунків, на які накладається арешт.

4.1.4. Натомість суди безпідставно поставили правомірність дій органу державної виконавчої служби у залежність виключно від змісту цивільно-правового договору, укладеного між банком та Підприємством. Суди у вирішенні спірного питання не врахували, що положення постанови КМУ № 812 є пріоритетними у спірних відносинах, оскільки містять у мови про те, що кошти, які надходять рахунки із спеціальним режимом використання, повинні використовуватися виключно в межах спеціального механізму їх подальшого автоматичного перерахування на небюджетний рахунок Підприємства, відкритий в органах Державної казначейської служби України, для подальшого розподілу відповідно до її вимог.

4.1.5. На переконання скаржника, застосований судами підхід у правозастосуванні положень постанови КМУ № 812 та вимог Закону України "Про виконавче провадження", створює правову можливість системного використання механізму, встановленого постановою КМУ №812, не за його цільовим призначенням, що, у свою чергу фактично нівелює мету державного регулювання, запровадженого її положеннями та ставить під загрозу стабільність механізму розрахунків у сфері постачання природного газу.

4.1.6. При цьому положення Закону України "Про виконавче провадження" не містять норм, які б наділяли державного виконавця повноваженнями змінювати встановлений спеціальним законодавством порядок руху, розподілу та використання коштів або ігнорувати імперативний механізм їх використання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та постановою КМУ №812.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. АТ "Укртрансгаз" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.2.2. Також відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відзиві на касаційну скаргу Підприємства просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.1. Під час розгляду справи судами встановлено такі фактичні обставини спору.

5.2. Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 15.04.2026 відкрито виконавче провадження № 80758633 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 у справі № 905/938/24.

5.3. 15.04.2026 державним виконавцем прийнято постанову у ВП №80758633 про стягнення з Підприємства виконавчого збору.

5.4. Постановою державного виконавця від 16.04.2026 ВП №80758633 накладений арешт на кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику в межах суми звернення стягнення в розмірі 1 297 711 885,47 грн.

5.5. У період з 16.04.2026 до 27.04.2026 у межах ВП № 80758633 відбувалося списання коштів з рахунку Підприємства № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві "Ощадбанк".

5.6. Постановою від 28.04.2026 ВП № 80758633 державний виконавець на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернув наказ Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 у справі № 905/938/24 стягувачу, у зв`язку з надходженням його заяви.

5.7. 28.04.2026 державним виконавцем винесена постанова у ВП № 80758633 про зняття арешту з коштів Підприємства та його відокремлених підрозділів.

5.8. Також, 28.04.2026 державним виконавцем відкрито ВП № 80872558 з виконання постанови № 80758366 від 15.04.2026 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору.

5.9. Постановами від 28.04.2026 у ВП № 80872558 державним виконавцем накладений арешт на кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать Обласному комунальному підприємству Донецьктеплокомуненерго та його відокремленим підрозділам в межах суми звернення стягнення в розмірі 112 925 934,55 грн.

5.10. У період з 28.04.2026 до 14.05.2026 в межах ВП № 80872558 відбувалися списання коштів з рахунку Підприємства № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві "Ощадбанк".

5.11. Підприємство зазначаючи про те, що рахунок № НОМЕР_1 є рахунком зі спеціальним порядком використання коштів, встановленим державою відповідно до постанови КМУ №812, звернулося до суду зі скаргами на дії державного виконавця.

5.12. Суди дослідивши умови договору банківського рахунку від 05.07.2017 № 20697-170717-161939, укладеного між Акціонерним товариством "Ощадбанк" та Підприємством, встановили, що згідно з його умовами (з урахуванням змін, внесених додатковим договором від 22.10.2021 № 1) рахунок № НОМЕР_1 є поточним, а не спеціальним.

5.13. Також судами встановлено, що умови договору про перерахування коштів від 17.10.2023 № 1, укладеного між Підприємством та Акціонерним товариством "Ощадбанк" до договору банківського рахунку від 05.07.2017 № 20697-170717-161939, не містять будь-яких застережень щодо неможливості списання грошових коштів з рахунку Підприємства № НОМЕР_1 , за відсутності розпорядження клієнта на виконання рішення суду.

5.14. Натомість, як встановили суди, з наявного у матеріалах справи повідомлення Державної казначейської служби України вбачається, що 30.08.2023 Підприємству в Акціонерному товаристві "Ощадбанк" відкритий аналітичний рахунок № НОМЕР_2 для переказу коштів на власний рахунок в Державній казначейській службі України.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні скарг на дії державного виконавця.

7.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, крім випадків, обумовлених частиною четвертою статті 300 ГПК України.

7.4. У вирішенні доводів касаційної скарги щодо правильності застосування судами статті 342 ГПК України та статей 1, 18, 48, 52, 59 Закону України "Про виконавче провадження", Верховний Суд виходить з такого.

7.5. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, статті 18 та частини першої статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх на території України, а в окремих випадках - і за її межами. Їх мають виконувати всі органи влади, посадові особи, фізичні та юридичні особи.

7.6. Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

7.7. Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

7.8. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

7.9. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

7.10. Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, наказ Господарського суду Донецької області від 24.02.2025 у справі № 905/938/24 є виконавчим документом, а тому підлягає виконанню державною виконавчою службою в силу покладених на неї Законом України "Про виконавче провадження" обов`язків та повноважень.

7.11. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5)справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

7.12. Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

7.13. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

7.14. Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

7.15. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

7.16. Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

7.17. Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

7.18. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

7.19. Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

7.20. Положеннями частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

7.21. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

7.22. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

7.23. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди мотивували свої висновки таким:

- оскільки постановою від 28.04.2026 державний виконавець зняв арешт з коштів боржника, накладений в межах виконавчого провадження № 80758633, то в частині вимог скарги Підприємства про зобов`язання державного виконавця винести в рамках ВП № 80872558 постанову про скасування арешту на кошти, які перебувають на рахунку Підприємства № НОМЕР_1 , провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі положень пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України;

- відмовляючи у задоволенні іншої частини скарги Підприємства від 23.04.2026 б/н та у задоволенні вимог скарги Підприємства від 29.04.2026 б/н суди мотивували свої висновки тим, що у виконанні судових рішень в примусовому порядку держаний виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом;

- саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, і в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження";

- також у силу приписів означеної статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

- із посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.01.2026 у справі № 204/9551/18, суди зазначили про те, що у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Водночас матеріали виконавчого провадження не містять повідомлень банку, з наданням документів в підтвердження того, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника заборонено звертати стягнення;

- крім того суди, дослідивши умови договору банківського рахунку від 05.07.2017 № 20697-170717-161939, укладеного між Акціонерним товариством "Ощадбанк" та Підприємством, встановили, що згідно з його умовами (з урахуванням змін, внесених додатковим договором від 22.10.2021 № 1) рахунок № UA 903351060000026006300021523 є поточним, а не спеціальним. Жодних застережень відносно використання цього рахунку договір не містить;

- суди також встановили, що відповідно до умов договору про перерахування коштів від 17.10.2023 № 1, укладеного між Підприємством та Акціонерним товариством "Ощадбанк" до договору банківського рахунку від 05.07.2017 № 20697-170717-161939, а також згідно з наявним у матеріалах справи повідомленням Державної казначейської служби України вбачається, що 30.08.2023 Підприємству в Акціонерному товаристві "Ощадбанк" відкритий аналітичний рахунок № НОМЕР_2 для переказу коштів на власний рахунок в Державній казначейській службі України. При цьому, умови договору про перерахування коштів від 17.10.2023 № 1 також не містять будь-яких застережень щодо неможливості списання грошових коштів за відсутності розпорядження клієнта на виконання рішення суду;

- за наведеного, суди і дійшли висновків про відсутність підстав вважати незаконними дії державного виконавця та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення скарг Підприємства.

7.24. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та висновкам судів у оскаржуваних судових рішеннях, Суд враховує та зазначає, що у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок, зокрема, про те, що: "...виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом".

7.25. Також у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду викладала правовий висновок такого змісту: "…державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів".

"…зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом".

7.26. Верховний Суд у постанові від 19.01.2026 у справі № 204/9551/18 вирішуючи питання щодо права виконавця накладати арешт на кошти боржника, звернення стягнення на які заборонено законом, за відсутності інформації про спеціальний режим рахунку, на якому вони розміщені, викладав висновок, зокрема, такого змісту: "…виконавець має право накладати арешт на кошти боржника в межах суми стягнення під час відкриття виконавчого провадження, навіть якщо на рахунок зараховуються пенсійні чи соціальні виплати, за відсутності інформації про спеціальний режим такого рахунку. Сам факт накладення арешту не є зверненням стягнення та не означає автоматичного списання коштів".

"У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належності арештованих коштів до пенсійних (або інших соціальних виплат), дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними".

7.27. У означені постанові Верховний Суд зауважив, зокрема, що обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником. Сам факт накладення арешту на рахунок не є тотожним зверненню стягнення на кошти, що на ньому перебувають. Наявність арешту лише блокує розпорядження коштами, однак не передбачає автоматичного списання пенсій чи інших соціальних виплат, що охороняються законом. Отже, такий арешт може бути знятий після з`ясування спеціального правового режиму рахунку.

7.28. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 338/1125/23 та від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21.

7.29. Колегія суддів у вирішенні доводів касаційної скарги враховує та зазначає, що положення частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не покладають на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Натомість положення цієї статті прямо покладають такий обов`язок на банк - саме банк має обов`язок перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.

7.30. Поряд із тим, Суд враховує та зазначає що, як встановили суди, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується, що рахунок Підприємства № НОМЕР_1 не є рахунком зі спеціальним режимом використання. Зокрема, суди зазначили, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами саме рахунок № НОМЕР_2 є рахунком зі спеціальним режимом використання. Суди також виходили із того, що постанови державного виконавця від 28.04.2026 у ВП № 80872558 про арешт коштів боржника (Підприємства) містили застереження, що арешту підлягають всі кошти крім тих, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

7.31. Верховний Суд не погоджується із висновками судів у цій частині, вважає їх передчасними та зазначає, що судам у вирішенні прохальних частин скарги та всіх заявлених Підприємством вимог слід враховувати, що постановою КМУ № 812 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам (далі - Положення). Це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

7.32. Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 Постанови КМУ № 812 плата споживачів за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, та які мають заборгованість за спожитий природний газ перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - теплопостачальні та теплогенеруючі організації) і які після 1 вересня 2023 р. придбавають природний газ у постачальника природного газу, на якого Кабінетом Міністрів України покладено спеціальні обов`язки відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", що надходить на поточні рахунки в банках, відкриті на ім`я цих теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, перераховується згідно з укладеними з банками договорами перерахування коштів на небюджетні рахунки зазначених теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, відкриті в органах Державної казначейської служби.

7.33. Згідно з підпунктами 2 - 3 пункту 3-1 постанови КМУ № 812 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які мають намір придбавати природний газ у постачальника, на якого Кабінетом Міністрів України покладено спеціальні обов`язки відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки. Теплопостачальні та теплогенеруючі організації відкривають в органах Казначейства два небюджетних рахунки: для розподілу коштів, що надійшли на небюджетні рахунки теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, з поточних рахунків, відкритих у банках; для проведення платежів теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями.

Теплопостачальні та теплогенеруючі організації після відкриття небюджетних рахунків в органах Казначейства, на які перераховується плата споживачів за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, зобов`язані надати реквізити зазначених рахунків банкам, у яких відкрито поточні рахунки для зарахування плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії від споживачів.

7.34. Згідно підпунктом 10 пункту 3-1 постанови КМУ № 812 кошти, що надійшли від банків протягом поточного операційного дня на небюджетні рахунки теплопостачальних та теплогенеруючих організацій для розподілу, перераховуються органами Казначейства до 17-ї години згідно з таким розподілом: 65 відсотків - на небюджетний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", відкритий в органі Казначейства; 35 відсотків - на небюджетні рахунки теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, відкриті в органах Казначейства для проведення платежів.

7.35. Суд враховує та зазначає, що Підприємство звертаючися до суду зі скаргами зазначало на наголошувало на тому, що фактично рахунок № НОМЕР_1 має спеціальний режим використання, оскільки відкритий саме на виконання постанови КМУ № 812 і використання грошових коштів на цьому рахунку в будь-яких інших цілях забороняється.

7.36. Водночас суди надаючи оцінку умовам договору про перерахування коштів від 17.10.2023 № 1, укладеного між Підприємством та Акціонерним товариством "Ощадбанк" до договору банківського рахунку від 05.07.2017 № 20697-170717-161939 не врахували того, що його умови чітко передбачають, строк його дії протягом строку дії норм постанови КМУ № 812. Тобто з моменту укладання цього договору між Підприємством і Акціонерним товариством "Ощадбанк", рахунок № НОМЕР_1 має спеціальний режим використання.

7.37. Поза увагою судів залишився, зокрема, пункт 2 цього договору, який визначає, що з дня набуття чинності цим договором і протягом строку його дії сторони домовилися застосовувати передбачений цим договором виключний порядок ініціювання та виконання дебетових і кредитових переказів (видаткових операцій) з рахунків клієнта, зазначених в підпункті 2.2 цього договору, який застосовується, якщо клієнт зазначений в направленому банку Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури переліку теплопостачальних організацій, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, та які мають заборгованість за спожитий природний газ перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

7.38. Натомість поза увагою судів та без належної оцінки залишилися доводи Підприємства про те, що підпункт 2.2 цього договору містить, зокрема, інформацію про те, що рахунок Підприємства, зокрема: № UA903351060000026006300021523, підпадає під дію виключного порядку ініціювання та виконання банком дебетових і кредитових переказів (видаткових операцій) клієнта (Підприємства) за цим рахунком. Тобто, свідчить про те, що рахунок № НОМЕР_1 відкрито як поточний рахунок зі спеціальним режимом використання по постанові КМУ № 812.

7.39. Суди у вирішенні спірного питання також не надали належної оцінки наявному у матеріалах справи повідомленню Державної казначейської служби України.

7.40. Наведене, у свою чергу свідчить про передчасність висновків судів у частині того, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти, які містяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання.

7.41. Суд зауважує, що стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" чітко визначає, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником

7.42. Положення статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначають, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Вимоги цієї статті щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання не поширюються на:

теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які виробляють або постачають теплову енергію для потреб споживачів в обсягах, що не перевищують 18 тисяч Гкал. на рік;

суб`єктів господарювання, що виробляють теплову енергію виключно для власних потреб з опалення приміщень, що належать їм на праві власності або на інших речових правах;

бюджетні установи, що виробляють теплову енергію, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та є неприбутковими;

теплогенеруючі та теплопостачальні організації, господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії яких не підлягає ліцензуванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

7.43. Наведеного суди не врахували та здійснивши поверхневу оцінку наявних у матеріалах справи доказів дійшли по-суті формальних та помилкових висновків, що до спірних правовідносин не може бути застосовано положення частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

7.44. Суд зауважує, що Підприємство є суб`єктом господарювання у сфері теплопостачання, а тому державний виконавець в силу вимог статті 1, пункту 7 частини третьої статті 18, частини другої статті 48 та частин першої, третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання судового рішення у цій справі мав би усвідомлювати щодо можливості боржника бути учасником процедури врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, та які мають заборгованість за спожитий природний газ перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

7.45. У цьому аспекті слід підкреслити та зауважити, що суди взагалі не надали оцінки і не врахували доводів Підприємства про те, що державний виконавець принаймні з дати подання першої скарги до суду (з 23.04.2026) вже був обізнаний про статус рахунку № НОМЕР_1 , як такого, що має спеціальний режим використання, однак не вжив заходів для усунення порушення про яке і стверджує Підприємство у своїй скарзі, поданій до суду 28.04.2026.

7.46. Наведене, у свою чергу, відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 про те, що відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець може самостійно / за заявою боржника / за повідомленням банківської установи зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

7.47. Суд зауважує, що у всіх означених вище постановах Верховного Суду, у т.ч. і у постановах на які містять посилання оскаржувані судові рішення суд касаційної інстанції наголошував на обов`язку виконавця зняти арешт з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником.

7.48. Суди наведеного не врахували та залишили поза увагою, що для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Як і не врахували висновків Суд про те, що накладення виконавцем арешту на грошові кошти на рахунок зі спеціальним режимом використання та/або, якщо звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

7.49. За наведеного Суд вважає, що висновки судів про відмову у задоволенні всіх заявлених у скаргах Підприємства від 23.04.2026 та від 28.04.2026 вимог є передчасними, за неправильного застосування положень Закону України "Про виконавче провадження" та довільного (неправильного) тлумачення судами висновків Верховного Суду щодо їх застосування, а також без належного дослідження та оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів.

7.50. Проте зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про відсутність правових підстав для задоволення скарг Підприємства, достеменно не встановили суттєвих обставин, які підлягали обов`язковому з`ясуванню у вирішенні спірних вимог.

7.51. Суд наголошує, що загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні справи. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

7.52. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Підприємства належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу - передати до господарського суду першої інстанції для нового розгляду скарг на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

7.53. Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити доводи сторін, наявні у справі докази і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства прийняти законне та обґрунтоване рішення.

7.54. Аргументи позивача та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, викладені у відзивах на касаційну скаргу не беруться до уваги Судом.

7.55. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

8.2. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

8.3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.4. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

8.5. За наведеного у розділі 7 цієї постанови колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Підприємства належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати до суд першої інстанції для нового розгляду скарг на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

9.1. Судовий збір за подання касаційної скарги на судове рішення, яким розглянуто скаргу на рішення, дії (бездіяльність) органу виконавчої служби не сплачується, відповідно, Судом не розподіляється.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд