ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 523/3030/25

Описова частина

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Пересипська державна нотаріальна контора у місті Одесі (далі - Пересипська ДНК у м. Одесі), про поділ майна, в якому просила здійснити поділ майна, яке відповідно до статті 74 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за нею права власності на таке майно: 1/2 квартири АДРЕСА_1 , 1/2 квартири АДРЕСА_2 , 1/2 автомобіля «Chevrolet Lacetti», 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 .

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2025 року відкрито провадження у справі (Суворовський районний суд м. Одеси перейменований на Пересипський районний суд м. Одеси на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів»).

Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

Клопотання ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала справа № 523/10351/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одесі (далі - Суворовська ДНК у м. Одесі), про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу та визнання права власності.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та дружини без державної реєстрації шлюбу та визнання права власності задоволено.

Встановлено факт проживання як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 з листопада 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 квартири

АДРЕСА_2 , загальною площею 21,2 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 квартири

АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 автомобіля «Chevrolet Lacetti», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року скасовано. Прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, понесений в суді апеляційної інстанції, у розмірі 18 387,00 грн.

18 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою, в якій просила прийняти відмову від її позову до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу та визнання права власності, визнати нечинними заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року і закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задоволено.

Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності.

Закрито провадження у справі № 523/10351/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності.

Визнано нечинними заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 523/10351/21. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення 50 % сплаченого судового збору відмовлено.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд закрити провадження у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Пересипська ДНК у м. Одесі, про поділ майна.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 28 липня 2025 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Сухецької С. М. задоволено частково.

Закрито провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 , які заявлені до відповідача ОСОБА_2 щодо:

- визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 21,2 кв. м (реєстраційний номер 1367037851 101);

- визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв. м (реєстраційний номер 846001151101);

- визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 автомобіля «Chevrolet Lacetti», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_1 .

Продовжено розгляд позовних вимог ОСОБА_1 , які заявлені до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Доніна Л. А., залишено без задоволення.Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 28 липня 2025 року залишено без змін.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 , які заявлені до відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 , заявляючи позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 , посилалася на статтю 74 СК України, метою яких є визнання за позивачкою права власності на 1/2 частини спірного майна, тобто у справі № 523/10351/21 та у справі № 523/3030/25 сторони та предмет позову є тотожними.

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Доніна Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 28 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення про закриття провадження в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норму процесуального права, а саме пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, та закрив провадження у частині позовних вимог всупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду.

Вказує, що предмет позову у справі № 522/3030/25 - «поділ майна», не є тотожним предмету позову у справі № 523/10351/21 - «встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу та визнання права спільної часткової власності». За складом сторін та підставами позову справи також відрізняються.

У лютому 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Доніної Л. А., а ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 28 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року залишити без змін. Вказує, що підстави та предмет позову у справі № 522/3030/25 та у справі № 523/10351/21 є тотожними, а у справі № 523/10351/21 провадження було закрито за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Доніної Л. А. Крім того, залучення до участі у справі відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є лише спробою штучного створення різного кола сторін у справі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Доніної Л. А. залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2025 року року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У січні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду 03 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Доніної Л. А. підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Закриваючи провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 , які заявлені до відповідача ОСОБА_2 щодо поділу майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що на час відкриття провадження у справі вже існувала ухвала Верховного Суду від 04 грудня 2024 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу та визнання права власності, що постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З таким висновком судів Верховний Суд не погоджується з огляду на такі обставини.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначено, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц роз`яснено, що необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 753/11592/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 757/39474/19, від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18, від 08 жовтня 2025 року у справі № 278/2024/23, а також постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 520/97/18, від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22, від 30 червня 2023 року у справі № 522/13894/22.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції дослідив матеріали архівної цивільної справи № 523/10351/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу та визнання права власності.

Підставою звернення з позовними вимогами були ті обставини, що у червні 2010 року ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_5 . У листопаді 2010 року ОСОБА_1 переїхала жити до ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_3 . Після смерті матері ОСОБА_5 у липні 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом переїхали жити до квартири ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , де вони проживали до жовтня 2017 року, а потім переїхали до спільної квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . 03 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Полішук Г. П. із заявою про прийняття спадщини та 23 березня 2021 року Суворовська ДНК у м. Одесі повідомила, що для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно отримати рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу її та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право спільної часткової власності на таке майно: 1/2 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 21,2 кв. м; 1/2 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв. м; 1/2 автомобіля «Chevrolet Lacetti», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року у справі № 523/10351/21 позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 523/10351/21 заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року скасоване, прийнята постанова, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

ОСОБА_1 оскаржила постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Доніна Л. А. , на постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.

18 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою, в якій просила прийняти її відмову від позову до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності, визнати нечинними заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року і закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Також у своїй заяві ОСОБА_1 зазначила, що передбачені ЦПК України наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі відомі та зрозумілі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 523/10351/21 заява ОСОБА_1 про відмову від позову задоволена.

Прийнята відмова ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності.

Закрито провадження у справі № 523/10351/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності.

Визнано нечинними заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 523/10351/21.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення 50% сплаченого судового збору відмовлено.

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Пересипська ДНК у м. Одесі, про поділ майна.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, є спадкоємцем другої черги, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є спадкоємцями першої черги, не зверталися із заявою про відмову від спадщини батька, тому є належними відповідачами, які не брали участі при розгляді справи № 523/10351/21, у зв`язку із чим до Верховного Суду була подана заява про відмову від позову та закриття провадження. Підставою подання позову, як вказує позивачка, є її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю з листопада 2010 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації шлюбу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що у червні 2010 року вона познайомилась із ОСОБА_5 , з яким стали спільно проживати з листопада 2010 року до дня смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період спільного проживання вони не перебували у будь-якому іншому шлюбі, мали спільне господарство, побут, спільні витрати, в тому числі на утримання житла та транспортного засобу, купували майно для спільного користування. На час звернення до суду вартість спірного майна становила 43 625,00 дол. США, що за курсом Національного банку України є еквівалентом 1 804 106,00 грн. Договори купівлі-продажу нерухомого майна та автомобіля укладались на ім`я ОСОБА_5 . Вказувала на те, що загальний дохід ОСОБА_5 за період спільного проживання становив 555 293,31 грн, тоді як її дохід становив 1 967 503,22 грн. Зазначала, що знала про наявність доньок у ОСОБА_5 : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на утримання яких ОСОБА_5 сплачував аліменти. ОСОБА_5 здавав в оренду квартиру матері, отриману у спадщину, однак з січня 2013 року вона та ОСОБА_5 проживали за адресою: АДРЕСА_4 . Вказувала на те, що померлий ОСОБА_5 у декларації про вибір лікаря вказував її як довірену особу, а також факт її проживання в квартирі АДРЕСА_5 підтверджує довідка голови кооперативу ЖБК «Центральний», де вказано, що комунальні послуги сплачувалися за дві особи. Крім того, контроль за виконанням договорів оренди іншої квартири АДРЕСА_2 здійснювала вона та її донька, також вона мала повноваження на участь у загальних зборах ОСББ «Ойстраха 3-5».

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд здійснити поділ майна, яке відповідно до статті 74 СК України є об`єктом спільної сумісної власності її та ОСОБА_5 , та визнати за неюправо власності на таке майно: 1/2 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 21,2 кв. м; 1/2 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв. м; 1/2 автомобіля «Chevrolet Lacetti», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_1 .

Верховний Суд зазначає, що позови є тотожними лише за умови одночасного збігу сторін, предмета та підстав позову. Нетотожність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, посилаючись на наявність ухвали про закриття провадження у справі № 523/10351/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська ДНК у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу та визнання права власності, не врахував, що позов у справі № 523/3030/25, яка переглядається, пред`явлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Пересипська ДНК у м. Одесі, про поділ майна, отже, позови ОСОБА_7 у справі № 523/10351/21 та у справі № 523/3030/25 не є тотожними.

Водночас Верховний Суд зазначає, що на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, а не у частині позовних вимог.

Тому наявність ухвали Верховного Суду від 04 грудня 2024 року про закриття провадження у справі № 523/10351/21 не є підставою закриття провадження у справі № 523/3030/25 в частині позовних вимог ОСОБА_1 , які заявлені до відповідача ОСОБА_2 щодо поділу майна.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди безпідставно закрили провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 , які заявлені до відповідача ОСОБА_2 , на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду