ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/4729/23

Хід розгляду справи

1. Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 1 118 435,03 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного між сторонами договору №50-Т від 03.06.2021.

3. Господарський суд Одеської області рішенням від 19.02.2026 у справі № 916/4729/23 позов задовольнив повністю, стягнув з Відповідача на користь Позивача основний борг у розмірі 883 332,15 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 599,98 грн.

4. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.04.2026 апеляційну скаргу Відповідача залишив без руху, надав Відповідачу строк на усунення її недоліків шляхом подання протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали відповідної заяви, а саме: надати суду докази сплати судового збору в розмірі 15 899,98 грн за подання апеляційної скарги.

Стислий зміст оскаржуваного судового рішення

5. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.05.2026 відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2026 повернув без розгляду на підставі частини 2 статті 260 та частини 4 статті 174 ГПК України, оскільки Відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає, оскільки Відповідач не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", а зазначені ним у заяві підстави не передбачені зазначеною нормою. Разом з тим, визначений судом строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 01.05.2026, проте станом на 05.05.2026 Скаржник не усунув недоліки, вказані в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026.

7. 06 травня 2026 року Відповідач (Скаржник) звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції від 05.05.2026 скасувати та направити його апеляційну скаргу до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

8. В обґрунтування касаційної скарги Скаржник зазначив щодо помилкового висновку апеляційного суду про обґрунтованість підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив надані докази про вжиті заходи щодо виділення коштів для сплати судового збору, а саме до клопотання про відстрочення сплати судового збору було додано копію листа від 23.04.2026 №570/1123 , в якому Скаржник звернувся до начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних Сил України з проханням внести зміни до кошторису на 2026 рік за загальним фондом в частині збільшення кошторисних призначень за КПКВ 2101020/2, в тому числі 15 900, 00 грн для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №916/4729/23 та виписку з рахунка за 30.04.2026 КЕВ м. Херсон з системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Казначейство". Скаржник зауважив, що зазначене вище є істотним порушенням норм матеріального права, також судом апеляційної інстанції не враховано висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19.

9. Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

10. Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

11. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено та врегульовано Законом України "Про судовий збір".

12. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

13. Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 зазначила таке:

" 61. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

62. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 1402-VIII).

63. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне розглянути заяву ТОВ "Скайсіті-груп" з урахуванням висновків, викладених у рішенні ЄСПЛ від 09.10.2025 у справі "Король та інші проти України" (Korol and Others v. Ukraine, заява № 82560/17 та інші, включно з № 36465/21).

64. ЄСПЛ, посилаючись на свою усталену практику (зокрема, рішення у справах "Голдер проти Сполученого Королівства" ([Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А № 18, "Пономаренко проти України" [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, "Мацюк проти України" [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та "Кузьменко проти України" [Kuzmenko v. Ukraine, заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017), наголосив, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана.

65. У керівних справах "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland; заява № 28249/95; пункти 52-67; ЄСПЛ 2001-VI); "Малахов проти Молдови" (Malahov v. Moldova; заява № 32268/02; пункти 31-36; від 07.06.2007); "Телтронік-КАТВ" проти Польщі" (Teltronic-CATV v. Poland; заява № 48140/99; пункти 50-64; від 10.01.2006); "Нальбант та інші проти Туреччини" (Nalbant and Others v. Turkey; заява № 59914/16; пункти 32-47; від 03.05.2022) ЄСПЛ вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

66. Так, у рішенні від 10.01.2006 у справі "Телтронік-КАТВ" проти Польщі" ЄСПЛ встановив, що компанія-заявник не могла подати свої позовні вимоги до суду через відмову звільнити її від сплати судового збору в розмірі 13 948,49 злотих за подання позову. ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник була невеликим товариством з обмеженою відповідальністю, яка у 1993-1995 роках за контрактом побудувала мережу кабельного телебачення для компанії Best-Sat. Остання компанія відмовилася оплатити рахунок-фактуру компанії-заявника […], відмова сплатити зазначений рахунок-фактуру поставила компанію-заявника на межу неплатоспроможності. ЄСПЛ вважав, що обмеження доступу до суду, які мають суто фінансовий характер і які, як у цій справі, абсолютно не пов`язані з суттю позову або його перспективами на успіх, повинні підлягати особливо ретельному контролю з точки зору інтересів правосуддя. Для ЄСПЛ також важливо, що відмова у наданні звільнення відбулася на попередній стадії провадження в суді першої інстанції та призвела до того, що позови компанії-заявника ніколи не розглядалися по суті.

67. У рішенні від 03.05.2022 у справі "Нальбант та інші проти Туреччини" ЄСПЛ вважав надмірним, а отже порушенням самої суті права на доступ до суду ситуацію, коли високі судові збори не були виправдані фінансовим становищем заявника, а натомість були розраховані на основі встановленого законом відсотка від суми, що була предметом провадження. Незважаючи на відсутність консенсусу або навіть консолідованої тенденції серед держав-учасниць Конвенції щодо надання правової допомоги юридичним особам, ЄСПЛ застосував ті самі принципи щодо права на доступ до суду, не розрізняючи фізичних та юридичних осіб (Teltronic-CATV проти Польщі, заява № 48140/99, пункти 45-49, 10.01.2006; FC Mretebi, пункти 39-41; Agromodel OOD та Mironov проти Болгарії, заява № 68334/01, пункти 34-37, 24.09.2009; та Sace Elektrik Ticaret ve Sanayi A.S. проти Туреччини, заява № 20577/05, пункт 28, 22.10.2013). Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ніколи категорично не виключав комерційних юридичних осіб з гарантій, визначених пунктом 1 статті 6 Конвенції, щодо надмірних судових витрат.

68. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у справі "Телтронік-КАТВ" проти Польщі" ЄСПЛ наголосив на необхідності особливо ретельного контролю за фінансовими обмеженнями доступу до суду, коли такі обмеження не пов`язані з перспективами успіху позову чи його суттю, а також коли відмова у звільненні від сплати судового збору відбувається на стадії прийняття позовної заяви, що унеможливлює будь-який розгляд справи по суті. Саме така ситуація мала місце у справі, що переглядається, оскільки Господарський суд Черкаської області ухвалою від 11.11.2019 залишив позовну заяву без руху, а згодом ухвалою від 13.12.2019 - повернув позовну заяву Товариству без розгляду по суті.

69. Аналогічно у справі "Нальбант та інші проти Туреччини" ЄСПЛ вказав, що розрахунок судового збору виключно на основі відсоткової ставки від ціни позову без урахування реального фінансового становища заявника може становити надмірний тягар, який підриває саму суть права на доступ до суду. У цій справі судовий збір у розмірі 245 942,75 грн становив 1,5 % від заявленої суми позову (16 396 183 грн), що для ТОВ "Скайсіті-груп", яке надало докази фактичної відсутності активів, доходів та банківських залишків на рівні 104,97 грн, а також документів про безуспішні спроби стягнення заборгованості в попередніх провадженнях, становило непропорційне та непосильне обмеження.

70. У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ "Скайсіті-груп" у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб`єктного складу норми.

71. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

72. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку обґрунтувати своє рішення в частині пропорційності застосованого обмеження (частина п`ята статті 236 ГПК України), а тому оскаржувані судові рішення не є належно обґрунтованими в розумінні статті 6 Конвенції".

14. Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, зазначив лише те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, а складсторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість поширення на дані правовідносини пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону. При цьому, ухвала суду апеляційної інстанції не містить правової оцінки тих обставин (аргументів), які викладені у клопотанні про відстрочення сплати судового збору.

15. Отже, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції застосував норми статті 8 Закону України "Про судовий збір" без урахування актуальної практики Великої Палати Верховного Суду, яка сформована з огляду на рішення Європейського суду з прав людини, в яких встановлено порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні національними судами справ та констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

16. Суд наголошує, що, оцінюючи правомірність обмеження доступу до правосуддя, слід враховувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати допустимим процесуальним обмеженням. Такі обмеження є сумісними з гарантіями статті 6 Конвенції, якщо вони мають легітимну мету та є пропорційними і не порушуватимуть саму суть права.

17. Суд зауважує, що стаття 6 Конвенції не містить визначення "легітимна мета", втім приклади таких легітимних цілей містить практика ЄСПЛ. Пропорційність є одним із важливих принципів у практиці ЄСПЛ, вона вимагає щоб між законною метою, яку переслідує держава, і тими засобами, до яких вона вдається щоб її досягти, існував справжній баланс. Пропорційність вимагає знаходження справедливого балансу між правами особи і суспільним інтересом.

18. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у пункті 71 постанови від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

19. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №910/10939/22 зазначено наступні висновки.

"51. З наведеного вбачається, що апеляційний суд одночасно постановив ухвалу про відмову позивачці в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги. Внаслідок цього позивачка була позбавлена можливості дізнатись про те, що їй відмовили у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, та відповідно не змогла сплатити судовий збір і усунути недоліки апеляційної скарги.

52. Слід зауважити, що апеляційний суд отримав заяву позивачки про звільнення від сплати судового збору 24 квітня 2023 року, коли до кінця строку на усунення недоліків залишалось чотири дні. Якщо б позивачка дізналась про відмову їй у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору раніше 01 травня 2023 року, в неї була б можливість сплатити судовий збір та подати суду відповідні докази в межах установленого строку або клопотати про його поновлення.

53. Також Велика Палата Верховного Суду враховує, що місцевий суд звільнив позивачку від сплати судового збору на підставі того ж доказу, який був нею доданий до заяви про звільнення від сплати судового збору в апеляційному провадженні. Оскільки місцевий суд визнав цей доказ достатнім для звільнення позивачки від сплати судового збору, вона могла очікувати, що цього доказу буде достатньо і для апеляційного суду.

54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у звільненні позивачки від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачці та переконатись, що вона отримала цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків".

20. Отже, судам при вирішенні питання наявності/відсутності підстав для відстрочення сплати судового збору юридичною особою у кожному конкретному випадку слід оцінювати легітимну мету, пропорційність обмеження доступу до суду з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

21. Водночас, мотивувальна частина оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції не містить мотиви та висновки суду стосовно оцінки доказів фінансового стану Відповідача крізь призму пропорційності між легітимною метою та доступом до правосуддя у контексті вирішення питання відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції не навів мотивів достатності/недостатності доказів, наданих Відповідачем на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану.

22. Отже, Судом встановлено порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування постановленої ухвали.

23. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

24. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

25. За таких обставин Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

26. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд