ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 712/10727/24

1. Описова частина

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), третя особа - Черкаська міська рада, про усунення перешкод в користуванні домоволодінням та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що вона є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку з прибудовами літ A-1, a1 - а6, загальною площею 120,0 кв. м, надвірних споруд: Л - сарай з гаражем, Д - погріб, Ж - погріб, 1 - 4 - огорожа (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81889671101).

Домоволодіння розташоване на належній позивачці на праві власності земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:014:0087, загальною площею 0,047 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2820194271101).

Додатково позивачка здійснила перепланування сараю літ. Л, на що вона отримала документацію та сарай введено в експлуатацію з наступною реєстрацією. Всі конструктивні елементи домогосподарства позивачки відображені в технічному паспорті.

Навпроти домоволодіння позивачки з порушенням встановлених державних будівельних норм відповідач розмістив тимчасову споруду - торговий павільйон, внаслідок чого порушуються права позивачки на користування її домоволодінням.

За захистом своїх прав позивачка звернулася до Черкаської міської ради, на що їй надано інформацію, що об`єкт не капітального будівництва, а саме МАФ по бульвару Шевченка біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона) у відповідності до Паспорту прив`язки за реєстраційним номером 357 належить ФОП ОСОБА_2 .

Позивачка зверталась до відповідача з проханням прибрати споруду, однак відповідач вважає, що її права не порушено.

Висновком судового експерта Гнаток В. Г. № 34/24/Буд було встановлено, що розташування тимчасової будівлі торгівельного павільйону загальною площею 15,7 кв. м в м. Черкаси по бул. Шевченка, біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту ТРК «Плазма» (парна сторона), що належить ФОП ОСОБА_2 , не відповідає чинним будівельним нормам та правилам України.

Позивачка також зазначила, що розміщення тимчасової споруди (МАФ) впритул до її житлового будинку та надвірних споруд впливає на схоронність об?єкта, заважає вільному входу та виходу з двору. Протиправно розташований МАФ затіняє вікна, які виходять на фасад, постійний рух громадян по простору, що утворився між парканом та МАФ, створює дуже голосний звук, бо громадяни мають ходити впритул до паркану по краю тротуару, дощові опади теж стікають під фундамент паркана позивачки, що створює небезпеку для руйнування фундаменту.

При цьому позивачка переживає постійні душевні страждання у зв`язку з тим, що має дуже близько до своїх стін інше майно, що суперечить пожежним нормам, постійно боїться загорання, люди, які перебувають на зупинці постійно шумлять, що в свою чергу тримає в постійному нервуванні позивачку, яка є особою похилого віку то потребує відпочинку.

Враховуючи викладене,ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди в користуванні своєю власністю, а саме: домоволодінням по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ A-1, a1 - а6, загальною площею 120,0 кв. м, надвірних споруд: Л - сарай з гаражем, Д - погріб, Ж - погріб, 1 - 4 - огорожа (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81889671101), шляхом зобов`язання ФОП ОСОБА_2 знести розташовану впритул до її приміщень тимчасову споруду по бульвару Шевченка біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона), на розі вулиць: АДРЕСА_1 , а також стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь 12 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 серпня 2025 року у складі судді Марцішевської О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено рішення про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 домоволодінням по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ФОП ОСОБА_2 знести тимчасову споруду по бульвару Шевченка у м. Черкаси в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона) на розі вулиць: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порушення будівельних норм і правил при розташуванні спірної тимчасової споруди підтверджується висновком експерта. Тому суд дійшов висновку про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав внаслідок розташування спірної тимчасової споруди з істотним порушенням державних будівельних норм і правил та неможливістю поновлення порушеного права без повного знесення (демонтажу) спірної тимчасової споруди.

Разом з цим позивачка не довела належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

30 серпня 2025 року представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Колєснік В. А. звернувся до суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правничої (правової) допомоги у розмірі 48 250 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 вересня 2025 року заяву представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Колєсніка В. А. про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що в порушення пункту 1 частини першої статті 183 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)заявником не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подає заяву. Крім того, підставою залишення заяви без розгляду стало не направлення представнику позивача копії заяви.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 січня 2026 року апеляційні скарги представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Колєсніка В. А. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 серпня 2025 року та на ухвалу цього суду від 16 вересня 2025 року задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 серпня 2025 року та ухвалу цього суду від 16 вересня 2025 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 453,44 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, щоФОП ОСОБА_2 оформлявся паспорт прив`язки тимчасової споруди - торговельний павільйон загальною площею 15,7 кв. м по бул. Шевченка біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона). Згідно відмітки паспорт прив`язки дійсний до 27 вересня 2024 року включно (на термін воєнного стану, у разі скасування воєнного стану строк дій паспорту прив`язки закінчується).

Крім того, 12 листопада 2019 року між ФОП ОСОБА_2 та Черкаською міською радою був укладений договір № 1172 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою. За даним договором власник тимчасової споруди зобов`язується оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою по бул. Шевченка, 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «вул. Пушкіна» площею 49,25 кв. м на території якого розташовано торговий павільйон площею 15,7 кв. м, власником якого є ФОП ОСОБА_2 , а Черкаська міська рада зобов`язується забезпечити належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території.

05 вересня 2023 року було укладено додатковий договір № 1 до договору № 1172 від 12 листопада 2019 року щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою. За цим договором сторони домовились продовжити строк дії договору на термін дії воєнного стану, але не довше ніж на 1 рік (до 27 вересня 2024 включно).

З викладеного вбачається, що відповідач на законних підставах розмістив торговий павільйон відповідно до проекту розміщення торгового кіоску, який міститься у вказаному паспорті прив`язки, який затверджений начальником управління та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради Чернухою В. В.

При цьому, відповідно до заяви від 18 лютого 2014 року на ім`я ОСОБА_3 позивачка не заперечувала щодо розміщення зупинки громадського транспорту по фасаду домоволодіння по АДРЕСА_1 із застереженнями щодо місця розташування по відношенню до домоволодіння.

Разом з тим, позивачка самаздійснювала реконструкціюсараю з добудовою гаража по АДРЕСА_1 , тобто змінилась площа майна ОСОБА_1 .

Апеляційний суд також звернув увагу на те, що на час звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом, а саме 11 вересня 2024 року паспорт прив`язки на майно ФОП ОСОБА_2 та договір пайової участі були чинними.

В подальшому строк дії договору прив`язки не було поновлено відповідачу, однак причиною зазначено лише наявність даного позову. Будь-яких інших підстав для відмови Черкаською міською радою зазначено не було.

ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до власника тимчасової споруди, встановленої у визначеному законом порядку з дозволу власника земельної ділянки - Черкаської міської ради, а саме чинного на час звернення до суду паспорту прив`язки. Однак суд першої інстанції не вирішив питання щодо залучення Черкаської міської рада, як співвідповідача, і, як наслідок, в порушення вимог пункту 3 частини п`ятої статті 12, частини другої статті 51 ЦПК України, не роз`яснив позивачці права щодо пред`явлення позовних вимог до належного кола відповідачів. Без залучення до участі у справі належного кола відповідачів висновок суду щодо задоволення позову є передчасним.

Підставою для повернення без розгляду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є саме не направлення на адреси інших учасників справи документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, якими є сторони, треті особи.

Враховуючи, що заяву про ухвалення додаткового рішення було направлено безпосередньо позивачці, то адвокатом Колеснік В. А. виконано вимоги закону щодо порядку подання такої заяви.

Крім того, проаналізувавши доводи сторін, апеляційний суд вважав слушними доводи адвоката скаржника, що представник ОСОБА_1 - адвокат Мельніченко А. М. зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а тому мала можливість ознайомитися із заявою і додатками до неї в системі Електронний суд.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, з урахуванням обсягу та складності наданих послуг ОСОБА_2 з правничої допомоги протягом розгляду справи, категорії справи, обсягу доказів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, колегія суддів дійшла висновку, що із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати на надання правничої допомоги в суді першої інстанції розмірі 10 000 грн.

11 лютого 2026 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 січня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 4 частини першої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 821/140/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 203/4180/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 821/235/18. Крім того, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду та судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2026 року касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 січня 2026 року передана для розгляду колегії суддів: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Осіян О. В, Сакара Н. Ю.↗

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. справу передано на розгляд судді-доповідачу Осіяну О. М.↗, судді, що входять до складу колегії суддів: Сакара Н. Ю.↗, Сердюк В. В.↗

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2026 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Соснівського районного суду міста Черкаси.

16 квітня 2026 року справа № 712/10727/24 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2025 року для розгляду справи було визначено колегію суддів: Василенко Л. І. (головуюча суддя), Сіренко Ю. В., Фетісова Т. Л., однак в подальшому з невідомих причин було відбувся повторний авторозподіл справи між суддями та справу розглянуто у складі колегії суддів: Василенко Л. І. (головуюча суддя), Карпенко О. В., Новікова О. М.

Апеляційний суд скасував законне судове рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав, а саме у зв`язку з незалученням до участі у справі співвідповідачем Черкаську міську раду, однак при складанні позовної заяви позивачка посилалася на постанову Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 203/4180/15-ц, яка є основоположною і аналогічною в даних правовідносинах, а також в ній суб`єктний склад аналогічний до визначеного позивачем в даній справі.

Позивачка також зазначила, що в цій справі нею обрано ефективний спосіб захисту та в судових засіданнях вона звертала увагу суду на те, що особа може захистити своє право навіть під час дії паспорта прив`язки, що передбачено додатково постановою Верховного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 240/4780/18, якою закріплений принцип оспорення паспорта прив`язки під час його дії, якщо розташована споруда не відповідає певним вимогам.

Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником житлового будинку з прибудовами по АДРЕСА_1 (6/25 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2012 року, 13/50 на підставі договору дарування від 15 січня 2020 року, 1/2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2019 року) (т. 1 а.с. 51-53).

Рішенням Черкаської міської ради від 13 серпня 2020 року № 2-6028 «Про визнання балансоутримувача зупинок громадського транспорту» визнано КП «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради балансоутримувачем зупинок громадського транспорту, розташованих у м. Черкаси згідно додатку (т. 1 а.с. 31-34).

Проект розміщення торгового кіоску в комплексі із зупинкою по бул. Шевченка біля буд. 170 в м. Черкаси розроблений ФОП ОСОБА_5 (ліцензія АВ № НОМЕР_2).

Згідно пояснювальної записки, проект тимчасової споруди розроблений відповідно до діючих вимог державних будівельних норм і правил, чинних станом на 01 січня 2014 року.

18 лютого 2014 року ОСОБА_1 склала заяву, за змістом якої не заперечувала щодо розміщення зупинки громадського транспорту ОСОБА_3 по фасаду домоволодіння по АДРЕСА_1 із застереженнями щодо місця розташування по відношенню до домоволодіння (т. 1 а.с. 93).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на підставі договору оренди від 25 грудня 2013 року за ОСОБА_3 11 січня 2014 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0018 га по бул. Шевченка в м. Черкаси строком до 17 жовтня 2018 року (т. 1 а.с. 91).

25 жовтня 2019 року за договором купівлі-продажу ФОП ОСОБА_2 набув у власність торгівельний павільйон, загальною площею 15,7 кв. м за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 170 в комплексі із ЗГТ « вул. Пушкіна » парна сторона (т. 1 а.с. 120-121).

12 листопада 2019 року ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 1172 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою. За даним договором власник тимчасової споруди зобов`язується оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою по бул. Шевченка, 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «вул. Пушкіна» площею 49,25 кв. м на території якого розташовано торговий павільйон площею 15,7 кв. м, власником якого є ФОП ОСОБА_2 , а Черкаська міська рада зобов`язується забезпечити належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території (т.1 а.с. 122-123).

24 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до КП «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Черкаської міської ради з приводу усунення порушень шляхом знесення конструкції зупинки громадського транспорту по вул. Пушкіна . Листом від 01 травня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що Черкаською міською радою не визначався балансоутримувач вказаної зупинки (т. 1 а.с. 30-34).

05 вересня 2023 року ФОП ОСОБА_2 продовжено дію паспорту прив`язки тимчасової споруди - торговельний павільйон загальною площею 15,7 кв. м по бул. Шевченка біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона). Згідно відмітки паспорт прив`язки дійсний до 27 вересня 2024 року включно (на термін воєнного стану, у разі скасування воєнного стану строк дій паспорту прив`язки закінчується) (т. 1 а.с. 35).

05 вересня 2023 року було укладено додатковий договір № 1 до договору № 1172 від 12 листопада 2019 року щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою. За цим договором сторони домовились продовжити строк дії договору на термін дії воєнного стану, але не довше ніж на 1 рік (до 27 вересня 2024 року включно) (т.1 а.с. 124).

28 вересня 2023 року Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради ОСОБА_1 виданий Будівельний паспорт на об`єкт будівництва: реконструкція сараю з добудовою гаража по АДРЕСА_1 . Повідомлення про початок будівельних робіт ЧК0512310189 41 (витяг з Реєстру будівельної діяльності 33-99 від 11 березня 2024 року) (т. 1 а.с. 17-18, 19-24).

Право власності на домоволодіння після реконструкції зареєстровано 06 вересня 2024 року на підставі Технічного паспорта від 11 березня 2024 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав № 352062542 від 27 жовтня 2023 року (т. 1 а.с. 25-29).

Відповідно до висновку експерта № 34/24/Буд. від 04 червня 2024 року, складеного судовим експертом Гнаток В. Г., розташування тимчасової будівлі торгівельного павільйону загальною площею 15,7 кв. м, розташованого в м. Черкаси, по бул. Шевченка, біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту ТРК «Плазма» (парна сторона), що належить ФОП ОСОБА_2 , не відповідає чинним будівельним нормам та правилам України, а саме:

- вимогам пункту 1.14. розділу ІІІ «Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання територій, будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів» «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30 грудня 2014 року № 1417, де вказано: Тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, повинні розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібна більша протипожежна відстань або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін. В той самий час визначена на підставі натурних обмірів відстань від стіни торгівельного павільйону до стіни господарської будівлі літ. «Л» (згідно «Схематичного плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 ») - від 1,30 м до 1,60 м;

- вимогам пункту 5.3.1 та таблиці 5.1 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» (зі Зміною №l): Ширину тротуарів потрібно визначати з урахуванням категорії вулиці згідно з таблицею 5.1. Ширина однієї смуги пішохідного руху повинна бути кратною 0,75 м. Тобто у відповідності до таблиці 5.1 мінімальна ширина пішохідної зони тротуару для вулиць загальноміського значення регульованого руху міст середнього розміру повинна становити 2,25 м, в той самий час визначена шляхом натурних обмірів ширина проходу (тротуару) між тимчасовою спорудою торгівельного павільйону та стіною будівлі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 - від 1,3 м до 1,6 м; У пішохідній зоні тротуару не допускається встановлення будь-яких споруд, огороджень або конструкцій, які перешкоджають пішохідному руху. На частині пішохідної зони тротуару поруч з земельною ділянкою АДРЕСА_1 встановлена тимчасова споруда торгівельного павільйону в комплексі з спорудою зупинки громадського транспорту;

- вимогам пункту 5.3.3 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» (зі Зміною №1): Споруди торговельно-побутового призначення повинні розміщуватися за межами пішохідної зони тротуарів або узбіч згідно з вимогами чинних законодавчих та нормативних актів, затвердженою містобудівною документацією та місцевими правилами забудови населених пунктів. При їх розміщенні не допускається пошкодження або знищення зелених насаджень. На частині пішохідної зони тротуару та узбіччя бульвару Шевченка поруч із земельною ділянкою № АДРЕСА_1 встановлена тимчасова споруда торгівельного павільйону в комплексі із спорудою зупинки громадського транспорту;

- вимогам пункту 5.1.4 Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-40-2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення» (із Зміною № 1): Ширина пішохідних шляхів із зустрічними рухом повинна бути не менше 1,8 м. Визначена шляхом натурних обмірів ширина проходу (тротуару) між тимчасовою спорудою торгівельного павільйону та стіною будівлі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 - від1,3 мдо 1,6м (т.1 а.с.37-47).

Згідно з відомостями щодо балансоутримувача зупинки громадського транспорту «ТРК «Плазма» (парна сторона) в м. Черкаси навпроти будинку № 170 по бул. Шевченка встановлено, що Управлінням планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради був оформлений паспорт прив`язки тимчасової споруди за адресою: м. Черкаси, по бул. Шевченка , біля будинку № 170 в комплексі із зупинкою громадського транспорту від 20 березня 2017 року № 357 ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до договору купівлі-продажу від 16 вересня 2019 року № 3 та акта приймання-передачі майна до договору купівлі-продажу від 16 вересня 2019 року, враховуючи лист від 18 вересня 2019 року № 74982-TC2 вищезазначений паспорт прив`язки 20 вересня 2019 року був переоформлений на ФОП ОСОБА_4 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2019 року та акта приймання-передачі майна до договору купівлі продажу від 28 жовтня 2019 року, враховуючи лист від 05 листопада 2019 року № 89942-TC2 12 листопада 2019 року вищезазначений паспорт прив`язки був переоформлений на ФОП ОСОБА_2 та обліковується за ним (т. 1 а.с. 144-145).

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується відповіддю № 1152604 від 27 лютого 2025 року з Єдиного реєстру юридичних осіб (т.1 а.с. 154-155).

Згідно з відповіддю № 1152692 від 27 лютого 2025 року з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ) зареєстрований як ФОП (т.1 а.с. 156-157).

Відповідно до листа від 26 грудня 2024 року заступника директора Департамента архітектури та містобудування Черкаської міської ради Шматко Л. О. повідомлено про повернення ФОП ОСОБА_2 документів на продовження паспорта прив`язки тимчасової споруди до вирішення питання в суді у справі № 712/10727/24 (т.1 а.с. 173-174).

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Пунктами 1, 4 частини першої статті 411 ЦПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення (негаторний позов).

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 521/12039/18 (провадження № 61-16037св18), від 17 жовтня 2022 року у справі № 755/259/21 (провадження № 61-8064св22).

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 925/180/18.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом було встановлено, що власником земельної ділянки, на якій розташована спірна тимчасова споруда, є Черкаська міська рада.

Водночас, Черкаська міська рада була залучена до участі у справі як третя особа, а не відповідач. Cторона позивачки не заявляла клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачем Черкаську міську раду, з дозволу якої у визначеному законом порядку ФОП ОСОБА_2 встановив спірну тимчасову споруду

Права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес. Права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

За таких обставин, оскільки зазначена тимчасова споруда встановлена відповідачем у визначеному законом порядку з дозволу власника земельної ділянки - Черкаської міської ради, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та відмовив у задоволенні позову з таких підстав.

При цьому суд правильно не давав правової кваліфікації відносинам сторін та не встановлював обставин справи, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений в мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду з позовом (позовами) з правильно визначеним ними суб`єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог, які відповідатимуть передбаченому законом способу захисту відповідного права або законного інтересу.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 821/140/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 203/4180/15-ц, від 24 січня 2020 року у праві № 821/235/18 є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду