ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 760/6143/21

Описова частина

У березні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, визнання материнства та внесення змін до актового запису про народження.

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивований тим, що вони ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, брали участь у програмі лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, методом сурогатного материнства, відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 вересня 2013 № 787.

21 лютого 2019 року між ними та сурогатною матір`ю ОСОБА_4 укладений договір про надання послуг сурогатної матері.

ІНФОРМАЦІЯ_1 сурогатною матір`ю ОСОБА_4 у Державній установі «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О. М. Лук`янової НАМН України» народжено дитину, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 .

На момент народження дитини ОСОБА_1 перебував на території Китайської Народної Республіки, звідки не міг виїхати до України у зв`язку із введенням обмежень, пов`язаних із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивачі зазначали, що 24 квітня 2020 року близько 18:00 год., коли їх дитина перебувала під наглядом няні у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , прийшли працівники сектору ювенальної превенції Солом`янського УП ГУНП у м. Києві, слідчі Печерського УП ГУНП у м. Києві, представник Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та відібрали дитину, мотивуючи це тим, що вона перебуває під наглядом сторонньої особи, без присутності законних представників.

Вказували, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, надавала пояснення безпосередньо у приміщенні Служби, а також подавала документи, відповідно до яких вона та її чоловік є батьками дитини.

У відповідь на вказані звернення Службою було повідомлено про необхідність надання документа, що підтверджує особу дитини (свідоцтво про народження).

04 листопада 2020 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану проведено реєстрацію народження їхньої дитини - ОСОБА_5 , про що 04 листопада 2020 року складено актовий запис № 2668 та видано свідоцтво про народження. У день отримання свідоцтва вони з`явилися до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та через скриньку вхідної кореспонденції подали заяву про повернення дитини, а також копію свідоцтва про народження від 04 листопада 2020 року та нотаріально-посвідчену копію паспорта ОСОБА_1 . Відповідь на вказану заяву на їхню адресу не надходила.

З метою з`ясування обставин вилучення їхньої дитини та отримання інформації та документів, які оформлялися під час її вилучення, їх представник подав до сектору ювенальної поліції Солом`янського УП ГУНП у м. Києві адвокатський запит, у відповідь на який із супровідним листом від 20 листопада 2020 року № 566-А/з/125/55/05 надано три акти органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 24 квітня 2020 року.

Таким чином, виявилося, що 24 квітня 2020 року у будинку АДРЕСА_1 було вилучено три дитини (дівчинка - їхня дочка та ще два хлопчики, батьками яких є теж громадяни Китайської Народної Республіки).

Відповідно до змісту отриманих актів, діти в них значилися як знайдені.

На письмове звернення одного із батьків трьох відібраних дітей, листом від 12 листопада 2020 року № 108/24-4501, Службою повідомлено, що відповідно до статті 135 СК України, пунктів 24, 69 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, народження дітей, знайдених за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, отримані свідоцтва про народження дітей та надано їм статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Отже, виникла ситуація, за якою їхню дитину відібрали, оформивши при цьому акт про знайдення дитини.

Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надала їхній дочці статус дитини, позбавленої батьківського піклування, звернулася до Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та отримала свідоцтво про народження дитини, в якому прізвище, ім`я, по батькові дитини і відомості про батьків зазначені за рішенням органу опіки, тобто батьками дитини зазначені не вони.

Позивачі зазначали, що наразі вони не можуть вказати, за яким актовим записом здійснено реєстрацію народження, не знають дати проведення реєстрації, так само, не знають прізвища, імені та по батькові, що були присвоєні дитині відповідно до рішення органу опіки та піклування. Єдиним способом отримання вказаних відомостей є витребування судом документів, у яких містяться ці відомості.

З урахуванням зазначеного та заяви прозміну предмета позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- визнати громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державну реєстрацію народження якої проведено 22 жовтня 2020 року Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис № 4666;

- визнати громадянку України ОСОБА_2 матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державну реєстрацію народження якої проведено 22 жовтня 2020 року Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис № 4666;

- зобов`язати Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 від 22 жовтня 2020 року № 4666, вказавши в графі «батько»: прізвище: ОСОБА_1 , ім`я: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство: Китайська Народна Республіка, місце проживання: АДРЕСА_3 ; вказавши в графі «матір»: прізвище: ОСОБА_2 , ім`я: ОСОБА_2 , по батькові: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянство: Україна, місце проживання: АДРЕСА_4 ; вказавши відомості про дитину: прізвище: ОСОБА_6 , ім`я: ОСОБА_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, місто Київ.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року, ухваленим у складі судді Коробенка С. В., позовні вимоги задоволено.

Визнано громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державну реєстрацію народження якої проведено 22 жовтня 2020 року Солом`янським районним у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ, про що складено відповідний актовий запис № 4666.

Визнано громадянку України ОСОБА_2 матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державну реєстрацію народження якої проведено 22 жовтня 2020 року Солом`янським районним у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ, про що складено відповідний актовий запис № 4666.

Зобов`язано Солом`янський районний у м. Києві ВДРАЦС ЦМУМЮ внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 від 22 жовтня 2020 року № 4666:

- вказавши в графі «батько»: прізвище: « ОСОБА_1 », ім`я: « ОСОБА_1 », дата народження: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », громадянство: «Китайська Народна Республіка», місце проживання: « АДРЕСА_3 »;

- вказавши в графі «матір»: прізвище: « ОСОБА_2 », ім`я: « ОСОБА_2 », по батькові: « ОСОБА_2 », дата народження: « ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянство: Україна», місце проживання: « АДРЕСА_4 »;

- вказавши відомості про дитину: прізвище: « ОСОБА_6 », ім`я: « ОСОБА_6 », дата народження:

« ІНФОРМАЦІЯ_1 », місце народження: «Україна, місто Київ».

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі довели належними та допустимими доказами, що ОСОБА_6 є дочкою позивачів.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 1 089,60 грн з кожного окремо.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоекспертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги зводились до порушення процедури проведення експертизи, яка призначалася судом першої інстанції, а саме, що висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01 грудня 2023 року № СЕ-19/111-23/42286-БД викликає сумніви в його правильності та достовірності результатів, так як для проведення експертизи було використано генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1, які наведені в довідці (результатах досліджень) встановлення ДНК профілю ОСОБА_1 , а не передано на дослідження безпосередньо біологічні зразки ОСОБА_1 , і усунути недоліки експертизи в інший спосіб ніж призначення повторної експертизи не вбачалося за можливе, суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципу диспозитивності судового розгляду, ухвалою від 13 травня 2025 року призначив у справі повторну судову молекулярно-генетичну експертизу.

Позивач ОСОБА_1 не з`явився до експертної установи для відбору біологічних зразків (букального епітелію), внаслідок чого експертиза не була проведена, тобто ухилився від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Наявні в матеріалах судової справи результати проведеної судово-генетичної експертизи, зважаючи на порядок її проведення, обставини наявності кримінального провадження, пов`язаного із торгівлею дітьми та іншими ознаками порушень з боку клініки репродуктивної медицини (щодо кваліфікації безпліддя і т.д.), викликають сумніви в їх повноті та об`єктивності.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки, окрім іншого, сумнівним є відповідність інтересам дитини рішення про задоволення позовних вимог, так як дитина з народження постійно проживає на території України, виховується опікуном, тоді як позивач постійно проживає у Китайській Народній Республіці, а також відсутні докази, що за час розгляду справи був проявлений інтерес з боку позивачів до дитини.

У січні 2026 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Камільовський В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував статтю 109 ЦПК України, всупереч відсутності факту ухилення ОСОБА_1 від подання експерту необхідних матеріалів.

Суд апеляційної інстанції, всупереч усталеній судовій практиці, безпідставно ототожнив «неявку» з «ухиленням» та використав це як підставу для відмови у позові.

Станом на момент призначення судом апеляційної інстанції експертизи позивач ОСОБА_1 перебував на території Китайської Народної Республіки (адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_3). При цьому матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення його про необхідність з`явитися для відібрання біологічних зразків.

Суд не встановив належним чином факт саме ухилення (умисної протидії), не дослідив причин неявки іноземця, питання належності викликів, реалістичність строків, можливість альтернативнихпроцесуальних механізмів (міжнародна правова допомога, відбір зразків за місцем перебування тощо).

Апеляційний суд не встановив (і не навів), які саме норми закону/інструкцій було порушено при отриманні ДНК-профілю, а натомість зробив висновок про «сумнівність»висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01 грудня 2023 року № СЕ-19/111-23/42286-БД, за наявності лише припущень та загальних посилань на кримінальне провадження.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги того факту, що предметом розгляду справи є виключно визнання батьківства, і те що дитина станом на момент розгляду справи проживає з опікуном, не може використовуватися судом, як підстава для відмови у задоволенні позову про визнання батьківства (материнства).

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявників зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16 (провадження № 61-23601св18), від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16 (провадження № 61-6484св22), від 18 червня 2024 року у справі № 336/7943/19 (провадження № 61-15818св23) та інші.

У лютому 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Простибоженко О. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відзив мотивований тим, щопосилання у касаційній скарзі на неотримання чи невиклик позивача до експертної установи є безпідставними, оскільки копія клопотання експерта, у якому визначено заплановану дату проведення відбору біологічних зразків - 14 серпня 2025 року, направлена листом від 24 червня 2025 року учасникам справи та завантажена до електронної справи в підсистемі Електронний суд, а тому представник позивача - адвокат Камільовський В. В. мав можливість ознайомитися з клопотанням експерта та визначеною у ньому датою проведення забору біологічних зразків.

Крім того, відбір біологічних зразків мав здійснюватися майже через два місяці після отримання відомостей про призначену дату, що цілком дозволяло забезпечити присутність позивача.

Проте у повідомлений експертною установою час позивач не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про перенесення дати відбору біологічних зразків не подавав.

Такі обставини у своїй сукупності свідчать про свідоме ухилення позивача від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Суд апеляційної інстанції належним чином дослідив усі обставини справи та дійшов обґрунтованих висновків про застосування наслідків ухилення від участі в експертизі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2026 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 жовтня 2018 року між громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено актовий запис №1411 від 05 жовтня 2018 року.

Згідно з Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок), позивачі проходили програму лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства в закладі охорони здоров`я - ТОВ «АРТ ДЖЕНЕТІКС».

Відповідно до пункту 6.11 розділу IV Порядку між подружжям та сурогатною матір`ю ОСОБА_4 укладений договір про надання послуг сурогатної матері від 21 лютого 2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року сурогатною матір`ю ОСОБА_4 у ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О. М. Лук`янової НАМН України» було народжено дитину (дівчинку), що підтверджується медичним свідоцтвом про народження № 0022684.

У процесі застосування допоміжних репродуктивних технологій було використано біологічний матеріал ОСОБА_1 та анонімного донора, у зв`язку із чим генетична спорідненість із дитиною є в одного із подружжя, як цього вимагає Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, а саме у чоловіка (батька дитини) (довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька з плодом) від 16 червня 2020 року).

24 квітня 2020 року в будинку АДРЕСА_1 було вилучено три новонароджені дитини (1 дівчинка та 2 хлопчики), щодо яких 24 квітня 2020 року інспектором ювенальної превенції Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві у присутності слідчого Печерського УП ГУ НП у м. Києві складено акти органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.

22-23 жовтня 2020 року дітей, виявлених 24 квітня 2020 року, було зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а 29 жовтня 2020 року зазначеним дітям надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно із наданими Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації документами (свідоцтво про народження, особова справа), вилучена дитина (дівчинка), ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як ОСОБА_6 .

Водночас 04 листопада 2020 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану було проведено реєстрацію народження дочки позивачів - ОСОБА_5 , про що складено актовий запис № 2668 та видано свідоцтво про народження від 04 листопада 2020 року.

Після отримання свідоцтва про народження дитини позивачі з`явилися до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та подали заяву про повернення дитини на виховання батькам, а також копію свідоцтва про народження від 04 листопада 2020 року, проте їм повідомлено про відсутність інформації, яка підтверджує або спростовує батьківство щодо когось із дітей, вилучених 24 квітня 2020 року.

Відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві районної адміністрації № 61 від 07 лютого 2023 року «Про призначення опікуна малолітньої дитини» ОСОБА_3 призначено опікуном над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Камільовського В. В. задоволенню не підлягає.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22, від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти», заява № 62257/15, зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є, як правило, підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.

Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази.

Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.

Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18, від 19 травня 2021 року у справі № 207/789/19.

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

У справі, яка переглядається, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року призначено у справі судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Комунальної медичної установи «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації (58009, м. Чернівці, вул. Кишинівська, 2). На вирішення експертизи поставлено питання: Чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 4666 від 22 жовтня 2020 року)? Яка ймовірність того, що громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 4666 від 22 жовтня 2020 року)? Для проведення експертизи судом доручено використати генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які наведені в довідці (результатах досліджень) встановлення ДНК профілю ОСОБА_1 від 21.09.2022 (реєстраційний номер 22021802426205, дата виконання 22.02.2022). Крім того, ухвалою зобов`язано Обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний спеціалізований будинок дитини» (Чернівецька область, вул. Олександра Щербанюка, 2) забезпечити явку ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 4666 від 22 жовтня 2020 року) за викликом експерта, з метою відібрання біологічного матеріалу для проведення експертизи.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року доручено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи щодо батьківства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_6 , призначеної ухвалою суду від 14 жовтня 2022 року, іншій експертній установі - Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Київ, вул. Сім?ї Хохлових, 5).

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01 грудня 2023 року № СЕ-19/111-23/42286-БД, ОСОБА_1 може бути батьком ОСОБА_6 з ймовірністю 99,99892068 %.

Відповідно до змісту вказаного висновку експерта, на дослідження експерту було надано зразок букального епітелію лише ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Генетичні ознаки (ДНК-профіль) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , взято з довідки (результатів дослідження) встановлення ДНК профілю ОСОБА_1 від 21 вересня 2022 року (реєстраційний номер 22021802426205, дата виконання 22 лютого 2022 року).

Отже, при проведенні експертизи біологічні зразки було надано лише дитиною, з боку батька ОСОБА_1 використано дані із довідки, поданої стороною позивача.

Не погоджуючись із зазначеним висновком експерта, 10 травня 2024 року у підготовчому засіданні ОСОБА_3 заявила клопотання про призначення у справі повторної судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої просила поставити питання про те, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_6 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року у задоволенні вказаного клопотання про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи відмовлено.

17 жовтня 2024 року у судовому засіданні ОСОБА_3 повторно заявила клопотання про призначення у справі повторної судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої поставити питання про те, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_6 .

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року у задоволенні вказаного клопотання про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , зокрема, просила призначити у справі повторну судову молекулярно-генетичну експертизу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року клопотання ОСОБА_3 про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено.

Призначено у справі повторну судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено таке питання:

Чи є громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (04119, м. Київ, вул. Джонса Ґарета, 5).

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, що передбачена статтями 384, 385 КК України.

Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_3 .

Зобов`язано громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 з`явитися на виклик судового експерта для відібрання біологічних зразків, необхідних для проведення експертизи.

Зобов`язано ОСОБА_3 на вимогу судового експерта забезпечити явку ОСОБА_6 для відібрання біологічних матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

З врахуванням місця проживання позивача зобов`язано судового експерта здійснювати виклик громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 для відібрання біологічних зразків, необхідних для проведення експертизи, з встановленням розумних строків можливості явки до експертної установи, однак із дотриманням вимог, щодо передбачених законом строків проведення експертизи.

Роз`яснено сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України, а саме, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Надано у розпорядження експерта матеріали цивільної справи № 760/6143/21.

Провадження у справі зупинено до отримання висновків експертизи.

Постановляючи ухвалу про призначення повторної судової молекулярно-генетичної експертизи, апеляційний суд виходив із того, що висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01 грудня 2023 року № СЕ-19/111-23/42286-БД викликає сумніви в його правильності та достовірності результатів, оскільки для проведення експертизи було використано генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1 , які наведені в довідці (результатах досліджень) встановлення ДНК-профілю ОСОБА_1 , а не передано на дослідження безпосередньо біологічні зразки ОСОБА_1 .

23 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/111/10/38314, в якому містилось клопотання експерта від 13 червня 2025 року № СЕ-19/111-25/36040-БД.

У вказаному клопотанні експерт просив надати дозвіл на повне або часткове знищення обєктів експертизи (біологічних зразків) або зміну їх властивостей та у разі надання дозволу на повне або часткове знищення об`єктів експертизи, забезпечити одночасну явку громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_6 у супроводі законного представника для відбору біологічних зразків (букального епітелію) до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 14 серпня 2025 року з 14:00 до 15:00 год. (а. с. 160, т. 3).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року було поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2025 року надано експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України дозвіл на повне або часткове знищення об`єктів експертизи. Клопотання експерта в частині забезпечення явки громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_6 у супроводі законного представника для відбору біологічних зразків - залишено без задоволення, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року про призначення експертизи, із врахуванням місця проживання позивача, було зобов`язано експерта здійснювати виклик громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 для відібрання біологічних зразків, необхідних для проведення експертизи.

Провадження у справі було зупинено до проведення експертизи та надання висновку експерта до суду.

25 серпня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 19 серпня 2025 року № СЕ-19/111-25/36040-БД, оскільки 14 серпня 2025 року для відбору експериментальних зразків до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з`явилася ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі законного представника (опікуна) ОСОБА_3 , з документами, що посвідчують особу. Громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 для відбору біологічних зразків (букального епітелію) до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не з`явився. Відбір порівняльних зразків не проводився.

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц (провадження № 61-6484св22), від 01 жовтня 2025 року у справі № 686/14591/23 (провадження № 61-8399св25) та інших.

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів обізнаності позивача ОСОБА_1 про необхідність його явки до експертної установи для відбору біологічних зразків (букального епітелію), що виключає можливість застосування положень статті 109 ЦПК України, колегія суддів зазначає таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У справі, яка переглядається, брав участь представник ОСОБА_1 - адвокат Камільовський В. В.

Згідно із супровідним листом Київського апеляційного суду, який міститься в матеріалах справи на (а. с. 164, том 3), представнику ОСОБА_1 - адвокату Камільовському В. В. направлений електронний примірник ухвали Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року про поновлення провадження у справі та клопотання експерта від 13 червня 2025 року № СЕ-19/111-25/36040-БД.

Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Камільовський В. В. має електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», за допомогою якого він мав можливість ознайомитись з клопотанням експерта від 13 червня 2025 року № СЕ-19/111-25/36040-БД (копія ухвали Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року про поновлення провадження у справі та клопотання експерта від 13 червня 2025 року № СЕ-19/111-25/36040-БД доставлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Камільовському В. В. у його електронний кабінет 24 червня 2025 року).

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).

Суд не визначає взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом сторони, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, отже, застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про необхідність з`явитися до експертної установи для відібрання біологічних зразків.

Посилання у касаційній скарзі на те, що станом на момент призначення судом апеляційної інстанції експертизи позивач ОСОБА_1 перебував на території Китайської Народної Республіки, не спростовує висновку апеляційного суду про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 109 ЦПК України, оскільки відбір біологічних зразків для проведення експертизи мав здійснюватися майже через два місяці після отримання представником ОСОБА_1 - адвокатом Камільовським В. В. відомостей про призначену експертною установою дату для відбору біологічних зразків (букального епітелію) - 14 серпня 2025 року.

Суд апеляційної інстанції вжив належні процесуальні заходи з метою проведення експертизи та забезпечення участі позивача у її проведенні.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 109 ЦПК України.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду