ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/12706/25

І. Суть спору

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Хмельницькій області від 02.07.2025 № 0151892406 та № 0151852406.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки ґрунтуються на помилкових судженнях відповідача викладених ним у акті перевірки щодо недотримання позивачем вимог чинного законодавства.

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 02.07.2025 № 0151892406 та № 0151852406.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Хмельницькій області подало касаційну скаргу, де (з урахуванням уточненої касаційної скарги) посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №560/12706/25, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання порядку повноти та правильності нарахування та сплати єдиного податку, реєстрації платником податку на додану вартість, повноти та правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2022 по 31.03.2025.

За результатами проведеної перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 05.06.2025 №10499/22-01-24-06/ НОМЕР_1 .

Згідно висновків вказаного акта перевірки податковим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 : пп. «ж» пп.14.1.54. п.14.1 ст.14, п.177.2, п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за перевіряємий період на суму 274 941,15 грн, в тому числі за 2022 рік на 50 966,79 грн, за 2023 рік на 127 247,94 грн, за 2024 рік на 96 726,42 грн; п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.1 ст.183, п.185.1. ст.185, п.187.1, п.187.7 ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України ФОП ОСОБА_1 за період з 11.04.2023 по 31.03.2025 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість з отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності на суму 483 841,00 грн, а саме: квітень 2023 року - 9857,00 грн, травень 2023 року - 18140,00 грн, червень 2023 року - 19824,00 грн, липень 2023 року - 21681,00 грн, серпень 2023 року - 21651,00 грн, вересень 2023 року - 27331,00 грн, жовтень 2023 року - 21817,00 грн, листопад 2023 року - 22110,00 грн, грудень 2023 року - 27221,00 грн, січень 2024 року - 31450,00 грн, лютий 2024 року - 28284,00 грн, березень 2024 року - 26513,00 грн, квітень 2024 року - 29363,00 грн, травень 2024 року - 20904,00 грн, червень 2024 року - 8782,00 грн, липень 2024 року - 35881,00 грн, серпень 2024 року - 8305,00 грн, вересень 2024 року - 6169,00 грн, жовтень 2024 року - 17098,00 грн, листопад 2024 року - 11248,00 грн, грудень 2024 року - 10085,00 грн, січень 2025 року - 15398,00 грн, лютий 2025 року - 21970,00 грн, березень 2025 року - 22759,00 грн.

На підставі зазначеного акту ГУ ДПС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) форми «Р» від 02.07.2025 № 0151892406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фіз. осіб, що сплачується фіз. особами за результатами річного декларування» на загальну суму 302 435,27 грн, в т.ч. основний платіж - 274 941,15 грн, штрафні санкції -27 494,12 грн; 2) форми «Р» від 02.07.2025 № 0151852406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 532 225,10 грн, в т.ч. основний платіж - 483 841,00 грн, штрафні санкції - 48 384,10 грн.

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та прийнятими не у відповідності до вимог чинного законодавства, звернувся до суду з цим позовом.

7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 4 частини четвертої статті 328 та пункт 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, контролюючий орган у касаційній скарзі (з урахуванням уточненої касаційної скарги) зазначає, що згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржника у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контролюючий орган вказує, що ціна позову у справі, що розглядається, за позовом фізичної особи-підприємця становить - 834 660,37 грн, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на момент відкриття провадження у цій справі та її розгляду), а, отже, дана справа не може розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження лише на підставі наявних матеріалів справи, з урахуванням положень пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що внаслідок розгляду цієї справи в порядку спрощеного (письмового) провадження, суди попередніх інстанцій вдалися до надмірного формалізму, внаслідок того, що взяли до уваги виключно позицію позивача, не надавши оцінку твердженням відповідача, які цю позицію спростовують, неповною мірою дослідили обставини справи, оскільки не врахували та не надали оцінки аргументам відповідача та доказам, які відповідач надавав до суду. Так, суди попередніх інстанцій не дослідивши повною мірою зібрані у справі докази, в тому числі, дані з ЦБД України (розрахункові документи, що автоматично надходять від суб`єкта господарювання до податкового органу), банківські виписки та електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, а також не надавши жодної оцінки поясненням відповідача щодо того, що ФОП ОСОБА_1 проводила через РРО тільки ті розрахункові операції, оплата за які здійснювалась виключно у готівковій формі. При цьому, оплата за товар, що здійснювалась у безготівковій формі (банківською карткою), через РРО не проводилась, натомість, такі операції відображені виключно у банківських виписках.

Відповідач зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій свідчить про те, що суди безпідставно не врахували дані по розрахункових операціях, що автоматично надходять від платника до податкового органу, а також банківські виписки, надані платником до перевірки, що беззаперечно підтверджують обставини виявленого порушення: зокрема, витяги по виторгах, що проводились із застосуванням реєстратора розрахункових операцій за 2023 та 2024 роки із СОД РРО, в яких відображено готівкові операції та банківські виписки, в яких відображено безготівкові операції, розрахунки з еквайрингу. Натомість, внаслідок того, що суди попередніх інстанцій фактично обмежились лише поясненнями позивача, не надавши жодної оцінки позиції відповідача, і без пояснень не врахувавши докази, які відповідач надав до суду, суди порушили норму матеріального права, а саме: п.181.1. ст.181 ПК України, відповідно до якої у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку па додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу.

Відповідач вказує, що здійснивши розгляд справи в порядку спрощеного (письмового) провадження, суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи та прийняли рішення, які своїм надмірним формалізмом звільнили суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення чинного податкового законодавства. Крім того, відповідачу не відомо, чому надані ним докази та пояснення не були враховані судами попередніх інстанцій.

Таким чином, контролюючий орган вказує, що судами попередніх інстанцій неправомірно розглянуто у порядку спрощеного (письмового) провадження справу, що розглядається, що позбавило відповідача скористатись своїм правом взяти участь в судовому засіданні та надати свої пояснення по тим обставинам, з яких виходив суд, скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статі 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

12. Згідно з положеннями частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-IX від 19.06.2024, яким у Кодекс адміністративного судочинства України, яким суттєво були змінені правила диференціації малозначних спорів у адміністративному судочинстві.

Так, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (тут та далі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб -підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб» вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відкриття провадження в адміністративній справі та її розгляд Хмельницьким окружним адміністративним судом відбулись у 2025 році.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.

Таким чином, на час відкриття провадження у справі Хмельницьким окружним адміністративним судом (25 липня 2025 року) та обрання порядку позовного провадження (загальне або спрощене без виклику сторін), в якому розглядатиметься дана справа, прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 3028,00 грн. Відтак, загальна сума грошових коштів, відповідно до якої адміністративний суд може розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження за участі фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців у 2025 році, становить - не більше 302 800,00 грн (3028,00х100).

У даній справі позивач звернувся з позовом як фізична особа - підприємець та просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 02.07.2025 № 0151892406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фіз. осіб, що сплачується фіз. особами за результатами річного декларування» на загальну суму 302 435,27 грн (в т.ч. основний платіж - 274 941,15 грн, штрафні санкції - 27 494,12 грн); форми «Р» від 02.07.2025 № 0151852406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 532 225,10 грн (в т.ч. основний платіж - 483 841,00 грн, штрафні санкції - 48 384,10 грн), тобто ціна позову у справі, що розглядається, становить 834 660,37 грн, що значно перевищує граничну межу у розмірі - 302 800,00 грн (3028,00х100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році), яка встановлена пунктом 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та є більшою законодавчої межі в розмірі 242 240,00 грн (3028,00х80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році), яка встановлена пунктом 4 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також вказана сума перевищує межу, яка встановлена у пункті 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України та визначає справи незначної складності для цілей Кодексу адміністративного судочинства України, у тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 90 840,00 грн (3028,00х30).

Отже, даний спір щодо оскарження фізичною особою-підприємцем вказаних податкових повідомлень-рішень згідно правил пункту 4 частини четвертої статті 12 та пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України не є справою незначної складності та має розглядатись за правилами загального позовного провадження.

Відтак, судом першої інстанції було допущено грубе порушення норм процесуального права через помилкове віднесення справи до категорії незначної складності, що прямо суперечить імперативним приписам пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи, що ціна позову у цій справі становить 834 660,37 грн, що у багато разів перевищує встановлений законом ліміт для спрощеного провадження, розгляд справи без виклику сторін фактично позбавив відповідача права для надання усних пояснень та безпосереднє дослідження доказів. Як наслідок, судове рішення було ухвалено за відсутності учасників справи, що також свідчить про порушення принципів змагальності та рівності сторін.

Суд апеляційної інстанції таких порушень не усунув та також розглянув справу у порядку письмового провадження. Крім того, суди неповно дослідили зібрані у справі докази, зокрема, надані відповідачем, як наслідок, відповідач стверджує, що розгляд справи судами попередніх інстанцій відбувався з численними порушеннями норм процесуального законодавства та без належного дослідження всіх обставин.

Через розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін відповідач в цілому був позбавлений можливості своєчасно звернути увагу суду на допущені позивачем порушення вимог чинного податкового законодавства.

13. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14. Наведеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

15. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

16. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів встановила порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

17. Згідно частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

18. За наведених обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню повністю, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд