ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 760/29309/23

5. Заява обґрунтована так:

- 14 липня 2000 року заявник був зарахований на навчання до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут, у якому навчався до 15 червня 2002 року;

- 29 серпня 2002 року заявник був зарахований на навчання до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», який закінчив 23 червня 2007 року та здобув кваліфікацію інженера в області програмування, офіцера управління тактичного рівня, що підтверджується дипломом спеціаліста;

- після закінчення навчання заявник був направлений для подальшого проходження військової служби до Державної прикордонної служби України;

- постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року у справі № 760/24929/14-а, що набрала законної сили, визнано неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо незарахування заявнику військової служби у період навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут з 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року та у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» з 29 серпня 2002 року по 13 серпня 2006 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України зарахувати заявнику строк такого навчання до загального строку військової служби з відповідним перерахуванням грошового забезпечення згідно із Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей»);

- на виконання цієї постанови Військова частина НОМЕР_1 здійснила перерахунок вислуги років, які дають право на виплату надбавки за вислугу років, включивши до неї як стаж військової служби періоди навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут й у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»;

- 26 жовтня 2017 року військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 направив начальнику Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації адміністрації прикордонної служби України листа з проханням про внесення до послужного списку заявника запису стосовно проходження ним військової служби під час навчання у Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут і Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» відповідно до постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року у справі № 760/24929/14-а;

- ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у місячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили подати звіт про виконання постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року у справі № 760/24929/14-а;

- 31 липня 2018 року від Головного центру зв`язку автоматизації та захисту інформації надійшов звіт про виконання судового рішення, з якого вбачається, що до послужного списку заявника періоди навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут з 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року та у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» з 29 серпня 2002 року по 13 серпня 2006 року внесені не були;

- у зв`язку з цим 31 жовтня 2022 року Військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України видала довідку № 12/716 про менший строк вислуги років;

- оскільки заявник вже не перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , то не може реалізувати належним чином своє право на внесення до послужного списку вказаних періодів навчання на підставі постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року у справі № 760/24929/14?а;

- інші військові формування не приймали участі у розгляді справи № 760/24929/14-а, тому на них не покладено обов`язок щодо виконання судового рішення;

- поновити своє порушене право заявник має можливість лише шляхом встановлення в судовому порядку відповідного факту, що потрібно йому для внесення змін у послужний список з подальшим зарахуванням періодів навчання до страхового стажу, стажу роботи, а також до вислуги років.

6. Тому заявник просив суд встановити факт, що він перебував на військовій службі в періоди навчання у Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут з 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року та у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» з 29 серпня 2002 року по 13 серпня 2006 року.

7. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року заяву залишено без розгляду.

8. Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції виходив з таких мотивів:

- встановлення факту перебування заявника на військовій службі у вказані періоди навчання пов`язане із наступним вирішенням спору про право, тобто наявний спір про право, який підлягає вирішенню виключно у позовному провадженні;

- заявник не позбавлений права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, визначеному ЦПК.

9. Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року залишено без змін.

10. Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви без розгляду, зазначив таке:

- чинним законодавством не передбачено можливості встановлення окремо факту перебування на військовій службі у періоди навчання у навчальному закладі в рамках окремого провадження;

- заявляючи вимоги про встановлення такого факту, заявник фактично просив прирівняти строк навчання до строку військової служби, що може бути здійснене виключно в рамках адміністративної процедури або спору про проходження ним публічної/військової служби, який фактично і виник.

11. У касаційній скарзі представник заявника - адвокат Самарець А. М. просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

12. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21;

- судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для суб`єкта владних повноважень, якого цим рішенням суд зобов`язав вчинити певні дії;

- наразі заявник не перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а тому не може реалізувати належним чином своє право на внесення до послужного списку періодів навчання на підставі постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року;

- оскільки інші військові формування не приймали участь у розгляді справи № 760/24929/14-а, то на них не покладено обов`язок щодо виконання судового рішення;

- все, що відбувалось у період до набрання чинності указом Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053/2001, тобто до 01 січня 2002 року, слід враховувати відповідно до діючого на той час Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93, яке визначало початком військового стажу (служби) заявника вступ до визначеного законом військового закладу, а саме Львівського військового ліцею імені Героїв Крут;

- встановлення юридичного факту у цій справі не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, а має на меті виключно можливість внесення відповідних записів до послужного списку заявника, про що він сам і його представник декілька разів надавали пояснення безпосередньо в судових засіданнях;

- між заявником та зацікавленими особами не існує спору про проходження ним публічної/військової служби;

- одна з головних проблем, яка і стала підставою для звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту, полягає у тому, що заявник втратив припис, виданий у 2000 році військовим комісаріатом, із зазначенням дати прибуття його на навчання до Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут;

- відновити втрачений припис немає можливості, оскільки військовий комісаріат, який його видав, з 2014 року знаходиться на непідконтрольній Україні території;

- суди не врахували, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним, і не зазначили, з ким та про яке право у заявника існує спір;

- висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтвердженим, як і висновок апеляційного суду про наявність підстав для вирішення питання, з яким заявник звернувся до суду, в рамках адміністративної процедури або спору про проходження публічної служби.

V. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. 22 квітня 2026 року Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому навів такі мотиви для відмови у її задоволенні:

- заявник у червні 2018 року вже звертався до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати незаконною діяльність Голови Державної прикордонної служби України щодо порушення його прав в частині невнесення підпорядкованими йому кадровими органами Державної прикордонної служби України у послужний список його особової справи періодів проходження військової служби, а саме: з 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року та з 29 серпня 2002 року по 13 серпня 2006 року (навчання у Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут і Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут») та невнесення змін до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 09 серпня 2017 року № 805-ос про виключення капітана 3-го рангу ОСОБА_1 в частині неправильного зазначення календарної вислуги років його військової служби, зокрема, неврахування йому вказаних вище періодів військової служби, що призвело до неправильного нарахування йому розміру одноразової вихідної допомоги при звільненні з військової служби; зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України внести у послужний список особової інформації про проходження ним військової служби у вказані періоди з відповідним складанням висновку про перерахунок вислуги років; зобов`язати видати наказ, яким внести зміни до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 09 серпня 2017 року № 805-ос про виключення капітана 3-го рангу ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення із зазначенням в ньому календарної вислуги років військової служби з урахуванням вказаних періодів військової служби; виплатити йому недоотриману одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у повному обсязі з урахуванням вказаних періодів військової служби;

- рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та змінено в мотивувальній частині постановою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року, відмовлено у задоволенні позову у справі № 826/9145/18;

- відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року у справі № 760/24929/14-а не є обов`язковою для виконання відповідачами у справі № 826/9145/18, оскільки зазначене судове рішення є обов`язковим для виконання Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, яка є відповідачем у справі № 760/24929/14-а;

- водночас, суди при розгляді справи № 826/9145/18 встановили, що у період з 25 березня 1992 року по 18 червня 1999 року норми законодавства дійсно визначали, що початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов`язаних (частина перша статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу»);

- однак, з 18 червня 1999 року у зв`язку з прийняттям Закону України від 18 червня 1999 року № 766-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» стаття 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не пов`язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею);

- беручи до уваги мету, з якою заявнику необхідно встановити факт його перебування на військовій службі у вказані періоди навчання, суди дійшли правильного висновку, що встановлення такого факту в порядку окремого провадження стосуватиметься прав та інтересів інших осіб і буде пов`язане із наступним вирішенням спору про право;

- період навчання у військових ліцеях не зараховується до вислуги років військової служби, оскільки не являється такою по суті.

14. 04 травня 2026 року представник заявника подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому просила цю скаргу задовольнити у повному обсязі, вказавши наступне:

- у період 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року заявник перебував на військовій службі, оскільки був зарахований на навчання до військового ліцею у той час, коли діяла норма Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93;

- Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» належить до військової структури;

- заявник має можливість поновити своє порушене право лише шляхом встановлення в судовому порядку факту, що він перебував на військовій службі в періоди навчання;

- висновки судів є передчасними і нічим не підтвердженими;

- Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут у своєму відзиві також не конкретизує, з ким саме у заявника може виникнути у подальшому спір про право. Тобто, всі аргументи зводяться до того, що такий спір гіпотетично може виникнути.

15. 14 березня 2026 року представник заявника подала касаційну скаргу.

16. Ухвалою від 01 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження.

17. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 30 квітня 2026 року.

18. Ухвалою від 07 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

VIІ. Встановлені судами обставини

19. Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року у справі № 760/24929/14-а зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України зарахувати заявнику строк навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут з 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року та у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» з 29 серпня 2002 року по 13 серпня 2006 року до загального строку військової служби з відповідним перерахуванням грошового забезпечення згідно із Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

20. На підставі цього судового рішення Військова частина НОМЕР_1 перерахувала вислугу років заявника, а саме включила до неї як стаж військової служби період його навчання у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут з 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року та навчання у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»з 29 серпня 2002 року по 13 серпня 2006 року, що підтверджується висновком про перевірку та встановлення стажу для виплати процентної надбавки за вислугу років від 23 січня 2025 року.

21. Разом з тим, до послужного списку заявника зазначені періоди навчання внесені не були, про що йому стало відомо зі звіту про виконання рішення суду, що надійшов 31 липня 2018 року.

22. З довідки про проходження служби (трудову діяльність) від 30 жовтня 2023 року, виданої начальником управління персоналу - заступником начальника штабу Національного університету оборони України Могилевським Р., вбачається, що початком проходження заявником служби визначено 14 серпня 2006 року.

23. Водночас, у червні 2018 року заявник вже звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просив: визнати незаконною діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 щодо порушення його прав в частині невнесення підпорядкованими йому кадровими органами Державної прикордонної служби України у послужний список особової справи офіцера ОСОБА_1 (в розділ, де відображається проходження військової служби) періодів проходження військової служби, а саме: з 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року та з 29 серпня 2002 року по 13 серпня 2006 року (навчання у Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут та у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут») і невнесення змін до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 09 серпня 2017 року № 805-ос про виключення капітана 3-го рангу ОСОБА_1 в частині невірного зазначення календарної вислуги років його військової служби, зокрема, неврахування йому вказаних вище періодів військової служби, що призвело до неправильного нарахування йому розміру одноразової вихідної допомоги при звільненні з військової служби; зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України внести у послужний список (в розділ, де відображається проходження дійсної військової служби, пункт 9 послужного списку) особової справи капітана 3-го рангу ОСОБА_1 (на даний час капітана 3-го рангу запасу) інформацію про проходження ним військової служби в період з 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року і з 29 серпня 2002 року по 13 серпня 2006 року з відповідним складанням висновку про перерахунок вислуги років; зобов`язати видати наказ, яким внести зміни до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 09 серпня 2017 року № 805-ос про виключення капітана 3-го рангу ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення із зазначенням в ньому календарної вислуги років військової служби з урахуванням періодів військової служби в період з 14 липня 2000 року по 15 червня 2002 року і з 29 серпня 2002 року по 13 серпня 2006 року (періоди навчання) та виплатити йому недоотриману одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у повному обсязі з урахуванням вказаних періодів військової служби.

24. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та змінено постановою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року лише в мотивувальній частині, було відмовлено у задоволенні позову у справі № 826/9145/18. Суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року у справі № 760/24929/14-а не є обов`язковою для виконання відповідачами у справі № 826/9145/18, оскільки зазначене рішення є обов`язковим для виконання Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, яка є відповідачем у справі № 760/24929/14-а.

25. Разом з тим, суди під час розгляду справи № 826/9145/18 встановили, що у період з 25 березня 1992 року по 18 червня 1999 року норми законодавства дійсно визначали, що початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов`язаних (частина перша статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Однак з 18 червня 1999 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» стаття 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не пов`язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).

26. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 4), Верховний Суд зазначає таке.

27. У цій справі заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту перебування його на військовій службі у періоди навчання (див. пункт 6).

28. Посилався на те, що встановлення такого факту йому необхідне для внесення змін у послужний список з подальшим зарахуванням періодів навчання до страхового стажу, стажу роботи, а також до вислуги років (див. пункт 5).

29. Суд першої інстанції залишив заяву без розгляду, дійшовши висновку, що встановлення такого факту пов`язане із подальшим вирішенням спору про право, який підлягає розгляду виключно у позовному провадженні (див. пункти 7-8).

30. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін, проте зі змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, встановив, що заявник фактично просив прирівняти строк навчання до строку військової служби, що може бути здійснене виключно в рамках адміністративної процедури або спору про проходження ним публічної/військової служби, який фактично і виник (див. пункти 9-10).

31. Верховний Суд звертає увагу, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

32. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

33. Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК.

34. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК).

35. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

36. Частиною сьомою статті 19 ЦПК передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

37. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

38. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК, однак не є вичерпним.

39. Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

40. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).

41. З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

42. Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок. Судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення (див. постанову Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 569/20792/23).

43. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц).

44. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 509/823/16-ц).

45. Крім того, Верховний Суд звертав увагу на те, що встановлення факту проходження військової служби з метою отримання надбавки за вислугу років не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватися у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.

Відтак такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки визначено інший порядок встановлення зазначеного факту. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду (див. постанову Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 308/5695/19).

46. Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає, зокрема, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

47. Заявник у цій справі заяву про встановлення факту перебування на військовій службі у періоди навчання обґрунтовував необхідністю внесення змін в послужний список з подальшим зарахуванням цього стажу до страхового стажу, стажу роботи, а також до вислуги років.

48. Тобто фактично вимоги заявника полягають у встановленні факту проходження військової служби в певний період. Такі вимоги не можуть розглядатися судами в порядку цивільного судочинства, зокрема, в порядку окремого провадження.

49. Суд першої інстанції вказаного не врахував і, залишаючи заяву без розгляду, дійшов висновку, що існує спір про право, тому справа має розглядатися в порядку позовного провадження за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву.

50. Апеляційний суд встановив, що факт проходження військової служби в певний період може бути встановлений виключно в рамках адміністративної процедури або вирішення спору в порядку адміністративного судочинства, проте залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

51. Таким чином, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що факт проходження військової служби не може встановлюватися в судовому порядку, а апеляційний суд не врахував, що у випадку, коли судова справа не підлягає розгляду в судовому порядку, то суд має відмовити у відкритті провадження або закрити провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрите, а не залишати заяву без розгляду.

52. Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19).

53. З огляду на викладене, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ІХ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з порушенням норм процесуального права.

55. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, що відповідатиме статті 411 ЦПК.

Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд