ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 824/84/25

05 серпня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява UAB «Axis Industries» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 14 липня 2025 року, винесеного арбітражним судом у складі голови Тетяни Сліпачук, арбітрів Миколи Селівона та Сергія Гришка у справі №413/2024 за позовом Закритого акціонерного товариства «Axis Industries» до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - КП «Львівтеплоенерго»), про визнання укладеними додаткових угод № 9 та № 11 до контракту № LDHP-A.3 від 27 липня 2017 року в редакціях, викладених у позовній заяві, стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (Україна) 1 394 489,58 євро, а також витрат на правову допомогу в сумі 31 889,79 євро та витрат зі сплати арбітражного збору за розгляд позову в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року заяву представника UAB «Axis Industries» - Чередніченка М. М. задоволено.

Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу від 14 липня 2025 року в справі № 413/2024 про стягнення з КП «Львівтеплоенерго» на користь UAB «Axis Industries» грошових коштів у таких сумах: 111 322,07 євро - збитків, спричинених зміною відповідачем проектних рішень; 1 710,43 євро - витрат зі сплати арбітражного збору, а всього в сумі 113 032,50 євро.

Стягнено з КП «Львівтеплоенерго» на користь UAB «Axis Industries» витрати на правничу допомогу в сумі 1 000,00 євро.

Стягнено з КП «Львівтеплоенерго» на користь UAB «Axis Industries» 1 211,20 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

02 грудня 2025 року КП «Львівтеплоенерго» звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

12 грудня 2025 року представник UAB «Axis Industries» - Чередніченко М. М. звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині ухвалу залишити без змін.

05 січня 2026 року представник UAB «Axis Industries» - Чередніченко М. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині відповідачем - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з апеляційним провадженням.

Постановою Верховного Суду від 30 липня 2026 року апеляційні скарги КП «Львівтеплоенерго»та представника UAB «Axis Industries» - Чередніченка М. М. залишено без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року залишено без змін.

03 серпня 2026 року від представника UAB «Axis Industries» - адвоката Чередніченка М. М. у підсистемі «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з КП «Львівтеплоенерго на користь UAB «Axis Industries» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 євро, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в апеляційному порядку Верховним Судом.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи..

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничою допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 9 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Так, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених UAB «Axis Industries» у зв`язку з переглядом цієї справи в апеляційному порядку Верховним Судом, його представник - адвокат Чередніченко М. М. надав копії:

- додаткової угоди від 05 січня 2026 року № 3 додоговору про надання правової допомоги (юридичні послуги) № 04/10/2023, UAB «Axis Industries» та Адвокатським об`єднанням «Слово і Закон» (далі - АО «Слово і Закон»);

- доказів сплати коштів за договором про надання правової допомоги від 04 жовтня 2023 року № 04/10/2023;

- акта від 30 липня 2026 року № 12 про надані послуги до договору про надання правової допомоги від 04 жовтня 2023 року № 04/10/2023;

В акті від 30 липня 2026 року № 12 зазначено, АО «Слово і Закон» надало такі послуги UAB «Axis Industries» на суму 1 500,00 євро:

- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу КП «Львівтеплоенерго» на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, а також супровід справи у Верховному Суді як суду апеляційної інстанції у справі № 824/84/25 - 1 500,00 євро.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд, зважаючи на характер виконаної адвокатами АО «Слово і Закон» роботи, з огляду на те, що заперечення КП «Львівтеплоенерго» щодо співмірності та розумності судових витрат не подало, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, вважає за необхідне стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені АО «Слово - Закон» у Верховному Суді у розмірі 1 500,00 євро.

Керуючись статтями 141, 270, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду