ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/70/26

1. У березні 2026 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду(далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до Президента України, у якому позивач просив:

- визнати неправомірним перетворення продуктів харчування, які закуплені за бюджетні кошти на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання та санітарно-гігієнічними товарами в умовах воєнного стану» (далі - Постанова № 328), у гуманітарну допомогу за ініціативи Президента України «Пакунок кожному громадянину»;

- зобов`язати Президента України припинити використання бюджетних коштів заради популяризації своїх дій як Президента України;

- визнати, що перетворення продуктів харчування, які закуплені за бюджетні кошти на підставі Постанови № 328, у гуманітарну допомогу за ініціативи Президента України «Пакунок кожному громадянину» порушило права позивача на соціальний захист, що гарантовані статтею 46 Конституції України та Постановою № 328;

- зобов`язати Президента України вирішити питання про передачу йому продуктів харчування, які він повинен був отримати за нормами Постанови № 328 в обсягах, визначених на одну особу.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що продукти харчування, які 28 квітня 2022 року були роздані мешканцям Височанської територіальної громади Харківської області посадовими особами Височанської селищної ради, придбані за бюджетні кошти відповідно до Постанови № 328. Проте вказані посадові особи роздавали ці продукти як гуманітарну допомогу за ініціативою Президента України «Пакунок кожному громадянину».

3. Позивач, ідеться далі в заяві, відмовився отримувати зазначені продукти харчування як гуманітарну допомогу, ініційовану Президентом України, і ставити свій підпис у відомості про їх отримання.

4. ОСОБА_1 стверджує, що з квітня 2022 року по травень 2023 року відповідно до Постанови № 328 продукти харчування постійно надходили до Височанської селищної ради, проте йому ці продукти не видавали, оскільки він відмовився ставити свій підпис про отримання продуктів у відомості за 28 квітня 2022 року.

Рух адміністративного позову та короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 13 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, надання доказів порушення його прав та свобод з боку відповідача саме при здійсненні ним владних (управлінських) повноважень.

6. В ухвалі йшлося і про те, що позивач має обґрунтувати дотримання ним положень статті 122 КАС України (чи подано позов у строк, установлений законом) та надати документи, які підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону, або ж документ про сплату судового збору з урахуванням кількості заявлених (уточнених) вимог.

7. Оскільки в установлений судом строк позивач недоліків позовної заяви не усунув, Касаційний адміністративний суд ухвалою від 06 квітня 2026 року цю заяву йому повернув.

8. ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року та передати справу до цього суду для подальшого розгляду.

9. На переконання апелянта, у позовній заяві він зазначив конкретні вимоги та обставини, якими їх обґрунтовує, з наявними доказами, що перебувають у його віданні.

10. Щодо дотримання строків подання позовної заяви ОСОБА_1 зазначає про довготривалість його порушеного права, вважаючи, що саме під час розгляду справи має бути визначено день, коли він дізнався про таке порушення. Також апелянт твердить, що надав суду першої інстанції відповідний документ, а саме копію витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, який підтвержує його незадовільний майновий стан, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору, оскільки вказана довідка отримана ним з державної установи у встановленому законом порядку.

11. Підсумовуючи, апелянт зазначає, що суд першої інстанції у своїй ухвалі від 13 березня 2026 року про залишення позову без руху не вказав способу усунення недоліків, що є порушенням частини другої статті 169 КАС України. Вважає, що суд не врахував принцип доступу до правосуддя, гарантованого Конституцією України, та створив бар'єр, який позбавив його захисту порушеного права.

12. У відзиві Президента України на апеляційну скаргу ОСОБА_1 висловлено незгоду з її доводами, оскільки, на думку відповідача, суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Рух апеляційної скарги

13. Велика Палата ухвалою від 01 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року залишила без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 169, 298 КАС України.

14. Ухвалою Великої Палати від 21 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 16 липня 2026 року призначено цю справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 10 вересня 2026 року.

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

15. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зваживши на аргументи відзиву відповідача, Велика Палата вважає за необхідне зазначити таке.

16. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

17. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

19. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

20. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

21. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги до складання якої зазначені у частині п`ятій статті 160 КАС України.

22. Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

23. Згідно із частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24. З матеріалів справи видно, що Касаційний адміністративний суд ухвалою від 13 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків цієї заяви.

25. В ухвалі суд першої інстанції зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки позивач не зазначив обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, не зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, не обґрунтував належним чином порушення оскаржуваною бездіяльністю його прав, свобод та інтересів.

26. У позовній заяві, мовив далі суд, відсутнє формулювання конкретних вимог до відповідача та бажаного способу захисту прав. Позивач не указав конкретних дій чи бездіяльності відповідача, з якими він не згоден, та в чому полягає порушення прав ОСОБА_1 . Президентом України виходячи з передбачених Конституцією України його повноважень та компетенції. Відсутність конкретизованого предмета позову перешкоджає суду визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі та, відповідно, здійснити ефективний захист прав позивача, оскільки судовий захист не може надаватися стосовно абстрактних чи гіпотетичних порушень.

27. Суд першої інстанції зазначив і про те, що зі змісту позовної заяви неможливо визначити момент, з якого позивач дізнався про порушення його прав, а відтак і дотримання ним встановленого законом строку звернення до суду.

28. До того ж, як зауважив суд, ОСОБА_1 не додав до позовної заяви документ про сплату судового збору, а надана ним копія витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків не є належним доказом його майнового стану, оскільки належним чином не оформлена та не виключає наявності у позивача інших джерел доходу.

29. Копію ухвали суду першої інстанції від 13 березня 2026 року позивач отримав 19 березня 2026 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вимоги, указані в зазначеній ухвалі суду, не виконав.

30. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк.

31. Як видно з матеріалів справи, позивач в установлений строк не усунув недоліки, на які йому вказав Касаційний адміністративний суд в ухвалі від 13 березня 2026 року, що дає підстави Великій Палаті вважати правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 особі, яка її подала.

32. Велика Палата не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що у позовній заяві зазначено конкретні вимоги та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, а тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення цієї заяви без руху.

33. Так, у позовній заяві мовилося, що продукти харчування, які були придбані за бюджетні кошти на підставі Постанови № 328, роздавалися посадовими особами Височанської селищної ради як гуманітарна допомога за ініціативи Президента України.

34. Проте позивач, як правильно зауважив суд першої інстанції, не указав конкретних дій чи бездіяльності відповідача, з якими він не згоден, та в чому полягає порушення прав ОСОБА_1 . Президентом України виходячи з передбачених Конституцією України його повноважень та компетенції.

35. Оскільки ОСОБА_1 в позовній заяві зазначав про події, які мали місце протягом 2022 - 2023 років, а з позовом до суду він звернувся лише у березні 2026 року, суд першої інстанції цілком слушно звернув увагу позивача на необхідність дотримуватися вимог статті 122 КАС України, яка регламентує строк звернення до адміністративного суду, та вказати, коли саме він дізнався про порушення своїх прав. Тому Велика Палата не може погодитися з доводами апеляцйної скарги і в цій частині.

36. Правильно в ухвалі про залишення без руху Касаційний адміністративний суд вказав позивачеві і на необхідність додати до позовної заяви документи, які підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону, або ж документ про сплату судового збору з урахуванням кількості заявлених (уточнених) вимог, оскільки надана ОСОБА_1 копія витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків не є належним доказом його майнового стану, адже належним чином не оформлена та не виключає наявності у позивача інших джерел доходу.

37. Інші наведені в апеляцйній скарзі доводи та міркування не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

38. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

39. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Ураховуючи наведене, Велика Палата не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , адже оскаржувану ухвалу від 06 квітня 2026 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду