ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/10356/23-ц

1. Описова частина

У березні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної митної служби України в особі Київської митниці, Державної казначейської служби України, третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням органу державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що 21 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» та ОСОБА_3 було укладено контракт купівлі-продажу № 21/05/2015, за яким товариство зобов`язувалось здійснити поставку автомобіля «Cadillac SRX», номер кузова НОМЕР_1 ОСОБА_3 . Свої зобов`язання товариство не виконало, внаслідок чого рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року у цивільній справі № 757/45825/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевроле» про стягнення коштів було стягнуто з ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 94 996,9 доларів США, що станом на 20 червня 2017 року за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило 2 472 116,3 грн.

У зв`язку з не виконанням ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» вищезазначеного рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалою Господарського суду м. Києва від 12 березня 2018 року у справі № 910/1864/18 було відкрито провадження про банкрутство ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» та визнано грошові вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» у розмірі 2 479 006,3 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11 липня 2022 року у вказаній справі, яка набрала законної сили, було покладено на неї, як керівника банкрута, субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевроле» та стягнуто з неї 1 548 072,71 грн.

На думку позивача, поставка вищезазначеного автомобіля не була здійснена покупцю своєчасно, оскільки неправомірні дії Київської міської митниці виражені у складанні класифікаційного рішення від 22 вересня 2015 року КТ-100000000-0115-2015 про зміну коду товару, яким визначено код товару згідно з УКТЗЕД-8703249010, як автомобіль, що був у використанні та зупиненні здійснення подальшого митного оформлення товару, що було встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 826/27842/15, спричинили їй майнову шкоду, яку вона оцінює у розмірі 2 479 006,3 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути на свою користь з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, 2 479 006,3 грн, у рахунок відшкодування шкоди, яка Державною митною службою України в особі Київської митниці.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не було надано належні та допустимі докази завдання їй майнової шкоди у розмірі 2 479 006,3 грн, матеріали справи не містять жодного розрахунку суми матеріальної шкоди, яка була спричинена саме позивачу, відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між діями Державної митної служби України в особі Київської митниці та заподіянням шкоди ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шипілов О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили докази у справі та дійшли помилкового висновку про відсутність причинного зв`язку між діями Державної митної служби України в особі Київської митниці та завданням збитків ОСОБА_1 .

Вказує, що саме незаконне рішення Державної митної служби України в особі Київської митниці призвело до стягнення з ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» коштів за непоставлений автомобіль, а у подальшому спровокувало порушення справи про банкрутство щодо товариства і покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності.

У листопаді 2025 року Державна митна служба України в особі Київської митниці подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, не спростовують їх, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2025 року справу передано судді-доповідачу Тітову М. Ю., у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Білоконь О. В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2026 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.↗, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю.

10 вересня 2026 року, після неодноразових нагадувань, справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 619, 1173, 1174 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шипілова О. В., задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За загальними правилами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статей 1173 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статей 12, 81 ЦПК України було її процесуальним обов`язком.

Проте, з такими доводами заявника погодитися не можна, оскільки ОСОБА_1 у судах попередніх інстанцій не довела ні факту ухвалення Державною митною службою України в особі Київської митниці незаконних рішень та заподіяння їй шкоди такими, ні розміру фактично понесеної нею шкоди

ОСОБА_1 у позовній заяві, як на підставу позову, вказувала, що Державною митною службою України в особі Київської митниці було прийнято незаконне рішення про визначення коду товару від 22 вересня 2015 року № КТ-100000000-0115-2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 вересня 2015 року №100260001/2015/0130.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 826/27842/15, касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби було задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Київської міської митниці Державної фіскальної служби щодо прийняття рішень про визначення коду товару від 22 вересня 2015 року №КТ-100000000-0115-2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 вересня 2015 року №100260001/2015/0130 скасовано.

Тобто, Верховним Судом не визнано дії митниці по винесенню рішення зміну коду УКТЗЕД товару протиправними.

Крім того, в ухвалі Господарського суду м. Києва від 11 липня 2022 року у справі № 910/1864/18, якою було задоволено заяву ліквідатора боржника - ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника боржника - ОСОБА_1 , та стягнення з останньої на користь ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» 1 548 072,71 грн, було встановлено, що саме ОСОБА_1 , як засновником (учасником) і керівником ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє», не було вчинено дій для поліпшення фінансового становища цього товариства, а тому покладено на неї обов`язок з відшкодування на користь ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» 1 548 072,71 грн.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2 479 006,30 грн, позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку суми майнової шкоди, з урахуванням того, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 11 липня 2022 року у справі № 910/1864/18 з неї було стягнуто на користь ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» 1 548 072,71 грн.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка в зазначеній частині ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду