ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/12473/22

У вересні 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ВІЛЛ АГРО» (далі також - відповідач 1), Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі також - відповідач 2), в якому просило визнати недійсними правочини, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУД ВІЛЛ АГРО» та Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 05 серпня 2019 року за №444, 445, 447, 448, за результатами яких складено податкові накладні на загальну суму 111 106 367,80 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21 червня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Верховний Суд постановою від 11 січня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного перегляду справи Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 18 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року закрив провадження у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ВІЛЛ АГРО», Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про визнання недійсними правочинів. Роз`яснив Головному управлінню ДПС в Одеській області, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним ухвали звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Верховний Суд постановою від 10 липня 2025 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року скасував. Справу №420/12473/22 направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсними правочини укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУД ВІЛЛ АГРО» та Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 05 серпня 2019 року за №444, №445, №447, №448 за результатами яких складено податкові накладні на загальну суму 111106367,80грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відсутня господарська діяльність, оскільки останнє створено на підставі внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, тобто створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності.

Суди врахували обставини, встановлені вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 17 грудня 2020 року у кримінальній справі №752/18763/20 стосовно керівника ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» ТОВ ОСОБА_1, відповідно до якого останню визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України. Судом у цій справі №752/18763/20, серед іншого, встановлено, що зазначена особа не мала жодного наміру здійснювати господарську діяльність та справляти податки на ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО». Перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, будучи позбавленою засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій, як майбутньому власнику підприємства, погодилась на пропозицію невстановлених слідством особам, виключно з корисливих мотивів за грошову винагороду внести в документи, які подаються для державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості.

У зв`язку з цим, суди визнали, що спірні договори, пов`язані з ними податкові накладні та документи бухгалтерського обліку складені відповідачами без мети здійснення господарської діяльності, а тільки задля отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та введення в обіг товару невідомого походження.

Апеляційний суд також врахував висновок експерта №СЕ-19/111-21/8351-ПЧ від 25 лютого 2021 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України під час проведення почеркознавчої експертизи зразків підпису від імені ОСОБА_1 у договорах поставки №444, №445, №447, №448 від 05 серпня 2019 року, додатках до договорів, додаткових угодах, рахунках на оплату, видаткових накладних та актах приймання-передачі, де встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 виконано не нею, а іншою особою (особами).

АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати ці рішення як такі, що ухвалені у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження та стверджував, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.

Відповідач-2 вказав, що при поданні адміністративного позову у вересні 2022 року позивач пропустив встановлений 3-місячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки податковому органу було достеменно відомо про існування вироку у кримінальній справі №752/18763/20 від 17 грудня 2020 року стосовно керівника ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» ОСОБА_1 .

Скаржник стверджує, що контролюючим органом не надано суду належних, достатніх, допустимих доказів на підтвердження наявності законних підстав, для визнання правочинів недійсними. Без належного доведення позивачем підстав та фактів, що зумовлюють визнання договору недійсним, та застосування відповідних наслідків, наведені обставини залишаються припущенням суб`єкта владних повноважень. На думку скаржника, твердження контролюючого органу про відсутність фактичної господарської діяльності не підтверджується жодним належним доказом.

Відповідач-2 наполягає на тому, що на момент укладення договорів поставки у нього не було сумнівів щодо реальності та податкової сумлінності ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО», а інформація, яка б свідчила про фіктивність контрагента була відсутня, а тому висновок позивача про нереальність господарської операції, не може бути підставою для недійсності правочинів із Відповідачем-1, а операцій такими, що не відбулися.

Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.

ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО», код ЄДРПОУ: 43108330, реєстраційний номер: 10681020000055980, зареєстроване за адресою: 65014, м. Одеса, вул.Базарна, буд. 5, корп. 5, офіс 107. Керівником Підприємства є ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», код ЄДРПОУ: 37243279, реєстраційний номер: 10701450000045105, зареєстроване за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1. Керівником є Коваленко Василь Михайлович, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» як покупцем з однієї сторони, та ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» як продавцем з іншої сторони, укладено 4 договори поставки та 30 додаткових угод до договорів поставки а саме: договір поставки №444, №445, №447, №448 від 05 серпня 2019 року, додаткова угода №0001ПЗ від 27 серпня 2019 року до договору поставки №444 від 05 серпня 2019 року на суму 8272007,04 грн, додаткова угода №002ПФ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 1188000,00 грн; додаткова угода №001ЯЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 1174798,98 грн; додаткова угода №016П2 від 20 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 9300192,41 грн, додаткова угода №015ЯЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 2634397,63 грн; додаткова угода №014ПФ від 014ПФ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 6885000,00 грн; додаткова угода №013ПФ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 659750,58 грн; додаткова угода №012ЯЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 3835896,55 грн; додаткова угода №011ПЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 2000998,26 грн; додаткова угода №009П2 від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 2256001,92 грн; додаткова угода №008ПФ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 611799,47 грн; додаткова угода №007ПЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 3371250,00 грн; додаткова угода №006ПФ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 5386500 грн; додаткова угода №005ПФ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року, на суму 5400000,00 грн; додаткова угода №010ПЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 1780950,00 грн; додаткова угода №004ПФ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 985500,00 грн; додаткова угода №003ЯЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №445 від 05 серпня 2019 року на суму 591849,47 грн; додаткова угода №001ПФ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 1350000,00 грн; додаткова угода №002ПЗ від 20 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 5618250,00 грн; додаткова угода №003ПЗ від 20 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 6720000,00 грн; додаткова угода №004ПЗ від 20 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 2899200,00 грн; додаткова угода №005П2 від 20 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 6250005,00 грн; додаткова угода №006ПЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 5760000,00 грн; додаткова угода №007ПЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 5760000,00 грн; додаткова угода №008ЯЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 2142000,00 грн; додаткова угода №009ПЗ від 20 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 5618250,00 грн; додаткова угода №010П2 від 20 серпня 2019 року до договору поставки №447 від 05 серпня 2019 року на суму 6250005,00 грн; додаткова угода №001ЯЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №448 від 05 серпня 2019 року на суму 6300000,00 грн; додаткова угода №002ПЗ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №448 від 05 серпня 2019 року на суму 9629992,80 грн; додаткова угода №003ПФ від 13 серпня 2019 року до договору поставки №448 від 05 серпня 2019 року на суму 9450000,00 грн.

Умовами наведених договорів поставок визначено, що постачальник - ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» зобов`язується поставити та передати у власність покупця - АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2019 року. Культура, клас та кількість зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Ціна товару за одиницю виміру та загальна вартість товару зазначається в додаткових угодах до договору поставки, які є його невід`ємними частинами. Сума договору поставки становить вартість поставленого товару протягом строку дії договору, відповідно до додаткових угод до цього договору. Місце поставки товару, строк, умови та дата поставки товару зазначаються додаткових угодах до договору поставки, які є його невід`ємними частинами.

Оплата товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунки-фактури (п. 5.1 договору поставки): перший платіж в розмірі вартості товару без ПДВ, вказаного у відповідному рахунку-фактурі, здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку-фактури; другий платіж в розмірі суми ПДВ вартості фактично отриманого товару, здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати отримання покупцем документів, зазначених у п. 10.04 договору поставки.

Постачальник, який є платником ПДВ, зобов`язується зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» (постачальник) виписано на користь АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (покупець) податкові накладні №5 від 29 серпня 2019 року, №2 від 15 серпня 2019 року, №1 від 15 серпня 2019 року, №20 від 20 серпня 2019 року, №19 від 23 серпня 2019 року, №№17,18 від 22 серпня 2019 року, №15 від 22 серпня 2019 року, №16 від 23 серпня 2019 року, №14 від 20 серпня 2019 року, №13 від 19 серпня 2019 року, №11 від 22 серпня 2019 року, №9 від 21 серпня 2019 року, №10 від 22 серпня 2019 року, №8 від 21 серпня 2019 року, №7 від 22 серпня 2019 року, №6 від 21 серпня 2019 року, №12 від 22 серпня 2019 року, №4 від 15 серпня 2019 року, №3 від 15 серпня 2019 року, №21 від 22 серпня 2019 року, №22 від 21 серпня 2019 року, №23 від 22 серпня 2019 року, №24 від 23 серпня 2019 року, №25 від 27 серпня 2019 року, № 26 від 29 серпня 2019 року, №29 від 30 серпня 2019 року, №27 від 30 серпня 2019 року, №28 від 29 серпня 2019 року, №30 від 29 серпня 2019 року, №31 від 30 серпня 2019 року, №32 від 28 серпня 2019 року, №33 від 29 серпня 2019 року, №4 від 03 вересня 2019 року, №8, №5, №3, №6, №7 від 03 вересня 2019 року, №1 від 01 вересня 2019 року, №2 від 02 вересня 2019 року, №54-58 від 26 серпня 2019 року, №59-62 від 27 серпня 2019 року, №63-70 від 28 серпня 2019 року, №71 від 29 серпня 2019 року, №34 від 18 серпня 2019 року, №35-38 від 19 серпня 2019 року, №39-41 від 20 серпня 2019 року, №42-44 від 21 серпня 2019 року, №45-46 від 22 серпня 2019 року, №47-49 від 23 серпня 2019 року, №50-52 від 24 серпня 2019 року, №53 від 25 серпня 2019 року, №72 від 22 серпня 2019 року, №73 від 23 серпня 2019 року, №74 від 25 серпня 2019 року, №75 від 26 серпня 2019 року, №76 від 27 серпня 2019 року, №77 від 28 серпня 2019 року, №78-79 від 29 серпня 2019 року - на загальну суму 111 106 367,80грн.

Суди також встановили, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року у кримінальній справі №752/18763/20 ОСОБА_1 визнано винною за ч.2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вважаючи наведені вище правочини, укладені від імені ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» керівником ОСОБА_1 та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», за наслідками яких були складені вищенаведені податкові накладні, недійсними, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про визнання таких недійсними.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

За пунктом 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: 4.1.1 загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; 4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (пункт 6.1 статті 6 ПК України).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до пп.20.1.30 п.20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

ґ) виключено;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) виключено;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

ї) виключено;

й) індивідуальний податковий номер.

У відповідності до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п.201.10. - при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п.п.14.1.185 та 14.1.191 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власних, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Правила реєстрації податкових накладних в ЄРПН встановлені Порядком ведення ЄРПН, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Згідно з пунктом 5 Порядку №1246 постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженого в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника. Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає контролюючому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 платник податку за окремим запитом може отримувати з ЄРПН інформацію щодо податкової накладної та/або розрахунку коригування у формі витягу, який, зокрема, містить відомості про прізвище, ім`я, по батькові уповноваженої особи, яка склала податкову накладну/розрахунок коригування.

Згідно статті 30 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ст.91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно ч.1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч.3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З матеріалів справи вбачається, що заявляючи відповідний позов до суду, контролюючий орган діє як суб`єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції у публічно-правовій сфері податкових правовідносин, із забезпечення виконання конституційного обов`язку платника податків (стаття 67 Конституція України), тобто для забезпечення публічного порядку.

При зверненні контролюючого органу з позовом про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, особливо враховуючи положення статті 228 ЦК України, вони не є стороною оспорюваного правочину, не перебувають у цивільних правовідносинах зі сторонами договору та не є носіями власного «приватного» інтересу чи представниками приватного інтересу його сторін.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 травня 2025 року (справа №420/12471/22).

У вказаній постанові Великою Палатою вказано також, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.

Так, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановили суди попередніх інстанцій, в обґрунтування заявлених позовних вимог, контролюючий орган, як на підставу для визнання недійсними правочинів, укладених між відповідачами, посилається на наявність вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у кримінальній справі №752/18763/20 відносно засновника та керівника ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» ОСОБА_1 .

Як вже було зазначено вище, 05 серпня 2019 року між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (покупець) та ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» (постачальник), було укладено 4 (чотири) договорів поставки та 30 (тридцять) додаткових угод до них.

Від імені АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» зазначені договори поставки були підписані заступником директора департаменту закупівель (за суміщенням) - начальником регіонального управління №1 Мащенком Тарасом Валерійовичем, на підставі довіреності №377 від 20 травня 2019 року, а від імені ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» зазначені договори поставки були підписані директором ОСОБА_1

Додаткові угоди до вищезазначених договорів поставок були підписані від імені АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - менеджером з постачання Карпухіною Лілією Володимирівною відділу закупівель Одеського ВЗ, яка діє на підставі довіреності №599 від 02 серпня 2019 року з однієї сторони, та ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» в особі директора ОСОБА_1, яка діє на підставі статуту, з іншої сторони.

Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 17 грудня 2020 року у кримінальній справі №752/18763/20 ОСОБА_1 за грошову винагороду та без мети здійснення господарської діяльності здійснила державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» під керівництвом невстановлених осіб.

Суди попередніх інстанцій врахували те, що первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» складені та підписані особою, яка заперечує свою участь у господарській діяльності ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО».

Також апеляційний суд взяв до уваги і висновок експерта №СЕ-19/111-21/8351-ПЧ від 25 лютого 2021 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України під час проведення почеркознавчої експертизи зразків підпису від імені ОСОБА_1 у договорах поставки №444, №445, №447, №448 від 05 серпня 2019 року, додатках до договорів, додаткових угодах, рахунках на оплату, видаткових накладних та актах приймання-передачі, де встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 виконано не нею, а іншою особою (особами).

Враховуючи викладене, суди виснувались, що надані відповідачем документи бухгалтерського обліку, а також вантажно-митні декларації, що на думку АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» підтверджують рух товару та подальшу його реалізацію, не можуть бути належними доказами реальності господарських операцій у розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в тому числі з урахуванням вироку Голосіївського районного суду м.Києва від 17 грудня 2020 року у кримінальній справі №752/18763/20 та висновку експерта №СЕ-19/111-21/8351-ПЧ від 25 лютого 2021 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

У зв`язку з цим, суди дійшли висновку, що між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» відсутня господарська діяльність, оскільки останнє створено на підставі внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, тобто створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності.

Суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача-2 щодо пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, зазначивши про те, що незважаючи на обізнаність контролюючого органу щодо наявності вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року, та обставина, що податкові накладні були виписані саме ОСОБА_1 , як і підписані останньою, ГУ ДПС в Одеській області відома не була.

Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження договорами та документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, ураховуючи обставини, встановлені вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 17 грудня 2020 року у кримінальній справі №752/18763/20 про протиправну діяльність директора ОСОБА_1 , Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що укладені між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО» правочини мають бути визнані недійсними, адже вони не могли бути виконаними ТОВ «ГУД ВІЛЛ АГРО», яке створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності та за відсутності фактичної господарської діяльності між відповідачами.

Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Суд визнає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в означеній справі ухвалено за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача-2 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами було порушено норми матеріального права.

Решта аргументів скаржника у призмі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -