ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 908/3958/25

1.1. Акціонерне товариство "Мелітопольський м`ясокомбінат" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого округу Сколибога Олександра Сергійовича, Державного підприємства "СЕТАМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО" про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) та зобов`язання вчинити дії.

1.2. Позивач просив суд визнати недійсними результати електронних торгів (аукціону) з продажу 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1, у формі договору купівлі-продажу, укладеного між Приватним виконавцем Запорізького обласного виконавчого округу Сколибогом Олександром Сергійовичем, Державним підприємством "СЕТАМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО" за результатами електронних торгів, шляхом оформлення протоколу проведення електронного аукціону (торгів) № 630500 від 03.03.2025 та видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 547, виданого 21.03.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О.

1.3. Також позивач просив зобов`язати Приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого округу Сколибога Олександра Сергійовича, Державне підприємство "СЕТАМ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО" передати (повернути) Акціонерному товариству "Мелітопольський м`ясокомбінат" зазначені 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5.

1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно, яке належало позивачу на праві власності, було реалізовано у межах зведеного виконавчого провадження з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна. На думку позивача, приватний виконавець не повідомив його належним чином про оцінку майна та організацію електронних торгів, а саме майно було продано за істотно заниженою вартістю, що порушує права позивача як власника майна та боржника у виконавчому провадженні.

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі

№ 908/3958/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/3958/25 - без змін.

3.1. У касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить Суд рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі № 908/3958/25 скасувати та передати справу до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Касаційна скарга скаржника, подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає наступне.

4.1. Суди попередніх інстанцій неправильного застосували норми статей 16, 203, 215 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування вказаних норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 607/7709/20, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, від 05.03.2025 у справі № 910/11409/24, від 18.04.2025 у справі № 209/15/23.

4.3. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у пунктах 292, 293 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 щодо ефективності способу захисту про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника у справі про банкрутство.

4.4. Скаржник зазначає про те, що суди обох інстанцій не застосували висновки у наведених постановах Верховного Суду, згідно з якими:

- продаж майна з електронного аукціону (торгів) є договором купівлі-продажу майна;

- ефективним способом захисту власника майна як боржника, своїх порушених прав та інтересів продажом його майна з електронного аукціону (торгів) - це визнання недійсними результатів такого електронного аукціону (торгів);

- також ефективним способом захисту власника майна як боржника, своїх порушених прав та інтересів продажом його майна з електронного аукціону (торгів) - є визнання недійсними результатів такого електронного аукціону (торгів) та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна;

- до визнання недійсним результатів електронного аукціону (торгів) та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна, застосовуються норми статей 16, 203, 215 ЦК України, як до визнання недійсним правочину.

4.5. Скаржник вказує на те, що оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної заяви виключно з підстави неправильно обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, то вже суд апеляційної інстанції у постанові дослідив всі доводи учасників справи, їх правові позиції, обґрунтував своїми мотивами відмову у задоволенні позову, хоча процесуально суд апеляційної інстанції не повинен був цього робити.

4.6. Скаржник зазначає також про те, що оскільки суд апеляційної інстанції рішення не скасував, не ухвалив нового рішення, яким зі своїх підстав не відмовив у задоволенні позовної заяви, то тим самим порушив приписи статті 275 ГПК України, що є окремою підставою для скасування постанови.

4.7. Скаржник вказує про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23 щодо того, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав.

4.8. Скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій порушили положення статей 2, 236, 237 ГПК України.

4.9. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій не надали належну оцінку:

- звіту № 89/24, яким 24.06.2024 суб`єкт оціночної діяльності Макушин А.А. встановив, що ринкова вартість нежитлового приміщення, без врахування ПДВ, склала 6 117 793,00 грн;

- скарзі, згідно з якою позивач оскаржив до Господарського суду Запорізької області звіт № 89/24;

- первісному висновку, який виконав професійний оцінювач - ТОВ "Земля плюс 2006" (ЄДРПОУ 34407556), згідно з яким ринкова вартість нежитлового приміщення склала 12 090 212,00 грн;

- зведеному виконавчому провадженню № НОМЕР_5 ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса), яке містить про обтяження нерухомого майна: арешт нерухомого майна № 54468403 від 08.04.2024, постанову про арешт майна боржника № 74528984, видана 08.04.2024, видавник: ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м.Одеса), арешт нерухомого майна № 55402619 від 11.06.2024, постанова про арешт майна боржника № 74528984, видана 08.04.2024 видавник ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м.Одеса);

- ухвалі від 04.08.2025 у справі № 908/3224/21 Господарського суду Запорізької області, яка набрала законної сили 04.08.2025, якою суд скаргу задовольнив частково, звіт № 89/24 визнав недійсним;

- довідці сформованій Фондом державного майна України, згідно якої ринкова вартість Нежитлового приміщення (13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею, 1 467,6 кв.м.), становить 18 840 805,15 грн;

- не встановили, не дослідили та відхилили обставину, що нежитлове приміщення було виставлене на продаж з електронного аукціону (торгів) із порушенням вимог частин першої - четвертої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, було виставлене на продаж за стартовою вартістю у розмірі 4 535 556,00 грн з урахуванням ПДВ, а не за ринковою вартістю, яка коливалася від 12 090 212,00 грн до 18 840 805,15 грн, як того вимагали приписи статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

5.1. Третя особа 3 подала відзив на касаційну скаргу в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Вказаний відзив мотивовано наступним:

- позивач, на власний розсуд, не скористався наданим правом оскарження в судовому порядку виконання судового рішення, дій приватного виконавця в 10- денний строк, визначений Законом України "Про виконавче провадження";

- скаржник був належним чином повідомлений про результати оцінки, проте не оскаржив зазначений звіт чи дії приватного виконавця у встановлений законом 10-денний строк. Рецензія на звіт у матеріалах справи відсутня. Тобто, боржник намагається оскаржити результати торгів через підставу (оцінку майна), яка має самостійний порядок оскарження і не була ним оскаржена в порядку виконання судового рішення у виконавчому провадженні;

- заява АТ "ММК" вих. № 05/26 від 26.05.2025 повністю спростовує будь-які можливі твердження касаційної скарги, оскільки матеріали справи доводять, що касатор погодився із припиненням свого права власності на приміщення, оскільки його правовий інтерес та вимоги звузилися виключно до повернення внутрішнього офісного обладнання та документів;

- відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанови ВС від 12.06.2018 у справі № 905/1084/16, від 11.10.2018 у справі № 910/24550/13, від 05.02.2020 у справі № 908/2532/16), початкова вартість майна на аукціоні не впливає на кінцеву ціну реалізації, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена;

- спроба повернути майно без повернення еквіваленту є штучною та спрямована на грубе порушення права мирного володіння майном добросовісного набувача;

- сформульовані позивачем вимоги свідчать про обрання ним неналежного та неефективного способу захисту порушеного права, що згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;

- оскільки Центральний апеляційний господарський суд перевірив усі заперечення боржника по суті (включаючи оцінку ціни торгів) та переконався у законності відмови в позові, він правомірно залишив рішення без змін.

5.3. Третя особа 1 подала відзив на касаційну скаргу в якому просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

5.4. Вказаний відзив мотивовано, зокрема, наступним:

- судом апеляційної інстанції повністю проігноровано доводи позивача, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, що відповідач - 1 порушуючи вимоги частини третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" виставив на продаж нежитлове приміщення на електронний аукціон (торги) не за початковою (ринковою) вартістю, а за стартовою ціною у розмірі 4 535 556,00 грн з урахуванням ПДВ, яка також є значно заниженою від ринкової вартості нерухомого майна, яке оцінюється у 12 090 212,00 грн.

6.1. Акціонерне товариство "Мелітопольський м`ясокомбінат" 22.11.2005 на підставі договору № 171 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Малишевою Л.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 4682, набуло у власність об`єкт приватизації - нежитлове приміщення XI першого поверху літ. А-5, загальною площею за внутрішніми замірами 773,8 кв.м, що складає 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1.

6.2. Право власності Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" на зазначене нерухоме майно 09.08.2016 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30854978, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 545472127 від 21.08.2023.

6.3. З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до пояснень Запорізької міської ради об`єкт, частка якого була придбана позивачем, раніше належав до об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя. Наказом управління у справах приватизації від 29.09.2005 № 749 "Про підготовку до продажу об`єкта права комунальної власності - нежитлового приміщення по вулиці Аваліані, 1" здійснено підготовку до продажу способом викупу нежитлового приміщення ХІ першого поверху літ. А-5, загальною площею 773,8 кв.м, що складає 13/25 частин приміщення ХІ підвалу та першого поверху, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 1, відкритому акціонерному товариству "Мелітопольський м`ясокомбінат".

6.4. Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності № 171 від 22.11.2005 та акта приймання-передачі об`єкта № 169 від 22.12.2005 власником об`єкта приватизації - нежитлового приміщення ХІ першого поверху літ. А-5, загальною площею 773,8 кв.м, що складає 13/25 часток приміщення ХІ підвалу та першого поверху, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 1, стало ВАТ "Мелітопольський м`ясокомбінат", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Мелітопольський м`ясокомбінат".

6.5. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві спільної часткової власності належить 12/25 частки приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5. Приміщення ХІ підвалу перебуває на балансі Комунального підприємства "ГРАДПРОЕКТ".

6.6. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.12.2022 у справі № 908/1470/22 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" до Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" задоволено частково. Зазначеним рішенням стягнуто з Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" заборгованість у розмірі 1 987 166,40 грн за спожиту електроенергію, заборгованість у розмірі 438 596,01 грн за послуги передачі електроенергії, заборгованість у розмірі 1 221 429,73 грн за послуги розподілу електричної енергії, 10 % річних у розмірі 168 135,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 411 064,28 грн, пеню у розмірі 7 128,80 грн, а також судовий збір у розмірі 63 502,81 грн.

6.7. Також судом у справі № 908/1470/22 визначено органу або особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3 % річних до моменту фактичного виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

6.8. Виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 28.12.2022 у справі № 908/1470/22 було відстрочено строком на шість місяців - до 28.06.2023.

6.9. Зазначене рішення набрало законної сили 22.05.2023. На виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1470/22 видано накази про примусове виконання судового рішення.

6.10. Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. 07.06.2024 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1470/22 про стягнення з Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" заборгованості у загальному розмірі 4 233 520,70 грн.

6.11. Цього ж дня, 07.06.2024, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 приватним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника, зокрема транспортних засобів, а також про арешт коштів боржника.

6.12. Також 07.06.2024 виконавче провадження № НОМЕР_1 об`єднано у зведене виконавче провадження з виконавчим провадженням № НОМЕР_2 про стягнення з Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та виконавчим провадженням № НОМЕР_3 про стягнення 63 502,81 грн судового збору.

6.13. Зазначені постанови приватного виконавця були направлені боржнику на електронні адреси: admin@mmk.im.net.ua та mmk_2009@ukr.net, що, як зазначено у матеріалах справи, було зумовлено неможливістю направлення поштової кореспонденції за місцезнаходженням боржника на тимчасово окупованій території.

6.14. Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. у межах зведеного виконавчого провадження 27.11.2024 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

6.15. Зазначеною постановою проведено опис та накладено арешт на належне боржнику нерухоме майно, а саме: 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1.

6.16. Копію постанови про опис та арешт майна боржника 28.11.2024 направлено боржнику на електронну адресу.

6.17. Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. 13.12.2024 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Макушина Анатолія Анатолійовича для участі у виконавчому провадженні як оцінювача. Копію постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності 13.12.2024 направлено боржнику на електронну адресу.

6.18. Суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. 18.12.2024 складено звіт

№ 195/24 про оцінку арештованого майна.

6.19. Відповідно до звіту № 195/24 початкова (стартова) вартість об`єкта оцінки для примусової реалізації його з публічних торгів, а саме 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Аваліані, буд. 1, становить 3 779 630,00 грн без урахування податку на додану вартість. Про результати оцінки арештованого майна 23.12.2024 повідомлено боржника та стягувача.

6.20. Водночас, у зв`язку з реєстрацією місцезнаходження боржника на тимчасово окупованій території доставлення поштової кореспонденції було неможливим, у зв`язку з чим документи виконавчого провадження надсилалися боржнику на відомі електронні адреси.

6.21. Спірне нерухоме майно 29.01.2025 було виставлено на перші електронні торги зі стартовою ціною 4 535 556 грн з урахуванням ПДВ.

6.22. Перші електронні торги з продажу зазначеного майна не відбулися у зв`язку з відсутністю цінових пропозицій від учасників.

6.23. У подальшому майно було передано на повторну реалізацію зі зменшеною стартовою ціною.

6.24. Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. 03.03.2025 у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4, до якого входили виконавчі провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, через Державне підприємство "СЕТАМ" проведено електронний аукціон (торги) з продажу нерухомого майна, номер лоту: 568317.

6.25. Повторні електронні торги проводилися за стартовою ціною 3 855 222,60 грн з урахуванням ПДВ.

6.26. За результатами проведення електронного аукціону (торгів) 03.03.2025 сформовано протокол № 630500 проведення електронного аукціону (торгів).

6.27. Переможцем електронного аукціону з продажу спірного нерухомого майна визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО", яке запропонувало ціну 4 410 000 грн з урахуванням ПДВ.

6.28. Згідно з протоколом проведення електронного аукціону (торгів) із зазначеної суми 3 454 500 грн підлягали перерахуванню на рахунок продавця - Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., а 735 000 грн як сума податку на додану вартість - на рахунок боржника, Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат".

6.29. У відзиві ПАТ "ЕК "Барвінок", 11.03.2025 ТОВ "СОНМАКС АВТО" сплатило 3 454 500,00 грн на рахунок приватного виконавця та 735 000 грн на рахунок боржника, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

6.30. Право власності на спірне нерухоме майно 21.03.2025 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО" на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 547, виданого 21.03.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О.

6.31. Таким чином, за результатами проведення електронного аукціону (торгів) Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО" набуло право власності на 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1 467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1, яке до проведення торгів належало на праві власності Акціонерному товариству "Мелітопольський м`ясокомбінат".

6.32. Позивач, вважаючи свої права порушеними у зв`язку з реалізацією спірного нерухомого майна за заниженою, на його думку, вартістю та з порушенням порядку проведення виконавчих дій і електронних торгів, звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом у цій справі.

6.33. Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач посилався також на обставини, пов`язані з оцінкою цього ж нерухомого майна в іншому виконавчому провадженні. Зокрема, позивач зазначав, що у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5 суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. було складено звіт № 89/24 від 24.06.2024 про оцінку арештованого майна, відповідно до якого ринкова вартість спірного майна без урахування ПДВ становила 6 117 793,00 грн.

6.34. Не погоджуючись із зазначеною оцінкою, Акціонерне товариство "Мелітопольський м`ясокомбінат" зверталося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця у межах справи № 908/3224/21. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2025 у справі № 908/3224/21 скаргу було задоволено частково та звіт № 89/24 визнано недійсним.

6.35. Також позивач посилався на попередній висновок про вартість, виконаний ТОВ "Земля плюс 2006", згідно з яким ринкова вартість спірного нерухомого майна становила 12 090 212 грн, а також на довідку, сформовану Фондом державного майна України, відповідно до якої оціночна вартість нерухомого майна становила 18 840 805,15 грн.

6.36. Водночас матеріали цієї справи містять звіт № 195/24 від 18.12.2024, складений суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. саме у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4, у якому відбулася реалізація спірного майна на електронних торгах 03.03.2025. Саме цей звіт був використаний приватним виконавцем під час передачі майна на реалізацію у межах відповідного виконавчого провадження.

6.37. Після проведення електронних торгів Акціонерне товариство "Мелітопольський м`ясокомбінат" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО" із заявою вих. № 05/26 від 26.05.2025 щодо повернення рухомого майна, документації, офісних меблів, кондиціонера, комп`ютерної та офісної техніки, які, за твердженням позивача, залишилися у приміщенні після набуття ТОВ "СОНМАКС АВТО" права власності на спірне нерухоме майно.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Предметом розгляду у цій справі є позов про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) та зобов`язання вчинити дії, а саме передати (повернути) нерухоме майно.

8.3. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.4. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, а також інші способи захисту, встановлені договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

8.5. Разом із тим, застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру його порушення, невизнання або оспорення, а також від правових наслідків, яких позивач прагне досягти у разі задоволення позову.

8.6. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що ефективний спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим таким порушенням наслідкам. Суд має застосувати такий спосіб захисту, який забезпечує реальне поновлення порушеного права або, у разі неможливості такого поновлення, гарантує особі можливість отримати відповідне відшкодування чи інший належний результат судового захисту.

8.7. Неналежний або неефективний спосіб захисту не призводить до реального поновлення порушеного права, створює передумови для нового судового процесу або не може бути виконаний у примусовому порядку. Обрання позивачем неналежного способу захисту, за усталеною практикою Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у позові.

8.8. Водночас вирішення питання про належність способу захисту не може здійснюватися формально, лише через буквальне зіставлення заявленої позовної вимоги з окремими правовими висновками Верховного Суду. Суд має враховувати конкретні обставини справи, правову природу спірних відносин, суб`єктний склад спору, правову підставу вибуття майна, статус позивача щодо спірного майна та те, якого саме юридичного результату прагне досягти позивач.

8.9. У цій справі позивач оспорює результати електронних торгів, проведених у межах виконавчого провадження, за результатами яких належне йому на праві власності майно було реалізовано переможцю торгів - Товариству з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО". Позивач просить визнати недійсними результати електронного аукціону у формі договору купівлі-продажу та зобов`язати відповідачів передати (повернути) йому спірне нерухоме майно.

8.10. Згідно з частиною першою статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

8.11. Відповідно до частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

8.12. Частиною четвертою статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.

8.13. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що реалізація майна на прилюдних або електронних торгах полягає у продажу такого майна, тобто у забезпеченні переходу права власності до покупця - переможця торгів. З огляду на приписи статей 650, 655, 656 Цивільного кодексу України проведення електронних торгів з реалізації майна має правову природу правочину купівлі-продажу.

8.14. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим різновидом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, продавцями, уповноваженими на примусовий продаж такого майна, виступають орган державної виконавчої служби або приватний виконавець та організатор електронних торгів, а покупцем є переможець торгів.

8.15. Тому вимога про визнання недійсними електронних торгів у певних випадках може розглядатися як вимога про визнання недійсним правочину купівлі-продажу, укладеного за результатами таких торгів. Водночас така вимога не в кожному випадку є належним та ефективним способом захисту. Її ефективність залежить від того, чи здатне задоволення такої вимоги реально поновити порушене право позивача з урахуванням обставин конкретної справи та заявленого способу відновлення порушеного права.

8.16. Суд першої інстанції, з яким частково погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив, зокрема, із того, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного за результатами електронних торгів, а тому належним способом захисту у цій справі є витребування майна з чужого володіння, а не визнання недійсними результатів електронних торгів.

8.17. Такий висновок місцевий господарський суд обґрунтував, зокрема, посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах, і вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув права власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом способом захисту, а саме вимогою про витребування майна з чужого володіння. Для застосування такої вимоги немає потреби в оскарженні електронних торгів, протоколу, акта про проведення електронних торгів чи іншого документа, який оформлює результати торгів.

8.18. Колегія суддів вважає вказані висновки судів такими, що сформовані внаслідок неповного тлумачення судами зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду з огляду на наступне.

8.19. Судами встановлено, що саме за Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНМАКС АВТО"21.03.2025 зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

8.20. Отже, у разі якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на майно або набув його з порушенням закону, суд має оцінити, чи доведено позивачем такі обставини, а також чи є обраний спосіб захисту достатнім і належним для відновлення порушеного права.

8.21. При цьому, відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість одержаного.

8.22. Зміст заявлених позовних вимог свідчить, що позивач просить визнати недійсними результати електронних торгів та зобов`язати Приватного виконавця Сколибога О.С., Державне підприємство "СЕТАМ" і ТОВ "СОНМАКС АВТО" передати (повернути) йому спірне нерухоме майно.

8.23. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки заявлений спосіб захисту у сукупності з наведеними позовними вимогами не забезпечує повного, реального та виконуваного відновлення порушеного, на думку позивача, права.

8.24. Обґрунтовуючи власні правові висновки про неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту, суди попередніх інстанцій покликалися на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі

№ 233/4365/18.

8.25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, зокрема, наголошено, що реалізація майна на електронних торгах має правову природу договору купівлі-продажу, а вимога про визнання недійсними електронних торгів не в кожному випадку є належним і ефективним способом захисту. Суд має з`ясувати, чи здатне задоволення такої вимоги реально поновити порушене право позивача, чи не створює воно потреби у новому судовому процесі та чи відповідає заявлений спосіб захисту характеру порушення.

8.26. У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив про те, що якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення готелю, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі--продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу.

8.27. Разом з тим, у справі, що розглядається (№ 908/3958/25), позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим що спірне нерухоме майно, яке належало позивачу на праві власності, було реалізовано у межах зведеного виконавчого провадження з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна. На думку позивача, приватний виконавець не повідомив його належним чином про оцінку майна та організацію електронних торгів, а саме майно було продано за істотно заниженою вартістю, що порушує права позивача як власника майна та боржника у виконавчому провадженні.

8.28. З наведеного вбачається, що позивач вважав порушеними власні права, з огляду на недотримання встановленого законом порядку для примусового виконання судових рішень та наявність порушень під час здійснення відповідних процедур, спрямованих на виконання судових рішень.

8.29. Відтак, суди попередніх інстанцій зіславшись на вказані правові висновки Верховного Суду, не врахували, що з огляду на зміст позовних вимог та посилань позивача на порушення під час реалізації належного йому майна положень спеціального Закону та Порядку, які регулюють таку реалізацію в межах виконавчого провадження, враховуючи те, що реалізація майна на електронних торгах має правову природу договору купівлі-продажу, заявлені позивачем позовні вимоги можуть вважатися належним і ефективним способом захисту.

8.30. При цьому, судами не обґрунтовано належним чином, що обраний позивачем спосіб захисту, зокрема але не виключно, не сприятиме реальному поновленню порушених, на думку позивача, його прав, чи створить потребу у новому судовому процесі, або ж не відповідає характеру наявного, на думку позивача, порушення.

8.31. Відтак, суди попередніх інстанцій помилково зазначили про неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту.

8.32. Разом з тим, забезпечуючи повноту та всебічність розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про неналежність заявленого способу захисту не може розглядатися ізольовано від аналізу фактичних підстав позову, оскільки апелянт наполягає на тому, що торги були проведені з порушеннями, які вплинули на їх результат. З огляду на доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважав за необхідне надати оцінку цим аргументам, із зазначенням про те, що дослідження визначених обставин не спростовує правильності кінцевого висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

8.33. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім визначених законом постанов, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

8.34. Цією ж нормою передбачено, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання, перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

8.35. Таким чином, саме сторона виконавчого провадження, яка змінює місцезнаходження або фактичний спосіб комунікації, має повідомити виконавця про актуальну адресу чи інший належний спосіб зв`язку. Невиконання такого обов`язку не може покладати на виконавця необмежений обов`язок самостійно встановлювати фактичне місцезнаходження боржника або розшукувати його представників, якщо відповідна інформація не була повідомлена стороною виконавчого провадження у встановленому законом порядку.

8.36. Як встановлено судами попередніх інсанцій, місцезнаходження Акціонерного товариства "Мелітопольський м`ясокомбінат" зареєстроване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175. З огляду на тимчасову окупацію міста Мелітополя направлення поштової кореспонденції за відповідною адресою було ускладненим або неможливим.

8.37. У зв`язку з цим документи виконавчого провадження приватним виконавцем надсилалися боржнику на відомі електронні адреси, зокрема admin@mmk.im.net.ua та mmk_2009@ukr.net. Ці обставини не спростовані скаржником.

8.38. За встановленими судами у цій справі обставинами, 07.06.2024 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1470/22 та цього ж дня винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника, а також про арешт коштів боржника.

8.39. Також судами встановлено, що 07.06.2024 відповідні виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4. Зазначені постанови були направлені боржнику на відомі електронні адреси у зв`язку з неможливістю направлення поштової кореспонденції на тимчасово окуповану територію.

8.40. Судами встановлено, що 27.11.2024 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт спірного нерухомого майна боржника, а саме 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1 467,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 1. Копію цієї постанови, як встановлено судом першої інстанції, 28.11.2024 направлено боржнику на електронну адресу.

8.41. Приватним виконавцем 13.12.2024 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Макушина А.А. для участі у виконавчому провадженні як оцінювача. Копію цієї постанови також направлено боржнику на електронну адресу. 18.12.2024 суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. складено звіт № 195/24 про оцінку арештованого майна, відповідно до якого початкова (стартова) вартість спірного нерухомого майна для примусової реалізації з публічних торгів становила 3 779 630,00 грн без урахування податку на додану вартість.

8.42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, про результати оцінки арештованого майна 23.12.2024 повідомлено боржника та стягувача.

8.43. Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

8.44. При цьому, судами встановлено та скаржником не спростовано, що матеріали справи не містять доказів того, що Акціонерне товариство "Мелітопольський м`ясокомбінат" у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 оскаржувало постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, звіт № 195/24 від 18.12.2024, дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна або передачі майна на реалізацію.

8.45. Тобто позивач, вважаючи порушеними свої права саме у зв`язку з оцінкою майна та підготовчими діями приватного виконавця до передачі майна на реалізацію, не скористався спеціальним процесуальним механізмом оскарження відповідних дій, бездіяльності чи рішень виконавця у межах виконавчого провадження.

8.46. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено про те, що порушення, які могли бути допущені виконавцем під час здійснення виконавчих дій до моменту проведення електронних торгів, зокрема щодо відкриття виконавчого провадження, повідомлення сторін, арешту майна, призначення суб`єкта оціночної діяльності або визначення вартості майна, мають самостійний порядок оскарження, передбачений Законом України "Про виконавче провадження" та процесуальним законом. Такі обставини не є автоматичною та безумовною підставою для визнання електронних торгів недійсними.

8.47. Для висновку про недійсність торгів необхідно встановити, що відповідне порушення не лише мало місце, але й було істотним, стосувалося правил проведення торгів або безпосередньо вплинуло на їх результат, а також порушило права чи охоронювані законом інтереси особи, яка звернулася з позовом. Інший підхід фактично означав би можливість оскарження будь-яких попередніх виконавчих дій поза спеціальними строками та процедурою їх оскарження шляхом пред`явлення позову про недійсність уже проведених торгів, що не відповідало б принципам правової визначеності, стабільності результатів публічних торгів та обов`язковості виконання судових рішень.

8.48. При цьому, судом апеляційної інстанції надано оцінку аргументам скаржника та встановлено недоведеність скаржником обставин про те, що саме спосіб повідомлення про результати оцінки або про інші виконавчі дії призвів до спотворення результатів електронного аукціону 03.03.2025, обмежив коло учасників торгів, вплинув на формування ціни продажу або позбавив інших осіб можливості взяти участь у торгах.

8.49. Навпаки, за встановленими судом апеляційної інстанції, спірне майно реалізовувалося через Державне підприємство "СЕТАМ" у формі відкритих електронних торгів. Перші торги, призначені на 29.01.2025 зі стартовою ціною 4 535 556 грн з урахуванням ПДВ, не відбулися у зв`язку з відсутністю цінових пропозицій. Повторні торги відбулися 03.03.2025 зі стартовою ціною 3 855 222,60 грн з урахуванням ПДВ, а переможцем визначено ТОВ "СОНМАКС АВТО", яке запропонувало 4 410 000 грн з урахуванням ПДВ.

8.50. Суд апеляційної інстанції також урахував, що позивач є юридичною особою, яка брала участь у судових справах, знала про існування судового рішення у справі № 908/1470/22, про наявність заборгованості та про можливість примусового виконання цього рішення. Обставини тимчасової окупації місцезнаходження боржника не звільняли його від обов`язку діяти добросовісно, повідомляти виконавця про актуальні засоби зв`язку, цікавитися станом відомих йому виконавчих проваджень і своєчасно реалізовувати процесуальні права у передбачений законом спосіб.

8.51. Згідно з частинами першою - третьою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторін виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

8.52. Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

8.53. Частиною першою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних аукціонів або за фіксованою ціною в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

8.54. Пунктами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", а стартова ціна лота є початковою ціною продажу майна, що виставляється на електронний аукціон. У разі якщо боржник є платником податку на додану вартість, стартова ціна зазначається з урахуванням податку на додану вартість.

8.55. У цій справі встановлено, що саме у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4, у якому відбулася реалізація спірного нерухомого майна, приватним виконавцем 13.12.2024 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Макушина А.А. 18.12.2024 суб`єктом оціночної діяльності Макушиним А.А. складено звіт № 195/24 про оцінку арештованого майна, відповідно до якого початкова (стартова) вартість об`єкта оцінки для примусової реалізації з публічних торгів, а саме 13/25 частин нежитлового приміщення ХІ підвалу та першого поверху літ. А-5, загальною площею 1 467,6 кв.м, становила 3 779 630 грн без урахування податку на додану вартість.

8.56. Саме звіт № 195/24 від 18.12.2024 був складений для цілей реалізації спірного майна у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 та був покладений приватним виконавцем в основу визначення початкової вартості майна під час його передачі на реалізацію.

8.57. Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що звіт № 195/24 від 18.12.2024 був визнаний недійсним, скасований, визнаний таким, що не відповідає вимогам законодавства, або, що дії приватного виконавця з його використання у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 були визнані незаконними у встановленому законом порядку.

8.58. При цьому, судом також встановлено відсутність у матеріалах справи доказів оскарження саме звіту № 195/24 від 18.12.2024 або дій приватного виконавця щодо визначення вартості майна у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4. Також матеріали справи не містять рецензії на зазначений звіт або іншого належного доказу, який би підтверджував його невідповідність вимогам законодавства про оцінку майна.

8.59. Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання скаржника на звіт № 89/24 від 24.06.2024 як на підставу для висновку про незаконність електронних торгів 03.03.2025, оскільки цей звіт був складений у межах іншого зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5, а не у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4, у якому відбулися спірні торги.

8.60. Водночас визнання недійсним звіту № 89/24, складеного в іншому виконавчому провадженні та щодо іншої процедури оцінки, саме по собі не свідчить про недійсність звіту № 195/24 від 18.12.2024, який був складений у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 та використаний при передачі майна на реалізацію.

8.61. Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 04.08.2025 у справі № 908/3224/21 була постановлена після проведення електронних торгів 03.03.2025 та після державної реєстрації права власності за ТОВ "СОНМАКС АВТО" 21.03.2025. Тому така ухвала не могла впливати на дії приватного виконавця під час передачі майна на реалізацію та проведення електронного аукціону у березні 2025 року.

8.62. Також, судом апеляційної інстанції критично оцінено як доказ неправомірності визначеної вартості майна і попередній висновок ТОВ "Земля плюс 2006", на який посилається апелянт, оскільки такий документ відображає позицію позивача щодо можливої вартості майна, однак сам по собі не спростовує чинність звіту № 195/24, не є рішенням компетентного органу про неправомірність проведеної оцінки та не підтверджує порушення правил проведення електронних торгів.

8.63. При цьому, судом апеляційної інстанції відхилено також посилання скаржника на довідку, сформовану Фондом державного майна України, відповідно до якої оціночна вартість нерухомого майна становила 18 840 805,15 грн, оскільки така довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості має спеціальне призначення та використовується для цілей, визначених податковим законодавством, зокрема для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених Податковим кодексом України. Оціночна вартість, визначена автоматизованим способом для відповідних податкових цілей, не є тотожною ринковій вартості майна, визначеній суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства про оцінку майна.

8.64. Також, судом апеляційної інстанції враховано, що, що перші електронні торги, призначені на 29.01.2025 зі стартовою ціною 4 535 556 грн з урахуванням ПДВ, не відбулися у зв`язку з відсутністю цінових пропозицій.

8.65. Суд виснував, що ця обставина свідчить про те, що за визначеною на той момент стартовою ціною попит на спірне майно був відсутній.

8.66. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у повторному електронному аукціоні брали участь шість учасників.

8.67. Електронний аукціон є конкурентним способом реалізації майна, за якого остаточна ціна продажу формується внаслідок попиту та пропозиції учасників торгів. Початкова ціна лота є стартовим орієнтиром для проведення торгів, однак саме по собі її визначення не означає, що майно буде реалізоване саме за такою ціною або що вона в усіх випадках тотожна остаточній ринковій ціні продажу.

8.68. Заниженість стартової ціни може мати значення для вирішення питання про дійсність торгів лише за умови, якщо особа, яка оспорює торги, доведе належними і допустимими доказами, що оцінку було проведено з порушенням закону, що ці порушення були істотними, що вони вплинули на результат торгів та призвели до порушення її прав.

8.69. У цій справі скаржник не довів, що звіт № 195/24 від 18.12.2024 був складений з порушенням вимог законодавства, що відповідні порушення були встановлені компетентним органом або судом, а також те, що саме визначення стартової ціни на підставі цього звіту спотворило результати електронного аукціону.

8.70. Сама лише різниця між ціною продажу майна на електронному аукціоні та вартісними показниками, на які посилається позивач, не є достатньою підставою для визнання торгів недійсними. При цьому, судами враховано, що перші торги за вищою стартовою ціною не відбулися, повторні торги були відкритими, у них брали участь кілька учасників, а остаточна ціна продажу перевищила стартову ціну повторного аукціону.

8.71. Окрім того, судом апеляційної інстанції також враховано й те, що спірне майно розташоване у місті Запоріжжі, тобто у регіоні, який у період проведення оцінки та торгів перебував під впливом об`єктивних ризиків, пов`язаних із воєнним станом, безпековою ситуацією та близькістю до районів ведення бойових дій. Такі обставини можуть впливати на попит на нерухомість та її фактичну ринкову привабливість для потенційних покупців.

8.72. Таким чином, доводи про істотне заниження вартості спірного нерухомого майна ґрунтуються переважно на порівнянні різних вартісних показників, отриманих з різних джерел і для різних цілей, однак не підтверджують належними та допустимими доказами порушення порядку оцінки майна саме у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, порушення правил проведення електронних торгів або вплив таких обставин на результат аукціону.

8.73. Окрім того, судом апеляційної інстанції також враховано, що після проведення електронних торгів та державної реєстрації права власності за ТОВ "СОНМАКС АВТО" Акціонерне товариство "Мелітопольський м`ясокомбінат" зверталося до ТОВ "СОНМАКС АВТО" із заявою вих. № 05/26 від 26.05.2025 щодо повернення рухомого майна, документації, офісних меблів, кондиціонера, комп`ютерної та офісної техніки, які залишилися у приміщенні.

8.74. Апеляційним господарським судом обґрунтовано зазначено про те, що зазначена заява не є відмовою позивача від права на судовий захист і не позбавляє його можливості оспорювати результати торгів. Водночас вона підтверджує, що позивач після проведення торгів був обізнаний про фактичне зайняття приміщення новим власником та про перехід контролю над приміщенням до ТОВ "СОНМАКС АВТО". При цьому у такій заяві позивач вимагав повернення саме рухомого майна, що залишилося в приміщенні, а не звільнення самого приміщення як незаконно зайнятого. Ця обставина додатково свідчить про те, що спір у цій справі виник не через сам факт невідомого або прихованого вибуття майна з володіння позивача, а через незгоду позивача з результатами процедури примусової реалізації майна та ціною, за яку таке майно було продане.

8.75. При цьому, відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість одержаного.

8.76. Зміст заявлених позовних вимог свідчить, що позивач просить визнати недійсними результати електронних торгів та зобов`язати Приватного виконавця Сколибога О.С., Державне підприємство "СЕТАМ" і ТОВ "СОНМАКС АВТО" передати (повернути) йому спірне нерухоме майно.

8.77. Однак, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, вимога про зобов`язання повернути майно не забезпечує повного і збалансованого відновлення становища сторін, яке існувало до проведення торгів. По-перше, Приватний виконавець Сколибог О.С. та Державне підприємство "СЕТАМ" не є особами, які набули спірне майно у власність або володіють ним після проведення електронних торгів. Відповідно, вони не можуть виконати вимогу про повернення позивачу нерухомого майна, оскільки не є його фактичними чи зареєстрованими володільцями. По-друге, позивач заявляє вимогу про повернення майна, однак не формулює вимоги щодо повернення покупцю грошових коштів, сплачених за результатами аукціону. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "СОНМАКС АВТО" сплатило 3 454 500,00 грн на рахунок приватного виконавця та 735 000 грн як суму ПДВ на рахунок боржника.

8.78. Водночас позовні вимоги не містять належного механізму врегулювання правових наслідків повернення цих коштів у разі задоволення вимоги про повернення майна.

8.79. Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про те, що у разі визнання торгів недійсними як правочину купівлі-продажу наслідки такого визнання мають враховувати не лише інтерес боржника у поверненні майна, але й інтерес покупця, який сплатив кошти у відкритій процедурі, а також інтерес стягувача у виконанні судового рішення, яке набрало законної сили. Таким чином, заявлена позивачем вимога про повернення майна фактично спрямована на одностороннє повернення майна боржнику без належного врегулювання всіх наслідків недійсності правочину та без забезпечення балансу прав усіх учасників відповідних правовідносин.

8.80. При цьому, позивач у цій справі не довів наявності фактичних і правових підстав для задоволення позову, зокрема: істотного порушення правил проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат аукціону, недобросовісності набувача або порушення прав позивача.

8.81. Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити таке.

8.82. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.83. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.84. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.85. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.86. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин (див. пункти 24, 25, 26, 31, 32, 39).

8.87. Скаржник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, що містяться в постановах Верховного Суду, які зазначені в розділі 4 цієї постанови.

8.88. Так, зокрема, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 607/7709/20, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, від 05.03.2025 у справі № 910/11409/24, від 18.04.2025 у справі № 209/15/23.

8.89. У справі № 607/7709/20 предметом розгляду був позов фізичної особи про визнання недійсними електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності на нежитлове приміщення.

8.90. Судами у цій справі встановлено, що:

- на замовлення приватного виконавця 03.01.2020 суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-експерт" було складено звіт про оцінку майна, яким визначено ринкову вартість торгово-офісного приміщення в розмірі 1 065 789 грн;

- ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.10.2020 у справі № 607/10857/16-ц визнано недійсною оцінку нерухомого майна - торгово-офісного приміщення, вартістю 1 065 789 грн, проведену суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Захід-експерт" станом на 03.01.2020 в межах процедури виконавчого провадження.

8.91. Отже у наведеній скаржником справі встановлено, що судом було визнано недійсною оцінку майна, на підставі якої визначалася його вартість для процедури реалізації у виконавчому провадженні, в межах якого така реалізація відбулась. Натомість у справі, що розглядається (№ 908/3958/25) судами встановлено, що звіт № 195/24 від 18.12.2024, який був складений для цілей реалізації спірного майна у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 та був покладений приватним виконавцем в основу визначення початкової вартості майна під час його передачі на реалізацію, не був визнаний недійсним чи складеним з порушеннями вимог закону.

8.92. У справі № 910/12525/20 Верховним Судом викладено загальний висновок про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

8.93. Водночас, висновки судів у справі № 908/3958/25 в цілому не суперечать таким висновкам Верховного Суду, оскільки судом апеляційної інстанції у цій справі зазначено про те, що позивач у цій справі не довів наявності фактичних і правових підстав для захисту порушеного, на його думку, права, а саме: істотного порушення правил проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат аукціону, недобросовісності набувача або порушення прав позивача.

8.94. Тобто, суд апеляційної інстанції врахував конкретні обставини справи, правову природу спірних відносин, суб`єктний склад спору, правову підставу вибуття майна, статус позивача щодо спірного майна та те, якого саме юридичного результату прагне досягти позивач.

8.95. У справі № 554/154/22 Верховним Судом викладено загальний висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.

8.96. Водночас, висновки судів у справі № 908/3958/25 не суперечать таким висновкам Верховного Суду, оскільки судом апеляційної інстанції у цій справі зазначено про те, що позивач не довів наявності фактичних і правових підстав для задоволення позову, а саме: істотного порушення правил проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат аукціону, недобросовісності набувача або порушення прав позивача.

8.97. У справі № 910/11409/24 предметом розгляду була заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" про забезпечення позову до його подання.

8.98. Відтак, правовідносини у вказаній справі та у справі яка розглядається (908/3958/25) є різними, оскільки вони мають різне правове регулювання, так як вирішуючи питання про наявність / відсутність правових підстав для забезпечення позову до його подання суду слід керуватися в тому рахунку положеннями статей 136, 137 ГПК України.

8.99. У справі № 209/15/23 Верховним Судом викладено загальний висновок про те, що за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, то підставами для визнання торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення.

8.100. Водночас, висновки суду апеляційної інстанції у справі № 908/3958/25 не суперечать таким висновкам Верховного Суду, оскільки судом апеляційної інстанції у цій справі зазначено про те, що позивач у цій справі не довів наявності фактичних і правових підстав для задоволення позову, а саме: істотного порушення правил проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат аукціону, недобросовісності набувача або порушення прав позивача.

8.101. Щодо посилань скаржника на помилкове врахування та неправильне застосування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, то колегія суддів зазначає про те, що у вказаній постанові викладено правовий висновок про те, що якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах, і вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув права власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом способом захисту, а саме вимогою про витребування майна з чужого володіння. Для застосування такої вимоги немає потреби в оскарженні електронних торгів, протоколу, акта про проведення електронних торгів чи іншого документа, який оформлює результати торгів.

8.102. Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, зокрема, наголошено, що реалізація майна на електронних торгах має правову природу договору купівлі-продажу, а вимога про визнання недійсними електронних торгів не в кожному випадку є належним і ефективним способом захисту. Суд має з`ясувати, чи здатне задоволення такої вимоги реально поновити порушене право позивача, чи не створює воно потреби у новому судовому процесі та чи відповідає заявлений спосіб захисту характеру порушення.

8.103. В цьому випадку суди попередніх інстанцій хоча й неповного тлумачили зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, не врахували, що заявлені позивачем позовні вимоги можуть вважатися належним і ефективним способом захисту, водночас суд апеляційної інстанції встановив та дослідив фактичні обставини спору щодо недоведеності позову. При цьому, позивач не довів істотного порушення порядку проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат аукціону, недобросовісності покупця або можливості реального і збалансованого відновлення його права шляхом задоволення заявлених позовних вимог.

8.104. Водночас, висновки суду апеляційної інстанції у справі № 908/3958/25 не суперечать таким висновкам Верховного Суду, оскільки судом апеляційної інстанції у цій справі зазначено про те, що позивач у цій справі не довів наявності фактичних і правових підстав для задоволення позову, а саме: істотного порушення правил проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат аукціону, недобросовісності набувача або порушення прав позивача.

8.105. Також, зокрема, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, від 16.07.2025 у справі

№ 910/2389/23.

8.106. Так, у справі № 910/2592/19 предметом розгляду були вимоги про визнання недійсним рішення та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами та договорів купівлі-продажу недійсними, визнання недійсними свідоцтва про право власності, скасування записів про проведення державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів, зобов`язання ліквідатора банкрута вжити заходів з відновлення права власності боржника на майно та повернення його до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства.

8.107. Колегія суддів зазначає, що справа № 910/2592/19 стосувалася правовідносин, пов`язаних із реалізацією майна у процедурі банкрутства. Такі правовідносини мають спеціальне правове регулювання, іншу мету процедури реалізації майна боржника, інший процесуальний режим захисту прав кредиторів і боржника, а також інший контекст формування та реалізації ліквідаційної маси.

8.108. Згідно зі сталими правовими висновками Верховного Суду, відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.

8.109. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, i норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальний характер щодо інших законодавчих актів України.

8.110. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі № 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі № 12/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі № 918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 02.10.2019 у справі № 5006/5/396/2012, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17.

8.111. Натомість у справі № 908/3958/25 спір виник у зв`язку з реалізацією майна боржника у межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Такі правовідносини регулюються, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком реалізації арештованого майна.

8.112. Відтак, правовідносини у вказаній справі та у справі яка розглядається (908/3958/25) є різними, оскільки вони мають різне правове регулювання, згідно з положеннями різних спеціальних законів.

8.113. У справі № 910/2389/23 предметом розгляду були вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

8.114. У вказаній справі Верховним Судом викладено загальний висновок про те, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. У свою чергу, якщо невідповідність способу захисту критеріям належності та ефективності призводить до відмови в задоволенні позовних вимог, то в разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові.

8.115. Разом з тим, суд апеляційної інстанції у цій справі встановив обставини щодо того, що позивач у цій справі не довів наявності фактичних і правових підстав для задоволення позову, а саме: істотного порушення правил проведення електронних торгів, впливу такого порушення на результат аукціону, недобросовісності набувача або порушення прав позивача, а відтак відсутні підстави стверджувати про відмову у позові з формальних підстав та, як наслідок, і про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду.

8.116. З огляду на викладене, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, які зазначені скаржником та відображені у розділі 4 цієї постанови.

8.117. Отже, проаналізувавши судові рішення у вказаних справах на неврахування яких вказує скаржник у касаційній скарзі, Суд зазначає, що правові висновки у вказаних справах, викладено у справах з іншими підставами позовів, суб`єктним складом та за інших обставин справ встановлених судами, що відповідно вплинуло на правозастосування.

8.118. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.119. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

8.120. З огляду на викладене, відсутні підстави стверджувати про неврахування судом апеляційної інстанції наведених скаржником правових висновків Верховного Суду.

8.121. Висновки у зазначених скаржником справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Отже, скаржником не доведено, що рішення судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду, які були б викладені саме у подібних правовідносинах із урахуванням усіх особливостей спору, який розглядали суди.

8.122. З огляду на викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій зазначених висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, 8.123. Щодо доводів скаржника про те, що оскільки суд апеляційної інстанції рішення не скасував, не ухвалив нового рішення, яким зі своїх підстав не відмовив у задоволенні позовної заяви, то тим самим порушив приписи статті 275 ГПК України, що є окремою підставою для скасування постанови, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

8.124. З огляду на викладене, зміст постанови суду апеляційної інстанції, в тому рахунку щодо обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову, в цьому випадку залежав, зокрема, від доводів апеляційної скарги яким судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог чинного процесуального закону, надано відповідну оцінку.

8.125. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин.

8.126. Водночас встановлене Верховним Судом неправильне застосування судами правових висновків Верховного Суду не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі та не мало наслідком прийняття незаконних рішень судів попередніх інстанцій, хоча є підставою для зміни їх мотивів з урахуванням тих, які викладені вище.

8.127. Верховний Суд констатує, що за встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин спору щодо недоведеності позову, помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині неналежності та неефективності обраного позивачем способу захисту не призвела до прийняття неправильного по суті рішення.

8.128. Правильно встановивши обставини спору, які мають істотне значення, суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на вимогах закону висновку про відсутність в цьому випадку правових підстав для задоволення позову, а тому постанова суду та рішення суду першої інстанції підлягають зміні, шляхом викладення їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

8.129. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності вирішення спору у цій справі з урахуванням наведених вище мотивів, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

8.130. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.131. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.132. Ураховуючи наведене у цій постанові крізь призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

8.133. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.134. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.135. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9.2. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

9.3. За змістом статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

9.4. Згідно з частиною другою 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

9.5. Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття неправильного по суті рішення, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, в редакції цієї постанови.

9.6. Ураховуючи висновки, зроблені в мотивувальній частині цієї постанови, положення законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

10. Судові витрати

10.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд