ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 127/33187/23

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання транзакцій нечинними та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що у 2018 році ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. 25 вересня 2018 року позивачу було відкрито рахунок та видано картку «Для виплат»

№ НОМЕР_1 . Коли строк дії картки «Для виплат» закінчувався, вона знову звернулась до банку для продовження строку дії картки.

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 було запропоновано отримати картку «Універсальна», без попередження про наявність на такій картці кредитного ліміту. Для отримання картки «Універсальна» позивач підписала на планшеті працівника банку заяву. Як пояснив працівник банку на усне звернення позивача, таким чином між нею та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Однак з такими Умовами та правилами позивачка ознайомлена не була.

ОСОБА_1 вказувала, що після видачі їй картки «Універсальна» з цієї картки без її відома треті особи шляхом вчинення шахрайських дій перерахували кошти в значній для позивачки сумі. Згідно з випискою з картки «Універсальна»

№ НОМЕР_2 відомо, що 16 березня 2022 року було проведено три транзакції на загальну суму 41 970, 38 грн. Окрім того, як слідує з іншої виписки, з картки «Для виплат» № НОМЕР_1 було проведено списання на суму

1 708, 50 грн.

Позивач зазначала, що таких транзакцій вона не ініціювала та дозволу на їх проведення не надавала.

Незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 , 04 липня 2022 року відповідач списав кошти на автоматичне погашення заборгованості.

Окрім того, правоохоронні органи відкрили кримінальне провадження за фактом вчинених шахрайських дій.

Оскільки позивачка операцій зі зняття грошових коштів не здійснювала, не сприяла незаконному використанню інформації, яка давала б змогу ініціювати платіжні операції, а банк у службовому розслідуванні встановив, що шахраї незаконними діями отримали реквізити її карток і провели оспорювані транзакції, такі транзакції є нечинними.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила:

- визнати нечинними транзакції зі списання коштів 16 березня 2022 року у розмірі 370,38 грн, 11 000,00 грн і 29 000,00 грн з картки «Універсальна»

№ НОМЕР_2 ; у розмірі 1 708,50 грн з картки № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути їй кошти у розмірі 41 970,38 грн шляхом відновлення їх на картковому рахунку № НОМЕР_2 та у розмірі 1 708,50 грн шляхом відновлення їх на картковому рахунку № НОМЕР_1 і скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції (штраф, пеню) за оскаржуваними транзакціями.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що, як встановлено у постанові Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі № 724/1709/22, яка набрала законної сили, зняттю коштів з карток ОСОБА_1 (картковий рахунок

№ НОМЕР_2 (картка «Універсальна») і картковий рахунок

№ НОМЕР_1 (картка «Для виплат»)) сприяла її необачна поведінка, оскільки 16 березня 2022 року після переходу за фішинговим посиланням https://1.2ссv.site/lanke вона ввела пароль до свого акаунта «Приват24», який автоматично став відомий третій особі; операції за електронними платіжними засобами ОСОБА_1 були здійснені до повідомлення нею банку про вказані обставини.

Під час розгляду цієї справи встановлено застосовування відповідачем

16 березня 2022 року посиленої автентифікації платника, що включала використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дали змогу пов`язати (в результаті виконання алгоритму співставити контрольний показник з даними операції) операцію на певні суми і конкретного отримувача. При цьому посилена автентифікація при здійсненні переказів забезпечувалась за допомогою технології, розробленої міжнародними платіжними системами «Visa» («Verified by Visa») і «Mastercard» («Mastercard SecureCode») для ідентифікації держателя картки, який здійснює операцію (оплата товару або послуг), і максимального зниження ризику шахрайства з картою. Як відомо з матеріалів цієї справи, а також матеріалів справи № 724/1709/22, оспорювані грошові перекази здійснювались з використанням технології «3D Secure».

Таким чином, наявні обставини, які безспірно доводять, що саме

ОСОБА_1 своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати 16 березня 2022 року платіжні операції.

Суд зауважив, що наявність кримінального провадження у силу презумпції невинуватості не може свідчити про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення її від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та правил про надання банківських послуг.

Отже, у зв`язку із вказаним банк не повинен нести відповідальність за ці операції. Ризик збитків від здійснення операцій за електронними платіжними засобами ОСОБА_1 , які здійснені до повідомлення банку про вказані вище обставини, несе саме позивачка.

Також місцевий суд вказав, що визнання нечинними транзакцій із переказу з належних позивачці рахунків (карткового рахунку № НОМЕР_2 (картка «Універсальна») і карткового рахунку № НОМЕР_1 (картка «Для виплат»)) в АТ КБ «ПриватБанк» на інший рахунок грошових коштів не має своїм наслідком повернення безпідставно списаних коштів, тому ці позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах. Зважаючи на характер спірних відносин, належним і достатнім для відновлення порушеного права способом захисту інтересу позивачки є саме зобов`язання банку повернути кошти на рахунок позивача.

Нарахування відповідачем позивачу штрафних санкцій, що зокрема не доведено нею, як і нарахування відсотків за користування кредитними коштами, є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивачки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в цьому випадку немає підстав та необхідності для захисту прав позивача шляхом визнання нечинними транзакцій зі списання коштів 16 березня 2022 року, а також зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» повернути позивачу кошти шляхом відновлення їх на карткових рахунках і скасування нарахованих відсотків та штрафних санкцій (штрафу, пені) за оскаржуваними транзакціями, оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 77-79 ЦПК України, які були б достатніми в розумінні статті 80 ЦПК України для задоволення позову.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2024 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

28 січня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року й ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували порушення АТ КБ «ПриватБанк» процедури посиленої автентифікації при проведенні платежів. Заявник вказує, що транзакції 16 березня 2022 року на суму 41 970,38 грн були виконані з нового пристрою (дистанційно). При цьому не було застосовано посилену автентифікацію.

Аргументи інших учасників справи

25 березня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що судовим рішенням встановлено відповідальність позивача за здійснення оспорюваних платіжних операцій, які стали наслідком її необачної поведінки, що призвела до розголошення та використання інформації, яка дала змогу ініціювати ці платіжні операції. Вказує, що ініціювання позивачем нового судового розгляду спрямоване на перегляд цього рішення в спосіб, що не відповідає процесуальному закону, та уникнення відповідальності за власні дії шляхом безпідставного покладення відповідальності за здійснення оспорюваних переказів на АТ КБ «ПриватБанк».

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2025 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу

Тітову М. Ю. та визначено для її розгляду склад суддів: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.

25 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи № 127/33187/23 передано судді-доповідачу Пророку В. В. та визначено для її розгляду склад суддів: Калараш А. А., Петров Є. В.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2026 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи № 127/33187/23 передано судді-доповідачу Коротуну В. М.↗ та визначено для її розгляду склад суддів: Воробйова І. А.↗, Червинська М. Є.↗

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

16 березня 2022 року з банківських карток АТ КБ «ПриватБанк» «Для виплат» і «Універсальна», виданих ОСОБА_1 , було здійснено списання коштів, а саме: з карткового рахунка № НОМЕР_2 (картка «Універсальна») - 370,38 грн, 11 000,00 грн і 29 000,00 грн; з карткового рахунка

№ НОМЕР_1 (картка «Для виплат») - 1 708,50 грн.

16 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до оператора АТ КБ «ПриватБанк» в телефонному режимі та повідомила про вчинення щодо неї шахрайських дій третіми особами. З аудіозапису розмови ОСОБА_1 з оператором банку за номером 3700 відомо, що вона перейшла за посиланням, яке надійшло їй у смс-повідомленні.

16 березня 2022 року позивач звернулась до відділення поліції № 2

(м. Хотин) Дністровського районного відділу поліції ГУ НП в Чернівецькій області із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, яка була внесена до ЄРДР 17 березня 2022 року (кримінальне провадження

№ 12022263160000031; правова кваліфікація кримінального правопорушення - частина перша стаття 190 КК України).

Із відповіді відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського районного відділу поліції ГУ НП в Чернівецькій області на адвокатський запит представника ОСОБА_2 відомо, що станом на 23 жовтня 2023 року досудове розслідування кримінального провадження № 12022263160000031 тривало, будь-якій особі підозра не оголошувалася.

02 травня 2022 року і 18 травня 2022 року позивач письмово звернулась до відповідача із заявами щодо списання 16 березня 2022 року з її карткових рахунків коштів, на які отримала відповіді із зазначенням відсутності підстав для їх задоволення.

За наслідками службової перевірки АТ КБ «ПриватБанк» щодо встановлення обставин проведення оспорюваних клієнтом ОСОБА_1 транзакцій встановлено, що зняттю зловмисниками коштів з картки клієнтки ОСОБА_1 сприяло розголошення нею конфіденційної інформації при переході за фішинговим посиланням. При цьому в межах службової перевірки було встановлено:

- щодо механізму проведення спірних транзакцій - через інтернет, «Приват24» або інші канали, тощо: транзакції були проведено на зовнішньому еквайрингу (не через сервіс «ПриватБанку») шляхом ручного введення номера картки, терміну дії та коду для інтернет-платежів за допомогою сервісів сторонніх банків (термінал НОМЕР_3 , мерчант банку «Sense Bank», термінал НОМЕР_4 , мерчант АТ «Райффайзен Банк»);

- щодо того, яким чином відбувалась авторизація та верифікація клієнта при здійсненні цих транзакцій: клієнту на її телефон надійшло смс-повідомлення щодо нарахування грошової допомоги 6 500,00 грн з фішинговим посиланням 1.2ccv.site, зайшовши за яким вона потрапила на фейковий застосунок ПриватБанку, на якому ввела пароль до свого акаунта який автоматично став відомий зловмиснику. Після цього о 09:59 шахраї авторизувалися в Приват24 клієнта (витяг 1), отримали реквізити карток (номер картки, строк дії та CVV-код) і провели оспорювані транзакції. Перевипуску сім-карти клієнта та авторизація в Приват24 з відновленням пароля не було;

- щодо отримувачів оспорюваних переказів - інформацію отримати за допомогою ресурсів «ПриватБанку» неможливо, цими відомостями володіють АТ «Райффайзен Банк» і «Sense Bank»;

- щодо третіх осіб, що можуть бути причетними до транзакцій, які клієнт не визнає: встановлення третіх осіб (зловмисників) - це повноваження правоохоронних органів. У межах кримінального провадження

№ 12022263060000031 від 17 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, співробітникам поліції банк надає повну та необхідну допомогу в межах чинного законодавства;

- щодо звернень клієнта до банку про створення спірних транзакцій та блокування картки: клієнт звернулася на телефон клієнтської підтримки 3700 о 10:13:58 год 16 березня 2022 року;

- щодо можливості оспорення транзакцій за правилами платіжної системи та повернення коштів клієнту таким шляхом: банк проводив претензійну роботу з оскарження транзакцій в МПС за картами клієнта НОМЕР_2, НОМЕР_1, ID заявок 1876343, 1876342, 1876341, 1876339 від 16 березня 2022 року (витяг 2), але повернення коштів не відбулося, оскільки за цими заявками на повернення коштів провести претензійну роботу неможливо: дані за транзакціями суперечать коментарям до поданих заявок;

- щодо звернення банку до правоохоронних органів з приводу спірних транзакцій (за заявою ОСОБА_1 ): 07 червня 2022 року у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження № 12022263060000031 від

17 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, дізнавач СД ВП № 2

(м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області Кушнір В. С. на адресу банку направив постанову заступника керівника Дністровської окружної прокуратури про здійснення тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, від 25 травня 2022 року. 16 червня 2022 року дізнавач Кушнір В. С. вилучив CD-R диск з інформацією, яка містить банківську таємницю. В цей час у кримінальному провадженні

№ 12022263060000031 від 17 березня 2022 року СВ Дністровського РВП ГУНП продовжується досудове розслідування.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого

2023 року у справі № 724/1709/22 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом зобов`язання:

- відновити залишок коштів на її особистому рахунку - картці для виплат

№ НОМЕР_1 до стану 1 708,50 грн (власні кошти), в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 16 березня

2022 року;

- списати нараховані у зв`язку з цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахунок коштів з картки «Універсальна» № НОМЕР_2 у розмірі 10 906,59 грн;

- повернути незаконно списані з банківської картки № НОМЕР_5 кошти в сумі 2 132,87 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2023 року змінено в мотивувальній частині, з викладенням її в редакції постанови апеляційного суду, в іншій частині рішення залишено без змін.

Вказаною постановою встановлено такі обставини:

25 вересня 2018 року і 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. Позивачка підписала анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Вона погодилася, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами і тарифами банку, екземпляр яких отримані нею шляхом самостійного роздрукування.

25 вересня 2018 року ОСОБА_1 відкрито рахунок та видано картку «Для виплат» № НОМЕР_1 .

13 листопада 2020 року позивачці було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 зі строком дії до вересня 2024 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк».

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору від

13 листопада 2020 року, крім підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви, банк також надав заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг, яка містить підпис позивачки.

Згідно з анкетою-заявою від 13 листопада 2020 року між сторонами укладено угоду про використання простого електронного підпису. Тобто сторони погодили, що при наданні банком будь-яких послуг клієнту, в тому числі, але не виключно, послуг з переказу коштів, укладання між сторонами кредитних договорів і будь-яких інших угод, використовують простий електронний підпис.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_2 , оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунка відбувся 13 листопада 2020 року зі встановленим кредитним лімітом

17 000,00 грн. У подальшому періодично відбувалось коригування кредитного ліміту, а саме: 19 лютого 2021 року - збільшення ліміту до 23 000,00 грн, 16 квітня 2021 року - збільшення ліміту до 42 000,00 грн, а 26 грудня 2022 року розмір кредитного ліміту було знижено до 0 грн.

Факт видачі банківської картки № НОМЕР_2 «Універсальна» та користування позивачкою кредитними коштами до 16 березня 2022 року підтверджується фото клієнта з карткою, здійснене в день видачі картки

13 листопада 2020 року та випискою за кредитною картою за період з 13 листопада 2020 року до 01 січня 2023 року.

З виписки за карткою № НОМЕР_2 «Універсальна» відомо, що

16 березня 2022 року проведено декілька операцій зі списання грошових коштів на загальну суму 41 970,38 грн.

З виписки за карткою № НОМЕР_1 «Для виплат» відомо, що 16 березня 2022 року проведено операцію зі списання грошових коштів на загальну суму 1 708,50 грн.

15 лютого 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» провело службове розслідування, за результатом якого встановлено, що спірні транзакції були проведені на зовнішньому еквайрингу (не через сервіс ПриватБанку), шляхом ручного введення номера картки, терміну дії та коду для інтернет-платежів за допомогою сервісів сторонніх банків (термінал W0000200, мерчант «Sense Bank», термінал Е100243, мерчант АТ «Райффайзен Банк»). Авторизація та верифікація клієнта при здійсненні цих транзакцій здійснена таким чином: позивачці на її телефон надійшло смс-повідомлення щодо нарахування грошової допомоги 6 500,00 грн з фішинговим посиланням https://1.2ссv.site/lanke, зайшовши за яким, вона потрапила на фейковий застосунок ПриватБанку, на якому ввела пароль до свого акаунту, який автоматично став відомий зловмиснику. Після цього, о 09:59 год 16 березня 2022 року шахраї авторизувалися в Приват24 клієнта, отримали реквізити карток (номер картки, строк дії та CVV-код) і провели оспорювані транзакції. Перевипуску сім-карти клієнта та авторизації в Приват24 з відновленням паролю не було. Припинення операцій за рахунком позивачки здійснено відповідачем на підставі повідомлення позивачки в телефонному режимі о 10:13 год 16 березня 2022 року. Зняттю коштів зловмисниками з картки клієнта сприяло розголошення клієнтом конфіденційної інформації при переході за фішинговим посиланням.

ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що

16 березня 2022 року вона прочитала смс-повідомлення, яке надійшло на її мобільний телефон НОМЕР_8 . Зміст тексту повідомлення вказував, що їй нарахована грошова допомога в розмірі 6 500,00 грн і було посилання на сайт https://1.2ссv.site/IANke, на яке слід було перейти. Вона зайшла на це посилання, і після цього їй почали приходити від відповідача повідомлення про зняття коштів з двох банківських карток.

17 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції № 2

(м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області із заявою про проведення перевірки за фактом заволодіння 16 березня 2022 року шахрайським шляхом грошовими коштами з її банківської карти ПриватБанку у розмірі 41 970,38 грн. На підставі вказаної заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12022263160000031 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України (шахрайство), та розпочато досудове розслідування. У матеріалах справи відсутні докази завершення вказаного розслідування.

ОСОБА_1 02 травня 2022 року подала заяву до АТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначала, що 16 березня 2022 року з її карток «Для виплат» та «Універсальна» шахрайським способом знято 43 678,88 грн. Позивачка просила провести перевірку за цим фактом та призупинити нараховувати їй відсотки по кредитній картці на час досудового розслідування, а також скасувати вже нараховані відсотки та заборгованість.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 03 травня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні запиту щодо припинення нарахування відсотків за кредитом, скасування нарахованих відсотків з посиланням на те, що норми банківського законодавства, зокрема Закон України «Про банки і банківську діяльність», забороняють банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами. Крім того, в умовах воєнного стану в країні банк з 01 березня 2022 року до 01 червня

2022 року впроваджував кредитні канікули для клієнтів банку за всіма кредитними картками.

На здійснені 16 березня 2022 року операції зі списання кредитних коштів відповідач у подальшому проводив нарахування за кредитом.

З виписки за карткою № НОМЕР_2 «Універсальна» за період з 16 березня 2022 року до 01 січня 2023 року відомо, що після 16 березня

2022 року з наведеної картки проводилось автоматичне погашення простроченої заборгованості 04 липня 2022 року з картки № НОМЕР_5 в сумі 2 132,87 грн шляхом списання відсотків за використання кредитного ліміту.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року у справі № 127/33800/23, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 18 липня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору від 13 листопада 2020 року.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах вимог і доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунка в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від

13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження

№ 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18) та інших.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Установивши, що ОСОБА_1 своїми діями сприяла в розкритті облікової інформації, авторизувала також вхід до Приват24 третіми особами зі стороннього пристрою, надавши доступ до власних банківських рахунків, що також встановлено у справі № 724/1709/22, а банк авторизацію користувача здійснював із застосуванням посиленої аутентифікації «3D Secure», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки на ОСОБА_1 покладено понесення ризику збитків від здійснення операцій за її електронними платіжними засобами.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночассуд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від

29 жовтня 2024 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 16 січня

2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду