ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 758/7276/19

1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») про визнання договору факторингу недійсним.

2. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

3. 28 листопада 2025 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення

4. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про ухвалення додаткового рішення.

5. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходив із того, що представник відповідача до закінчення судових дебатів не зробив заяви про намір подати докази на підтвердження розміру понесених витрат після ухвалення судового рішення.

6. Отже, недотримання процесуальних вимог щодо заявлення про відшкодування судових витрат до закінчення судових дебатів є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

7. У січні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Вердикт Капітал».

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

10. У касаційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

11. В касаційній скарзі заявник зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відшкодуванні судових витрат, помилково вказуючи про відсутність заяви про намір подати докази понесення таких витрат до ухвалення судового рішення, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу стороною відповідача надано попередній розрахунок очікуваних судових витрат та повідомлено, що докази понесення судових витрат будуть надати протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «УкрСиббанк», ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання договору факторингу недійсним.

13. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

14. 28 листопада 2025 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення

15. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про ухвалення додаткового рішення.

16. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

17. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

18. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

19. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

20. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

21. Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

22. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

23. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

24. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

25. Відповідно до положень статті 134 ЦПК України, разом із першою заявою по суті спору сторона зобов`язана подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

26. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходив із того, що представник відповідача до закінчення судових дебатів не зробив заяви про намір подати докази на підтвердження розміру понесених витрат після ухвалення судового рішення.

27. Отже, недотримання процесуальних вимог щодо заявлення про відшкодування судових витрат до закінчення судових дебатів є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

28. Колегія суддів вважає зазначити наступне.

29. Так, у відзиві на апеляційну скаргу товариство зазначило, що попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу складає 20 000 грн та складається: підготовки процесуальних документів, супроводу судових засідань, ознайомлення з матеріалами справи.

Також товариство зазначило, що докази понесених витрат будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення (т. 2, а. с. 134).

30. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недотримання товариством процесуальних вимог щодо заявлення про відшкодування судових витрат до закінчення судових дебатів.

31. Таким чином, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направлення справи до апеляційного суду для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

32. Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду