ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/2334/26

1.1. У квітні 2026 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджител" (далі - ТОВ "Діджител") про стягнення з відповідача на користь позивача невикористаної частини попередньої оплати в розмірі 17 723 473,92 грн.

1.2. Позовні вимоги ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Діджител" умов державного контракту (договору) про закупівлю від 08.12.2025 № 204/12-25-ХП у частині безпідставного неповернення невикористаної частини попередньої оплати.

1.3. 08.06.2026 позивач подав до господарського суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі № 904/2334/26 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Це клопотання обґрунтовано тим, що після подання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" позову до суду, відповідач на виконання умов державного контракту (договору) про закупівлю від 08.12.2025 № 204/12-25-ХП здійснив поставку товару на суму 17 723 473,92 грн, що свідчить про припинення існування предмета спору в процесі підготовчого провадження. Крім того, ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" у клопотанні про закриття провадження у справі № 904/2334/26 просило повернути з держаного бюджету сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 212 681,69 грн.

1.4. 09.06.2026 відповідач подав до місцевого господарського суду клопотання про закриття провадження у справі № 904/2334/26 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. В цьому клопотанні ТОВ "Діджител" підтвердило доводи ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" стосовно припинення існування предмета позову у справі № 904/2334/26. Крім того, ТОВ "Діджител" у клопотанні про закриття провадження у справі № 904/2334/26 просило вирішити питання про повернення на користь позивача сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви.

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 закрито провадження у справі № 904/2334/26. Відмовлено в задоволенні клопотання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про повернення судового збору.

2.2. Господарський суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі № 904/2334/26, виходив із того, що відповідач під час вирішення цієї справи здійснив поставку товару на суму отриманої попередньої оплати в розмірі 17 723 473,92 грн, стягнення якої є предметом позову в цій справі. За таких обставин суд виснував, що обов`язок ТОВ "Діджител" щодо повернення невикористаної частини попередньої оплати припинив своє існування внаслідок здійснення поставки товару на відповідну суму та прийняття його позивачем. Такі обставини, за висновком місцевого господарського суду, свідчать про наявність підстав для задоволення клопотання про закриття провадження у справі за правилами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні клопотання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про повернення судового збору, із покликанням на висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25, виходив із того, що положення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України мають застосовуватися в разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмета спору. Оскільки позивач подав заяву про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок задоволення відповідачем пред`явлених позивачем позовних вимог після подання позову, то, за висновком господарського суду першої інстанції, суд має вирішити питання про розподіл судових витрат у порядку, передбаченому спеціальною для цього випадку процесуальною нормою (частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України), а не повернути судовий збір із державного бюджету, як передбачено загальними приписами пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

2.3. Додатковою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/2334/26 задоволено заяву ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про розподіл судових витрат.

Вирішено стягнути з ТОВ "Діджител" на користь ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 212 681,69 грн витрат зі сплати судового збору.

2.4. Господарський суд першої інстанції, задовольняючи заяву ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про розподіл судових витрат, виходив із того, що відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Оскільки місцевий господарський суд, закриваючи провадження у справі № 904/2334/26 із підстав задоволення відповідачем вимог позивача після відкриття провадження у справі, не вирішив питання щодо судових витрат ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", то господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про розподіл судових витрат

2.5. Апеляційний господарський суд, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 про закриття провадження у справі № 904/2334/26 в частині відмови у задоволенні клопотання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про повернення судового збору та додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/2334/26 про задоволення заяви ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про розподіл судових витрат, погодися з висновками місцевого господарського суду.

3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/2334/26 в частині відмови у задоволенні клопотання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про повернення судового збору, додатковою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 904/2334/26, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Діджител" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026, додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 904/2334/26 у частині відмови в поверненні ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повернути ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" із державного бюджету 212 681,69 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Крім того, скаржник просить стягнути з ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на користь ТОВ "Діджител" 5324,80 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, та стягнути з ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на користь ТОВ "Діджител" 212 681,69 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в порядку повороту виконання додаткової ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/2334/26.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Діджител" зазначає, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

3.3. При цьому ТОВ "Діджител" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", приписи статей 123, 130 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24, від 09.04.2026 у справі № 915/1319/25, від 13.08.2025 у справі № 911/2498/18, від 28.01.2025 у справі № 910/11845/23, від 18.04.2024 у справі № 910/9512/23.

3.4. ТОВ "Діджител" із покликанням на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах, стверджує, що текстуальне тлумачення другого речення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв`язку з тим, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, ця норма регулює питання про долю витрат як родової категорії та поширюється на всі їх види: судовий збір, витрати, пов`язані з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів та інші). Натомість, як стверджує скаржник, положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку закриття провадження у справі за відсутності предмета спору регулює питання щодо долі виключно одного конкретного виду із роду судових витрат - судового збору. Наведене співвідношення виду судових витрат до роду судових витрат, як спеціального поняття до загального, на думку ТОВ "Діджител", зумовлює вирішення питання про долю судового збору за наслідками закриття провадження у справі за правилами, встановленими пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", незалежно від того, на якій підставі провадження у справі закрито, за виключенням випадку відмови позивача від позову.

3.5. ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "Діджител" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі ТОВ "Діджител", жодним чином не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність у цьому випадку підстав для стягнення з ТОВ "Діджител" на користь ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 212 681,69 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову.

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до ТОВ "Діджител" про стягнення з відповідача на користь позивача невикористаної частини попередньої оплати в розмірі 17 723 473,92 грн.

4.4. Позовні вимоги ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Діджител" умов державного контракту (договору) про закупівлю від 08.12.2025 № 204/12-25-ХП у частині безпідставного неповернення невикористаної частини попередньої оплати.

4.5. Матеріали справи № 904/2334/26 свідчать про те, що господарський суд першої інстанції не розглядав цю справу по суті позовних вимог ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", оскільки позивач 08.06.2026 позивач подав до господарського суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі у справі № 904/2334/26 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Це клопотання було обґрунтовано тим, що після подання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" позову до суду, відповідач на виконання умов державного контракту (договору) про закупівлю від 08.12.2025 № 204/12-25-ХП здійснив поставку товару на суму 17 723 473,92 грн, що свідчить про припинення існування предмета спору в процесі підготовчого провадження. При цьому ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" у клопотанні про закриття провадження у справі у справі № 904/2334/26 просило повернути з держаного бюджету сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 212 681,69 грн.

4.6. Крім того, 09.06.2026 відповідач подав до місцевого господарського суду клопотання про закриття провадження у справі № 904/2334/26 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. В цьому клопотанні ТОВ "Діджител" підтвердило доводи ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" стосовно припинення існування предмета позову у справі № 904/2334/26. ТОВ "Діджител" також у клопотанні про закриття провадження у справі у справі № 904/2334/26 просило вирішити питання про повернення на користь позивача сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви.

4.7. Господарський суд першої інстанції, розглянувши ці клопотання, оцінивши доводи учасників справи, виснував про наявність правових підстав для закриття провадження у справі № 904/2334/26.

4.8. Однак господарський суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про повернення судового збору, оскільки, за висновком господарського суду першої інстанції, суд має вирішити питання про розподіл судових витрат у порядку, передбаченому спеціальною для цього випадку процесуальною нормою (частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України), а не повернути судовий збір із державного бюджету, як передбачено загальними приписами пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

4.9. Надалі місцевий господарський суд додатковою ухвалою задовольнив подану заяву ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про розподіл судових витрат і вирішив стягнути з ТОВ "Діджител" на користь ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 212 681,69 грн витрат зі сплати судового збору.

4.10. Апеляційний господарський суд, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині відмови у задоволенні клопотання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про повернення судового збору та додаткову ухвалу місцевого господарського суду про задоволення заяви ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про розподіл судових витрат, погодися з висновками місцевого господарського суду.

4.11. ТОВ "Діджител" не погоджується з висновками судів, викладеними в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/2334/26 в частині відмови у задоволенні клопотання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про повернення судового збору, додатковій ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026, постанові Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 904/2334/26, а тому звернулося з касаційною скаргою на ці судові рішення.

4.12. Таким чином, предметом касаційного перегляду є судові рішення у справі № 904/2334/26 виключно в частині розподілу судових витрат. Отже, під час касаційного провадження Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень тільки в частині розподілу судових витрат.

4.13. За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.14. ТОВ "Діджител" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", приписи статей 123, 130 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24, від 09.04.2026 у справі № 915/1319/25, від 13.08.2025 у справі № 911/2498/18, від 28.01.2025 у справі № 910/11845/23, від 18.04.2024 у справі № 910/9512/23.

4.15. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"57. З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, викладеними у касаційній скарзі, стосовно безпідставного стягнення судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача судового збору з посиланням на положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з чим результат вирішення спору відсутній. Тому з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» наведений припис ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України застосований бути не може до основної суми боргу (3 150 462,60 грн), у частині якого було закрито провадження у справі. Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, закривши провадження у справі у частині основного боргу у розмірі 3 150 462,60 грн, помилково стягнув сплачену суму судового збору з відповідача, з огляду на те, що остання підлягає поверненню із державного бюджету за клопотанням позивача.

…60. Отже, враховуючи, що рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, закрито провадження у справі № 910/10202/24 у частині стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» - 3 150 462,60 грн, сплачений позивачем судовий збір при поданні позовної заяви у цій частині, що відповідає 37 805,55 грн (з урахуванням коєфіцієнту - 0,8), відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернений судом першої інстанції позивачу з державного бюджету за його клопотанням ухвалою суду. Відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачеві зазначений судовий збір, оскільки останній (судовий збір) підлягає поверненню з державного бюджету".

4.16. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 915/1319/25 викладено висновок, на неврахування якого господарськими судами попередніх інстанцій покликається ТОВ "Діджител":

"31. Тобто, незважаючи на форму ухвалення висновку про закриття провадження, як-то в ухвалі суду як окремому процесуальному документі або в резолютивній частині рішення суду, очевидним є те, що такий висновок не пов`язаний з вирішенням справи (позовних вимог) по суті. При цьому безпідставним є покладення судом на відповідача судового збору з посиланням на положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України, у випадку закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, оскільки пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає його повернення за клопотанням особи, яка його сплатила.

…33. За встановлених обставин, Верховний Суд вважає наявні підстави для задоволення касаційної скарги, враховуючи, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2026 року, закрито провадження у справі № 915/1319/25, то сплачений Миколаївською обласною прокуратурою судовий збір при поданні позовної заяви, половину з якого у сумі 1 211,20 грн суди поклали на Службу, відповідно до приписів пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню з Державного бюджету України.

…39. Вирішуючи питання про повернення судового збору та враховуючи вимоги статті 7 Закону України "Про судовий збір", за змістом якої судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, Суд вважає, що з урахуванням встановлених судами обставин та наявності відповідної заяви прокурора є підстави для його задоволення і повернення Миколаївській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 1 211,20 грн судового збору, сплаченого при поданні позову у справі № 915/1319/25".

При цьому ТОВ "Діджител" зазначає, що подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 13.08.2025 у справі № 911/2498/18, від 28.01.2025 у справі № 910/11845/23, від 18.04.2024 у справі № 910/9512/23.

4.17. ТОВ "Діджител" із покликанням на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах, стверджує, що текстуальне тлумачення другого речення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв`язку з тим, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, ця норма регулює питання про долю витрат як родової категорії та поширюється на всі їх види: судовий збір, витрати, пов`язані з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів та інші).

Натомість, як стверджує скаржник, положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку закриття провадження у справі за відсутності предмета спору регулює питання щодо долі виключно одного конкретного виду із роду судових витрат - судового збору. Наведене співвідношення виду судових витрат до роду судових витрат, як спеціального поняття до загального, на думку ТОВ "Діджител", зумовлює вирішення питання про долю судового збору за наслідками закриття провадження у справі за правилами, встановленими пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", незалежно від того, на якій підставі провадження у справі закрито, за виключенням випадку відмови позивача від позову.

4.18. Верховний Суд, проаналізувавши висновки, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ТОВ "Діджител", зазначає, що згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

4.19. При цьому правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

4.20. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

4.21. За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.22. Водночас відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі у випадку, якщо відсутній предмет спору.

4.23. Верховний Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24, на які обґрунтовано покликається ТОВ "Діджител" у касаційній скарзі.

4.24. Закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24, на які обґрунтовано покликається скаржник у касаційній скарзі.

4.25. Як зазначалося, в цій справі позивач і відповідач подали до господарського суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі у справі № 904/2334/26 з огляду на те, що відповідач на виконання умов державного контракту (договору) про закупівлю від 08.12.2025 № 204/12-25-ХП здійснив поставку товару на суму 17 723 473,92 грн, що свідчить про припинення існування предмета спору в процесі підготовчого провадження. Крім того, позивач і відповідач просили суд повернути з держаного бюджету сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 212 681,69 грн.

4.26. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

4.27. Пунктом 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

4.28. Верховний Суд зазначає, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

4.29. Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24 викладено такі висновки, на неврахування яких покликається ТОВ "Діджител" у касаційній скарзі:

"Лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".

4.30. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку із чим результат вирішення спору відсутній. Тому з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору за подання позовної заяви підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24, на які обґрунтовано покликається ТОВ "Діджител" у касаційній скарзі та які не враховані господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень у частині вирішення питання про розподіл судового збору.

4.31. При цьому Верховний Суд зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про розподіл судового збору, помилково врахували висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25, оскільки Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 917/1161/25 вирішував питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, а не про стягнення судового збору.

4.32. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", приписи статей 123, 130 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24.

4.33. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилися.

4.34 Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.35. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

4.36. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, із яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

4.37. Колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, належним чином не встановили всіх суттєвих фактичних обставин цієї справи, що входили до предмета доказування під час вирішення питання про розподіл судового збору за наслідками закриття провадження у справі. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам процесуального законодавства, а тому їх не можна визнати законними та обґрунтованими.

4.38. Під час нового розгляду цієї справи господарському суду першої інстанції необхідно розглянути клопотання позивача, адресоване суду першої інстанції, про повернення з держаного бюджету сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 212 681,69 грн, та перевірити правильність розміру судового збору, який позивач просить повернути з державного бюджету.

4.39. З урахуванням наведеного касаційну скаргу ТОВ "Діджител" належить задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/2334/26 в частині відмови у задоволенні клопотання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про повернення судового збору, додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 904/2334/26 скасувати, а справу № 904/2334/26 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

4.40. Оскільки Суд дійшов висновку про передачу справи № 904/2334/26 на новий розгляд до суду першої інстанції, то клопотання ТОВ "Діджител" про поворот виконання додаткової ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/2334/26 не розглядається.

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.3. Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

5.4. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/2334/26 в частині відмови у задоволенні клопотання ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про повернення судового збору, додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 904/2334/26 слід скасувати, а справу № 904/2334/26 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для ухвалення обґрунтованого та законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

Оскільки за оскарження судових рішень у цій справі не передбачено сплати судового збору, то Верховний Суд не розподіляє судовий збір за результатами розгляду касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд