ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/4935/2020

ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління, в якому просила скасувати: податкові повідомлення-рішення від 17.12.2019 № 00005613306, № 00005623306, № 00005633306, № 00005643306; рішення про застосування штрафних санкцій від 13.12.2019 № 00005503306; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2019 № Ф-00000483306.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачка послалася на те, що при проведенні планової перевірки працівникам контролюючого органу були надані всі необхідні пояснення, відомості та інші документи, що підтверджують право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені при придбанні товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) та спростовують твердження Управління про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності. Також, позивачка вказувала, що контролюючим органом під час прийняття оспорюваних рішень не було надано оцінку первинним документам, не зроблено аналіз конкретних бухгалтерських документів, а висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на застосованому математичному методі дослідження спірних обставин.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 27.03.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, позов задовольнив: скасував: податкові повідомлення-рішення від 17.12.2019 № 00005613306, № 00005623306, № 00005633306, № 00005643306; рішення про застосування штрафних санкцій від 13.12.2019 № 00005503306; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2019 № Ф-00000483306.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з урахуванням висновків і мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у даній справі, виходили з того, що акт податкової перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 не містить даних про проведення інвентаризації ТМЦ в ході перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено факт нестачі ТМЦ на суму 1885136,48 грн. (відсутності в залишках ТМЦ суми у розмірі 1885136,48 грн. без урахування ПДВ - як це зазначено в акті перевірки), не наведений перелік таких ТМЦ та первинних документів, що підтверджують факт їх придбання, вартість та найменування. Також, суди виходили з того, що зроблені в акті перевірки висновки контролюючого органу спростовуються документами бухгалтерського обліку, які досліджені під час проведення судової експертизи. В свою чергу, відповідачем, як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не підтверджено документально зафіксовані в акті перевірки порушення, та залишено поза увагою надані позивачкою первинні документи, з урахуванням того сам акт перевірки містить неточності та арифметичні помилки, допущені Управлінням.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії, далі - КАС України) у зв`язку з тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, визначених підпунктом 177.4.1 пункту 177.4 статті 177, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі- ПК України) у подібних правовідносинах - у разі віднесення платником податків до складу витрат суми витрат, не пов`язаної з отриманням доходу, та правомірність обліковування в обліку залишків ТМЦ. Також, скаржник посилається на недослідження судами усіх доказів, які містяться в матеріалах справи, а саме - первинних документів на підтвердження формування витрат платника податків та обліковування залишків ТМЦ, встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, що мають істотне значення (правомірність формування витрат та обліковування залишків ТМЦ), на підставі недопустимих доказів - висновків експертів комісійної судово-економічної експертизи від 06.04.2021 №СЕ19/121-21/6863-ЕК (далі - висновок експерта №СЕ19/121-21/6863-ЕК та Національного наукового центру «Інститут судових експертиз» ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України від 02.06.2022 №30909 (далі - висновок експерта №30909).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.10.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення.

У додаткових поясненнях Управління цитує норми матеріального права та зміст акту перевірки та навидить доводи щодо незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Також, скаржник наполягає на тому, що висновки експерта №СЕ19/121-21/6863-ЕК та №30909 не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у цій справі у розумінні статей 73-76 КАС України та такими, що спростовують висновки акту перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 .

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.10.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 14.10.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, результати якої оформлені актом від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 , за висновками якого позивачкою буоли порушенні, зокрема, вимоги:

- пункту 177.2 статті 172, підпунктів 177.4.1, 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 ПК України, що мало вираз заниженні податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік на суму 314547,44 грн.;

- підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що призвело до заниження військового збору у періоді за 2017 рік на суму 26212,29 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого було занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 377027,00 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, яке полягало у відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) зведених податкових накладних на загальну суму 2262163,80 грн, в тому числі на суму податку на додану вартість 377027,30 грн. по терміну 15.01.2019;

- пунктів 1, 4 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яке полягало у заниженні єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік на суму 53878,50 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 17.12.2019:

№ 00005613306 про донарахування ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 471821,16 грн, у тому числі: 314547,44 грн. - за податковими зобов`язаннями та 157273,72 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00005623306 про донарахування ФОП ОСОБА_1 військового збору у загальній сумі 39318,44 грн., у тому числі: 26212,29 грн. - за податковими зобов`язаннями та 13106,15 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00005633306 про збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 471283,75 грн., у тому числі: 377027,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 94256,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00005643306 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН на суму 188513,65 грн.

Також контролюючим органом були прийняті:

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.12.2019 № 00005503306 про донарахування ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску у сумі 10775,70 грн;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2019 № Ф-00000483306 про сплату ФОП ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску у сумі 53878,50 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, Верховний Суд зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів i витрат, складати звітність, що стосується обчислення i сплати податків та зборів.

Згідно з з абзацами 1, 2, 4 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунтом 177.1 статті 177 ПК України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За приписами пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.3 статті 177 ПК України передбачено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця (підпункт 177.4.3);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4 ст. 177).

Згідно з положеннями абзаців 1, 4 пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з положеннями підпунктів 1.1 - 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, підставою для обчислення розміру усіх вище перелічених податків і зборів є база та об`єкт оподаткування, які визначаються за правилами розділу IV ПК України, де чистий оподатковуваний дохід це різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з підпунктом «а» пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами абзацу 1 пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)).

Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин» (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 7 Закону № 2464-VI для платників зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності та підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

За приписами пункту 2 частини першої статті 7 та частини п`ятої статті 8 Закону № 2464-VI для фізичних осiб-пiдприємцiв (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі, якщо фізичною особою підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого цим Законом.

Згідно з пунктами 1-2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, а також платниками податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Згідно з абзацом 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

У справі, що розглядається, суди установили, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 застосовувала загальну систему оподаткування та з 20.04.2005 року була хзареєстрована платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивачки була оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (46.36).

ФОП ОСОБА_1 подала до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік (вх. Управління від 25.01.2018 № 92971160), відповідно до якої до складу витрат позивачкою було включено суму 18204337,36 грн., у тому числі: 1) вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 16904974,98 грн; 2) витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 156388,24 грн.; 3) інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 1142974,14 грн.

Також, судами булро встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивачка мала господарські взаємовідносини із контрагентами-постачальниками: ТОВ «Конд-Класс», ТОВ «Харківський хлібний дім», ТОВ «Енліль», ТОВ «Інтертрейд Мікс», ПП «Торговий Дім «Золота Миля», ТОВ «Птолемей», ТОВ «Основа транс», ТОВ «Інтерстач Україна», ТОВ «Імперово Фудз», ТОВ «Торговий Дім «Бімаркет», ТОВ «Баланс Про», ТОВ «Коммерс ВД», ТОВ «Міліс», ПП «Нова Лінія», ТОВ «Інтерфуд-Стандарт», ФОП ОСОБА_2 ,ТОВ «Продлогістика», ТОВ «Проденерго», ТОВ «Євро Шугар Трейд», а також із контрагентами-покупцями: ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна», ТОВ «Торговий Дім «Конд- Класс», «Ram Trade OU», «CS Moldukr SLR», «SV Partnerі» SIA, ТОВ «Конд-Класс», ТОВ «КиївХліб-Киянам», ТОВ «Церебро Компані», ПП «Орхідея Суми», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Союз Супермаркетів Харкова», ТОВ «Сігмастелс», ТОВ «Сучасний Модерн».

З поданих позивачкою до перевірки, а також до судів попередніх інстанцій документів, а саме: договорів із вказаними вище контрагентами, прибуткових та видаткових накладних, платіжних доручень, виписок з банківських рахунків, актів виконаних робіт, актів наданих послуг, товарно-транспортних накладних, калькуляції, звітів про перероблену давальницьку сировину, звітів про продукцію, відомостей нарахування заробітної плати, судами було встановлено, що сума витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, склала 16456851,56 грн, в тому числі: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві кондитерської продукції, вартість послуг, пов`язаних із переробкою сировини для виготовлення кондитерських виробів, орендою складського та офісного приміщень, зберіганням ТМЦ, оформленням експортних операцій, отриманням транспортних, рекламних, маркетингових, банківських послуг в розмірі 16229517,41 грн; витрати на оплату праці з урахуванням сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ), нарахованого на суму заробітної плати - 156388,24 грн; оплата ЄСВ в розмірі 70945,91 грн.

У 2017 році ФОП ОСОБА_1 відвантажила кондитерську продукцію на загальну суму 20268575,00 грн. (без урахування ПДВ) за 523608,73 кг продукції. До складу собівартості відвантаженої продукції включила: вартість придбаних позивачкою ТМЦ, сировини та послуг з їх переробки у кондитерські вироби, виконаних контрагентами позивача, згідно з укладеними договорами на переробку давальницької сировини.

Крім того, із поданої позивачкою декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік судами попередніх інстанцій було встановлено, що націнка на витрати, що входять до складу собівартості ТМЦ, складає 9,2%.

У цей же період, тобто у 2017 році, позивачем придбано ТМЦ та послуги, пов`язані із їх переробкою, транспортуванням, просуванням на ринку на загальну суму 20472537,18 грн.

Як вбачається з акту первеірки, за висновками контролюючого органу, вартість придбаних ТМЦ, робіт, послуг та інших витрат, які пов`язані з отриманням доходу за 2017 рік та включаються до складу витрат складають 16456851,56 грн., виходячи із такого розрахунку: 372379,50 грн. (залишки ТМЦ станом на 01 січня 2017 року) + 430622,92 грн (заборгованість покупців станом на 01.01.2017) + 20472537,18 грн. (придбані ТМЦ та послуги за перевіряємий період) + 829822,10 грн (заборгованість ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2017) - 1980718,37 грн. (залишки ТМЦ станом на 31.12.2017) - 2074555,71 грн (заборгованість покупців станом на 31.12.2017 за вирахуванням націнки) - 1930391,00 грн (заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед постачальниками станом на 31.12.2017) + 156388,24 грн (фонд оплати праці та нарахування на заробітну плату) + 70945,91 грн (сплата ЄСВ за період, який перевірявся).

При цьому, за змістом акту перевірки залишки ТМЦ станом на 01.01.2018 складають 1980718,37 грн., а станом на 31.12.2018 - 2627714,79 грн.

Водночас, на переконання контролюючого органу, сума вартості залишків ТМЦ станом на 31.12.2018 повинна складати 4512851,27 грн. (без урахування ПДВ), що на 1885136,48 грн. (без урахування ПДВ) більше, ніж залишки ТМЦ за даними обліку платника податків.

Такий висновок зроблений контролюючим органом виходячи із наступного розрахунку: 1980718,37 грн. (залишки ТМЦ станом на 01.01.2018) + 1935967,71 грн. (заборгованість покупців станом на 01.01.2018 за вирахуванням націнки) + 25550089,32 грн. (придбані ТМЦ та послуги за 2018 рік) + 1930391,00 грн. (заборгованість по постачальникам на 0.01.2018) - 3428283,72 грн. (заборгованість покупців станом на 31 грудня 2018 року за вирахуванням націнки) 1523646,01 грн (заборгованість постачальникам станом на 31.12.2018) - 21932385,40 грн. (вартість придбаних ТМЦ та послуг, що реалізовані, за даними декларації платника податків за 2018 рік).

Після проведення перевірки, позивач надав інформацію щодо залишків станом на 01.01.2018 на суму 371301,20 грн, що свідчить про зменшення залишків ТМЦ станом на 01.01.2018 на суму 1609417,17 грн.

Водночас, згідно висновку комісійної судово-економічної експертизи від 06.04.2021 № СЕ19/121-21/6863-ЕК, проведеної в Харківському науково- дослідному експертно-криміналістичному центрі на замовлення ФОП ОСОБА_1 , експертом було встановлено наступне: висновки акту перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 у частині, що стосується заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у 2017 році на загальну суму 314547,44 грн. наданими на дослідження документами не підтверджуються; висновки акту перевірки від 27.11.2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 у частині, що стосується заниження ФОП ОСОБА_1 військового збору за 2017 рік у сумі 26212,29 грн. наданими на дослідження документами не підтверджуються; висновки Акту перевірки від 27.11.2019 року № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 у частині, що стосується заниження ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік в сумі 53878,50 грн. наданими на дослідження документами не підтверджуються; залишки ТМЦ станом на 31.12.2017 наданими на дослідження документами підтверджуються у розмірі 371301,20 грн. та відповідають даним первинних документів ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 було задоволено клопотання ФОП ОСОБА_1 та призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, на вирішення якої були поставлені такі питання: 1) чи відповідають визначені та задекларовані витрати ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік наданим первинним документам та вимогам ПК України; 2) чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 заниження об`єкта оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 і донарахування до сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 3) чи підтверджується документально нестача товарно-матеріальних цінностей, встановлена актом документальної планової виїзної перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 станом на 31.12.2018 у розмірі 1885136,48 грн.;4) чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 заниження об`єкта оподаткування ФОП ОСОБА_1 за грудень 2018 року і донарахування до сплати податку на додану вартість. Також попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

На виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду 27.05.2021 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведено судову економічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 30909 від 02.06.2022.

За результатами дослідження висновку експерта № 30909 від 02.06.2022, пояснень експерта ОСОБА_4 , яку було викликано в суд апеляційної інстанції за клопотанням Управління, а також з урахуванням мотивів, Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 про направлення даної справ на новий розгляду, судами було встановлене наступне.

По першому питанню надано відповідь: в обсязі наданих на дослідження документів, дані податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 в частині визначення суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 255686,11 грн., як різниці між загальною сумою одержаного доходу в розмірі 18460023,47 грн. та загальною сумою витрат 18204337,36 грн. підтверджується первинними документами.

При цьому, відповідаючи на вказане питання експерт вказав, що для проведення дослідження була надана завірена копія податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 , відповідно даних якої підприємцем за 2017 рік задекларовано: сума доходів, яка включається до загального річного оподатковуваного доходу, складає 255686,11 грн.; сума податку на доходи фізичних осіб складає 46023,50 грн.; сума військового збору складає 3835,29 грн.

Відповідно до даних Додатку Ф2 до декларації за 2017 рік, ФОП ОСОБА_1 задекларовано: загальну суму одержаного доходу в розмірі 18460023,47 грн., у т.ч. сума доходу від оптової торгівлі цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (код виду економічної діяльності - 46.36) - 18457023,47 грн., сума доходу, одержаного від надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (код виду економічної діяльності 77.39) - 3000,00 грн.; загальну вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, в сумі 18204337,36 грн., у т.ч. вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції в сумі 16904974,98 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 156388,24 грн., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг в сумі 1142974,14 грн.

Для проведення дослідження у відповідь на клопотання експерта надана розшифровка даних Декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік (рядки 1, 2 розділу 1 Доходи від провадження підприємницької діяльності), в якому викладений перелік первинних та платіжних документів, суми по операціям яких включені до складу доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 у 2017 році.

В процесі дослідження експертом проводилось зіставлення даних банківської виписки, даних первинних документів (видаткових/прибуткових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень тощо) із даними податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік.

Докладно перелік первинних документів, суми по операціях яких включено до складу доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік наведені у Додатку № l до висновку експерта (Таблиця № 1 та Таблиця № 2 відповідно).

Надані на дослідження первинні документи мають необхідні реквізити, передбачені вимогами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.

Експерт з даних додатку, наданими на дослідження первинними документами підтвердив, що: обсяг доходів ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік в загальній сумі 18460023,47 грн., у т.ч. від оптової торгівлі цукром, шоколадом і конд.виробами (код виду діяльності 46.36) в сумі 18457023,47 грн. без ПДВ, від послуг з надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (код виду діяльності 77.39) у сумі 3000,00 грн. без ПДВ; обсяг витрат на придбані ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції, у сумі 16904974,98 грн. без ПДВ; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг в сумі 1142974,14 грн. без ПДВ; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 156388,24 грн.

Таким чином, в обсязі наданих на дослідження документів, дані податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 в частині визначення суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 255686,11 грн., як різниці між загальною сумою одержаного доходу в розмірі 18460023,47 грн. та загальною сумою витрат - 18204337,36 грн. підтверджуються первинними документами.

Досліджуючи висновок експерта № 30909 від 02.06.2022, суди встановили, що ці висновки зроблені, зокрема, на підставі наданих первинних документів, які наявні у матеріалах справи.

По другому питанню експертом надано відповідь: в обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта, висновки акту податкової перевірки від 27.112019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 в частині заниження об`єкта оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 і донарахування до сплати на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - не підтверджується наданими на дослідження первинними документами.

Зокрема, суди установили, що завищення документального підтвердження витрат безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу позивачкою за 2017 рік, в розмірі 1747485,80 грн. в акті перевірки встановлено розрахунковим шляхом, з урахуванням пропорційності списання витрат, пов`язаних із закупівлею ТМЦ, сировини та послуг фактам отримання доходу.

В свою черу, дані податкової звітності платника єдиного податку ґрунтуються на даних Книги обліку доходів та витрат, яка ведеться (заповнюється) фізичною особою-платником єдиного податку на підставі первинних документів.

Ведення книги обліку доходів та витрат також підтверджується актом податкової перевірки (аркуш 13 акту перевірки).

Визначення розміру витрат, по`язаних із одержанням доходу, урахуванням пропорційності списання витрат, пов`язаних із закупівлею ТМЦ сировини та послуг фактам отримання доходу, положеннями ПК України та законодавства, що регламентує діяльність платників єдиного податку фізичних осіб - не передбачено.

Поряд із цим, експерт зазначив, що при проведенні розрахунків витрат ФОП ОСОБА_1 , викладених в акті перевірки (абз, 9 та 10 стор.16 акту), використані різні дані стосовно: заборгованості покупців станом на 01.01.2017 за вирахуванням націнки: в абз. 9 наведена сума - 401855,71 грн., в абз. 10 - 430622,92 грн. (що на 7,2% більше); заборгованості покупців станом на 31.12.2017 за вирахуванням націнки: в абз. 9 наведена сума - 1935967,71 грн., в абз. 10 - 2074555,71 грн. (що на 7,2% більше). Арифметичний підсумок розрахунку загального розміру витрат, визначний в акті перевірки (абз. 10 на стор. 16), складає 16456851,66 грн., в той час як за результатами арифметичних підрахунків, проведених в процесі дослідження, загальний розмір витрат складає 16347030,77 грн., що на 109820,79 грн. менше.

Поряд із цим, в акті податкової перевірки наведені різні дані стосовно залишків ТМЦ (товарів, сировини) станом на 31.12.2017: згідно відомостей, отриманих в ході перевірки, сума залишків складає 1980718,37 грн. без ПДВ, відповідно до даних листа № 20191125 від 25.11.2019, поданого ФОП ОСОБА_1 контролюючому органу після проведення перевірки, сума залишків складає 371301,20 грн. без ПДВ.

Експерт відзначив, що даних стосовно того, в якій саме сумі первинними документами або матеріалами інвентаризації, проведеної в процесі перевірки, підтверджений розмір залишків ТМ станом на 31.12.2017 в акті перевірки не зазначено.

Наведені вище зауваження також було висловлено Верховним Судом в постанові від 11.04.2024 року.

Також, експерт зазначив, що внаслідок документального не підтвердження контролюючим органом витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, судовим експертом в процесі дослідження здійснюється документальне зіставлення та перевірка обґрунтованості даних податкової звітності ФОП ОСОБА_1 даним, наданих на дослідження первинних документів.

Виходячи із дослідження, проведеного по першому питанню, яке зазначено в ухвалі від 27.05.2021 про призначенян судової експертизи, дані податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 в частині визначення суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 255686,11 грн., як різниці між загальною сумою одержаного доходу в розмірі 18460023,47 грн. та загальною сумою витрат - 18204337,36 грн. - підтверджуються первинними документами.

Таким чином, висновки акту перевірки спростовані вказаним вище висновком експерта.

По третьому питанню експертом надано відповідь: дослідження з зазначеного питання не проводилось внаслідок ненадання необхідних документів.

По четвертому питанню надано відповідь: в обсязі наданих на дослідження документів, у межах компетенції судового експерта-економіста, виходячи з вимог ПК України та наказу Мінфіну України від 20.08.2015 № 727, висновки акту податкової перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 в частині заниження об`єкта оподаткування ФОП ОСОБА_1 за грудень 2018 року і донарахування до сплати податку на додану вартість в сумі 377027, 30 грн. документально не підтверджуються.

При цьому, експерт вказав, що нарахування податкових зобов`язань із податку на додану вартість по операціях з придбання (виготовлення) ТМЦ, що не відносяться до господарської діяльності платника податку, передбачає зазначення контролюючими органами підстав, із посиланням на первинні документи, відповідно до яких ТМЦ визнані такими, що не відносяться до господарської діяльності платника податку, або проведення інвентаризації із встановленням переліку таких ТМЦ та факту їх нестачі та подальшою реєстрацією зведеної податкової накладної у єдиному державному реєстрі податкових накладних.

У справі, що розглядається, суди установили, що акт податкової перевірки від 27.11.2019 № 936/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 не містить даних про проведення інвентаризації ТМЦ в ході перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено факт нестачі ТМЦ на суму 1885136,48 грн. (відсутності в залишках ТМЦ суми у розмірі 1885136,48 грн. без урахування ПДВ - як це зазначено в акті перевірки), не наведений перелік таких ТМЦ та первинних документів, що підтверджують факт їх придбання вартість та найменування.

Про наявність вказаних недоліків також вказав і Верховний Суд у постанові від 11.04.2024.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що зроблені в акті перевірки висновки контролюючого органу спростовуються документами бухгалтерського обліку, які досліджені під час проведення судової експертизи. В свою чергу, відповідачем, як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи у суді не підтверджено документально зафіксовані в акті перевірки порушення та залишено поза увагою надані позивачем первинні документи, з урахуванням того, що сам акт перевірки містить невідповідності та арифметичні помилки допущені контролюючим органом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що дані податкового обліку позивачки підтверджені первинними та іншими бухгалтерськими документами і договорами; висновками комісійної судово-економічної експертизи № СЕ19/121-21/6863-ЕКвід 06.04.2021, проведеної Харківським науково-дослідним експертно- криміналістичним центром, з додатками; додатковими матеріалами, наданими для проведення експертизи; висновком експерта № 30909 від 02.06.2022 (з додатками) за результатами проведення судової економічної експертизи Національним науковим центром Інститут судових експертиз ім.засл.проф. М.С.

Також, суди попередніх інстанцій відхилили як необгрунтовані доводи контролюючого органу про те, що висновок № 30909 від 02.06.2022 не може бути враховано з підстав того, що експертом не взято до уваги норми законодавства, що регулюють діяльність платника податків на загальній системі оподаткування, оскільки зазначені доводи не впливають на здійснення математичного розрахунку даних податкової звітності та даних, наведених у первинних бухгалтерських документах, та специфіки здійснення такого розрахунку, з урахуванням того, що не зазначення експертом аналізу пункту 177.4 статті 177 ПК України не свідчить про неправильність висновку.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що скаржником не обґрунтовано наявність правової проблеми, вирішення якої є необхідним для правильного застосування норми права у цій справі, та необхідність у наданні Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права, визначених підпунктом 177.4.1 пункту 177.4 статті 177, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі- ПК України) у подібних правовідносинах - у разі віднесення платником податків до складу витрат суми витрат, не пов`язаної з отриманням доходу, та правомірність обліковування в обліку залишків ТМЦ, оскільки відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, з урахуванням того, що Управління не вказало який висновок Верховного Суду стосовно наведених скаржником норми права необхідно сформувати.

Верховним Судом сформований підхід, за яким особа, що звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати щонайменше такі елементи: 1) яка саме норма права потребує тлумачення або уточнення; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання особи, що звертається з касаційною скаргою, є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника повинна застосовуватися відповідна норма права. Таким чином, посилання на відсутність висновку щодо застосування норми права не може бути абстрактним. Інакше касаційна скарга фактично зводиться до незгоди з оцінкою доказів або встановленими судами фактами, що не є підставою для формування Верховним Судом нового правового висновку.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -