ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 620/9786/25

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за цей період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, а також виплачених за цей період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 позов задоволено частково.

3. Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.12.2025 відмовлено ВЧ НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.12.2025 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі №620/9786/25 залишено без руху. Установлено скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору у розмірі 1 453,44 грн.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі №620/9786/25 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

7. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вказав, що недоліки апеляційної скарги відповідачем не усунуто.

8. 19.03.2026 відповідач вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2025.

9. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі №620/9786/25 залишено без руху. Установлено скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги шляхом подання до Суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів.

10. Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, водночас наведені відповідачем причини пропуску такого строку не є поважними.

11. На виконання вимог вказаної ухвали відповідач у встановлений судом строк подав до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення. Клопотання мотивоване тим, що після надходження бюджетного фінансування він сплатив судовий збір 06.03.2026 та без зволікань повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою.

12. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ВЧ НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі №620/9786/25, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

13. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнав неповажними.

14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані відповідачем обставини не залежали від його волевиявлення та не були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

15. 11.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга ВЧ НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026.

16. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

17. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що строк на апеляційне оскарження пропущений ВЧ НОМЕР_1 з поважної причини.

18. Скаржник доводить, що причиною неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк є відсутність у ВЧ НОМЕР_1 коштів для оплати судового збору. За його твердженням, зазначені обставини не залежали від волевиявлення ВЧ НОМЕР_1 .

19. Скаржник зазначає, що ВЧ НОМЕР_1 вперше звернулася з апеляційною скаргою в межах установленого законом строку на апеляційне оскарження. Скаржником було вжито всіх можливих заходів для своєчасної сплати судового збору, а разом з апеляційною скаргою подано клопотання про відстрочення його сплати. Після надходження бюджетного фінансування ВЧ НОМЕР_1 повторно звернулася з апеляційною скаргою у розумний строк, усунувши недоліки первісної апеляційної скарги.

20. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам, які перешкоджали своєчасній сплаті судового збору, вжитим заходам для його сплати, а також можливості відстрочення або розстрочення його сплати з урахуванням фінансового стану ВЧ НОМЕР_1 .

21. Також скаржник покликається: 1) на постанови Великої Палати Верховного Суду, у яких зазначено, що юридична особа має право звернутися з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору; 2) на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої за наявності обґрунтованого клопотання щодо сплати судового збору судам доцільно його задовольняти та відкривати провадження у справі.

22. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р.↗, суддям: Загороднюку А.Г.↗, Соколову В.М.↗

23. Ухвалою Суду від 29.06.2026 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

24. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

ІІІ. Джерела права

25. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

26. Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

27. Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

28. Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

29. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

30. За приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

31. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

32. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

33. Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.

34. Згідно з частиною першою статті 121, частиною третьою статті 295 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

35. Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку.

36. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

37. Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

38. У постановах від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 07.09.2023 у справі №120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуто станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

39. Перевіряючи, чи відповідало повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою вказаним критеріям, Судом з`ясовано, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 прийнято в порядку письмового провадження (без повідомлення [виклику] учасників).

40. Відповідно до довідки про доставку електронного листа таке рішення суду першої інстанції доставлено до електронного кабінету користувача ВЧ НОМЕР_1 у підсистемі «Електронний суд» 02.12.2025.

41. Апеляційну скаргу на зазначене судове рішення відповідачем подано через підсистему «Електронний суд» 30.12.2025.

42. Першу апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків, які полягали у відсутності доказів сплати судового збору у розмірі 1 453,44 грн, було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026.

43. Копію вказаної ухвали було доставлено до електронного кабінету користувача ВЧ НОМЕР_1 у підсистемі «Електронний суд» 29.01.2026 о 13:43 год.

44. Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 відповідачем не оскаржується, а отже, вона не є предметом оцінки у цьому касаційному провадженні.

45. З огляду на це Суд відхиляє доводи відповідача щодо можливості відстрочення або розстрочення сплати судового збору з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду, оскільки вони стосуються клопотання, поданого разом із первісною апеляційною скаргою, повернутою ухвалою від 28.01.2026.

46. Повторно апеляційну скаргу відповідачем подано через підсистему «Електронний суд» 19.03.2026, тобто майже через два місяці з дня вручення ухвали про повернення первісної апеляційної скарги.

47. До апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 вже було додано платіжне доручення про сплату судового збору.

48. Судом з`ясовано, що як повернення первісної апеляційної скарги, так і тривала затримка з поданням повторної апеляційної скарги була пов`язана з відсутністю коштів на сплату судового збору та / або організаційними труднощами, пов`язаними з виділенням / перерозподілом бюджетних коштів для сплати судового збору.

49. З цього приводу Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22 і від 20.11.2023 у справі №120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

50. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування і адміністрування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.

51. Таким чином, відсутність у кошторисах суб`єктів владних повноважень коштів на оплату судового збору, організаційні труднощі, пов`язані з необхідністю переміщення коштів в межах рахунків відповідних розпорядників, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

52. З урахуванням викладеного Суд не погоджується з аргументами касаційної скарги про те, що ВЧ НОМЕР_1 з повторною апеляційною скаргою звернулася в розумний строк, уживши всіх можливих заходів з метою усунення недоліків первісно повернутої апеляційної скарги.

53. Суд також не бере до уваги покликання відповідача в касаційній скарзі, що обґрунтовані практикою Європейського суду з прав людини, та зазначає, що практика цього Суду стосується осіб, яким держава зобов`язана забезпечити дотримання визначених гарантій та реалізацію закріплених прав. Так, положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року Ради Європи спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а отже, не поширюється на публічні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превальованим у правовідносинах із іншими суб`єктами.

54. Таким чином, наведені скаржником обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

55. За таких обставин Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

56. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. З урахуванням викладеного, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

58. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

59. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд