ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 755/1236/24

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І. В., ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

2. Позов обґрунтовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13 травня 1998 року.

3. Вказана квартира була предметом договору іпотеки, укладеного 30 березня 2006 року з АКІБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (в подальшому АТ «Сенс Банк»), в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 30 березня 2006 року, укладеного банком з ОСОБА_2 .

4. 05 липня 2021 року позивач отримав від АТ «Альфа-Банк» повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

5. Разом із тим, строк звернення стягнення на предмет іпотеки на даний час закінчився, крім того, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цієї квартири. Однак, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно він дізнався, що відповідачем було здійснено реєстраційні дії, а саме відчуження квартири АДРЕСА_1 .

6. Вказував, що за умовами іпотечного договору від 30 березня 2006 року не передбачено умов та порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі прав власності іпотекодержателю. Укладаючи договір, він не погоджував з банком умови про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності в порядку реєстрації такого права державним реєстратором. Відтак, згідно з умовами іпотечного договору, позивач надавав згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог.

7. Враховуючи викладене позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:63433898 від 14 лютого 2022 13:45:42, що винесено приватним нотаріусом Тверською І. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, номер свідоцтва № 3896, 01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 49, оф.1, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа (кв. м): 75,2 кв .м, житлова площа (кв. м): 48,1, за АТ «Альфа-Банк».

8. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, позов задоволено.

9. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 63433898 від 14 лютого 2022 року 13:45:42, винесену приватним нотаріусом Тверською І. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, номер свідоцтва № 3896, НОМЕР_1 , м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 49, оф.1, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа (кв. м):75.2, житлова площа (кв. м):48.1, за АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження:03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100.

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач є власником спірної квартири, сторони іпотечного договору погодили можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом набуття іпотекодержателем права власності відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону, проте реалізація іпотекодержателем права власності відбулася з відступом від заявленого у вимозі способу звернення стягнення та за відсутності дотримання належної процедури позасудового врегулювання, що виключало правомірність проведення державної реєстрації права власності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Сенс Банк».

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

14. У касаційній скарзі АТ «Сенс Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

15. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 201/344/18, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру відбулась з дотриманням вимог законодавства. Обставини, на які позивач посилався в позовній заяві, не спростовують належність поданих банком документів та дій приватного нотаріуса.

17. У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» від ОСОБА_1 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування від 13 травня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2045.

19. 30 березня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту про надання невідновлювальної кредитної лінії № 028/25-99 в межах максимального ліміту заборгованості до 35 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 29 березня 2013 року.

20. 30 березня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір (з майновим поручителем) № 028/15-120 за реєстровим № 1918, за яким позивач є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 028/25-99 від 30 березня 2006 року. Предметом вказаного договору є квартира АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування, засвідченого 13 травня 1998 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., за реєстраційним № 2045, та зареєстровано в комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 17 лютого 1995 року за реєстровим № 5095, заставною вартістю предмета іпотеки - 455 712 грн.

21. Підстави та способи звернення стягнення на предмет іпотеки визначені у статті 4 іпотечного договору № 028/15-120 від 30 березня 2006 року.

22. За змістом пункту 4.1. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання.

23. Відповідно до п. 4.2 іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

24. Згідно з пунктом 4.5. іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки одним із наступних способів: п. 4.5.1. на підставі рішення суду, або; п. 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса, або; п. 4.5.3. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або; п. 4.5.4. шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», або; п. 4.5.5. шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

25. Одночасно з посвідченням іпотечного договору № 028/15-120 від 30 березня 2006 року Онищенко В. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна до повернення суми кредиту у повному обсязі та припинення дії іпотечного договору, яка зареєстрована в реєстрі за № 1919/25.

26. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року у справі № 22-ц/796/8511/2016 скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 028/25-99 від 30 березня 2006 року, у задоволенні позову банку відмовлено.

27. За змістом наявної в матеріалах справи копії повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання в порядку, встановленого статтею 38 Закону України «Про іпотеку», датованого 17 червня 2021 року, що адресувалось відповідачем на ім`я позивача і третьої особи у справі, банк повідомив, що внаслідок реорганізації АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. У цьому повідомленні новий кредитор вимагав в 30-денний строк з дня отримання вимоги усунути порушення умов договору кредиту від 30 березня 2006 року та погасити заборгованість перед банком в розмірі 22 655,08 доларів США. Також банк попередив, що у випадку непогашення у встановлений строк заборгованості, банк, відповідно до вимог діючого законодавства, зверне стягнення на майно, що було передане в іпотеку, шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», в рахунок виконання основного зобов`язання.

28. Згідно з інформаційною довідкою № 301803214 від 31 травня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. 09 лютого 2022 року 11:24:52 здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер: 2581233280000, яким є квартира АДРЕСА_2 , за АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, підстава для державної реєстрації: іпотечний договір № 028/15-120, серія та номер: 1918, виданий 30 березня 2006 року, видавник: ПНКМНО Онищенко В. С.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63433898 від 14 лютого 2022 року 13:45:42, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І. В.

29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

30. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

34. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

35. Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

36. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

37. Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

38. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

39. Подібні положення закріплені у Законі України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки (лютий 2022 року).

40. Тобто законодавством і на момент укладення іпотечного договору, і на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, був передбачений спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і шляхом позасудового (добровільного) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

41. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14- 45цс20), від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22) та у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 750/10129/18 (провадження № 61-4971св20), від 30 липня 2024 року у справі № 754/17295/20 (провадження № 61-1565св24), від 19 червня 2024 року у справі № 761/14019/19 (провадження № 61-4790св24), 09 квітня 2025 року у справі № 522/1506/22 (провадження № 61-4012св24).

42. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, є не лише окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, але й відповідне застереження в іпотечному договорі.

43. Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

44. Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

45. Підставою для задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій є невідповідність між заявленим іпотекодавцю способом звернення стягнення та способом, який був реалізований банком у подальшому. Суди зазначили про порушення вимог пункту 61 Порядку № 1127, оскільки вимога, направлена банком, містила повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», проте фактично державна реєстрація права власності банку на спірну квартиру відбулась на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку».

46. Судами встановлено, що банком на адресу позивача та на адресу третьої особи направлено повідомлення-вимогу від 17 червня 2021 року про обов`язок сплатити заборгованість за кредитним договором та попереджено про наслідки невиконання - звернення стягнення на майно шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», в рахунок виконання основного зобов`язання.

47. Також судами встановлено, що сторони, укладаючи іпотечний договір від 30 березня 2006 року, передбачили наявність в ньому відповідного застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним рішенням.

48. Згідно з пунктом 4.5. іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки одним із наступних способів: п. 4.5.1. на підставі рішення суду, або; п. 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса, або; п. 4.5.3. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або; п. 4.5.4. шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», або; п. 4.5.5. шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

49. Отже, сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (стаття 37 Закону України «Про іпотеку») або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»).

50. Таким чином, колегія суддів вважає, що банком дотримано вимоги пункту 61 Порядку 1127 та надано державному реєстратору повний пакет документів, необхідних для набуття права власності на спірну квартиру.

51. Єдиною підставою для задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій слугувало те, що спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки був відмінний від того, який було зазначено у вимозі, направленій позивачу та третій особі.

52. Разом із тим, обрання іншого способу захисту порушеного права, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки, ніж той, що передбачений у вимозі про усунення порушень, не свідчить про порушення банком вимог Порядку 1127. Банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, який визначено сторонами в іпотечному договорі, та передбачено Законом України «Про іпотеку».

53. Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному статтями 37 або 38 Закону України «Про іпотеку», саме по собі передбачає втрату іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки за неналежне виконання зобов`язань, тому набуття права власності банком (стаття 37) на майно або його продаж від свого імені банком будь-якій особі (стаття 38) реалізуються на розсуд іпотекодержателя.

54. Крім того, матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

55. Таким чином, оскільки банк, звертаючись до державного реєстратора, надав повний пакет документів необхідний для набуття права власності на предмет іпотеки у спосіб, визначений договором, тому висновки судів про порушення положень Порядку 1127 у зв`язку із відмінністю способу звернення стягнення є помилковими.

56. Враховуючи те, що банком дотримано вимоги Закону України «Про іпотеку» та Порядку 1127, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та відмови у задоволенні позовних вимог.

57. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду