ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 921/605/25

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнібуд Енергосервіс" (далі - Товариство) звернулося до господарського суду з позовом до Великоберезовицької селищної ради Тернопільської області (далі - Рада) про стягнення 9 101 842, 59 грн, з яких: 108 244,50 грн оплати за частину виконаних робіт, 1 630 169, 50 грн збитків, що виражені у прямих витратах та 7 363 428, 59 грн збитків, які виражені в неодержаному прибутку (упущеній вигоді).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із односторонньою відмовою відповідача від договору про закупівлю робіт (договору підряду № 10 від 05.06.2024) у останнього, згідно з частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, виник обов`язок оплатити позивачу виконану частину робіт за договором та відшкодувати збитки, завдані його розірванням, у заявлених до стягнення сумах.

2.1 Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, позов задоволено в частині стягнення з Ради на користь Товариства 108 244,50 грн оплати за частину виконаних робіт, 1 298,93 грн витрат зі сплати судового збору та 18 000 грн витрат, пов`язаних із проведенням судової будівельно-технічної експертизи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2 У розгляді справи суди попередніх інстанцій виходили з того, що відмова Ради від договору є її безумовним правом як замовника, яке надає підряднику потенційне право на отримання плати за виконану частину роботи та відшкодування збитків, за умови доведення відповідних обставин.

2.3 Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову в апеляційному порядку не оскаржувалося, відповідно апеляційним судом в цій частині не переглядалося.

2.4 Відмовляючи в позові в частині вимог про стягнення збитків суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд за результатами апеляційного перегляду рішення в цій частині, виснував, що:

- подані Товариством докази щодо понесених збитків, які виражені у прямих втратах, є необґрунтованими, оскільки позивач не довів, що такі витрати безпосередньо пов`язані з виконанням договору;

- вимога Товариства про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди обґрунтована припущеннями позивача про можливість отримання ним доходу за наслідком виконання зобов`язань згідно з договором, який було розірвано Радою. Розрахунки позивача є теоретичними, оскільки охоплюють можливі обставини майбутнього, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу за звичайних обставин та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснив дії щодо розірвання договору в односторонньому порядку.

3.1 У касаційній скарзі позивач просить наведені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування підстави подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17 та від 24.11.2022 у справі № 916/1591/17 щодо застосування частини четвертої статті 849 ЦК України (щодо особливостей відшкодування збитків підрядника у зв`язку із реалізацією замовником безумовного права на відмову від договору підряду в порядку частини четвертої статті 849 ЦК України);

- від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20 (щодо специфіки відшкодування збитків у формі упущеної вигоди);

- від 03.02.2026 у справі № 904/2302/24 (щодо обов`язку господарського суду з`ясовувати обставини, пов`язані із правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується);

- від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21, від 03.02.2026 у справі № 904/2302/24, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19 щодо дотримання вимог статті 236 ГПК України (щодо обов`язку суду при розгляді справи дотримуватися вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів).

3.3 На обґрунтування підстави подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

3.4 Узагальнено у касаційній скарзі Товариство зазначає, що:

- суди помилково застосували загальні норми деліктної відповідальності, вказуючи скаржнику на необхідність доведення протиправної поведінки та вини, ототожнивши спеціальний механізм, передбачений частиною 4 статті 849 ЦК України, із загальними правилами відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України та відшкодування завданих збитків на підставі статті 224 Господарського кодексу (далі - ГК) України. Не врахували, що збитки (у тому числі упущена вигода) підлягають відшкодуванню підряднику через сам факт одностороннього розірвання замовником договору підряду, а не через доведення підрядником протиправності дій замовника;

- відмовляючи у задоволення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, не навели конкретних мотивів чому подані скаржником докази не підтверджують заявлений розмір упущеної вигоди. Необґрунтовано вказали на необхідність подання доказів "абсолютної релевантності" та на відсутність факту "абсолютного доведення" чіткого розміру упущеної вигоди;

- суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили подані скаржником докази, не перевірили їх, а також не оцінили в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

3.5 28.08.2026 Рада подала відзив, в якому просить поновити строк для його подання з огляду на те, що він пропущений з поважних причин - відпустки начальника відділу юридичного забезпечення та кадрової роботи відповідача Онукевича Ю. В., який здійснює юридичне забезпечення діяльності відповідача та є відповідальним за підготовку процесуальних документів у цій справі.

3.6 Проте, за змістом частин 1 та 2 статті 119 ГПК України поновленим може бути лише процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

3.7 Згідно із частиною 4 статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

3.8 Строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу був Судом встановлений до 17.08.2026.

3.9 Верховний Суд зазначає, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом, а поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, тому клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу не підлягає задоволенню, при цьому відзив на касаційну скаргу залишається Судом без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 21.05.2024 протоколом № 11 "Щодо прийняття рішення уповноваженою особою" Рада визначила Товариство переможцем у процедурі відкритих торгів з особливостями на закупівлю "Нове будівництво Центру надання адміністративних послуг по вул. С. Бандери, 1А в смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікатор закупівлі UA-2024-03-26-008958а" та прийняла рішення про намір укласти договір про закупівлю.

4.2 05.06.2024 між Радою (замовник) та Товариством (підрядник) було укладено договір підряду № 10 від 05.06.2024, за умовами пункту 1.1 якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 19.06.2024) замовник доручив, а підрядник зобов`язався відповідно до проектної документації та умов цього договору виконати роботи з "Нового будівництва Центру надання адміністративних послуг по вул. С. Бандери, 1-А в смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області", код ДК 021:2015 45000000-7 Будівельні роботи".

4.3 Відповідно до пункту 3.1 договору договірна ціна складає: а) сума без ПДВ: 19 583 333,33 грн; б) ПДВ у сумі 3 916 666,67 грн; разом: 23 500 000,00 грн. Договірна ціна є додатком (додаток № 1) до цього договору. Договірна ціна за цим договором визначається сторонами як динамічна та може коригуватися в процесі виконання робіт відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням п. 19 "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його скасування".

4.4 Згідно з пунктом 3.4 договору джерело фінансування робіт за цим договором: кошти спеціального фонду державного бюджету (кошти ЄІБ) без ПДВ - 19 583 333,33 грн; співфінансування робіт за проектом з місцевого бюджету з ПДВ - 3 916 666,67 грн.

4.5 Права та обов`язки сторін передбачено в розділі 4 договору.

4.6 Зокрема, замовник має право відмовитися від договору в будь-який час до закінчення робіт, оплативши підряднику виконану та прийняту частину робіт (підпункт 4.1.6 пункту 4.1). Серед іншого, замовник зобов`язаний: прийняти від підрядника в установленому порядку виконані роботи та оплатити їх у разі прийняття (підпункт 4.2.2 пункту 4.2); негайно письмово повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі (підпункт 4.2.3 пункту 4.2).

4.7 16.09.2024 між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛМБУД" укладено договір, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого виконавець зобов`язувався надати послуги, а замовник зобов`язується оплатити це замовлення згідно з умовами даного договору. Назва послуг: послуги з видалення земельних насаджень. Загальна сума договору становить 30 114,41 грн.

4.8 Листом від 24.12.2024 № 195-01 щодо приймання-передачі актів виконаних робіт на додаткові роботи Товариство повідомило Раду про те, що підприємством були виконані додаткові роботи з розчищення будівельного майданчику від кущів, порослі та зелених насаджень, а також пеньків з подальшим їх вивезенням, крім того розпочато виконання робіт в рамках основного договору про закупівлю робіт (договору підряду № 10 від 05.06.2024). Надано комплект договірної ціни на виконані додаткові роботи, а також акт приймання виконаних будівельних робіт (форма - КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма - КБ-3), підсумкову відомість ресурсів та рахунок-фактуру № 117-12/24 від 19.12.2024 на виконання цих додаткових робіт та понесених витрат. Вказані додаткові роботи та витрати щодо здійснення вищезазначених додаткових робіт Товариство просило включити до переліку робіт основного договору, а також ініціювати внесення відповідних змін до основного договору стосовно включення до нього додаткових робіт та витрат. Зазначено, що рахунок необхідно сплатити до 31.12.2024.

4.9 Листом від 24.12.2024 № 196-01 щодо приймання-передачі актів виконаних робіт на додаткові роботи Товариство повідомило Раду про те, що в межах виконання основного договору про закупівлю робіт (договору підряду № 10 від 05.06.2024) підрядником розпочато виконання робіт з риття котловану на території будівельного майданчику. За наполяганням запрошених представників спеціалізованих підприємств та організацій, на балансі яких перебувають інженерні мережі та комунікації, що знаходяться на території будівельного майданчику, земляні роботи були зупинені, щоб запобігти можливому пошкодженню та руйнуванню інженерних мереж. Земляні роботи зупинені до моменту передачі замовником підряднику топозйомки в масштабі 1:500, яка містить всі нанесені інженерні мережі та комунікації, а також печатки та підписи відповідальних осіб спеціалізованих підприємств та організацій, на балансі яких перебувають інженерні мережі, що проходять через територію будівельного майданчику об`єкта.

4.10 Зазначені листи з додатками направлено Раді поштовою кореспонденцією з оголошеною цінністю та описом вкладення (поштове відправлення № 0306107346343).

4.11 Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2024 року, а також акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року разом із рахунками на оплату від 19.12.2024 № 117-12/24 на суму 104 976,56 грн та від 24.12.2024 № 124-12/24 на суму 3 267,94 грн, 25.12.2024 разом із супровідними листами щодо приймання-передачі виконаних робіт № 195-01 та № 196-01 Товариством надіслано на адресу Ради, однак такі не були підписані останньою; оплату по виставлених рахунках не проведено.

4.12 Листом від 19.03.2025 № 430 Рада, посилаючись, зокрема, на положення частини 4 статті 849 ЦК України та підпункт 4.1.6 пункту 4.1 договору, повідомила Товариство про відмову від договору про закупівлю робіт (договору підряду № 10 від 05.06.2024).

4.13 11.09.2025 Товариство направило Раді лист від 10.09.2025 № 757 АБ/вих. з вимогою на підставі частини 4 статті 849 ЦК України оплатити у семиденний строк вартість фактично виконаних робіт (відповідно до умов договору) у розмірі 108 244,50 грн; реальні збитки Товариства, понесені у зв`язку із розірванням договору, в розмірі 1 630 169,50 грн; недоотриманий прибуток Товариства в розмірі 7 363 428,59 грн.

4.14 Зазначений лист-вимогу Товариство направило Раді поштовою кореспонденцією і, згідно з трекінгом поштового відправлення № 4910700188222, вручено відповідачу 15.09.2025. Відповіді на лист-вимогу відповідач не надав.

4.15 Товариство надало висновок від 10.07.2025 № 294, складений судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс незалежних експертиз" Бочкарьовою Е. І. за результатами судової економічної експертизи за зверненням Товариства.

4.16 Відповідно до висновку експертизи:

- за даними наданих на дослідження документів визначається документально розмір понесених реальних збитків Товариства у зв`язку з розірванням договору підряду № 10 від 05.06.2024, включаючи, але не обмежуючись, витратами на підготовку до виконання робіт, залучення ресурсів, оплату праці, тощо у сумі 1 630 169,5 грн;

- за проведеним дослідженням первинних та облікових документів визначається документально недоотримання Товариством прибутку в сумі 7 363 428,59 грн, за наслідками відмови замовника від договору підряду № 10 від 02.09.2024.

4.17 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.18 З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалося, касаційний перегляд здійснюється виключно в частині висновків судів щодо відмови в позові про стягнення збитків, виходячи із доводів, викладених Товариством у касаційній скарзі.

4.19 Окрім того, як з`ясовано апеляційним судом, в апеляційний скарзі Товариство погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у врахуванні витрат на оплату послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛМБУД" за договором від 16.09.2024 у сумі 30 114,41 грн, у зв`язку з цим скоригувало розмір реальних збитків, понесених під час виконання договору та просило стягнути з Ради суму в розмірі 1 600 055,09 грн.

4.20 Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

4.21 Положення частин 2 і 4 статті 849 ЦК України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду, зокрема:

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

4.22 Судами попередніх інстанцій встановлено, що в спірних правовідносинах замовник не обґрунтовував відмову від договору порушеннями з боку підрядника, а тому підстави, передбачені частиною другою статті 849 ЦК України, не підлягають застосуванню.

4.23 За наслідками розгляду справи в частині позовних вимог про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій дійшли єдиного висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

4.24 Щодо вимог про стягнення реальних збитків суди зазначили, що надані позивачем документи належним чином не підтверджують існування причинно-наслідкового зв`язку між понесеними витратами та виконанням договору, а отже не доводять наявності збитків у заявленому скаржником розмірі.

4.25 Щодо вимоги про стягнення упущеної вигоди суди виходили з того, що:

- наданий позивачем висновок судової економічної експертизи від 10.07.2025 № 294 та докази покладені в його основу, містять лише розрахунок можливого (ймовірного) прибутку, здійсненого на підставі внутрішніх облікових даних та кошторисних показників без належного підтвердження реальності отримання такого доходу в майбутньому;

- позивач не довів наявності реальних та достатніх передумов для отримання саме такого розміру прибутку; вжиття конкретних заходів, спрямованих на одержання відповідного доходу; відсутності впливу інших факторів господарського ризику на можливість отримання прибутку; причинно-наслідкового зв`язку між відмовою відповідача від договору та неодержанням доходу саме у заявленому розмірі;

- посилання скаржника фактично зводяться до припущень, що ґрунтуються на очікуваних показниках рентабельності та не підтверджують реальної можливості отримання такого доходу.

4.26 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито, зокрема, за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.27 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.

4.28 У касаційній скарзі Товариство зазначає про порушення судами у прийнятті судових рішень норми статей 236 ГПК України, неправильне застосування частини 4 статті 849 ЦК України та неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у питанні відшкодування збитків у подібних правовідносинах.

4.29 Так, із посиланням на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17 (п. 7.12) та від 24.11.2022 у справі № 916/1591/17 (п. 7.30), скаржник зазначає, що суди помилково застосували загальні норми деліктної відповідальності, вказуючи скаржнику на необхідність доведення протиправної поведінки та вини, ототожнивши спеціальний механізм, передбачений частиною 4 статті 849 ЦК України, із загальними правилами відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України та відшкодування завданих збитків на підставі статті 224 ГК України. Не врахували, що збитки (у тому числі упущена вигода) підлягають відшкодуванню підряднику через сам факт одностороннього розірвання замовником договору підряду, а не через доведення підрядником протиправності дій замовника.

Щодо стягнення реальних збитків

4.30 У частині позовних вимог про стягнення реальних збитків відсутні підстави стверджувати про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.02.2026 у справі № 904/2302/24, від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, які скаржник наводить в контексті доводів про неналежне дослідження судами доказів у справі.

4.31 Водночас, за змістом оскаржуваних судових рішень, підставою для відмови у стягненні заявлених позивачем збитків слугували обставини недоведеності існування причинно-наслідкового зв`язку між понесеними витратами, кваліфікованими позивачем у якості реальних збитків та виконанням договору (щодо реальних збитків).

4.32 Із доводів, викладених у касаційній скарзі, у межах яких згідно частини 1 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції і здійснює розгляд касаційної скарги, вбачається, що скаржником не доводилося, що у наведених ним постановах Верховного Суду у цій частині спору суд касаційної інстанції виснував, що недоведеність існування причинно-наслідкового зв`язку між понесеними витратами, кваліфікованими позивачем у якості реальних збитків та виконанням договору (щодо реальних збитків) не може бути підставною для відмови у відшкодуванні таких збитків.

4.33 Недоведеність обставин наявності протиправної поведінки та/або вини у діях замовника при відмові від договору в порядку частини 4 статті 849 ЦК України підставою для відмови в позові в цій частині позовних вимог не слугували.

4.34 Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій надали оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення в частині позовних вимог про стягнення реальних збитків і які мають значення для розгляду господарського спору в цій частині, у тому числі сукупності доказів, наданих позивачем на їх підтвердження, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

4.35 Доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів реальних збитків, а не неврахування зазначених скаржником висновків Верховного Суду у наведених постановах. Проте, Верховний Суд зазначає, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

4.36 Суд звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

4.37 Оскільки підстави касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу, які зазначені скаржником в обґрунтування оскарження судових рішень в частині реальних збитків, визнано необґрунтованими, тому правові підстави для перегляду судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження як недослідження судом зібраних у справі доказів (із посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України) в цій частині позовних вимог також відсутні.

4.38 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).

4.39 Відтак, доводи скаржника в частині позовних вимог про стягнення реальних збитків, обґрунтовані із посиланням на виключні підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку із чим касаційне провадження у справі в частині оскарження відмови в стягненні збитків, що виражені у прямих витратах, підлягає закриттю.

Щодо стягнення упущеної вигоди

4.40 Водночас, у частині позовних вимог про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, доводи скаржника, обґрунтовані цими підставами касаційного оскарження, своє підтвердження знаходять з огляду на таке.

4.41 У касаційній скарзі Товариство, стверджуючи про неврахування судами у розгляді позовних вимог про стягнення упущеної вигоди висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, від 03.02.2026 у справі № 904/2302/24, зазначає, що:

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, суди не навели конкретних мотивів чому подані скаржником докази не підтверджують заявлений розмір упущеної вигоди. Необґрунтовано вказали на необхідність подання доказів "абсолютної релевантності" та на відсутність факту "абсолютного доведення" чіткого розміру упущеної вигоди.

4.42 Так, у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, розглядаючи спір про стягнення, зокрема, збитків у формі упущеної вигоди, розмір яких, подібно до обставин цієї справи обґрунтовувався із посиланням на бухгалтерську довідку позивача та висновок експертизи, Верховний Суд у пунктах 59, 65-78, 80 виснував, що:

- тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 ГК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника (пункт 59);

- аналіз змісту положень ЦК України та ГК України свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди;

- відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток;

- тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків;

- відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту;

- тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків;

- при цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків;

- іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин;

- аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність, розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права;

- визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків;

- відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків;

- водночас, на практиці досить часто складно точно визначити та, як наслідок, довести дійсний розмір заподіяних кредитору збитків у вигляді упущеної вигоди;

- у такому разі виникає питання, яким чином має діяти суд, у випадку коли заподіяні позивачу (кредитору) збитки у вигляді упущеної вигоди важко з`ясувати в кількісному вираженні та складно встановити їх розмір з достатнім ступенем визначеності, тоді як протиправна поведінка заподіювача збитків та причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою є доведеними позивачем (кредитором) та підтверджуються матеріалами справи?;

- вочевидь, що за цих умов відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків;

- відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним);

- тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним;

- завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів");

- Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

4.43 За наслідками перегляду справи № 910/7511/20 Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 зазначив, що стосовно розміру упущеної вигоди суди попередніх інстанцій лише зауважили, що надана позивачем довідка та висновок експерта не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки належним чином не підтверджують їх розміру. При цьому суди не навели жодних мотивів, чому такі подані позивачем докази не підтверджують розміру упущеної вигоди, що і слугувало підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про стягнення збитків у формі упущеної вигоди та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.44 Правовідносини у наведеній справі № 910/7511/20 та у справі, яка розглядається № 921/605/25, за критеріями подібності правовідносин, визначеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, є подібними, у зв`язку з чим, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20 підлягали врахуванню у розгляді цього спору, однак враховані не були.

4.45 Колегія суддів зазначає, що у розгляді цієї справи в частині позовних вимог про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, аналогічно як і у справі № 910/7511/20, суди лише зауважили, що надана позивачем бухгалтерська довідка № 25/04-02 від 30.04.2025 та висновок експерта № 294 від 10.07.2025, складений за результатами проведеної судової економічної експертизи, не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, оскільки належним чином не підтверджують їх розміру.

4.46 Водночас, як з`ясовано судами, у висновку експерта № 294 від 10.07.2025 зазначено, що за проведеним дослідженням первинних та облікових документів визначається документальне недоотримання прибутку в сумі 7 363 428,59 грн, розмір якого визначений експертом з урахуванням, зокрема бухгалтерської довідки № 25/04-02 від 30.04.2025, якою визначено, що за наслідками відмови замовника договору недоотриманий прибуток 7 363 428,59 грн відображається на субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" доходом на субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності" на основі кошторису.

4.47 З долученої до матеріалів справи довідки № 25/04-02 від 30.04.2025, судами встановлено, що розрахунок недоотриманого прибутку здійснено на основі кошторису з яких: 93 174,63 грн - експлуатація машин та механізмів (вартість: 465 873,15 грн; частка прибутку: 20%); 2 454 462,35 грн - виконання робіт (вартість: 9 817 849,41 грн; частка прибутку: 25%); 4 815 791,61 грн - матеріали та устаткування (вартість: 13 215 674,01 грн; частка прибутку: 36,44%).

4.48 При цьому суди не навели конкретних мотивів, чому такі подані позивачем докази не підтверджують розміру упущеної вигоди, не дослідили відповідну кошторисну документацію до договору, з огляду на наявність у цих документах посилання на кошторис, обмежившись лише загальними посиланнями на те, що ці докази містять розрахунок можливого (ймовірного) прибутку, здійсненого на підставі внутрішніх облікових даних та кошторисних показників без належного підтвердження реальності отримання такого доходу в майбутньому, не врахувавши при цьому, що відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.

4.49 Попри посилання судів на наведену постанову Верховного Суду у справі № 910/7511/20, останні, утім, у цьому аспекті наведених висновків не врахували.

4.50 Окрім того, у постанові від 03.02.2026 у справі № 904/2302/24 (на неврахування висновків у якій також посилається скаржник) Верховний Суд, розглядаючи спір про стягнення, зокрема, збитків у формі упущеної вигоди, у пунктах 100-103 зазначив:

- суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що пред`явлення вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача як кредитора обов`язок довести, що ця вигода не є абстрактною, а реально була б ним отриманою, в тому числі довести розмір заявлених збитків;

- водночас суд звертає увагу, що за змістом статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується;

- у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок;

- визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19).

4.51 Як з`ясували суди, Рада скористалася своїм правом на односторонню відмову від договору та надіслала Товариству лист-повідомлення № 430 від 19.03.2025, який отримано позивачем, у зв`язку з чим договір слід вважати розірваним на підставі частини 4 статті 849 ЦК України.

4.52 Верховний Суд звертає увагу, що частина 4 статті 849 ЦК України встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину робіт та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

4.53 При цьому, на відміну від загальних принципів відшкодування шкоди, передбачених статтею 1166 ЦК України, норма, наведена в частини 4 статті 849 ЦК України, врівноважуючи саме безумовне (тобто нічим не обумовлене) право замовника на відмову від договору підряду та забезпечуючи баланс захисту інтересів обох сторін цього договору, надала підряднику право на відшкодування збитків (до яких відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України відноситься і упущена вигода), завданих не неправомірними діями замовника, а самим фактом розірвання договору, оскільки в силу безумовності права таке розірвання не може взагалі по суті носити неправомірного характеру зі сторони замовника (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.06.2020 в справі № 910/12204/17, на неврахування якої, зокрема, посилається і скаржник).

4.54 Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: (1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); (2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

4.55 Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).

4.56 Колегія суддів зазначає, що наведені висновки Верховного Суду у питанні застосування частини 4 статті 849 ЦК України, статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України при з`ясування господарськими судами обставини, пов`язаних з правильністю здійснення позивачем розрахунку збитків у формі упущеної вигоди, та здійснення оцінки доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, підлягають урахуванню безвідносно до обставин конкретної справи, однак судами також враховані не були.

4.57 За таких обставин, у частині позовних вимог про стягнення збитків у формі упущеної вигоди не є очевидно неприйнятними і посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, які скаржник наводить в контексті доводів про неналежне дослідження судами доказів у справі.

4.58 Верховний Суд звертає увагу на те, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

4.59 У пунктах 1-2 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

4.60 За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.61 За таких обставин в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у формі упущеної вигоди висновки господарських судів як першої, так і апеляційної інстанції є незаконними з огляду на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи в цій частині позовних вимог.

4.62 Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду

4.63 З огляду на те, що для вирішення спору в цій частині позовних вимог необхідно встановити наведені вище обставини та надати оцінку доводам та доказам, враховуючи положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України позбавлений процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати вищевказані обставини, що мають значення для справи, а їх відсутність перешкоджає прийняттю законного та обґрунтованого рішення, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення і постанови судів в частині відмови у стягненні збитків, які виражені в неодержаному прибутку (упущеній вигоді) та направлення справи в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд для усунення вказаних недоліків.

4.64 Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України,