ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/29667/25

12. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

13. На обґрунтування касаційної скарги скаржник покликається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема статті 129-1 Конституції України та статті 7 КАС України. Зазначає, що застосування відповідачем Постанови № 821 до перерахунку та виплати його пенсії було неправомірним, оскільки її приписи суперечать Конституції України та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

14. Суди також мали врахувати та застосувати до спірних правовідносин за аналогією висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 26.05.2021 у справі № 640/5248/19 (а саме про те, що: «… ані Конституцією України, ані згаданими законами, Уряд не наділений повноваженнями з визначення порядку виконання судових рішень, зокрема, в яких боржником є органи ПФУ. Натомість положення статті 129-1 Основного Закону чітко закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом») та від 06.04.2026 у справі № 520/16223/25 (а саме щодо необхідності дотримання судом при вирішенні спору принципу ієрархії нормативно-правових актів та обов`язку суду застосовувати акт, який має вищу юридичну силу), висновок Великої Палати Верховного Суду з постанови від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (а саме про те, що в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи).

15. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2026 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.

16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Просить оскаржувані судові рішення залишити без змін. Покликається на те, що виплату нарахованої різниці в пенсії на виконання рішень суду буде проведено відповідно до Постанови № 821 та в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

18. Згідно з ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Статтями 46 та 92 Конституції України чітко закріплено право громадян на соціальний захист і пенсійне забезпечення, основи та форми якого визначаються виключно законами України. Будь-яке втручання у сферу пенсійних виплат, зокрема встановлення додаткових умов, обмежень асигнувань чи особливих часових параметрів для їх отримання, є прерогативою законодавчої влади і не може здійснюватися актами Кабінету Міністрів України.

20. За змістом статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з фундаментальних засад судочинства. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на всій території України, а держава зобов`язана забезпечити його реалізацію у визначеному саме законом порядку. Цей принцип є невід`ємною складовою права на справедливий суд, закріпленого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

21. Правові засади виконання судових рішень та державні гарантії їх виконання визначені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

22. Зазначені закони регулюють, зокрема, виконання рішень, боржниками за якими є державні органи.

23. Пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено здійснення з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду за окремими напрямами за джерелами їх виплати. Кабінету Міністрів України доручено забезпечити визначення порядку виконання цієї норми.

24. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.07.2025 №821, якою затвердив Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

25. Цим Порядком Уряд визначив механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

26. Пунктами 5 та 6 Порядку № 821 передбачено здійснення виплат нарахованих за минулий час сум пенсій та перерахованих пенсій за рішеннями суду в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

27. За пунктом 7 Порядку № 821 сума виплати визначається пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням. Пунктом 8 цього Порядку передбачено перенесення невиплачених протягом поточного бюджетного періоду сум на наступний бюджетний період із їх виплатою в межах установлених бюджетних асигнувань.

28. Частина третя статті 7 КАС України встановлює пріоритет застосування акта вищої юридичної сили в разі невідповідності йому іншого правового акта.

29. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд ураховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

30. Спірним у цій справі є питання правомірності застосування ГУ ПФ України у Харківській області Порядку № 821 як підстави для обмеження виплати пенсії, перерахованої позивачу на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

31. Отже, вирішенню підлягає не питання про повторне встановлення права позивача на відповідні перерахунки пенсії, а питання про допустимість запровадження відповідачем додаткових умов реалізації цього права на підставі підзаконного нормативно-правового акта.

32. Під час вирішення питання про належний спосіб судового захисту колегія суддів ураховує висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, відповідно до якого оскарження дій органу Пенсійного фонду України щодо застосування Порядку № 821 під час виконання судового рішення здійснюється в порядку статті 383 КАС України, а не шляхом пред`явлення нового позову.

33. Водночас фактичні обставини та предмет спору у справі № 580/490/26 відрізняються від обставин цієї справи. У справі № 580/490/26 оскаржувані дії стосувалися способу виконання одного конкретного судового рішення. У справі, що переглядається, заборгованість із виплати пенсії сформовано за наслідками перерахунків, проведених на виконання чотирьох самостійних судових рішень, тоді як відповідач застосував до всієї сукупності нарахованих сум один і той самий порядок обмеження їх виплати.

34. За таких конкретних обставин цієї справи предметом оскарження є не спосіб виконання кожного із чотирьох судових рішень окремо, а єдина за змістом дія відповідача щодо поширення встановлених Порядком № 821 обмежень на сукупну заборгованість відповідача щодо виплати пенсії позивачу на виконання усіх судових рішень. Така дія має неподільний характер і потребує оцінки в межах одного провадження. Звернення із заявами в порядку статті 383 КАС України в кожній із чотирьох справ за цих обставин та розгляд питання про правомірність однієї й тієї самої дії відповідача в чотирьох окремих судових провадженнях не забезпечує ефективного судового захисту прав позивача щодо всієї суми заборгованості.

35. Отже, висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, з огляду на наведені істотні відмінності, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.

36. Вирішуючи питання щодо правомірності застосування Порядку № 821, колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25.

37. У зазначеній справі предметом судового розгляду була правомірність Постанови № 821. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову № 821 визнано протиправною та нечинною. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо виходу Кабінету Міністрів України за межі наданих йому повноважень та обмеження права на належне виконання судового рішення.

38. Зокрема, у пункті 49 зазначеної постанови Верховний Суд сформулював такий висновок: «Приписи Порядку № 821 встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що ставить обов`язковість виконання судового рішення у залежність від обсягів бюджетного фінансування, що суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом».

39. Також Верховний Суд зазначив, що доручення Кабінету Міністрів України визначити порядок виконання пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» стосувалося виокремлення відповідних видатків у бюджеті Пенсійного фонду України за джерелами їх виплати.

Ця норма не наділяла Уряд повноваженнями встановлювати інший порядок виконання судових рішень, боржниками за якими є органи Пенсійного фонду України.

40. У пункті 66 постанови від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 Верховний Суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України не уповноважений розширювати права Пенсійного фонду України, дозволяючи його органам самостійно визначати черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень. Постанова № 821 прийнята Урядом поза межами його конституційної компетенції.

41. Наведені висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки стосуються правової природи та допустимості застосування того самого нормативного регулювання, на яке відповідач послався як на підставу для обмеження виплати пенсії позивачу.

42. Відмінність безпосереднього предмета оскарження - нормативно-правового акта у справі № 320/51895/25 та дій органу Пенсійного фонду України щодо його застосування у справі, що розглядається, не змінює змісту правового питання щодо відповідності встановлених Порядком № 821 обмежень актам вищої юридичної сили.

43. Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Порядок № 821 регулює виключно внутрішній механізм фінансування та не впливає на реалізацію права позивача на пенсійне забезпечення.

44. Перерахунок пенсії та виплата визначених за його результатами сум є взаємопов`язаними елементами реалізації права на пенсійне забезпечення. Проведення перерахунку не усуває порушення, якщо виплата його результатів обмежується на підставі приписів, які суперечать закону.

45. Посилання на необхідність здійснення бюджетних платежів у межах відповідних призначень також не є достатнім обґрунтуванням правомірності спірних дій.

46. Бюджетне планування та визначення джерел фінансування виконання судових рішень належать до організації діяльності держави. Однак ці повноваження не можуть тлумачитися як дозвіл установлювати підзаконним актом додаткові обмеження виконання остаточного судового рішення або змінювати обсяг належної особі виплати. Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду щодо змісту делегованих Уряду повноважень у справі № 320/51895/25.

47. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік».

48. Цією нормою визначено порядок виконання рішень суду та виконавчих документів, які ухвалені або видані до набрання чинності Законом № 4901-VI, тобто до 01.01.2013.

49. З метою визначення механізму обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI, інвентаризації та погашення заборгованості за ними, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 було затверджено відповідний Порядок. Пунктом 2 цього порядку передбачено, що вжитий у ньому термін «рішення» означає виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

50. Пунктом 2 Порядку № 821 визначено, що під вжитим у ньому терміном «судові рішення» слід розуміти рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці).

51. За таких обставин пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI не застосовний до спірних правовідносин.

52. Колегія суддів також відхиляє підхід судів попередніх інстанцій, за яким сама лише чинність Постанови № 821 на час виникнення спірних правовідносин була достатньою підставою для її застосування.

53. Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд повинен вирішувати колізію між нормативними актами на користь акта вищої юридичної сили. Тому формальна чинність підзаконного акта не звільняє суд від перевірки його відповідності закону під час вирішення конкретного спору.

54. З огляду на це посилання суду апеляційної інстанції на те, що правомірність Постанови № 821 не є предметом цього спору, є помилковим.

55. Визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у спеціальному позовному провадженні і незастосування його положень у конкретних правовідносинах унаслідок їх суперечності закону мають різні правові наслідки.

56. У цій справі суд не вирішує повторно вимогу про визнання Постанови № 821 нечинною, а визначає норми права, які належить застосувати для перевірки правомірності дій відповідача.

57. Підставою для висновку про протиправність спірних дій є застосування відповідачем обмежень, які не відповідали актам вищої юридичної сили.

58. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач провів перерахунки пенсії позивача, визначив відповідні суми доплат та облікував їх у підсистемі «Реєстр судових рішень». При цьому як підставу для здійснення виплат у межах бюджетних призначень відповідач застосував Порядок № 821.

59. Саме по собі внесення нарахованих сум до відповідної інформаційної системи не усуває правових наслідків застосування до позивача обмежень, установлених цим Порядком.

60. Облік заборгованості є організаційною дією та не може підміняти виплату належних особі коштів. Визнання відповідачем відповідних сум заборгованістю не надає йому права визначати інші, не встановлені законом умови їх отримання.

61. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність застосування відповідачем Порядку № 821 до виплати перерахованої позивачу пенсії ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

62. Відповідно до статті 351 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення. До такого застосування належать, зокрема, застосування закону, який не підлягав застосуванню, та незастосування закону, який підлягав застосуванню.

63. У цій справі обставини, необхідні для вирішення питання про правомірність застосування відповідачем Порядку № 821, встановлені судами попередніх інстанцій. Помилка цих судів полягає у правовій оцінці встановлених обставин та визначенні нормативного регулювання, яке підлягає застосуванню.

64. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій й ухвалення нового рішення про задоволення позову.

65. Зважаючи, що позивач від сплати судового збору звільнений, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд -