ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 638/7408/22

5. Позов обґрунтований так:

- результатом збройної агресії російської федерації (далі - рф) для неї стала втрата нормального мирного життя без щоденних побоювань за своє життя та життя рідних, за збереження майна, за безпеку пересування населеним пунктом, тощо;

- до війни позивачка була повноцінним членом суспільства, мала налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя;

- з початком війни вона була позбавлена такої можливості, на сьогодні присутня ідеологічна проросійська діяльність, спрямована на формування у жителів міста негативних поглядів та уявлень про Україну, яка розповсюджується через різні медійні ресурси;

- вказує, що так званою «новою владою» були заборонені будь-які прояви української ідентичності, що виявилися у забороні державної мови, символіки, тощо;

- позивачка була свідком як російська військова техніка була застосована для обстрілів кварталів міста та українських військових, що призвело до появи жертв серед цивільного населення;

- разом з бойовими діями у місті суттєво погіршилася гуманітарна ситуація, транспортне сполучення фактично припинилося, заробітні плати та соціальні виплати затримувалися, зменшилася кількість робочих місці;

- це все безпосередньо вплинуло на життя позивачки, їй довелося пристосовуватися до нових життєвих умов, жити у бомбосховищі, відновлювати прийнятий для себе рівень життя, вона була позбавлена звичного ритму життя, спілкування з близькими та друзями, а також можливості на повернення з бомбосховища додому, налагодженого побуту;

- ці обставини відобразилися на матеріальному та моральному стані позивачки;

- внаслідок збройної агресії рф порушено низку прав позивачки, передбачених Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час збройного конфлікту;

- обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду у сумі

35 000 євро, вказує, що це є справедливою компенсацією рф за порушення основоположних прав людини в Україні, через що їй завдано власний душевний вагомий біль, безперервні страждання через війну.

6. Тому позивачка просила:

- стягнути з рф на свою корись моральну шкоду в розмірі

35 000 євро, що еквівалентно 1 096 275,65 грн.

7. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, позов задоволено частково. Стягнено з рф на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у зв`язку зі збройною агресією рф проти України позивачка зазнала душевних страждань і приниження, перенесла стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені її нормальні життєві зв`язки, що потребує вчинення додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер допущеного рф правопорушення, глибину душевних страждань позивачки, позбавлення її можливості реалізації своїх прав, а також вимоги розумності та справедливості.

9. У касаційній скарзі позивачка просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

10. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- судине врахувалисуті та масштабу правопорушення, що лежить в основі цієї справи, звузивши розуміння самої суті моральної шкоди та нівелювавши принцип поваги до гідності особи, закріплений у статтях 3 та 8 Конституції України;

- апеляційний суд, визнавши, що позивачка дійсно зазнала моральної шкоди внаслідок збройної агресії рф, проте оцінив ці страждання у формальну, символічну суму - 500 000 грн, та належним чином не мотивував та не обґрунтував зменшення розміру відшкодування моральної шкоди .

- апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам, на які посилалася позивачка в обґрунтування позову, фактично знецінивши біль і глибину пережитогопозивачкою, обмежившись лише загальними формулюваннями про «загальновідомі обставини»;

- суд апеляційної інстанції не врахував кримінально-правову природу збройної агресії та презумпцію моральної шкоди;

- суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 червня 2016 року у справі № 3 449гс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-6, від 16 червня 2020 року у справі

№ 145/2047/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 09 лютого 2021 року у справі

№ 381/622/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі

№ 903/1030/19, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі

№ 209/3085/20, від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 13 липня 2022 року у справі

№ 363/1834/17, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі

№ 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 01 березня 2023 року у справі

№ 925/556/21, від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18, у постановах Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 27 червня 2023 року у справі

№ 916/2851/17.

11. У січні 2026 року позивачка звернулася із касаційною скаргою.

12. Ухвалою від 12 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху.

13. Ухвалою від 27 квітня 2026 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження.

14. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 12 червня 2026 року.

VI. Встановлені судами обставини

15. Позивачка є громадянкою Українита зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 .

16. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

17. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 18 травня 2022 року» з наступними змінами, який діяв до 22 грудня 2022 року Харківська територіальна громада включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року.

18. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Харківську територіальну громаду віднесено до Переліку територій можливих бойових дій.

19. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 4), Верховний Суд зазначає таке.

20. У цій справі позивачка заявила вимогу про стягнення з рф на свою корись 35 000 євро, що еквівалентно 1 096 275,65 грн, на відшкодування моральної шкоди (див. пункт 6).

21. Верховний Суд виробив сталий підхід у цій категорії справ, що відповідно до частини четвертої статі 263 ЦПК враховується при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

22. Звернення позивачки до українського суду визнано розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі

№ 428/11673/19, від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц від 12 жовтня 2022 року у справі № 463/14365/21, від 12 жовтня 2022 року у справі № 463/14366/21.

23. Завдання моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).

24. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК).

25. Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

26. Тлумачення статті 23 ЦК свідчить, що ця норма поширюється на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться у залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі

№ 279/1834/22).

27. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

28. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК).

29. Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та її результатом, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

30. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

31. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

32. Тому при визначенні грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що:

- дійсно внаслідок військової агресії рф проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди;

- законодавець в статті 23 ЦК передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості);

- розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії рф проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди;

- такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії рф проти України тощо.

33. Схожу правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20 червня 2024 року справі № 216/5657/22.

34. Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.

Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, від 21 червня 2023 року в справі

№ 757/42885/19-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20, пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20).

35. З урахуванням встановлених обставин судами, та меж касаційного перегляду (в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди), відсутні підстави стверджувати, що позивачка навела обставини, які б давали підстави для висновку про задоволення тієї частини позову про стягнення моральної шкоди, в задоволенні якої суди відмовили.

36. Такий підхід є сталим в практиці Верховного Суду (див. постанови Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 212/6596/24, від 11 лютого 2026 року у справі № 216/5161/22.

37. Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не надали належної оцінки обставинам, на які посилалася позивачка в обґрунтування позову, є безпідставними, оскільки спростовується змістом судових рішень.

38. Суди встановивши, що внаслідок військової агресії рф проти України, позивачка зазнала моральних втрат і душевних страждань, врахувавши при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди обставини завдання їй моральної шкоди, обґрунтовано зменшили заявлений нею розмір, що не суперечить практиці Верховного Суду при визначенні грошової компенсації моральної шкоди (див. пункт 33).

39. Постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2023 року було схвалено Заяву Верховної Ради України «Про вчинення рф геноциду в Україні», згідно якої від імені Українського народу Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади України, керуючись положеннями Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, нормами звичаєвого міжнародного права та беручи до уваги положення Римського статуту Міжнародного кримінального суду, визнала дії, вчинені Збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії рф проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу, тому узагальнені доводи касаційної скарги про залишення судами поза увагою масштабу правопорушення, що лежить в основі цієї справи, кримінально-правової природи збройної агресії та презумпцію моральної шкоди підлягають відхиленню, оскільки ці факти додаткової перевірки при визначенні компенсації моральної шкоди не потребують.

40. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосованих судами норм права, наведена в касаційній скарзі позивачки практика Верховного Суду (див. пункт 10) не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у наведених неюпостановах.

ІХ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

42. Незгода позивачки із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).

43. Суди належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

44. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.

45. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на осіб, які подали касаційні скарги.

Із цих підстав, керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд