ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/4218/25

1.1. Ізюмська окружна прокуратура Харківської області звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство «Імені Леніна», м. Барвінкове (далі - Відповідач, ТОВ «КСП «Імені Леніна») з вимогами про усунення перешкоди Барвінківській міській територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області у користуванні та розпорядженні земельними ділянками вказаними у позовній заяві шляхом скасування державної реєстрації права постійного користування, проведеної приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко В. Є., з одночасним припиненням речових прав та володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство «Імені Леніна» на вказані земельні ділянки; зобов`язання ТОВ «КСП «Імені Леніна» повернути Барвінківській міській територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області наведені земельні ділянки.

Прокурор стверджує, що ТОВ «КСП «Імені Леніна» не є правонаступником КСП «Імені Леніна», оскільки останнє припинило існування, а ТОВ «КСП «Імені Леніна» є новоствореною юридичною особою, а відтак право постійного користування спірними земельними ділянками від КСП «Імені Леніна» до ТОВ «КСП «Імені Леніна» не переходило, а припинилося автоматично, а вказані земельні ділянки, зокрема в силу норм Закону України від 10.07.2019 № 2498 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності з 01.01.2019, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, юридичну особу Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Леніна створено членами колгоспу імені Леніна та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.11.1993 (ідентифікаційний код юридичної особи 00708360), після прийняття загальними зборами членів колгоспу імені Леніна від 29.01.1993 рішення про припинення діяльність колгоспу як юридичної особи.

Розпорядженням представника Президента України в Барвінківському районі № 413 від 17.11.1993 «Про перереєстрацію колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна» перереєстровано Колективне сільськогосподарське підприємство імені Леніна з метою приведення його статуту у відповідність до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (а.с.83 т.1).

Згідно п.п. 1.1-1.5 Статуту КСП імені Леніна, прийнятого на зборах уповноважених членів сільськогосподарського підприємства (протокол № 1 від 29.01.1993) (далі - Статут КСП - а.с.84 зворотна сторона-91 т.1) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і діє на засадах підприємництва і самоврядування.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку із своїм найменуванням.

За змістом п. 4.1 Статуту КСП земля, все майно підприємства - громадські будівлі, споруди, трактори, комбайни, та інші машини, устаткування, транспортні засоби, житлові будинки, продуктивна та робоча худоба, посіви, багаторічні насадження, вироблена продукція, кошти, цінні папери та інше майно належить на правах спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно з пунктом 6.1 Статуту КСП землі підприємства належать йому на праві колективної власності, що підтверджується державним актом. Це право зберігається при входженні його до складу об`єднань та інших формувань.

Загальними зборами уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства імен Леніна Барвінківського району, що відбулись 10.02.1995 (згідно з випискою з протоколу № 1 - а.с.84 т.1), щодо порядку денного «Про передачу земель у колективну власність сільськогосподарському підприємству ім. Леніна» вирішено: просити Подолівську сільську Раду народних депутатів передати у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству 7011 га землі, у тому числі: сільськогосподарських угідь 6370 га, з них 4798 га ріллі.

У подальшому правління КСП «Імені Леніна» згідно рішення загальних зборів уповноважених членів підприємства від 10.02.1995 (протокол № 1- а.с.92 т.1) звернулось до Подолівської сільської Ради народних депутатів Барвінківського району Харківської області з клопотанням про передачу у колективну власність підприємства 7011 га землі.

Рішенням Подолівської сільської ради народних депутатів Барвінківського району Харківської області від 03.11.1995 № 2 передано КСП імені Леніна у колективну власність 5855,2га землі, в тому числі 341,1 га земель загального користування, та закріплено в постійне користування за підприємством 1213,7 га землі, які залишаються в державній власності, з них: резервного фонду 951,9га, лісового фонду 188,0 га, водного фонду 73,8 га. (а.с.96 т.1)

22.11.1995 VI сесією ХХІІ скликання Барвінківської районної ради народних депутатів прийнято рішення «Про видачу Державних актів на право колективної власності на землю КСП району», яким затверджено матеріали по передачі земель у колективну власність сільськогосподарським підприємствам району, у тому числі, і КСП імені Леніна - 5855,2 га. (а.с.97 зворотна сторона т.1)

Колективному сільськогосподарському підприємству імені Леніна 23.01.1996 видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-02-00-000425 (далі - Державний акт від 23.01.1996, а.с.98 т.1), згідно якого вказаному КСП передається у колективну власність 5855,2га землі в межах згідно з планом. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 11. Державний акт підписаний головою Барвінківської районної Ради народних депутатів та скріплений печаткою Ради.

Невід`ємною складовою вказаного державного акта є Додаток № 1 «Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» із кількістю учасників згідно з переліком, усього - 826 осіб.

У подальшому, Зборами уповноважених членів КСП ім. Леніна від 17.02.1998 вирішено здійснити реформування КСП ім. Леніна шляхом виходу колгоспників з членів КСП разом з їх майновими і земельними паями, а також дозволено членам КСП ім. Леніна в кількості 782 чоловіка, згідно доданого списку (додаток №1, а.с.100 зворотна сторона - 106 т.1), які мають відповідні сертифікати, вийти з членів КСП ім. Леніна зі своїми майновими сертифікатами (паями) та земельними паями (сертифікатами) загальною площею 5855,2 га, в т.ч. пахота 4156,8 га, багаторічні насадження 36,0 га, сіножаті 318,3 га, пасовища 1003,0 га, землі під виробничими будівлями 69,4 га, під господарськими шляхами 67,4 га, під лісами 65,6 га, під полезахисними лісосмугами 78,0 га, під забудовами 1,0га, під водою 8,1 га, інші 56,1 га. Цим же рішенням загальних зборів доручено правлінню КСП ім. Леніна укласти договір з агрофірмою «Роднік» на оренду землі, яка станом на 01.02.1998 не підлягала паюванню, загальною площею 951,9 га, в т.ч. пахота 780,2 га, сіножаті 123,7 га, пасовища 13,9 га, під господарськими шляхами 3,8 га, під полезахисними лісосмугами 29,3 га, інші 1,0 га.

Загальними зборами уповноважених осіб КСП ім. Леніна 17.02.1998 вирішено виділити земельну частку (пай) без виділення меж в натурі з резервного фонду КСП ім. Леніна 6-ти членам КСП ім. Леніна, які були пропущені при розпаюванні земельного фонду (а.с.115 т.1).

Рішенням Подолівської сільської ради народних депутатів Барвінківського району Харківської області від 07.09.1998 № 6 передано з резервного фонду 42,3 га ріллі в колективну власність КСП імені Леніна для подальшого розпаювання членам КСП імені Леніна, які були пропущені при розпаюванні земель колективної власності. У зв`язку з чим внесено відповідні зміни до державного акта ХР № 02-00-000425 направо колективної власності КСП імені Леніна.

Відповідно до протоколу загальних зборів (зборів уповноважених членів) КСП «Імені Леніна» від 10.02.1999 № 3 вирішено затвердити Схему розподілу земель колективної власності КСП ім. Леніна, якою передбачено:

- площа земель, що підлягає поділу на земельні частки - 5294,3 га, у тому числі ріллі - 4073,1 га, багаторічних насаджень - 35,5 га, сіножатей - 232,5 га, пасовищ - 953,2 га;

- кількість осіб, які мають право на земельну частку/пай - 788 чол.;

- уточнена середня площа земельної частки/паю/6,73 га.

Крім того, Схемою розподілу вилучено із розпайованих земель і переведено в землі загального користування для створення шляхової мережі до земельних паїв, закінченої системи захисних лісосмуг та будівництва протиерозійних гідротехічних споруд 262,1 га сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі - 126,0 га, багаторічних насаджень - 0,5 га, сіножатей - 85,8 га, пасовищ - 49,8 га.

Розпорядженням Барвінківської районної державної адміністрації від 08.08.2003 № 172 затверджено Проект організації території земельних часток (паїв), розроблений Харківським філіалом Інституту землеустрою УААН, щодо передачі земельних ділянок та виділення державних актів на право приватної власності на землю громадянам із земель колективної власності КСП ім. Леніна (далі - Проект організації території земельних часток (паїв) КСП ім. Леніна). Передано в приватну власність громадянам земельні ділянки (рілля, сіножаті, пасовища) згідно двох списків, що додаються.

Зі змісту Пояснювальної записки до вказаного Проекту організації території земельних часток (паїв), що є частиною Технічної документації щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності КСП ім. Леніна та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам Подолівської сільської ради народних депутатів Барвінківського району Харківської області, вбачається, що площа земель, що підлягає поділу на земельні частки складає всього - 4167,1678 га, у тому числі ріллі - 3942,9764 га, сіножатей - 222,9814 га, пасовищ - 1,2100 га (Проект організації території).

Прокурор наголошував, що Барвінківська міська територіальна громада є власником всіх спірних земельних ділянок, які в 2021 році в рамках земельної реформи було передано до комунальної власності територіальної громади, а саме: наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05.01.2021 № 1-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано у комунальну власність Барвінківської територіальної громади в особі Барвінківської міської ради 281 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4773,2663 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Барвінківського району Харківської області, зокрема до таких земель увійшли :

1) № 206 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:06:000:0196, площею 31,9536 га;

2) № 207 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:05:000:0354, площею 4,0495 га;

3) № 208 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:05:000:0391, площею 3,2 га;

4) № 214 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:05:000:0409, площею 21,5952 га;

5) № 217 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:05:000:0407, площею 6,7932 га;

6) № 218 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:05:000:0406, площею 23,8109 га;

7) № 223 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:05:000:0410, площею 5,0214 га;

8) № 224 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:05:000:0411, площею 33,9198 га;

9) № 227 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:03:000:0414, площею 4,2432 га, в результаті поділу якої в подальшому утворилась спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:03:000:0499, площею 2,1432 га;

10) № 229 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:06:000:0199, площею 5,4180 га, в результаті поділу якої в подальшому утворилась спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:06:000:0230, площею 1,806 га;

11) № 228 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:03:000:0415, площею 8,0773 га;

12) № 230 - земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:05:000:0413, площею 5,5035 га, в результаті поділу якої в подальшому утворилась спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6320485500:05:000:0471, площею 1,85 га.

Рішенням Барвінківської міської ради від 25.02.2021 № 232 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність» прийнято у комунальну власність Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області в особі Барвінківської міської ради 281 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4773,2663 га згідно з додатком 1, які розташовані за межами населених пунктів на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області згідно з додатком до наказу №1-ОТГ від 05.01.2021 за актом приймання-передачі земельних ділянок від 19.02.2021.

Разом з цим, земельні ділянки 6320485500:06:000:0195, 6320485500:03:000:0492, 6320485500:01:000:0467, 6320410100:00:001:0225 перейшли у комунальну власність Барвінківської міської територіальної громади в особі Барвінківської міської ради в межах державних реформ на підставі норм Конституції України, Земельного Кодексу України, Законів України від 05.02.2004 № 1457-IV, від 06.09.2012 № 5245-VI, від 10.07.2019 № 2498 та від 28.04.2021 № 1423-ІХ.

У зв`язку з викладеним, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності за територіальною громадою в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (код ЄДРПОУ 42360167) на вищевказані земельні ділянки, розташовані на території Барвінківської міської територіальної громади

На підставі рішення загальних зборів уповноважених членів КСП «Імені Леніна», оформленого протоколом № 1 від 31.10.2023 було вирішено прийняти до членів КСП «Імені Леніна» ОСОБА_1 ; усунути ОСОБА_2 від здійснення повноважень керівника КСП «Імені Леніна» та призначити його керівником ОСОБА_1 (а.с.172 зворотна сторона т.1). Матеріали справи не містять відомостей про приналежність учасників цих зборів до складу членів КСП.

Рішення загальних зборів уповноважених членів КСП «Імені Леніна», оформленого протоколом № 2 від 03.11.2023 було вирішено провести реорганізацію КСП «Імені Леніна», затверджено план реорганізації, створено комісію з реорганізації КСП «Імені Леніна» (а.с.179 зворотна сторона т.1). Матеріали справи не містять відомостей про приналежність учасників цих зборів до складу членів КСП.

Рішенням засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «КСП «Імені Леніна» № 1 оформленого протоколом № 1 від 10.01.2024 (а.с.186 т.1) вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «КСП «Імені Леніна» шляхом перетворення Колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна у товариство з обмеженою відповідальністю та затвердити Статут Товариства з обмеженою відповідальністю.

В Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 10.01.2024 року внесені відповідні зміни, а саме Колективне сільськогосподарське підприємство імені Леніна, ідентифікаційний код 00708360, змінено в ЄДРПОУ на Товариство з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство «Імені Леніна». Датою первинної державної реєстрації юридичної особи є 17.11.1993 року.

У лютому 2024 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Захарченко В. Є. за ТОВ «КСП «Імені Леніна» зареєстровано право постійного користування на 16 земельних ділянок, загальною площею 212,0979 га, що розташовані на території Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, зокрема (а.с.107-223 т.1):

1) кадастровий номер 6320485500:06:000:0230, площею 1.806 га;

2) кадастровий номер 6320485500:06:000:0195, площею 18.7686 га;

3) кадастровий номер 6320485500:05:000:0471, площею 1.85 га;

4) кадастровий номер 6320485500:03:000:0499, площею 2.1432 га;

5) кадастровий номер 6320485500:03:000:0492, площею 6.931 га;

6) кадастровий номер 6320485500:01:000:0467, площею 12.1782 га;

7) кадастровий номер 6320410100:00:001:0225, площею 30 га;

8) кадастровий номер 6320485500:05:000:0354, площею 4.0495 га;

9) кадастровий номер 6320485500:06:000:0196, площею 31.9536 га;

10) кадастровий номер 6320485500:05:000:0391, площею 3.2 га;

11) кадастровий номер 6320485500:03:000:0415, площею 8.0773 га;

12) кадастровий номер 6320485500:05:000:0411, площею 33.9198 га;

13) кадастровий номер 6320485500:05:000:0410, площею 5.0214 га;

14) кадастровий номер 6320485500:05:000:0407, площею 6.7932 га;

15) кадастровий номер 6320485500:05:000:0406, площею 23.8109 га;

16) кадастровий номер 6320485500:05:000:0409, площею 21.5952 га.

3.1. Господарський суд Харківської області (суддя Шатерніков М. І.) рішенням від 02.04.2026 у справі №922/4218/25 у позові відмовив.

Судове рішення аргументоване тим, що реорганізація КСП «Імені Леніна» у ТОВ «КСП «Імені Леніна» відбулася шляхом перетворення, тобто зміни організаційно-правової форми. Рішення загальних зборів є дійсними.

Касаційний господарський суд Верховного Суду в постанові від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 прямо підкреслив, що державна реєстрація речових прав, які виникли до 01.01.2013, носить підтверджувальний характер і не може бути підставою для визнання права припиненим. Тому твердження позивача про автоматичне припинення права через відсутність «нового» титулу суперечить принципу правової визначеності, закріпленому ст. 8 Конституції України, та стабільності речових прав.

Ідентичність суб`єкта безспірно підтверджується незмінним кодом ЄДРПОУ 00708360, збереженням майнового комплексу, безперервністю господарської діяльності, а також відсутністю будь-яких рішень про ліквідацію чи припинення КСП «Імені Леніна», що встановлено листами Державного архіву Харківської області від 13.03.2026 № 01-14/329 та Барвінківської міської ради від 03.03.2026.

Нерозпайовані масиви земель, до яких належить і спірні ділянка загальною площею 212,0979 га, залишалися у користуванні підприємства.

Передача спірних ділянок у комунальну власність у 2020 році не припиняє права постійного користування.

з сукупності всіх встановлених обставин та суті спірних правовідносин вбачається, що між Барвінківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колективне сільськогосподарське підприємство «Імені Леніна» існує спір про право та статус спірних земельних ділянок.

Натомість прокурором обрано спосіб захисту у вигляді негаторного позову. Разом із тим, застосування негаторного позову можливе виключно за наявності сукупності таких умов: наявності у позивача права власності на майно, збереження за ним фактичного володіння таким майном та існування реальних, фактичних перешкод у користуванні або розпорядженні майном, які створюються відповідачем без позбавлення власника володіння. Суд вважав, що прокурором обрано неналежний та неефективний спосіб захисту.

Спір по суті стосується визнання (або невизнання) правонаступництва ТОВ «КСП «Імені Леніна» щодо права постійного користування, набутого КСП «Імені Леніна» у 1996 році, та збереження цього права після реорганізації і передачі землі до комунальної власності. Позов спрямований на повне скасування права постійного користування та повернення всієї земельної ділянки.

Уразі, якщо особа вважає, що майно вибуло з її володіння без належної правової підстави або право набуте неправомірно, належним способом захисту є вимоги, передбачені статтями 387388 ЦК України, а не застосування негаторного позову за статтею 391 ЦК України. У цій справі зазначена сукупність умов відсутня, оскільки прокурором не доведено наявності у Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області права власності на спірні земельні ділянки; земельні ділянки не передавалися у комунальну власність у встановленому законом порядку, а право колективної власності, посвідчене державним актом серії ХР-02-00-000425 від 23.01.1996 року, не припинене та не визнане недійсним.

Задоволення негаторного позову в заявленому обсязі призвело б до непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння майном щодо всієї ділянки, щодо якої порушення прав позивача не доведено. Такий спосіб захисту не відповідає принципу пропорційності та справедливого балансу інтересів, гарантованому ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

3.2. Східний апеляційний господарський суд постановою від 29.06.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 скасував. Позов задовольнив.

Постанова аргументована тим, що прокурором дотримано встановлений законом порядок реалізації представницьких повноважень, а наведені у позовній заяві обставини свідчать про наявність легітимного публічного (суспільного) інтересу, пов`язаного із реалізацією права комунальної власності щодо такого обмеженого ресурсу, яким є земля, та зумовленими наявністю такого права майновими інтересами територіальної громади щодо його раціонального і ефективного використання, який (інтерес) підлягає судовому захисту. Водночас місцевий господарський суд будь-якої оцінки зазначеним обставинам у мотивувальній частині оскаржуваного рішення не надав, хоча і не навів жодних заперечень відносно правомірності ініціації Прокурором цієї справи.

З наявних у справі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за Барвінківською міською радою у встановленому законом порядку зареєстровано право комунальної власності на всі спірні земельні ділянки, тоді як право постійного користування за Відповідачем зареєстровано лише у подальшому. При цьому державна реєстрація за Відповідачем права постійного користування стосується іншого речового права, ніж право колективної власності, посвідчене державним актом від 23.01.1996 (а.с.98 з обох сторін т.1), а тому сама по собі не підтверджує набуття чи збереження за Відповідачем прав на спірні земельні ділянки. Доводи Прокурора про те, що державний акт на право колективної власності охоплював лише 5855,2 га земель, тоді як спірні земельні ділянки до його предмета не входили, місцевим судом належної правової оцінки не отримали.

Обмежившись констатацією факту його державної реєстрації та не надавши належної оцінки доводам Прокурора щодо відсутності правових підстав для його виникнення, місцевий суд передчасно дійшов висновку про недоведеність належності Позивачеві права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Як правильно зазначив прокурор, державний акт на право колективної власності від 23.01.1996 посвідчував права саме колективного сільськогосподарського підприємства як окремої юридичної особи. Разом із тим матеріали справи не містять належних доказів того, що ТОВ «КСП «Імені Леніна» набуло статус правонаступника цієї юридичної особи саме щодо спірних земельних ділянок або відповідного речового права.

Навпаки, доводи прокурора про те, що ТОВ не є правонаступником КСП у спірних земельних правовідносинах, місцевим судом фактично залишені без оцінки, хоча саме від встановлення цієї обставини залежить висновок про існування або відсутність правової підстави для державної реєстрації права постійного користування за Відповідачем.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що державна реєстрація права постійного користування за Відповідачем була проведена на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХР-02-00-000425 від 23.01.1996, який, як підтверджується матеріалами справи та відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, фактично не існував. Як убачається з матеріалів справи, відповідно до Книг реєстрації державних актів обліковується лише державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-02-00-000425 від 23.01.1996, виданий КСП ім. Леніна, тоді як державний акт на право постійного користування із такими реквізитами органом, уповноваженим вести відповідний облік, не реєструвався та не видавався.

При цьому Головне управління Держгеокадастру також повідомило, що листи від 09.01.2024 № Ш-849/0-0.25.7-835/067-24 та № Ш-849/0-0.25.7-835/068-24, які були використані під час проведення державної реєстрації, фактично ним не видавалися, а про їх існування орган довідався лише після звернення Прокурора.

Матеріали справи не підтверджують існування належної правової підстави для державної реєстрації за Відповідачем права постійного користування спірними земельними ділянками. Намагання Відповідача зберегти за собою цей титул речового права відносно спірних земельних ділянок з одночасним ствердженням у межах іншої судової справи про приналежність цих же земельних ділянок товариству на праві власності (ці два титули не можуть одночасно належати одієї особи) вказує не тільки на порушення принципу «заборони суперечливої поведінки», але свідчить про зловживання правом.

Посилання Відповідача на державний акт від 23.01.1996 саме по собі не підтверджує безперервності існування відповідного речового права, а також не може свідчити про набуття ним права постійного користування спірними земельними ділянками.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ТОВ «КСП «Імені Леніна» набуло статусу правонаступника КСП ім. Леніна у порядку, визначеному Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Навпаки, Прокурором наведено докази того, що члени КСП ще у 1998 році вийшли зі складу підприємства разом із земельними та майновими паями, у зв`язку із чим у подальшому загальні збори такого підприємства не могли бути правомочними, а особи, які у 2023 році приймали рішення про його нібито реорганізацію, не були членами КСП та не були уповноважені вирішувати питання щодо його реорганізації чи розпорядження майном.

Саме лише використання ТОВ «КСП «Імені Леніна» ідентичного коду ЄДРПОУ, зазначення у його статуті про правонаступництво чи складання передавального акта не є достатнім підтвердженням переходу до нього речових прав КСП ім. Леніна. Вирішальне значення має наявність передбачених законом юридичних підстав такого переходу, які матеріалами справи не підтверджені.

Апеляційний суд вказав що «самопроголошення» сторонніми особами (які не мали статусу членів КСП, що підтвердив і представник Відповідача у судовому засідані 29.06.2026 на запитання суду) себе у якості упоноважених ухвалювати відповідні рішення щодо долі КСП і «призначення» утвореного цими особами без участі дійсних членів КСП (тоді як отримання останніми паїв з виходом з КСП унеможливлює зберження ними статусу його членів) дозволяє оцінити рішення загальних зборів уповноважених членів КСП «Імені Леніна», оформлені протоколами № 1 від 31.10.2023 , № 2 від 03.11.2023 та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «КСП «Імені Леніна» № 1, оформлене протоколом № 1 від 10.01.2024, як такі, що не відповідають вимогам ст.ст.76, 77 ГПК України, адже жодною мірою не можуть стосуватися КСП ім. Леніна - а тому, спростування їх доказового значення для правильного вирішення цієї справи не вимгає необхідності окремого судового оскарження, як стверджує Відповідач.

Відхилено висновок місцевого суду про необхідність застосування віндикаційного способу захисту. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не позбавлений володіння спірними земельними ділянками, оскільки право комунальної власності зареєстроване саме за ним. Натомість порушення його прав полягає у створенні юридичних перешкод у здійсненні повноважень власника внаслідок державної реєстрації за Відповідачем права постійного користування, яке, як встановлено вище, не підтверджене належною правовою підставою. Відсутність між сторонами будь-яких договірних правовідносин, а також відсутність рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про передачу Відповідачу спірних земельних ділянок у постійне користування виключає застосування договірних способів захисту та свідчить про наявність речово-правового спору між власником земельних ділянок і особою, за якою без достатньої правової підстави зареєстровано інше речове право.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що державна реєстрація права постійного користування за Відповідачем здійснена на підставі документів, які не підтверджують виникнення у нього відповідного речового права, така державна реєстрація створює виключно юридичні перешкоди у реалізації Позивачем повноважень власника щодо користування та розпорядження земельними ділянками.

Скасування державної реєстрації права постійного користування та припинення відповідного речового права не становить непропорційного втручання у право Відповідача на мирне володіння майном, а є наслідком усунення незаконної державної реєстрації речового права, здійсненої без належної правової підстави, та спрямоване на відновлення порушеного права комунальної власності територіальної громади.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ «КСП «Імені Леніна» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2026.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скарга обґрунтована тим, що Верховним Судом в постановах від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20 (пункт 46) та від 03.07.2026 у справі № 420/9554/20 (пункт 43) сформульовано правову позицію, відповідно до якої за своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, інших актів або їх окремих положень указує на те, що такі акти суперечили нормам Основного Закону з моменту їх прийняття.

Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.03.2024 у справі №921/229/22 та від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 щодо застосування статті 11 ГПК України, та від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи

У цьому контексті скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, яким окремі приписи абз.1 частини третьої статті 23 Закону «Про прокуратуру» визнані неконституційними. На думку відповідача, прокурор і станом на дату подання розглядуваної апеляційної скарги, і станом на поточний момент був і залишається позбавленим права здійснювати представництво інтересів держави в суді в особі певного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції також не враховано, що прокурор у спірних правовідносинах також не довів наявності інтересів держави, які він гіпотетично міг би представляти в особі заявлених ним органів місцевого самоврядування - Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, заявник стверджує, що прокурор не навів жодного обґрунтування окремого самостійного інтересу держави у перебуванні спірного майна саме у власності Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, який виходить за межі інтересів саме громади і виправдовує втручання як у права громади як власника, так і в інтереси набувача майна.

Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, у якій викладено правову позицію, яка безпосередньо застосовується до справи, що розглядається: «перетворення колективного сільськогосподарського підприємства у товариство з обмеженою відповідальністю не є його ліквідацією, а тому не припиняє права постійного користування землею». Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 підтвердив, що державна реєстрація речових прав на землю, які виникли до 01.01.2013, носить підтверджувальний (декларативний) характер і сама по собі не впливає на матеріальну чинність права, набутого на підставі державного акта. Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 757/1688/17-ц. Отже, з урахуванням рішення про перетворення від 10.01.2024, незмінності коду ЄДРПОУ 00708360, факту збереження ділянки у користуванні підприємства, підтвердження Барвінківської міської ради від 03.03.2026 та відсутності рішень про припинення права, суд встановлює, що ТОВ «КСП «Імені Леніна» набуло право постійного користування спірною ділянкою в порядку універсального правонаступництва.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржену постанову.

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Щодо звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює (1) підтримання публічного обвинувачення в суді, (2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, (3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Конституційний Суд України в пунктах 3, 4 свого рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. При цьому Конституційний Суд України вказав, що "інтереси держави" є оціночним поняттям (Велика Палата Верховного Суду підтримала ці висновки, зокрема, в пункті 82 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 та підпункті 7.14 постанови від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи наявність підстав звернення прокурора з позовом у справі № 922/4218/25 встановив, що як убачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, прокурор обґрунтовував звернення до суду тим, що предметом спору є земельні ділянки комунальної власності загальною площею понад 212 га, щодо яких у Державному реєстрі речових прав без належних правових підстав зареєстровано речове право постійного користування за Відповідачем, що створює територіальній громаді перешкоди у здійсненні правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження зазначеними земельними ділянками. Прокурор також зазначав, що спір стосується захисту інтересів держави у сфері використання земель як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконне існування зареєстрованого речового права Відповідача унеможливлює ефективне розпорядження землями комунальної власності, у тому числі їх передачу у користування в установленому законом порядку та надходження відповідних платежів до місцевого бюджету.

До звернення до суду Прокурор повідомив Барвінківську міську раду про виявлені порушення та надав їй можливість самостійно вжити заходів щодо захисту порушених інтересів територіальної громади. Проте компетентним органом відповідний позов подано не було, що відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

З урахуванням зазначеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурором дотримано встановлений законом порядок реалізації представницьких повноважень, а наведені у позовній заяві обставини свідчать про наявність легітимного публічного (суспільного) інтересу, пов`язаного із реалізацією права комунальної власності щодо такого обмеженого ресурсу, яким є земля, та зумовленими наявністю такого права майновими інтересами територіальної громади щодо його раціонального і ефективного використання, який (інтерес) підлягає судовому захисту.

Отже, Верховний Суд вважає, що обставини звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області були предметом дослідження суду апеляційної інстанції який дослідив вказані підстави та оцінив достатність обґрунтування порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас, у межах підстав касаційного оскарження відповідач стверджує, що відсутні підстави для звернення прокурора з цим позовом з огляду на наявність рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 ухвалив:

"2. визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності".

Отже, посилання скаржника у цьому контексті на Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки у пунктах 3, 4 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності. Відтак назване Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними.

З огляду на зазначене, з урахуванням резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20 (пункт 46) та від 03.07.2026 у справі № 420/9554/20 щодо правової природи визнання Конституційним Судом України неконституційності закону.

Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.03.2024 у справі №921/229/22 та від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 у якій, у свою чергу, наведено посилання на постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19.

Колегія суддів зауважує, що на момент звернення з позовом у цій справі, рішення від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 ще не було прийнято. Водночас у постановах від 24.03.2024 у справі №921/229/22 та від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 Верховний Суд навпаки акцентував увагу на тому, що на момент звернення прокурора з позовом до суду положення відповідних статей Законів вже було визнано неконституційним. У зв`язку із цим, відсутні підстави для врахування зазначених правових висновків Верховного Суду.

Крім того, скаржник стверджуючи, що прокурор не навів обґрунтування окремого самостійного інтересу держави у перебуванні спірного майна саме у власності Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21.

Прокурор звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичних осіб, в якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 45 додатку до рішення Харківської міської ради, - визнати недійсним договір купівлі-продажу, витребувати у фізичної особи на користь Харківської міської територіальної громади нежитлові приміщення.

Так, у пунктах 10.47-10.49 зазначеної постанови зауважено на тому, що прокурор у цій справі намагався оспорити набуття Відповідачкою 3 Об`єкта приватизації, добросовісність набуття цього майна Відповідачем 4 та витребувати його від Відповідача 4. У зв`язку з цим потребує відповіді питання, чиї інтереси у цій справі захищає прокурор і від порушення з боку якого суб`єкта: він захищає інтереси територіальної громади як власника майна, яке незаконно вибуло з власності громади, чи держави в цілому як суб`єкта, який має права (законні інтереси) стосовно цього майна, яким Рада незаконно розпорядилась. Від цього залежить те, якими вимогами захищається відповідне право чи інтерес, до кого мають бути звернені ці вимоги, а також момент початку перебігу позовної давності за відповідними вимогами. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що помилковим є підхід, за якого у цій категорії справ - справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом. Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави. Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу (пункти 96-98 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

Отже, з урахуванням зазначеного, правовідносини у справі № 922/5241/21 є неподібними до справи № 922/4218/25. У справі яка переглядається прокурор звернувся з позовом саме в інтересах Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області з огляду на порушення права територіальної громади на володіння, користування та розпорядження зазначеними земельними ділянками. Спору щодо визначення суб`єктного складу сторін у межах цієї справи фактично немає, на відміну від справи № 922/5241/21. Крім того, як зазначалося вище, суд апеляційної інстанції досліджував обґрунтування підстав звернення прокурора з позовом, вказав у чому полягає інтерес держави у контексті спірних позовних вимог.

Зміст позовних вимог вказує на те, що прокурор акцентував увагу на незаконності реєстрації за відповідачем речового права на спірні земельні ділянки, що унеможливлює ефективне розпорядження землями комунальної власності, у тому числі їх передачу у користування в установленому законом порядку та надходження відповідних платежів до місцевого бюджету. Водночас відповідач саме внаслідок незгоди із підставами позову заперечує і підстави звернення з таким позовом, Втім, незгода скаржника із наведеними підставами, дослідженими і встановленими судом апеляційної інстанції, не свідчить про недоведення підстав звернення прокурора з цим позовом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника щодо відсутності підстав звернення прокурора з цим позовом не підтвердилися.

5.4. Щодо правонаступництва ТОВ «КСП «Імені Леніна»

Так, стверджуючи, що ТОВ «КСП «Імені Леніна» набуло статусу правонаступника КСП ім. Леніна, скаржник у межах підстави касаційного оскарження посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 19.07.2023 у справі № 906/987/21, від 04.09.2018 у справі № 757/1688/17-ц.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію, яка безпосередньо застосовується до справи, що розглядається: перетворення колективного сільськогосподарського підприємства у товариство з обмеженою відповідальністю не є його ліквідацією, а тому не припиняє права постійного користування землею. Велика Палата підкреслила, що юридична особа, яка утворилася в результаті перетворення, є повним правонаступником усіх прав та обов`язків попередньої особи, і це стосується речових прав на землю незалежно від того, чи було здійснено переоформлення державного акта.

Також скаржник посилається на висновок, який виклав Верховний Суд у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 підтвердив, що державна реєстрація речових прав на землю, які виникли до 01.01.2013, носить підтверджувальний (декларативний) характер і сама по собі не впливає на матеріальну чинність права, набутого на підставі державного акта. Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 757/1688/17-ц.

Однак, колегія суддів зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 не наведено саме такої цитати висновку. Таке посилання є довільним трактуванням скаржником змісту вказаної постанови. Аналогічним чином постанова Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 не містить правового висновку який цитує скаржник у касаційній скарзі. З урахуванням зазначеного, відсутні підстави стверджувати про суперечність висновків суду апеляційної інстанції правовим позиціям, викладеним у вказаних постановах.

У свою чергу, попри посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 757/1688/17-ц, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня як вказана постанова, так і справа № 757/1688/17-ц.

Таким чином, доводи скаржника щодо правонаступництва ТОВ «КСП «Імені Леніна» не містять належного обґрунтування в межах підстави касаційного оскарження, а тому у колегії суддів, з огляду на приписи статті 300 ГПК України, відсутні обґрунтовані обставини для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в цій частині. Інших аргументів в межах підстави касаційного оскарження касаційна скарга не містить.

Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження в межах підстави касаційного оскарження, колегія суддів не убачає підстав для скасування судових рішень.

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд