ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/580/25

1.1. У лютому 2025 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай акваінвест» (далі - «Дунай акваінвест»), Приватного підприємства «Кагул» (далі - ПП «Кагул») про:

1) скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Антоненко Оксани Сергіївни від 07.11.2017 №37991018 про державну реєстрацію права власності за ПП «Кагул» на штучні ставки, І, як складову частину об`єкта нерухомого майна - нежитлового володіння, загальною площею 1092,5 кв. м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби, 1 «а» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400672851241, номер відомостей про речове право 23232628);

2) скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ренійської міської ради Осадчої Олени Миколаївни від 23.04.2018 №40752637 про державну реєстрацію змін розділу, яким доповнено об`єкт нерухомого майна - нежитлове володіння загальною площею 1092,5 кв. м, розташоване за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби, 1 «а», складовими частинами: рибовловлювач, І, загальною площею 782 кв. м, дамби, II, довжиною 16258 м, шлюз 1-4 довжиною 5,6 м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400672851241, номер відомостей про речове право 23232628);

3) визнання недійсним акта приймання-передачі, укладеного між ПП «Кагул» та ТОВ «Дунай акваінвест», посвідченого 05.11.2020 приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренком М.М., в частині передачі у якості внеску (частки) для формування статутного капіталу ТОВ «Дунай акваінвест» рибовловлювач І, гідротехнічних споруд II: довжиною 16258 м, шлюзів 5,6 м, як складових частин об`єкта нерухомого майна - нежитлового володіння, загальною площею 1092,5 кв. м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби, 1 «а»;

4) скасування рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Юрія Федоровича від 11.11.2020 №55075369 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Дунай акваінвест» на рибовловлювач І, загальною площею 782 кв. м, дамби, II довжиною 16258 м, шлюз 1-4 довжиною 5,6 м, як складових частин об`єкта нерухомого майна - нежитлового володіння, загальною площею 1092,5 кв. м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби, 1 «а» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400672851241, номер відомостей про речове право 39122606);

5) скасування рішення державного реєстратора Сергіївської селищної ради Єрошенка Олександра Борисовича від 17.09.2021 №60438384 про державну реєстрацію змін розділу, яким доповнено об`єкт нерухомого майна - нежитлове володіння загальною площею 1092,5 кв. м, розташоване за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби, 1 «а», складовою частиною: рибозахисна гідротехнічна споруда, ІII-ІV (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400672851241, номер відомостей про речове право 39122606).

6) припинення володіння ТОВ «Дунай акваінвест» правом власності на рибовловлювач І, загальною площею 782 кв. м, дамби, II довжиною 16258 м, рибозахисні гідротехнічні споруди, ІII-ІV, шлюзи 1-4 довжиною 5,6 м, як складових частин об`єкта нерухомого майна - нежитлового володіння, загальною площею 1092,5 кв. м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби, 1 «а» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400672851241, номер відомостей про речове право 39122606);

7) зобов`язання ТОВ «Дунай акваінвест» повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації рибовловлювач І, загальною площею 782 кв. м, дамби, II, довжиною 16258 м, рибозахисні гідротехнічні споруди, ІII-ІV, шлюзи 1-4 довжиною 5,6 м, які розташовані за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби, 1 «а».

Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням державної реєстрації права власності відповідачів на гідротехнічні споруди, які знаходяться на земельній ділянці водного фонду державної власності в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Озеро Кагул». Водночас проведення державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди, які нерозривно пов`язані із земельною ділянкою, яка не перебуває та не може перебувати у користуванні відповідачів, за твердженням прокурора, виключає правомірність набуття права власності. З урахуванням викладеного та з метою захисту інтересів держави прокурором було пред`явлено даний позов в інтересах Одеської обласної державної адміністрації про скасування рішень, визнання недійсним акта, припинення володіння та зобов`язання повернути майно.

01.04.2025 до суду першої інстанції від ТОВ «Дунай акваінвест» надійшла заява про застосування позовної давності, яка мотивована тим, що строк за вимогами про скасування рішень державних реєстраторів слід розраховувати з дати внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а, отже, позовна давність до вимог 1-5 сплинула 08.11.2020, 24.04.2021, 06.11.2023, 12.11.2023, 18.09.2024 відповідно. Позовні вимоги про припинення володіння та зобов`язання повернути майно є похідними, а, отже, у задоволенні таких вимог слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності до основних вимог.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, на підставі рішення Виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих від 25.08.1967 №598 передано в постійне користування Ізмаїльському рибзаводу 420 га боліт рибколгоспу ім.Чапаєва під будівництво нагульних ставків.

21.11.1991 Виконавчим комітетом Ренійської районної ради народних депутатів Одеської області прийнято рішення №242, яким земельна ділянка ставкового господарства загальною площею 420 га закріплена за рибколгоспом ім. П.П. Шмідта замість Ізмаїльського рибзаводу.

У 1997 році рибогосподарсько-аграрному колективному підприємству ім. П. Шмідта на підставі рішення Ренійської районної ради народних депутатів від 27.07.1997 за №104 було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 420,00 га для риборозведення.

04.04.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю імені П. Шмідта, рибних, приватно-орендних та агропромислових господарств в особі директора цього товариства Матуляка В.В. (надалі - продавець) та ПП «Кагул» в особі директора Кульчицького О.А. (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1 якого продавець продав, а покупець купив нежитлове домоволодіння, яке знаходиться за адресою: Одеська область, Ренійський район, село Орлівка, вул. Кутузова, №1 «а», та складається в цілому з літ. «А» - основна будівля, літ. «Б», «Г» - господарські блоки, літ. «В», «Ж» - гаражі, літ. «Д» - сарай-насосна, літ. «Є» - сарай, літ. «З» - сторожка, літ. «І», «М» - вбиральні, літ. «К» - кухня, літ. «Л» - склад, загальною площею 1092,50 кв. м, та незакінчене будівництво, площею 109,00 кв. м. Земельна ділянка загальною площею 0,1093 га (з них під будівлями та спорудами 0,1093 га), на якій розташоване домоволодіння, за довідкою №107, наданою Ренійським районним відділом земельних ресурсів Одеської області 04.04.2006, відповідно до земельно-кадастрових документів, станом на 01.01.2006 за продавцем не реєструвалася, у встановленому законом порядку ніким не оформлена, не приватизована і є державною власністю.

Також згідно із пунктом 1 договору купівлі-продажу від 04.04.2006 зазначене у договорі нежитлове домоволодіння належить продавцю на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2005 у справі №30/425-05-10320, зареєстроване у Ренійському бюро технічної інвентаризації 09.12.2005, у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 13136058, номер запису 109 у книзі №2 Ренійського БТІ.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Ренійського районного нотаріального округу Одеської області 04.04.2006, зареєстровано в реєстрі за №857.

05.06.2006 Ренійською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №337/А-2006 «Про передачу земельної ділянки ПП «Кагул» в довгострокову оренду, терміном на 25 років для риборозведення», згідно з яким ПП «Кагул» для риборозведення було передано в оренду терміном на 25 років земельну ділянку, площею 420 га, яка складається: з відкритих земель із незначним рослинним покровом - 2,75 га, під господарськими будівлями і спорудами - 1,87 га, забудованих земель (під гідротехнічними спорудами) - 15,75 га, внутрішніх вод (ставки) - 399,66 га, розміщеної на території Орлівської сільської ради (за межами населеного пункту).

06.06.2006 на виконання вищезазначеного розпорядження між Ренійською райдержадміністрацією (орендодавцем) та ПП «Кагул» (орендарем) укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передана земельна ділянка, загальною площею 420,0017 га, з кадастровим номером 5124183600:01:006:0372, яка знаходиться на землях Орлівської сільради, для риборозведення строком на 25 років. Додатковою угодою від 03.09.2010 до зазначеного договору сторонами були внесені зміни.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2014 у справі №916/534/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2014, позовні вимоги прокурора Ренійського району Одеської області в інтересах держави в особі Ренійської районної державної адміністрації Одеської області до ПП «Кагул» було задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 06.06.2006 та зобов`язано відповідача звільнити земельну ділянку, яка розташована на землях Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), загальною площею 420,0017 га, за виключенням земельної ділянки площею 0,1093 га, на якій розташовано домоволодіння за адресою: Одеська обл., Ренійський р-н, с. Орлівка, вул. Кутузова, 1-а, яке належить Приватному підприємству «Кагул» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2006, реєстраційний номер 857.

09.06.2015 до Державного реєстру речових прав було внесено запис про проведення державної реєстрації припинення права оренди ПП «Кагул» земельної ділянки з кадастровим номером 5124183600:01:006:0372 на підставі договору оренди землі від 06.06.2006, укладеного між ПП «Кагул» та Ренійською районною державною адміністрацією, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №410539913 від 30.01.2025.

19.04.2006 Ренійським бюро технічної інвентаризації було проведено державну реєстрацію права власності ПП «Кагул» на домоволодіння, що підтверджується витягом №10438777.

01.11.2017 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Антоненко Оксаною Сергіївною на підставі рішення від 07.11.2017 №37991018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) було проведено державну реєстрацію права власності ПП «Кагул» на нежитлове домоволодіння, загальною площею 1092,5 кв. м, за адресою: Одеська обл., Ренійський р., с. Орлівка. вулиця Дружби (вулиця Кутузова), будинок 1 «а», в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом №102923922 від 07.11.2017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400672851241, номер відомостей про речове право 23232628).

В якості підстави виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу від 04.04.2006 №857.

При цьому під час вказаної реєстрації було доповнено склад нерухомого майна об`єктами, які відповідно до договору купівлі-продажу від 04.04.2006 №857 ПП «Кагул» у власність не набувались, а саме: штучні ставки І, мостіння II, огорожа - №1.

Відомості про зміну складових об`єкта нерухомого майна нежитлового домоволодіння, загальною площею 1092,5 кв. м, розташованого за адресою: Одеська обл., Ренійський р., с. Орлівка, вулиця Дружби (вулиця Кутузова), будинок 1 «а», також були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ренійської міської ради Осадчої Олени Миколаївни від 23.04.2018 №40752637, яким виключено зі складових частин об`єкта штучні ставки, І, та доповнено об`єкт нерухомого майна наступними складовими частинами: рибовловлювач, І, загальною площею 782 кв. м, дамби, II, довжиною 16258 м, шлюз 1-4, довжиною 5,6 м.

В якості підстави внесення змін до розділу зазначено договір купівлі-продажу від 04.04.2006 №857, технічний паспорт, виготовлений 11.04.2018 ФОП Гродецькою О.С.

Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №410523338 від 30.01.2025.

30.09.2020 загальними зборами ПП «Кагул» були прийняті рішення, оформлені протоколом №04/2020, про створення ТОВ «Дунай акваінвест» та передачу до статутного капіталу цього товариства нежитлового домоволодіння, загальною площею 1092,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

05.10.2020 загальними зборами засновника ТОВ «Дунай акваінвест» були прийняті рішення, оформлені протоколом №01/10-2020, про створення ТОВ «Дунай акваінвест», визначення видів його діяльності, формування статутного капіталу шляхом внесення учасником належного йому на праві власності майна, а саме: нежитлового домоволодіння, загальною площею 1092,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: основної будівлі літ. «А», господарського блоку літ. «Б», «Г»; гаражу «В», «Ж»; насосної літ. «Д»; сараю літ. «Є»; сторожки літ. «З»; вбиральні літ. «І», «М»; кухні літ. «К»; веранди літ. «А»; складу літ. «Л»; рибовловлювачу І; гідротехнічних споруд II, довжиною 16258 м, шлюзів 5,60 м, огорожі.

05.11.2020 між ПП «Кагул» та ТОВ «Дунай акваінвест» підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (як внеску до статутного капіталу), посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренком М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2437, 2437, про передачу нерухомого майна у вигляді нежитлового домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Дунай акваінвест».

На підставі вказаного акта приймання-передачі нерухомого майна від 05.11.2020 та протоколу загальних зборів ПП «Кагул» №04/2020 від 30.09.2020 рішенням державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Юрія Федоровича від 11.11.2020 №55075369 проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Дунай акваінвест» на вказані вище об`єкти нерухомого майна, що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №232005162 від 11.11.2020.

Рішенням державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенка Олександра Борисовича від 17.09.2021 №60438384 на підставі технічного паспорта, виготовленого 12.07.2021 ФОП Кудлач А.В., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про зміну складових об`єкта нерухомого майна шляхом доповнення його складових рибозахисною гідротехнічною спорудою ІII-ІV.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні технічні паспорти на нежитлове домоволодіння, виготовлені станом на 28.10.2017, 11.04.2018 та 12.07.2021, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносилися зміни про склад нерухомого майна новими об`єктами.

Таким чином, внаслідок проведення наведених вище реєстраційних дій за ПП «Кагул», а в подальшому за ТОВ «Дунай акваінвест» зареєстровано на праві власності такі об`єкти: рибовловлювач, І, загальною площею 782 кв. м, дамби, II, довжиною 16258 м, шлюз 1-4, довжиною 5,6 м, рибозахисну гідротехнічну споруду ІII-ІV.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованих станом на 19.05.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 5124183600:01:006:0372 віднесена до земель водного фонду, вид використання для риборозведення, форма власності державна власність.

Поряд з цим слід зазначити, що Указом Президента України «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 10.09.2019 №679/2019 було оголошено погоджені в установленому порядку території та об`єкти природно-заповідного фонду заказниками загальнодержавного значення згідно з переліком, до якого включено ландшафтний заказник «Озеро Кагул» в Одеській області, площею 1411 гектарів земель державної власності, у тому числі земель запасу сільськогосподарського призначення та водного фонду, які розташовані за межами сіл Орлівка, Нагірне та міста Рені.

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №75 від 07.02.2020 затверджено Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Озеро Кагул» (надалі Положення).

Відповідно до пунктів 1.2. 1.4. Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Заказник загальною площею 1411 га розташований на території Ренійського району Одеської області на землях, що перебувають у державній власності, які не надані у власність або користування. Забезпечення режиму охорони та збереження території заказника покладається на Ренійську районну державну адміністрацію Одеської області з оформленням в установленому порядку охоронного зобов`язання щодо додержання встановленого режиму території заказника.

Пунктом 3.1. Положення визначено, що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням заказника, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, зокрема: будь-яке будівництво, що може негативно вплинути на зміну характеру місцевості, ландшафтів і не пов`язане з охороною території заказника; надання земельних ділянок під забудову, в оренду чи у господарське використання.

В матеріалах справи наявна картосхема до матеріалів створення ландшафтного заказника «Озеро Кагул» площею 1411 гектарів на території Ренійського району Одеської області, погоджена в.о. голови Одеської обласної державної адміністрації.

За результатами розгляду заяви ПП «Кагул» від 21.01.2021 №18 щодо надання в оренду земельної ділянки водного фонду загальною площею 420,0017 га (кадастровий номер 5124183600:01:006:0372), розташованої на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту, листом від 02.03.2021 Одеська обласна державна адміністрація повідомила про можливість набуття права оренди земельної ділянки водного фонду лише на конкурентних засадах (земельних торгах). Водночас перебування земельної ділянки загальною площею 420,0017 га (кадастровий номер 5124183600:01:006:0372) в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Озеро Кагул», створеного Указом Президента України «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 10.09.2019 №679/2019, має наслідком неможливість надання земельної ділянки під забудову, в оренду або у господарське використання.

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 17.09.2025 позов задовольнив частково. Припинив володіння ТОВ «Дунай Акваінвест» рибовловлювачем І, загальною площею 782 кв. м, дамбою, II довжиною 16258 м, рибозахисними гідротехнічними спорудами, ІII-ІV, шлюзами 1-4 довжиною 5,6 м, як складовими частинами об`єкта нерухомого майна - нежитлового володіння загальною площею 1092,5 кв. м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби, 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400672851241, номер відомостей про речове право 39122606). Стягнув з ТОВ «Дунай акваінвест» на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1514,00 грн. Стягнув з ПП «Кагул» на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1514,00 грн. В іншій частині позову відмовив.

Судове рішення аргументоване тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5124183600:01:006:0372, яка віднесена до земель державної власності наразі включена до ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Озеро Кагул».

Державна реєстрація права власності за ПП «Кагул» у 2017 році на штучні ставки, І, а у подальшому на інші складові частини об`єкта нерухомого майна у 2018 році була проведена за відсутності передбачених законом підстав. За відсутності передбачених законом підстав об`єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби (Кутузова), буд. 1 «А», був чотири рази доповнений новими складовими частинами.

Гідротехнічна споруда є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки) і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує.

Враховуючи неможливість державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди, неможливість існування гідротехнічних споруд окремо від земельної ділянки, а також відсутність доказів набуття ПП «Кагул» або ТОВ «Дунай Акваінвест» права власності або користування земельною ділянкою державної власності з кадастровим номером 5124183600:01:006:0372, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав Одеської обласної державної адміністрації є задоволення вимоги про припинення володіння ТОВ «Дунай Акваінвест» відповідними об`єктами. Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення заявленого прокурором позову. При цьому у задоволенні вимог про скасування рішень, визнання недійсним акта відмовлено у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

Позов пред`явлений прокурором з метою захисту права держави на земельну ділянку, оскільки, як стверджує прокурор, державна реєстрація права власності на гідротехнічні споруди створило передумови для протиправного використання землі. При цьому у запереченнях на заяву відповідача про застосування позовної давності прокурор наголошував на пред`явленні негаторного позову.

Належним способом захисту прав Одеської обласної державної адміністрації на земельну ділянку можуть бути вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку, про знесення самочинно збудованих об`єктів тощо, тобто пред`явлення вимог, задоволення яких матиме наслідком відновлення права на землю. За даних обставин справи обраний прокурором спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації гідротехнічні споруди є неналежним, оскільки позов обґрунтований фактичним зайняттям відповідачами земельної ділянки державної власності.

Суд зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів правомірності розташування гідротехнічних споруд на земельній ділянці, а, отже, задоволення вимоги про їх повернення формально матиме наслідком легалізацію таких споруд.

Суд відхилив заяву ТОВ «Дунай Акваінвест» про застосування позовної давності з огляду на пред`явлення прокурором негаторного позову, який згідно з усталеною практикою Верховного Суду можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

3.2. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.04.2026 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 у справі №916/580/25 та відмовив у позові.

Постанова аргументована тим, що нормативно-правове регулювання містить різні семантично схожі визначення терміну «споруда». Термін «гідротехнічна споруда» пов`язаний з конкретним функціональним об`єктом (конструкцією), є узагальнюючою назвою споруд, що використовуються на водних ресурсах.

У свою чергу, рибовловлювач, дамби, рибозахисні гідротехнічні споруди, шлюзи не належать до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщуються на земельній ділянці, призначені для спеціальних технічних функцій, пов`язаних з використовуванням водних ресурсів.

Рибовловлювач, дамби, рибозахисні гідротехнічні споруди, шлюзи, як інженерні (гідротехнічні) споруди, не є частиною чи приналежністю головної речі, не включені до переліку споруд, передбачених частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому вказані споруди належать до нерухомого майна та підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація права власності за ПП «Кагул» у 2017 році на штучні ставки, І, а у подальшому - на інші складові частини об`єкта нерухомого майна (рибовловлювач, І, загальною площею 782 кв. м, дамби, II, довжиною 16258 м, шлюз 1-4, довжиною 5,6 м) у 2018 році була проведена за відсутності передбачених законом підстав, оскільки докази введення зазначених об`єктів в експлуатацію або набуття об`єктів у власність на підставі правочинів у матеріалах справи відсутні. Таким чином, правова підстава для проведення державної реєстрації права власності відсутня.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності правових підстав для доповнення новими складовими частинами об`єкта нерухомого майна (рибозахисною гідротехнічною спорудою ІII-ІV) після передання нерухомого майна у власність ТОВ «Дунай Акваінвест». З огляду на викладене, за відсутності передбачених законом підстав об`єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Дружби (Кутузова), буд. 1 «а», був доповнений новими складовими частинами.

У справі, яка розглядається, належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єктів самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України. Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача. Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі № 916/580/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував висновки щодо застосування статей 202, 213, 215 ЦК України, які викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, від 28.09.2021 у справі № 910/17954/20 щодо визначення правової природи акта приймання-передачі як правочину.

Спірний акт приймання-передачі став підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «Дунай Акваінвест» на нерухоме майно, а отже є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а відтак до нього можуть бути застосовані наслідки недійсності. У зв`язку з цим, оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України), є належним способом захисту цивільних прав.

Також суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 08.02.2023 у справі № 904/6943/20, від 24.05.2023 у справі № 910/2151/22, від 06.08.2025 у справі № 904/2688/24, відповідно до яких скасування державної реєстрації може розглядатись як ефективний спосіб захисту, зокрема, у випадку так званої «фантомної» реєстрації (тобто реєстрації об`єктів, які взагалі не підлягають реєстрації в якості нерухомого майна).

Суд апеляційної інстанції невірно надав оцінку спірним правовідносинам, вважаючи, що належним способом захисту має бути позов про знесення самочинного будівництва. Так, судом не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, відповідно до якого, у випадку, якщо зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов суперечливого висновку, за яким гідротехнічні споруди ставкового господарства, що існують ще з радянських часів та є невід`ємною частиною земельної ділянки водного фонду і водного об`єкта, одночасно підпадають під режим самочинного будівництва. При цьому судом не встановлено ані особу забудовника, ані час будівництва, ані факт здійснення будівництва відповідачами, що виключає можливість застосування статті 376 ЦК України. У матеріалах справи відсутні докази чи пояснення сторін, які б свідчили, що ставкове господарство будувалось відповідачами. Знесення спірних дамб є не усуненням самочинного будівництва, а фактичним знищенням елементів земельної ділянки та водного об`єкта.

Прокурор стверджує, що зважаючи на ту обставину, що спірні гідротехнічні споруди вибули із власності держави всупереч вимогам законодавства та волі держави в особі уповноважених органів управління цим державним майном, з метою його повернення у державну власність, також наявні підстави для пред`явлення вимоги про зобов`язання повернути гідротехнічні споруди на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації на підставі статей 216, 387, 388, 400, 1212 ЦК України.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту, а мав звернутися із віндикаційним позовом, а тому оскаржену постанову необхідно залишити без змін.

4.3. У додаткових поясненнях відповідач стверджує, що відсутні підстави для врахування висновку, викладеного Великої Палатою Верховного Суду у постанові від 15.07.2026 у справі № 915/268/24.

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. У справі № 916/580/25 спірними питаннями є статус гідротехнічних споруд і належний спосіб захисту права позивача на такі споруди.

З огляду на зупинення справи до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 915/268/24 та з урахуванням приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові від 15.07.2026 у вказаній справі, які безпосередньо пов`язані із спірними питаннями у справі № 916/580/25.

Так, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на таке.

Усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами (преамбула до ВК України).

Статтею 1 ЗК України констатовано: земля - основне національне багатство. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 1 ЗК України).

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 ВК України:

водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);

ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів;

водогосподарські системи - комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами.

У статті 3 ВК України зазначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, зокрема, поверхневі води - штучні водойми (водосховища, ставки).

До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами (стаття 4 ВК України). Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (стаття 6 ВК України).

У статті 2 ВК України зазначено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України (частини друга та третя статті 2 ВК України).

Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких землі водного фонду (пункт «є» частини першої статті 19 ЗК України)

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами.

Отже, нормативне регулювання земельних, водних, природоохоронних відносин тісно пов`язане. Водні об`єкти та гідротехнічні споруди, пов`язані між собою, складають водогосподарські системи. Водні об`єкти перебувають у тісному фізичному і правовому взаємозв`язку із землями водного фонду, оскільки існування та належне функціонування водних об`єктів неможливе без земель, на яких вони розташовані.

Законодавство України окреслює основні види гідротехнічних споруд залежно від мети створення та сфери використання, а також за їх призначенням, наприклад: водопідпірні споруди (греблі (земляні, бетонні), дамби, тощо); водопровідні та водозабірні споруди (канали, тунелі, трубопроводи, лотки, водозабори, тощо); водоскидні споруди (скидні канали, водоспуски, тощо); судноплавні споруди (судноплавні шлюзи, підхідні канали, суднопідіймальні споруди, тощо); берегоукріплювальні та захисні споруди (моли, хвилеломи, набережні стіни, берегозахисні споруди, тощо); гідроенергетичні споруди (комплекси інженерних споруд (греблі, дамби, водоводи, будівлі ГЕС, тощо), призначені для використання кінетичної та потенціальної енергії водних ресурсів для виробництва електроенергії).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про аквакультуру» (в редакції, чинній на час здійснення первинної реєстрації права власності від 07.11.2017 №37991018) гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури.

Відповідно до ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 № 1 та від 29.07.2010 № 287, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Наказ Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів» містить таке визначення: гідротехнічні споруди являють собою споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з наказами Міністерства транспорту України від 20.11.2003 № 906 та від 29.03.2004 № 251, гідротехнічна споруда - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод.

Таким чином, гідротехнічні споруди - це узагальнююча назва інженерних споруд, які розташовані на водних об`єктах, призначені для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії вод. Комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами, утворюють водогосподарські системи.

У пунктах 190-194 постанови від 15.07.2026 у справі № 915/268/24, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку стосовно того, що: «земляну греблю, яка за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не можна набути у приватну власність як окремий об`єкт нерухомого майна, у тому числі внаслідок приватизації. Об`єктом державної реєстрації є саме право на нерухоме майно, яке має ознаки самостійного об`єкта цивільних прав. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є складовою частиною речі.

Оскільки земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільних прав, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, то речові права та їх обтяження на неї як окремий, самостійний, індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації не підлягають. Водночас гідротехнічна споруда - це узагальнююча назва споруд, функціональне призначення яких спрямоване на використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, до яких відносяться, зокрема, дамби й греблі різного призначення та їхні конструктивні елементи.

З огляду на різноманітність видів гідротехнічних споруд суд повинен надавати правову оцінку гідротехнічній споруді як об`єкту цивільних правовідносин у кожній справі виходячи з її технічних характеристик, пов`язаності із земельною ділянкою, функціонального призначення, правового зв`язку з іншими об`єктами та з урахуванням інших істотних ознак».

5.4. У справі яка переглядається, суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові дійшов висновку, що у спірному випадку, належним способом захисту порушених прав є вимога про знесення об`єктів самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України. Зазначений спосіб захисту, на думку апеляційного господарського суду, відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача. Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції заснований на твердженні про те, що державна реєстрація права власності за Приватним підприємством «Кагул» у 2017 році на штучні ставки, І, а подальшому - на інші складові частини об`єкта нерухомого майна (рибовловлювач, І, дамби, II, шлюз 1-4) у 2018 році була проведена за відсутності передбачених законом підстав, оскільки докази введення зазначених об`єктів в експлуатацію або набуття об`єктів у власність на підставі правочинів у матеріалах справи відсутні.

Однак, колегія суддів зауважує, що зазначений висновок здійснений без дослідження та оцінки всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням змісту позовних вимог.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що рибовловлювач, дамби, рибозахисні гідротехнічні споруди, шлюзи не належать до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщуються на земельній ділянці, призначені для спеціальних технічних функцій, пов`язаних з використовуванням водних ресурсів.

Попри зазначене, апеляційний господарський суд вказав, що вказані споруди не є частиною чи приналежністю головної речі, не включені до переліку споруд, передбачених частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому належать до нерухомого майна та підлягають державній реєстрації.

Однак, колегія суддів зауважує, що, по-перше, стаття 5 зазначеного Закону не містить виключного переліку споруд, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, а по-друге, такий висновок є суперечливим, оскільки або перелічені предмети та конструкції є складовою частиною речі чи приналежністю головної речі, або створюють самостійний об`єкт, призначений для спеціальних технічних функцій, або взагалі не мають самостійного призначення, як то дамба, яка не може бути відокремлена від земельної ділянки. Див. постанову від 15.07.2026 у справі № 915/268/24, у якій Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що характерною ознакою земляної греблі є те, що вона не може бути відокремлена від земельної ділянки, не втративши свого функціонального призначення, що свідчить про її похідний (залежний) характер щодо земельної ділянки водного фонду. Земельна ділянка водного фонду і земляна гребля, утворена шляхом насипу ґрунту, становлять єдиний об`єкт, щодо якого неможливо визначити межу між природним ландшафтом та штучно сформованим насипом. Поза межами земельної ділянки водного фонду така споруда самостійного призначення не має. Її функціонування обумовлене розташуванням на конкретно визначеній земельній ділянці, що дає змогу здійснювати управління водними ресурсами, їх використання чи запобігати шкідливій дії вод у конкретній місцевості. Така земляна гребля створена виключно для обслуговування водного об`єкта та функціонує тільки на конкретно визначеній земельній ділянці водного фонду у взаємозв`язку з нею.

Саме дослідивши та вказавши зазначене, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільних прав, оскільки є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, яка може перебувати виключно у державній або комунальній власності, а тому згідно із частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права окремо на земляну греблю, яка не є самостійним об`єктом нерухомого майна, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду.

Отже, у спірних правовідносинах суду апеляційної інстанції необхідно було дослідити та оцінити, зокрема, технічні характеристики спірних гідротехнічних споруд, їх пов`язаність із земельною ділянкою, функціональне призначення, правовий зв`язок з іншими об`єктами, що і надасть змогу визначити їх як фактичну складову земельної ділянки водного фонду, про що, зокрема, і зазначав прокурор у позові або спростувати його доводи.

Хоча суд апеляційної інстанції вказав, що спірні гідроспоруди розміщені на земельній ділянці, призначені для спеціальних технічних функцій, пов`язаних з використовуванням водних ресурсів, втім не навів висновку саме у контексті чи можливе відокремлення таких споруд від земельної ділянки, чи становлять вони єдиний об`єкт, чи мають самостійне призначення та чи створені для функціонування водного об`єкта.

У свою чергу, у справі яка переглядається, спірними є, за твердженнями прокурора, низка гідротехнічних споруд (штучні ставки, рибовловлювач, дами, шлюзи) і встановлення ключових характеристик, зокрема і чи є такі об`єкти складовими частинами земельної ділянки водного фонду безпосередньо впливає на визначення способу захисту.

Колегія суддів звертає увагу, що у контексті визначення належного та ефективного способу захисту права власника на гідротехнічну споруду (греблі), яка є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, Велика Палата Верховного Суду у справі № 915/268/24 зауважила, що внаслідок внесення до Державного реєстру запису про право власності відповідача на гідротехнічну споруду, яка є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, власник цієї земельної ділянки позбавляється можливості реалізовувати належні йому правомочності власника щодо користування та розпорядження усією земельною ділянкою водного фонду. Таким чином, порушення прав територіальної громади як власника земельної ділянки водного фонду полягають у чиненні їй перешкод у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою і обумовлені наявністю в Державному реєстрі запису про право власності на її складову частину - гідротехнічну споруду.

За таких обставин права власника будуть відновлені внаслідок виключення із Державного реєстру інформації про реєстрацію права власності на земляну греблю (гідротехнічну споруду), яка є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру. Отже, правомірним та ефективним способом захисту прав власника (територіальної громади) є позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права власності на її складову частину - гідротехнічну споруду із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

Водночас можливість задоволення позовних вимог, у тому числі вимог про скасування реєстрацій права власності у справі № 916/580/25 залежить від доведення та встановлення, що спірні об`єкти не можуть бути у власності відповідача, визначення їх статусу (гідротехнічні споруди, водні об`єкти, тощо), функціонального призначення та взаємозв`язку із земельною ділянкою, на якій вони розташовані, а також за наявності/відсутності права користування у відповідача такою земельною ділянкою.

У свою чергу, стверджуючи про необхідність звернення прокурора із позовом про знесення самочинного будівництва, апеляційний господарський суд обмежився посиланнями на відсутність у матеріалах справи доказів введення об`єктів в експлуатацію або набуття їх у власність, не звернувши увагу на те, що прокурор просив повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації рибовловлювач І, дамби, II, рибозахисні гідротехнічні споруди, ІII-ІV, шлюзи 1-4.

Не встановивши на підставі поданих сторонами доказів та у межах відповідних доводів у який період, на підставі яких дозвільних документів та ким були збудовані спірні споруди, що безпосередньо надавало б змогу визначити чи є обраний прокурором спосіб захисту належним у цих правовідносинах, суд зробив передчасний висновок. Крім того, визначення характеристик спірних об`єктів надає можливість розмежувати їх у разі встановлення необхідності звернення із іншими позовними вимогами.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив докази щодо ключових характеристик спірних гідротехнічних споруд і зазначене безпосередньо впливає на правильність розгляду справи, оскаржену постанову необхідно скасувати та справу передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

У свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують недослідження апеляційним господарським судом зазначених обставин та є помилковими щодо визначення належного способу захисту, а тому не можуть бути підставою для залишення без задоволення касаційної скарги.

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд