ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/2941/24

4. Марганецька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон А» (далі - ТОВ «Легіон А»), у якому просила усунути перешкоди позивачу у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:025:0353, що належить до комунальної власності Марганецької громади, шляхом:

- демонтажу фундаменту, розміщеного на цій земельній ділянці;

- звільнення зазначеної земельної ділянки від залишків будівельного сміття та будівельних матеріалів за рахунок відповідача;

- анулювання адреси (м. Марганець Дніпропетровської області, вулиця Бульварна, буд. 26-а) об`єкта незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку;

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 28.12.2012, реєстраційний номер майна 38878633, про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирний житловий будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 1211300000:01:025:0226, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Марганець, вулиця Бульварна, буд. 26-а, номер запису 64 в книзі: 6 (застр.) за ТОВ «Легіон А», форма власності: приватна 1/1; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, реєст. № 2010, ВРН № 849000, ВРН № 848995, 17.11.2011, приватний нотаріус Марганецького міського нотаріального округу Кучугурний М. А.

5. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що територіальною громадою міста Марганець Дніпропетровської області, яку представляє Марганецька міська рада, та ТОВ «Легіон А» був укладений договір від 17.11.2011 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу шляхом викупу, пунктом 5.4 якого на покупця покладений обов`язок завершити будівництво об`єкта та ввести його в експлуатацію протягом трьох років. Однак, відповідне будівництво не завершене, об`єкт нерухомого майна не введений в експлуатацію. Відповідач здійснив лише будівельні роботи із розбирання (повного демонтажу) об`єкта незавершеного будівництва, а на земельній ділянці, де він був розташований, та на прилеглій території знаходяться фундамент будівлі (що підтверджується висновком експерта від 07.02.2024 № 3227-23), а також залишки будівельного сміття, утвореного в результаті руйнування або демонтажних робіт об`єкта незавершеного будівництва.

6. За таких обставин, за твердженнями позивача, територіальній громаді міста має бути усунуто перешкоди, пов`язані з реалізацією права власності та/або користування землею, шляхом зобов`язання відповідача здійснити демонтаж фундаменту та звільнити земельну ділянку, а також шляхом скасування державної реєстрації його права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на відповідній земельній ділянці. Водночас вимога про усунення перешкод шляхом анулювання адреси об`єкта незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку є похідною від спору про звільнення відповідної земельної ділянки і її заявлення обумовлено відсутністю у відповідача права користування спірною земельною ділянкою та руйнуванням об`єкта незавершеного будівництва.

7. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025 у справі № 904/2941/24 у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 це рішення залишено без змін.

9. Ухвалюючи вищевказані судові рішення, місцевий та апеляційний господарські суди констатували, що заявлені у цій справі вимоги не є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, здатним призвести до їх поновлення без необхідності повторного звернення до суду, що само по собі є окремою підставою для відмови у позові.

10. Як виснували суди попередніх інстанцій, позивач фактично обґрунтовує вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:025:035, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирний житловий будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 1211300000:01:025:0226 (яка за твердженнями позивача накладається (є частиною) на вищевказану земельну ділянку) за ТОВ «Легіон А» невиконанням відповідачем зобов`язань, встановлених пунктами 5.4, 5.5 договору купівлі-продажу від 17.11.2011 (завершити будівництво об`єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію протягом трьох років; здійснювати заходи щодо збереження навколишнього середовища, забезпечувати дотримання санітарних та екологічних норм під час добудови об`єкта незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію). Заразом пунктом 7.3 цього договору передбачено право продавця на його розірвання та повернення об`єкта незавершеного будівництва у комунальну власність, у разі невиконання покупцем умов договору. Тому у спірних відносинах, пов`язаних з приватизацією об`єкта незавершеного будівництва, позивач обрав неналежний спосіб захисту.

Касаційна скарга

11. Не погодившись із ухваленими місцевим та апеляційним господарськими судами судовими рішеннями, Марганецька міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарг

12. У своїй касаційній скарзі позивач посилається на пункти 1 і 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наводячи при цьому доводи про те, що:

- судами попередніх інстанцій застосовано статтю 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування правових висновків щодо її застосування, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17, від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17;

- місцевий та апеляційний господарські суди зазначили про обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених обставин, не врахувавши при цьому правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, в яких зверталася увага на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, і такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам;

- суди попередніх інстанцій не враховували правові висновки, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, та згідно з якими застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду; судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

13. Також скаржник посилається на викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/28 та постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 352/626/13-ц про те, що саме є об`єктом незавершеного будівництва і з якого моменту новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку.

14. За своєю суттю аргументи заявника касаційної скарги зводиться до того, що ним обрано належний та ефективний спосіб захисту прав територіальної громади міста, як власника відповідної земельної ділянки комунальної форми власності. Заявлені у цій справі позовні вимоги обумовлено саме необхідністю усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а не невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 17.11.2011. Формулювання ж таких вимог є правом позивача і у даному випадку воно не суперечить статті 391 ЦК України.

15. У межах встановленого Верховним Судом строку відповідач та третя особа своїм правом подати відзиви на касаційну скаргу Марганецької міської ради не скористались, відповідні відзиви до суду касаційної інстанції не подали.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

16. Як з`ясували місцевий та апеляційний господарські суди, на підставі пункту 1 рішення Марганецької міської ради від 27.01.2011 № 124-6/VI «Про включення та затвердження об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації у 2011 році» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, включене незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресом вул. Бульварна, 26.

17. Рішенням Марганецької міської ради від 02.03.2011 № 167-8/VI «Про внесення змін до рішення Марганецької міської ради від 27.01.2011 № 124-6/VI «Про включення та затвердження об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації у 2011 році», у зв`язку з прийняттям рішення щодо добудови незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку № 26-б по вул. Бульварна (секції 1 та 2) внесені зміни та визначено, що приватизації підлягає незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку, що розташований по вул. Бульварна, 26-а (секція ІІІ- 3 поверхи, секція №ІV- 2 поверхи).

18. Рішенням Марганецької міської ради від 19.04.2011 № 221-12/VI «Про початок приватизації об`єктів незавершеного будівництва багатоквартирних житлових будинків, розташованих за адресою вул. Бульварна буд. 25 та вул. Бульварна буд. 26-а» розпочатий процес приватизації шляхом викупу зазначених об`єктів незавершеного будівництва багатоквартирних житлових будинків ТОВ «Легіон А».

19. 17 листопада 2011 року територіальна громада міста Марганець Дніпропетровської області, яку представляє Марганецька міська рада, (продавець) та ТОВ «Легіон А» (покупець) уклали договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу шляхом викупу, посвідчений у цей же день приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Кучугурним М. А. та занесений до державного реєстру правочинів.

20. У відповідності до пунктів 1.1, 1.4 зазначеного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві об`єкт незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будинку, загальною площею 1363,7 кв.м, який розташовується за адресою: місто Марганець Дніпропетровської області, вулиця Бульварна, будинок 26-А, (секція III - 3 поверхи, секція IV - 2 поверхи), на земельній ділянці площею 0,1710 га, з кадастровим номером 1211300000:01:025:0226, згідно з планом зовнішніх меж землекористування, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт незавершеного будівництва - будівлю продовольчого магазину і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

21. Право власності на об`єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу.

22. За актом оцінки вартості об`єкта незавершеного будівництва, який затверджений Марганецькою міського радою від 11.07.2011 № 350-19/УІ, ціна продажу об`єкта незавершеного будівництва шляхом викупу становить 87 800 грн.

23. Указаний в цьому договорі об`єкт незавершеного будівництва продано за 87 800 грн.

24. За змістом пункта 2.1 договору купівлі-продажу від 17.11.2011 покупець зобов`язаний внести 30% повної вартості об`єкта незавершеного будівництва в розмірі 26 340 грн за придбаний об`єкт незавершеного будівництва протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Решту суми продавець, вносить рівними частинами щорічно протягом п`яти років згідно зі статтею 20 Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва».

25. Передача об`єкта незавершеного будівництва здійснюється продавцем покупцю у п`ятиденний термін після оплати покупцем 30% повної вартості цього об`єкта незавершеного будівництва.

26. Передача об`єкта незавершеного будівництва продавцем і прийняття об`єкта незавершеного будівництва покупцем здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується сторонами.

27. Про це зазначено у пунктах 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу від 17.11.2011

28. Водночас у розділі 5 цього договору наведений перелік обов`язків покупця, а саме:

- в установлений цим договором термін сплатити ціну продажу об`єкта незавершеного будівництва (пункт 5.1);

- в установлений цим договором термін прийняти об`єкт незавершеного будівництва (пункт 5.2);

- у тридцяти денний термін з моменту підписання цього договору підготувати документи і здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об`єкт незавершеного будівництва (пункт 5.3);

- завершити будівництво об`єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію протягом трьох років (пункт 5.4);

- здійснювати заходи щодо збереження навколишнього середовища, забезпечувати дотримання санітарних та екологічних норм під час добудови об`єкта незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію (пункт 5.5);

- на вимогу продавця покупець зобов`язаний протягом добудови до моменту введення об`єкта незавершеного будівництва в експлуатацію та підписання акта підсумкової перевірки виконання умов договору надавати продавцю для ознайомлення необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору.

29. Підпунктами 6.1.1, 6.1.3 пункту 6.1 договору купівлі-продажу від 17.11.2011 на продавця покладені обов`язки: - передати покупцю об`єкт незавершеного будівництва у встановленому цим договором термін; - повідомляти покупця у разі несвоєчасного внесення платежів за об`єкт незавершеного будівництва; контролювати виконання умов цього договору.

30. Заразом, як зазначено у пункті 7.3 договору, у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання цього договору та повернення об`єкта незавершеного будівництва у комунальну власність з поверненням сплачених покупцем сум за рішенням суду.

31. Крім того, пунктом 11.2 договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням господарського суду, а об`єкт незавершеного будівництва - повернутий у комунальну власність.

32. Згідно із підписаним актом приймання-передачі об`єкта від 10.07.2012 продавець передав, а покупець прийняв проданий об`єкт незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будинку, загальною площею 1363,7 м2, розташований за адресою: місто Марганець, вул. Бульварна, будинок 26-а.

33. З витягу про державну реєстрацію прав вбачається, що Дніпропетровське обласне комунальне підприємство «Марганецьке бюро технічної інвентаризації» 28.12.2012 здійснило державну реєстрацію права власності ТОВ «Легіон А» на об`єкт незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будинку, загальною площею 1363,7 кв.м, за адресою: м. Марганець, вул. Бульварна, буд. 26-А, кадастровий номер земельної ділянки 1211300000:01:025:0226.

34. На підставі рішення Марганецької міської ради від 19.04.2024 № 1545-52-2/VIІІ з метою впорядкування угідь, визначення їх площ та меж землекористування, забезпечення ведення Державного земельного кадастру та здійснення контролю за використанням і охороною земель була проведена інвентаризація земель біля ТОВ «АТБ-Торгстрой», вул. Бульварна, № 2 та недобудови багатоповерхової будівлі № 26б в межах м. Марганця.

35. Рішенням Марганецької міської ради від 24.05.2024 № 1563-52-3/VIІІ затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель Марганецької міської ради за адресою: м. Марганець, біля ТОВ «АТБ-Торгстрой», по вул. Бульварній, №2 та недобудови багатоповерхової будівлі №26-б по вул. Бульварній Нікопольського району Дніпропетровської області, розроблена ТОВ «Центр землеустрою та технічної інвентаризації», загальною площею 0,1494га, кадастровий номер земельної ділянки 1211300000:01:025:0353; код цільового призначення земель згідно КВЦПЗ -03.19. земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надано у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

36. При цьому, за твердженнями Марганецької міської ради, земельна ділянка, на якій був розташований об`єкт незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будинку, загальною площею 1363,7м.кв, за адресою: м. Марганець, вул. Бульварна, буд. 26-а, знаходиться в межах сформованої земельної ділянки із кадастровим номером 1211300000:01:025:0353, загальною площею 0,1494 га.

37. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області від 14.08.2024 № 29-4-0.222-44446/2-24 кадастровий номер 1211300000:01:025:0226 був визначений земельній ділянці на підставі тимчасових методичних рекомендацій з ведення державного реєстру земель згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021, від 18.08.2010 № 749, але не присвоєний. За даними Державного земельного кадастру відсутня земельна ділянка з кадастровим номером 1211300000:01:025:0226.

38. За наведених обставин, стверджуючи, що ТОВ «Легіон А» не завершило відповідного будівництва, а на зазначеній земельній ділянці знаходяться фундамент будівлі та залишки будівельного сміття, Марганецька міська рада звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні нею, який і розглядався судами у межах цієї справи.

39. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Марганецької міської ради не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

41. За змістом частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

42. У статті 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

43. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

44. Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

45. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

46. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

47. Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Така правова позиція неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

48. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

49. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

50. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

51. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).

52. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

53. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.

54. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

55. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

56. Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

57. Разом з тим, як неодноразово виснувала, зокрема, Велика Палата Верховного Суду, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

58. У справі, що переглядається (№ 904/2941/24), суди попередніх інстанцій виснували, що у спірних відносинах, пов`язаних з приватизацією об`єкта незавершеного будівництва, позивач обрав неналежний спосіб захисту, у зв`язку з чим відмовили в задоволенні заявленого ним позову.

59. Помилковості такого висновку Верховний Суд не вбачає, позаяк звернувшись із позовом у цій справі Марганецька міська рада просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва (у тому числі і шляхом скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Легіон А» на цей об`єкт), правовідношення щодо якого з відповідачем у територіальної громади міста Марганець виникли на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2011, зазначаючи при цьому, що передбаченого договором обов`язку завершити будівництво об`єкта та ввести його в експлуатацію відповідач не виконав.

60. Тож вочевидь без припинення відповідного правовідношення, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2011, права територіальної громади міста Марганець, захисту яких прагне Марганецька міська рада, у обраний позивачем спосіб належно та ефективно захищеними бути не можуть.

61. Викладені у касаційній скарзі доводи позивача наведеного не спростовують. Аргументів та обґрунтувань щодо підставності задоволення заявленого у цій справі позову за умови чинності договору купівлі-продажу від 17.11.2011, тобто існування матеріально-правового факту, з якими закон пов`язує виникнення у ТОВ «Легіон А» права власності на об`єкт незавершеного будівництва, місцем розташування якого є відповідна земельна ділянка, скаржник у касаційній скарзі не наводить.

62. Заразом стосовно доводів та вимог Марганецької міської ради Верховний Суд вбачає за необхідне зауважити таке.

63. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

64. За змістом цієї норми, касаційний перегляд з вказаних підстав може відбутися за наявності таких складових: - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; - спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

65. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зауважила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

66. Як вже зазначалось, касаційна скарга позивача обґрунтована, зокрема, посиланнями на не урахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 391 ЦК України (тобто щодо такого способу захисту як усунення власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майно), наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17, від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17.

67. Крім того, скаржник посилається на загальні висновки щодо вибору способу захисту та його застосування (критеріїв його належності та ефективності), які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

68. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

69. Посилаючись у тому числі і на зазначене, у касаційній скарзі Марганецька міська рада одночасно вказує постанови Верховного Суду, у яких висновки щодо належних та ефективних способів захисти порушених прав, висловлено за інших фактичних обставин їх порушення (обставин того, у чому саме полягало відповідне порушення), наслідків, до яких ці порушення призвели, а в результаті і щодо інших способів їх усунення.

70. Так, у справі № 924/1220/17 розглядався позов, обґрунтований тим, що відповідачі вчиняють перешкоди у допуску позивача до орендованого об`єкту з посиланням на укладений між ними (відповідачами) договір оренди частини цього ж майна.

71. У справі № 926/3881/17 вирішувався спір щодо зобов`язання звільнити та привести в попередній стан самовільно зайняту земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки військового містечка, шляхом знесення самочинно збудованого багатоквартирного житлового будинку з торговельно-житловим комплексом та оздоровчим центром з тих підстав, що рішення про відчуження або відмову від цієї земельної ділянки Міністерством оборони України не приймалося.

72. В свою чергу у справі № 915/1279/17 суди розглядали позов, заявлений через порушення права позивача (держави в особі обласної державної адміністрації) розпоряджатися земельною ділянкою, яка була передана відповідачем-1 (районною державною адміністрацією) в оренду відповідачу-2 (приватному підприємству) на підставі оскаржуваного розпорядження та укладеного відповідачами оспорюваним у цій справі договору, обґрунтований порушенням порядку передачі цієї земельної ділянки в оренду.

73. Натомість заявлені у справі № 910/1016/17 позовні вимоги було мотивовано тим, що спірна земельна ділянка була відділена від земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні позивача, та передана міською радою (відповідачем-1) іншій особі (відповідачу-2) без згоди на це постійного землекористувача (позивача), а також за відсутності суспільної потреби та компенсаційних заходів.

74. У справі ж № 914/1521/17, на яку також посилається скаржник, спір виник щодо рішення міської ради, яким було відведено у користування земельну ділянку за відсутності детального плану території та зі зміною її цільового призначення. При цьому спірна земельна ділянка є суміжною з територією, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також містить територію, яка є заїздом до вказаного будинку, що створює перешкоди його співмешканцям.

75. З усього наведеного вбачається, що спори у вищевказаних справах та у справі, яка переглядається (№ 904/2941/24), виникли з різних підстав і характер спірних правовідносин, що виникли між їх сторонами, не є подібним.

76. Заявлені у справах № 924/1220/17, № 926/3881/17, № 915/1279/17, № 910/1016/17 та № 914/1521/17 позовні вимоги (предмети позовів) також не є аналогічними заявленим Марганецькою міською радою у справі № 904/2941/24.

77. Фактичні обставини того, у чому саме полягало порушення прав позивача, а відповідно і спосіб, який є належним та ефективним для їх захисту чи поновлення, у зазначених справах суттєво відрізняються від справи, що переглядається.

78. З урахуванням викладеного, звернення у постановах суду касаційної інстанції від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17, від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17 та від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17 до статті 391 ЦК України при врегулюванні спірних правовідносин, що виникла у цих справах, не свідчить про її застосовність (визначеного у ній способу захисту) задля вирішення спору, що виник у справі № 904/2941/24.

79. Слід ураховувати, що з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин і надавати оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, від 13.05.2026 у справі № 456/252/22).

80. Посилатися ж на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням правової норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, що мають юридичне значення, помилково.

81. Таким чином, твердження скаржника про не урахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду із вищевказаних постанов щодо застосування статті 391 ЦК України не є належним обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 підстави касаційного оскарження, позаяк ці висновки сформульовано у неподібних до справи № 904/2941/24 правовідносинах, і їх висловлення обумовлено іншими обставин, що є відмінними від обставин справи, яка переглядається.

82. Водночас загальні процитовані у касаційній скарзі Марганецької міської ради висновки щодо визначення негаторного позову із вже згаданих постанов, стосовно критеріїв оцінки належності та ефективності способу захисту порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18), щодо ознак об`єкта незавершеного будівництва та новоствореного майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/28, постанова Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 352/626/13-ц), жодним чином не підтверджують неправильного застосування чи порушення судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень певних правових норм, як і не обґрунтовують помилковості їх висновків щодо обрання у даному випадку позивачем неналежного способу захисту прав, які він вважає порушеними.

83. Аналогічно звернення скаржника у цьому контексті до правових норм, якими передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його невизнання, порушення або оспорення, та права позивача щодо формулювання позовних вимог, а також практики Європейського суду з прав людини, не спростовує того, що порушене право може бути захищено не у будь-який, а лише у належний та ефективний спосіб, і не будь-яка позивна вимога, заявлена позивачем, йому відповідає.

84. Отже, з огляду на викладене, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження у цьому разі не знайшла свого підтвердження, за відсутності її належного обґрунтування.

85. Натомість, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.

86. Усупереч наведеному у поданій у цій справі касаційній скарзі Марганецька міська рада 1) не зазначила норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, 2) не навела як саме суди попередніх інстанцій застосував цю норму права, 3) не обґрунтувала в чому саме полягає неправильність, на думку позивача, застосування цієї правової норми судами, 4) не визначила який саме висновок щодо застосування відповідної норм права у подібних правовідносинах має сформулювати Верховний Суд.

87. Тож фактично обґрунтувань передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження касаційна скарга позивача не містить.

88. Всі ж інші наведені у касаційній скарзі аргументи, твердження та заперечення визначеними скаржником підставами касаційного оскарження не охоплюються, підставами відкриття касаційного провадження у цій справі не слугували, а тому і не можуть бути оцінені та ураховані Верховним Судом

89. Обов`язок з визначення та доведення підстав касаційного оскарження (у тому числі того, якого висновку Верховного Суду, висловленого щодо застосування правової норми, не було враховано при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також який висновок щодо застосування певної правової норми слід сформулювати суду касаційної інстанції) положення ГПК України покладають саме на скаржника.

90. Верховний Суд здійснює касаційний перегляд виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги та не може доповнювати її, позаяк інакше це б було порушенням принципу диспозитивності та змагальності сторін у господарському судочинстві.

91. Таким чином, оскільки відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не може вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (під час здійснення касаційного провадження у цій справі передбачених частиною четвертою названої статті випадків виявлено не було), а доводами касаційної скарги належно не обґрунтовано та не підтверджено визначених Марганецькою міською радою, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження, встановлені процесуальним законодавством підстави для зміни чи скасування оскаржуваних позивачем судових рішень у цьому разі відсутні.

92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

93. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

94. Ураховуючи викладеного, касаційна скарга Марганецької міської ради задоволенню не підлягає, а тому оскаржувану постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

95. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення, що оскаржувалися, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд