ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 522/10542/18

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фінбанк» (далі - ПАТ «Фінбанк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), в якому просила визнати недійсним договір про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії від 05 вересня 2008 року № 473/09/08, укладений між нею та ПАТ «Фінбанк».

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 липня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії від 05 вересня 2008 року № 473/09/08, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Фінбанк», застосувавши наслідки визнання недійсним договору про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії від 05 вересня 2008 року № 473/09/08, а саме визнано недійсним іпотечний договір від 01 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О., зареєстрований в реєстрі за № 4600, припинено зареєстровані обтяження (заборону відчуження та запис про іпотеку) житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який складається в цілому з літ. А-2 а-а (2) - житловий будинок, 1-3 споруди, загальною площею 222,10 кв. м, в тому числі житловою 141,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,100 га, розміщеної на землях, що знаходяться у віданні Сухолиманської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, наданих для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - (присадибна ділянка), склад угідь: під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,100 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123784200:02:001:0031.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2023 року у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 липня 2018 року відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони відповідача у справі було відмовлено.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2018 року закрито.

Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу ТОВ «Вердкт Капітал» задоволено частково, ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2026 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Фінбанк» про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2018 року до розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/6826/24 (522/24799/25-Е) за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Платинум Банк», ТОВ «Вердикт Капітал», ПАТ «Фінбанк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у справі № 522/10542/18, що розглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Фінбанк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», в якому просила визнати недійсним договір про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії від 05 вересня 2008 року № 473/09/08, укладений між нею та ПАТ «Фінбанк».

Водночас у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/6826/24 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк»), ТОВ «Вердкт Капітал», ПАТ «Фінбанк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги.

Зважаючи на те, що предмети позовів у вказаних справах взаємопов`язані і судове рішення у цій справі (№ 522/10542/18) буде залежати від наслідків розгляду справи № 910/6826/24; розгляд справи № 522/10542/18 об`єктивно неможливий до розгляду справи № 910/6826/24, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.

У липні 2026 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 червня 2026 року в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд не звернув уваги на те, що у справі про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги (№ 910/6826/24) не досліджуються обставини, які є підставою позову про визнання недійсним кредитного договору (№ 522/10542/18), а тому судове рішення у справі за позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги безпосередньо не може вплинути на вирішення цього спору.

Визнання недійсним договору про відступлення права вимоги ніяким чином не вплине на дійсність чи недійсність кредитного договору, що є предметом розгляду у цій справі (№ 522/10542/18).

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, апеляційний суд зазначеного не врахував, підстав для зупинення провадження у справі належно не обґрунтував.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року у цій справі ТОВ «Вердикт Капітал» було залучено до участі у справі як правонаступника відповідача ПАТ «Фінбанк». Ухвала набрала законної сили, є чинною та обов`язковою для виконання.

Отже, на момент постановлення оскаржуваної ухвали про зупинення провадження питання процесуального правонаступництва вже було вирішене судом апеляційної інстанції. Водночас, зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд фактично виходив із того, що результат розгляду справи № 910/6826/24 (522/24799/25-Е) може вплинути на питання правонаступництва ТОВ «Вердикт Капітал», яке апеляційний суд уже вирішив.

Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив внутрішню суперечність у власних процесуальних висновках, оскільки раніше визнав ТОВ «Вердикт Капітал» процесуальним правонаступником відповідача, а надалі послався на наявність спору щодо дійсності договорів відступлення права вимоги як на обставину, що нібито унеможливлює продовження розгляду справи.

Зазначене дає підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 6 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України.

У серпні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Данілов А. І., у якому вона просить касаційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

У серпні 2026 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення у справі від ТОВ «Вердикт Капітал».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 липня 2026 року касаційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 червня 2026 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.↗, судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А.↗, Луспеник Д. Д.↗

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 червня 2026 року з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 522/10542/18 з Одеського апеляційного суду; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2026 року матеріали справи № 522/10542/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Вердикт Капітал» підлягає задоволенню частково.

Із матеріалів справи відомо, що 28 листопада 2025 року та 10 березня 2026 року ОСОБА_2 зверталася до Одеського апеляційного суду з клопотаннями про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/6826/24 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Платинум Банк», ТОВ «Вердикт Капітал», ПАТ «Фінбанк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги.

05 травня 2026 року від ОСОБА_2 надійшли доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі № 522/10542/18 до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/6826/24 (522/24799/25-Е) до якого вона додала копію ухвали Господарського суду міста Києва від 10 березня 2026 року про відкриття провадження у справі.

Клопотання ОСОБА_2 мотивовані тим, що в межах вирішення справи № 522/10542/18 основним є питання наявності чи відсутності прав у ТОВ «Вердикт Капітал» на подання апеляційної скарги та наявності чи відсутності у товариства порушених прав та інтересів з боку ОСОБА_2 , тобто доведеність правонаступництва за кредитним договором № 437/09/08.

Водночас саме зазначене питання є предметом судового розгляду у справі № 910/6826/24 (522/24799/25-Е). Якщо у вказаній справі суд встановить, що договори № 401 та № 401/1 в частині відступлення права вимоги до позивачки є недійсними, то ТОВ «Вердикт Капітал» втратить юридичні підстави вважатися правонаступником та, відповідно, на подання апеляційної скарги.

Частиною другою статті 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

За правилами пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Водночас необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20 зазначено, що по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61 -5752сво21).

Подібні висновки про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 947/39698/21.

Задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд своє рішення належно не обґрунтував, зокрема, не зазначив, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду справи, яка є предметом касаційного перегляду, до розгляду справи № 910/6826/24 (522/24799/25-Е); які конкретно обставини, що стосуються вирішення спору між сторонами, можуть бути встановлені виключно у справі № 910/6826/24 (522/24799/25-Е), зважаючи на те, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, яка у касаційному порядку не скасована та є чинною, ТОВ «Вердикт Капітал» було залучене до участі у справі № 522/10542/18 як правонаступник ПАТ «Фінбанк», а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, є обґрунтованими.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про зупинення провадження у справі, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду