ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 214/4545/21

1. Описова частина

У квітні 2025 року Криворізька міська рада Дніпропетровської області звернулась до суду із заявою про забезпечення її позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Меньшикова К. О., про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності, шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкта незавершеного будівництва - будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. «А» - сторожка загальною площею 7,3 кв. м; поз. № 1 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,2912 га, кадастровий номер 1211000000:06:134:0057, що знаходиться на АДРЕСА_1 , у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього; - суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. «А» - сторожка загальною площею 7,3 кв. м; поз. № 1 - огорожа, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та будь-які інші об`єкти нерухомого майна, розташоване на земельній ділянці площею 0,2912 га, кадастровий номер 1211000000:06:134:0057, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що в провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області перебуває справа № 214/4545/21 за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності. Необхідність звернення з даною позовною заявою викликана порушенням прав та законних інтересів територіальної громади м. Кривого Рогу як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада - щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з укладенням договорів дарування, які суперечать нормам законодавства України, та проведенням незаконної державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , а в подальшому - за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що протиправні спільні дії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Колесник Інги Миколаївни (надалі - державний реєстратор ДОФ КП «Центр державної реєстрації» Колесник І. М.) щодо набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва, подальшого його відчуження та проведення реєстраційних дій, були вчинені виключно з метою приховати такі незаконні дії та у будь-який спосіб уникнути виконання ОСОБА_3 договірних зобов`язань щодо повернення орендованої земельної ділянки її законному власнику - територіальній громаді м. Кривого Рогу, після закінчення строку дії договору оренди, за рахунок відчужуваного майна. А також, укладення фіктивних договорів дарування від 18 серпня 2018 року № 1204 і від

20 серпня 2018 року № 1208 та проведення незаконної державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, спрямовані на перешкоджання відновленню у господарських справах № 904/5875/15 та № 904/6381/17 порушених прав і законних інтересів територіальної громади м. Кривого Рогу, в інтересах якої діє Криворізька міська рада, щодо користування і розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, шляхом повернення її орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, та усунення перешкод у користуванні нею шляхом знесення за рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 всіх збудованих споруд та огорож. Тобто, фактично ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 під час укладення договорів дарування не мали наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, а їх дії були направлені лише на фіктивний перехід права власності на незавершене будівництво до близького родича з метою унеможливити повернення власнику наданої ним в оренду земельної ділянки, зважаючи на розміщення на ній нібито об`єкту нерухомості приватної форми власності, який в дійсності є тимчасовою спорудою - автостоянкою.

Так, для проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, ОСОБА_3 зловмисно надано документи, котрі не є правовстановлюючими та не могли слугувати підставою для державної реєстрації, а державним реєстратором ДОФ КП «Центр державної реєстрації» Колесник І.М. безпідставно, в порушення вимог статей 3, 5, 10, 18, 271

ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, було прийнято рішення від 17 серпня 2018 року № 42591247 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказаний об`єкт, й тим самим протиправно віднесено тимчасову споруду автостоянки до об`єктів нерухомого майна. Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці комунальної власності площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розміщене незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А - сторожка загальною площею 7,3 кв. м.; поз. № 1 - огорожа, право власності на яке протягом декількох днів серпня 2018 року було неправомірно набуто ОСОБА_3 , та з метою приховати такі незаконні дії протиправно відчужено спочатку ОСОБА_2 , а потім - ОСОБА_1 . А відтак, зважаючи на неодноразове протиправне й незаконне вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту - незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 24 березня 2021 року № 1091/5, а також враховуючи зловмисну поведінку відповідачів, котрі шляхом укладення фіктивних договорів дарування, безпідставно набули права власності на об`єкт незавершеного будівництва, наявні обґрунтовані підстави вважати, що: - ОСОБА_1 та іншими особами можуть бути вжиті заходи щодо відчуження спірного об`єкта незавершеного будівництва, в тому числі шляхом укладення удаваних правочинів, з метою приховати незаконність проведених реєстраційних дій та ускладнити судовий захист прав територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради; - суб`єктами державної реєстрації можуть будуть вчинені дії щодо протиправної державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель і споруд автостоянки або на інші неіснуючі споруди, розташовані на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка знаходиться на за адресою:

АДРЕСА_1 , що в свою чергу унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав Криворізької міської ради, за захистом яких вона звернулася до суду.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року заяву Криворізької міської ради Дніпропетровської області задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва - будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. «А» - сторожка загальною площею 7, 3 кв. м; поз. № 1 - огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0, 2912 га, кадастровий номер 1211000000:06:134:0057, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з правом користування ним.

Ухвала суду першої інстанції, мотивовано тим, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе до унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради в межах цієї справи.

Суд першої інстанції врахував, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки буде співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання можливого рішення суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2025 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд у цій справі допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лісового Д. О. задоволено. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року про забезпечення позову скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви представника Криворізької міської ради - Скляр Н. М. про забезпечення позову.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2026 року мотивована тим, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду судового спору, недопущення з його боку дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

23 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд представник Криворізької міської ради - Кудін М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2026 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до абзацу шостого пункту четвертого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, а саме застосовано норми права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, у постановах Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 904/7106/21, від 07 травня 2025 року у справі № 214/2673/24.

24 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у справі № 214/4545/21.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до абзацу шостого пункту четвертого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника Криворізької міської ради - Кудіна М. В., відмовлено у задоволенні клопотання Криворізької міської ради Дніпропетровської області про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2026 року у справі № 214/4545/21 та витребувано виділені матеріали з цивільної справи № 214/4545/21 з Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

26 травня 2026 року виділені матеріали з цивільної справи № 214/4545/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга Криворізької міської ради мотивована тим, що необхідність звернення з позовною заявою викликана порушенням прав та законних інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада, щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2912 га, кадастровий номер 1211000000:06:134:0057, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , у зв`язку з укладенням договорів дарування, які суперечать нормам законодавства України, та проведенням незаконної державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , а в подальшому - за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Незаконність державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 (первісної державної реєстрації) вже достеменно встановлена Міністерством юстиції України в наказі від 24 березня 2021 року № 1091/5 (копія долучена до позовної заяви), яким скасовано рішення від 17 серпня 2018 року № 42591247, прийняте державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Колесник Інгою Миколаївною, вимога про скасування державної реєстрації права власності від 15.08.2018, номер запису про право власності 27535510, на об`єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер 1624442912110) - незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, проведену за ОСОБА_3 .

Підставою для прийняття наказу Міністерства юстиції України від 24 березня 2021 року № 1091/5 слугував висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 01 березня 2021 року (копія долучена до позовної заяви), згідно з яким рішення від 17 серпня 2018 № 42591247 прийнято державним реєстратором Колесник І.М. з порушенням вимог статей 10, 18, 24, 271 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва державному реєстратору не надано документ, який посвідчує наявність діючого речового права ОСОБА_3 на земельну ділянку під таким об`єктом.

Також державним реєстратором безпідставно та всупереч нормам діючого законодавства було враховано надані ОСОБА_3 документи, які не є правовстановлюючими, а відтак не могли слугувати підставою для проведення державної реєстрації, та в порушення вимог статей 3, 5, 10, 18, 271 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року

№ 1127, незаконно було прийнято рішення від 17 серпня 2018 року № 42590521 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1624442912110) - незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, й тим самим протиправно віднесено тимчасову споруду автостоянки до об`єктів нерухомого майна.

Вважає, що таким чином, маючи у практиці реальний випадок здійснення незаконної державної реєстрації щодо права власності на об`єкт незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, розміщеного на земельній ділянці площею 0,2912 га, кадастровий номер 1211000000:06:134:0057, цілком виправданими та обґрунтованими є побоювання позивача щодо можливих неправомірних намірів чи вчинення в найближчому майбутньому ОСОБА_1 подібних дій щодо цього ж об`єкта, і це зумовило звернення до суду з заявою про забезпечення позову.

Звертає увагу на те, що скасування ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2025 року, залишення без змін постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2026 року, та відповідно невжиття в рамках даної справи заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав територіальної громади м. Кривого Рогу як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада, оскільки подальше відчуження фактично неіснуючого об`єкта нерухомості та протиправна державна реєстрація права власності на нього знівелює можливість поновлення порушених прав позивача (законного володільця) щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2912 га, кадастровий номер 1211000000:06:134:0057, на АДРЕСА_1 .

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував вказівок Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у цій справі (№ 214/4545/21), зокрема, не надав комплексної оцінки зібраним у справі доказам, не проаналізував всі доводи, заперечення сторін.

Суду апеляційної інстанції належало повернути заяву Криворізької міської ради від 08 квітня 2025 року про забезпечення позову без розгляду, з підстав несплати судового збору за її подання, а також відсутності зареєстрованого електронного кабінету.

У касаційній скарзі міститься клопотання про розгляд справи за участю сторін.

У червні 2026 року представник Криворізької міської ради - Скляр Н. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення та покласти на нього судові витрати.

У травні 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду спільний відзив на касаційну скаргу Криворізької міської ради, в якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що в провадженні Саксаганського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області перебуває справа № 214/4545/21 за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності.

Необхідність звернення з даною позовною заявою викликана порушенням прав та законних інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада - щодо користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , у зв`язку з укладенням договорів дарування, які суперечать нормам законодавства України, та проведенням незаконної державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , а в подальшому - за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Спільні дії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Колесник І. М. (надалі - державний реєстратор ДОФ КП «Центр державної реєстрації» Колесник І. М.) щодо набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва, подальшого його відчуження та проведення реєстраційних дій, були вчинені виключно з метою уникнути виконання ОСОБА_3 договірних зобов`язань щодо повернення орендованої земельної ділянки її законному власнику - територіальній громаді м. Кривого Рогу, після закінчення строку дії договору оренди, за рахунок відчужуваного майна.

Укладення фіктивних договорів дарування від 18 серпня 2018 року № 1204 і від

20 серпня 2018 року № 1208 та проведення незаконної державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, спрямовані на перешкоджання відновленню у господарських справах № 904/5875/15 та № 904/6381/17 порушених прав і законних інтересів територіальної громади м. Кривого Рогу, в інтересах якої діє Криворізька міська рада, щодо користування і розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, шляхом повернення її орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, та усунення перешкод у користуванні нею шляхом знесення за рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3 ) всіх збудованих споруд та огорож.

Для проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, ОСОБА_3 надано документи, котрі не є правовстановлювальними та не могли слугувати підставою для державної реєстрації, а державним реєстратором ДОФ КП «Центр державної реєстрації» Колесник І.М. безпідставно було прийнято рішення від 17 серпня 2018 року № 42591247 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказаний об`єкт, й тим самим протиправно віднесено тимчасову споруду автостоянки до об`єктів нерухомого майна.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці комунальної власності площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розміщене незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: літ. А - сторожка загальною площею 7,3 кв.м.; поз. № 1 - огорожа, право власності на яке було неправомірно набуто ОСОБА_3 , та у подальшому було відчужено спочатку ОСОБА_2 , а потім - ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Криворізької міської ради - Кудіна М. В., підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Щодо касаційної скарги Криворізької міської ради

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Верховний Суд у постановах від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 31 липня 2024 року в справі

№ 623/2015/21 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову Криворізька міська рада посилалася на те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання можливого рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав територіальної громади м. Кривого Рогу як власника земель комунальної власності, в інтересах якої діє Криворізька міська рада, оскільки подальше відчуження фактично неіснуючого об`єкта нерухомості та протиправна державна реєстрація права власності на нього унеможливить поновлення порушених прав позивача (законного володільця) щодо користування та спірною земельною ділянкою.

Суд першої інстанції, перевіривши такі доводи заявника, з`ясувавши співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, змісту позовних вимог, обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог, тому зробив правильний висновок про задоволення заяви Криворізької міської ради частково. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, з тих підстав, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження обставин того, що відповідачі вчиняли реальні дії з метою ускладнення подальшого виконання рішення суду про визнання недійсними договорів дарування або скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, у разі його ухвалення, апеляційний суд не звернув уваги на те, що визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного договору, так чи інакше вплине на подальший правовий режим спірного нерухомого майна.

Вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідачів в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22).

Виходячи із засад розумності та з урахуванням обґрунтованості вимог заявника щодо обраного способу забезпечення позову, а також з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, Верховний Суд вважає, що забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження спірного майна з правом користування ним є співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

Скасовуючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції не має повноважень на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду, зокрема заяви про забезпечення позову, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі положень пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, оскільки така ухвала не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. У разі встановлення наявності підстав для скасування судового рішення (ухвали) суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України скасовує ухвалу повністю чи частково і ухвалює у відповідній частині нове судове рішення або змінює ухвалу.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Урахувавши зазначене, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Обставин порушення Криворізькою міською радою норм процесуального права при зверненні із заявою про забезпечення позову та, відповідно, підстав для залишення такої заяви без розгляду суд не встановив.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційний суд допустив помилку в застосуванні норм процесуального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду