ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 120/448/25

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення (об`єднаної) житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 04 грудня 2024 року, оформлене протоколом № 7, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04 грудня 2024 року № 296 «Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 » в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 ;

- зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 разом з членами родини в складі чотирьох осіб (дружина ОСОБА_2 , 1981 року народження; син ОСОБА_3 , 2011 року народження, донька ОСОБА_4 , 2014 року народження) на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при Військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла за рахунок житлового фонду в загальній черзі - з 30 вересня 1998 року, позачерговій - з 24 грудня 2021 року.

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.

3. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року залишено без руху та надано п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документа про сплату судового збору.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року повернуто особі, яка її подала.

5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року залишено без руху та надано п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку з зазначенням підстав для поновлення строку.

6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року.

7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними. Суд зазначив, що право апелянта на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Повернення первинно поданої апеляційної скарги відбулося у зв`язку з невчасним виконанням вимог ухвали суду, тобто через неналежне її оформлення, а не у зв`язку об`єктивними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, військова частина НОМЕР_1 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

10. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 19 листопада 2025 року військова частина НОМЕР_1 звернулася із апеляційної скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 120/448/25.

11. Встановивши, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року залишено без руху та надано п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документа про сплату судового збору .

12. 01 грудня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку на виконання вимог ухвали суду від 20 листопада 2025 року з підстав відсутності коштів на сплату судового збору.

13. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року повернуто особі, яка її подала.

14. 18 лютого 2026 року військова частина НОМЕР_1 повторно подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 120/448/25.

15. Встановивши, що апеляційну скаргу відповідачем подано після закінчення строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, а питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянтом не порушується, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року залишив без руху та надав п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку з зазначенням підстав для поновлення строку.

16. На виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року військова частина НОМЕР_1 надала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 120/448/25. Поважність причин пропуску строку обґрунтовано тим, що первісну апеляційну скаргу подано у межах 30-денного строку на апеляційне оскарження. Оскільки повторна апеляційна скарга подається в найкоротший строк після повернення, військова частина НОМЕР_1 клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

17. Відповідач звернув увагу суду, що військова частина НОМЕР_1 залучена до виконання бойових і спеціальних завдань, визначених Законом України «Про Збройні Сили України» та Законом України «Про оборону». Важливою складовою для успішного виконання таких бойових і спеціальних завдань є суворе виконання та дотримання специфічних умов, зокрема, обмежений режим доступу до зовнішніх інформаційно-технічних мереж, однією з яких є мережа Інтернет та підсистема «Електронний суд». Дане обмеження у період з 24 лютого 2022 року по сьогоднішній день покликане запобігти зовнішньому неавторизованому доступу до внутрішніх документів, які містять інформацію, включену до Переліку відомостей Міністерства оборони України, які містять службову інформацію (ПСІ-2023), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 17 жовтня 2023 року № 605.

18. Територія військової частини НОМЕР_1 є об`єктом підвищеної уваги з боку ворожих розвідувальних засобів, зокрема дронів. Під час виявлення таких особовий склад зобов`язаний припинити виконання повсякденних функцій та негайно пройти в укриття, оскільки час підльоту ракет складає до 4 хвилин.

19. Починаючи з жовтня 2025 року, енергетична система України працює в умовах планових та аварійних відключень, зокрема, застосовуються графіки відключень. У період жовтень 2025 - лютий 2026 встановлені графіки увімкнення електропостачання протягом 1-2 годин та подальшої відсутності протягом 4-6 годин.

20. Отже, у Відповідача були порушені нормальні та звичайні умови життєдіяльності, а саме:

- відсутня можливість роботи з документами;

- відсутня можливість роботи з комп`ютерною технікою (підготовка скарги);

- перебої зі інтернетзв`язком для роботи з онлайнресурсами (Портал «Законодавство України», «Судова влада України», ЄДРСР) через відсутність електропостачання;

- необхідність зупинки роботи у зв`язку з тривалими повітряними тривогами.

21. Як під час первинного, так і під час повторного звернення з апеляційною скаргою в діях відповідача вбачається сумлінне та добросовісне ставлення до реалізації наданих йому законом прав і виконання покладених обов`язків, а також здійснення всіх можливих і залежних від нього процесуальних дій для своєчасного подання апеляційної скарги.

22. Визнавши неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 лютого 2026 року, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 120/448/25.

23. Касаційна скарга обґрунтована тим, що військова частина НОМЕР_1 подала первісну апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження, яку 02 грудня 2025 року було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору. Після повернення військова частина НОМЕР_1 негайно направила заявку на сплату судового збору до забезпечувального фінансового органу. Проте кошти на сплату судового збору надійшли лише 17 лютого 2026 року. Скаржник вказує, що невідкладно після надходження коштів 18 лютого 2026 року військова частина НОМЕР_1 подала повторну апеляційну скаргу з доказом сплати судового збору, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. На думку скаржника, відповідач продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги.

24. Відзиву на касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 не подав.

25. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

26. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у разі, якщо її подано після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею в заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для його поновлення.

27. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

28. Отже, процесуальний закон пов`язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження з наявністю поважних причин його пропуску, оцінка яких здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

29. При цьому частина перша статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

30. У контексті наведених положень колегія суддів ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, у якій сформульовано підхід до вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги після її повернення.

31. Верховний Суд зазначив, що поновлення такого строку можливе за умови сукупного дотримання відповідних критеріїв, зокрема своєчасного первісного звернення до суду, повторного подання апеляційної скарги в межах установленого законом строку або впродовж розумного строку після отримання ухвали про її повернення, добросовісної процесуальної поведінки скаржника, вжиття ним усіх залежних від нього заходів для усунення недоліків, а також наявності об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду та підтверджені належними доказами.

32. Вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження потребує оцінки причин його пропуску з огляду на їх об`єктивність, істотність та наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами й неможливістю своєчасного вчинення процесуальної дії.

33. Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, скаржник уперше подав апеляційну скаргу в межах установленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку. Проте ухвалою суду апеляційної інстанції цю скаргу повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків, а саме несплатою судового збору.

34. Отже, причиною повернення апеляційної скарги стало невиконання скаржником процесуального обов`язку щодо її належного оформлення. Така обставина сама собою не свідчить про наявність об`єктивних і непереборних перешкод, які унеможливлювали своєчасне повторне звернення до суду.

35. Повторну апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження, у зв`язку із чим скаржник порушив питання про його поновлення.

36. Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом. Водночас ця норма безпосередньо регулює питання повернення позовної заяви, а не апеляційної скарги. Право на повторне подання апеляційної скарги після її повернення випливає із системного застосування процесуальних норм, зокрема статті 298 КАС України, однак реалізація такого права не звільняє скаржника від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальних строків.

37. У постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження за обставин, коли суб`єкт владних повноважень повторно звернувся з апеляційною скаргою без належного виконання обов`язку щодо сплати судового збору при первинному поданні апеляційної скарги.

38. Крім того, у постанові від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 Верховний Суд наголосив, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним.

39. Такий правовий підхід послідовно застосовувався Верховним Судом і в постановах від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 14 вересня 2023 року у справі № 520/23674/21, у яких наголошено, що відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору сама собою не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

40. Отже, правова позиція Верховного Суду полягає в тому, що несплата судового збору та подальше повернення апеляційної скарги не звільняють скаржника від обов`язку довести поважність причин пропуску строку під час повторного звернення.

41. Саме по собі повторне подання апеляційної скарги після усунення недоліків не свідчить про поважність причин пропуску строку, оскільки усунення недоліків є необхідною умовою повторного звернення, але не замінює обов`язку обґрунтувати причини недотримання процесуального строку.

42. Водночас для вирішення питання про поновлення строку визначальним є не лише проміжок часу між поверненням первісної скарги та повторним зверненням, а й те, чи були причини пропуску строку об`єктивними, чи залежали вони від волі скаржника та чи підтверджені належними доказами.

43. Колегія суддів ураховує, що, повторно подаючи апеляційну скаргу, позивач навів обставини, які, на його думку, перешкоджали своєчасному виконанню вимог ухвали про залишення первісної апеляційної скарги без руху та повторному зверненню до суду після її повернення. Водночас наведені обставини не свідчать про існування об`єктивних і непереборних перешкод для вчинення відповідних процесуальних дій у встановлені законом строки, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав причини пропуску строку неповажними.

44. Отже, за відсутності доказів об`єктивних перешкод для своєчасного повторного звернення до суду суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав наведені скаржником причини пропуску строку неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

45. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягають скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у ньому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,