ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/15773/23

І. Суть спору

30 червня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4060 гривень 15 копійок в місяць у загальній сумі 155 472 гривні 53 копійки за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, мотивуючи його тим, що він з 23 жовтня 2017 року по 23 квітня 2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 24 квітня 2019 року по 16 березня 2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та був зарахований на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем невірно застосовано вимоги законодавства при здійсненні нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, а саме за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року відповідач виплатив позивачу поточну індексацію грошового забезпечення в сумі 5499,45 грн, а не щомісячну фіксовану суму в загальному розмірі 155472,53 грн.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з 23 жовтня 2017 року по 23 квітня 2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом №155-ос від 23 квітня 2019 року позивача виключено зі списків особового складу відповідача.

При звільненні позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача щодо виплатити індексації грошового забезпечення у повному розмірі.

Відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви позивача, а тому позивач оскаржив таке рішення до суду.

30 листопада 2022 року відповідачем було сплачено позивачу 7 798, 77 грн індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 420/4461/22, за період з 23 жовтня 2017 року до 28 лютого 2018 року.

Позивач зазначає, що за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року йому виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 5499, 45 грн, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.

Поряд з цим при розгляді справи № 420/4461/22 питання правильності обрахунку індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року, розміру підвищення грошового доходу позивача внаслідок підвищення посадових окладів судом не досліджувалось, дане питання визнано передчасним, оскільки відповідачем ще не було нараховано індексацію грошового забезпечення за лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 289 гривень 30 копійок в місяць за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, із врахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи позов в означеній частині, суд першої інстанції, із висновком якого частково погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що місячний грошовий дохід ОСОБА_1 у лютому 2018 року становив 12 232,01 грн. При цьому, у березні 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив 16 405,85 грн. За таких умов, збільшення грошового доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року склало 4173,84 грн.

При цьому, врахувавши підходи щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які сформовані Верховним Судом у справах №400/3826/21, №400/1119/21, №560/3965/21, суди попередніх інстанцій зазначили, що для правильного вирішення питання чи має право позивач на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року, і чи це право порушив відповідач необхідно визначити, чи сума можливої індексації у березні 2018 року перевищує підвищення грошового забезпечення позивача у цьому ж місяці.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що підвищення грошового доходу (4173,84 грн) не перевищило розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу в березні 2018 року (4463,15 грн), а тому, позивач має право на отримання щомісячної індексації-різниці за спірний період 289,30 грн (443,15 грн - 4173,84 грн) в місяць.

Разом з тим, суди дійшли висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача в частині зазначених ним сум індексації, оскільки розрахунок останнім проведено невірно.

Водночас, суди вказали про право позивача на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що підтверджується висновками Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року по справі № 420/15773/22, - змінено, викладено абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та висновків суду в даній справі, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, із врахуванням раніше проведених виплат". У решті рішення - залишено без змін.

Так, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції вказав про передчасність вимоги про визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення (4060,15 грн), у загальному розмірі (155472,53 грн) за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року, оскільки вважав, що повноваження щодо обрахунку індексації відповідно до Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

31 січня 2024 року Дяченко Олексій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2026 року (у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Губської О.А. у цій справі) для розгляду справи № 420/15773/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мацедонської В.Е.↗, суддів: Білак М.В.↗, Кашпур О.В.↗

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №420/15773/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу №420/15773/23 в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року Порядку № 1078 щодо права військовослужбовців на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Кабінету Міністрів України, викладені у постановах від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22 та від 07 грудня 2023 року у справі №360/381/23.

Скаржник вважає, що при вирішені справи, суди помилково не визначили: розмір та суму індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року включно, та не врахували актуальну практику Верховного Суду у такій категорії спорів.

Так, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували висновки Верховного Суду у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 щодо необхідності визначення у судовому рішенні загальної суми індексації грошового забезпечення належної до виплати за спірний період. У цій справі Верховний Суд зауважив, що у позовній заяві позивач просив суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах. Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту, на думку суду касаційної інстанції, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення.

У відзиві відповідач наполягає на закритті провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України з огляду на набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі № 420/4461/22 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в даній справі.

Разом з тим, військова частина НОМЕР_1 погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо підстав зміни рішення суду першої інстанції.

Водночас, відповідач просить врахувати, що позивач посилається на неврахування висновків Верховного Суду у справах, у яких відсутні факти розгляду тотожних позовних вимог та постановлення по них рішень, що набрали законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу (військовослужбовцю) у період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку із неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року Порядку № 1078, викладених, зокрема, у постановах від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 07 грудня 2023 року у справі №360/381/23.

Надаючи оцінку вказаним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

У цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на щомісячну індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року, оскільки відповідач цієї щомісячної індексації-різниці не нараховував і не виплачував, та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання.

Так, з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Тож з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Щодо «фіксованої» суми індексації необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 (у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року), передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовні вимоги в частині права позивача на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, дотрималися саме цього підходу.

Так, суд першої інстанції установив, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснивши розрахунок, визначили, що така складає 4463,15 грн - 4173,85 грн = 289,30 грн.

Поряд із цим, суд апеляційної інстанції вказав про передчасність вимоги про визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення, за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року, оскільки уважав, що повноваження щодо обрахунку індексації відповідно до Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача.

Проте, такі висновки суперечать висновками Верховного Суду про нарахування й виплату індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення у конкретних, розрахованих, сумах.

Так, Верховний Суд у цій категорії спорів, зауважував, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23, від 06 липня 2023 року у справі № 560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 400/3784/22).

У цих постановах Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

Отже, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про помилковість позиції судів попередніх інстанцій, що обчислення суми індексації відноситься до компетенції відповідача і суд не може визначати конкретну суму індексації.

У той же час, для визначення загальної суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року необхідно установити кількість днів служби позивача за спірний період пропорційно відпрацьованому часу (16 березня), оскільки у спірному періоді позивач працював неповний місяць.

Отже, суд апеляційної інстанції на вказане не звернув увагу та ухвалив рішення без дослідження ключового питання, яке постає у ході судового розгляду цієї справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, не перевірив висновки суду першої інстанції щодо обрахунку індексації-різниці, питання обрахунку індексації-різниці ОСОБА_1 , визначеної абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, залишається спірним та без додаткового з`ясування обставин справи не може бути вирішено.

Беручи до уваги наведене, доводи, викладені у касаційній скарзі, які слугували підставами для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, частково знайшли своє підтвердження.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків по суті справи.

За змістом частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Що стосується клопотання військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення та наголошує, що касаційний перегляд у цій справі здійснюється виключно щодо питання правильності застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

Водночас Верховний Суд, в межах обсягу наданих йому повноважень, позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки суд апеляційної інстанції не переглянув рішення суду першої інстанції в частині обрахунку індексації-різниці.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, а також те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної суми індексації-різниці 4060,15 грн (у конкретній сумі) за період з 01 березня 2018 року по 16 березня 2021 року включно в сумі 155472,53 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині, відповідно до приписів статті 350 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також суду слід врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.

За відсутності понесених судових витрат їх розподіл не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 359 КАС України, Суд