ПОСТАНОВА
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Єресько Л.О.,Жука А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (суддя-доповідач - Курко О.П., судді: Ватаманюк Р.В. Боровицький О.А.) у справі № 120/6858/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не застосування у період з 20 червня 2022 року по 19 травня 2023 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести позивачу за період з 20 червня 2022 року по 19 травня 2023 року (включно) нарахування та виплату грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік та інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, визначивши їх розмір, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на станом на 01 січня 2022, станом на 01 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
3. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року.
5. Не погодившись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними; далі - КАС України).
8. Суд вказав, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали військовій частині подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, враховуючи, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання військовою частиною НОМЕР_1 часу для подання до суду необхідних пояснень та доказів.
9. Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно. Звернення з апеляційною скаргою вдруге через 4 місяці з моменту повернення апеляційної скарги, поданої вперше, не може вважатись поданням апеляційної скарги вдруге без зволікань, оскільки фактично порушує інтереси іншої сторони у справі, у зв`язку з чим підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку зі своєї ініціативи суд не вбачає та відмовляє у задоволенні заяви з наведених у ній підстав.
10. Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Приналежність військової частини НОМЕР_1 до складу Збройних Сил України, залучення військовослужбовців частини до бойових завдань за призначенням не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки апелянт є юридичною особою зі штатом працівників, зокрема, і працівників штабу, які готують та подають апеляційні скарги та які не входять до складу військовослужбовців, виконуючих бойові завдання, відтак зазначені обставини не є безумовною підставою поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
11. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, та правові висновки Верховного Суду, сформовані в ухвалі від 22 травня 2025 року у справі №200/6189/24.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. В обґрунтування касаційної скарги військова частина НОМЕР_1 зазначає про порушення судами попередніх інстанцій, при ухваленні оскаржуваних рішень, норм процесуального права, зокрема пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
13. Скаржник наголошує, що внаслідок оскаржуваного рішення та за відсутності фінансування з державного бюджету військова частина не може реалізувати право на апеляційне оскарження, що суперечить принципам правової держави тим паче у випадку участі особового складу до виконання спеціальних (бойових) завдань у зоні підвищеного ризику для життя та здоров`я, адже вказана обставина впливає на оперативність вирішення такого питання.
14. У касаційній скарзі вказано, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки обставинам участі особового складу військової частини НОМЕР_1 до здійснення спеціальних (бойових) заходів на Сході України та у зв`язку із чим не навів вмотивованих висновків стосовно можливості скаржника за таких обставин дотримуватися строків звернення до судів із відповідними процесуальними документами із одночасним вирішенням питання про невідкладне виділення фінансування.
15. На переконання скаржника, залученість особового складу до здійснення спеціальних (бойових) заходів, пов`язаного із високим ризиком для життя та здоров`я суттєво обмежує учасника справи до реалізації наявних у нього процесуальних прав і такі обставини не залежать від волевиявлення скаржника чи його представників.
16. Окрім того, військова частина НОМЕР_1 зауважує, що з осені 2025 року до початку весни 2026 року в Україні внаслідок масованих обстрілів Російською Федерацією об`єктів енергетичної інфраструктури, ситуація в енергетиці була складною і Уряд України визнав наявність ситуації масштабної енергетичної кризи та неможливість її своєчасно подолати. Вказані обставини є загальновідомими і згідно з вимогами частини третьої статті 78 КАС України не потребують доказування з боку скаржника.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
18. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України (ухвала про відмову у відкриття апеляційного провадження), та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
19. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо пропуску військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року та не зазначення скаржником обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
20. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
21. Вперше військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення 25 жовтня 2025 року. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки скаржником не було сплачено судовий збір. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто скаргу.
22. Вдруге скаржник подав апеляційну скаргу 04 березня 2026 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, визначеного статтею 295 КАС України. В апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вперше з апеляційною скаргою звернувся до суду вчасно, але через відсутність належного фінансування не мав можливості сплатити судовий збір.
23. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку, апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для подання заяви про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
24. Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 березня 2026 року на адресу суду надійшла заява від відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на перебування особового складу в районах бойових дій, енергетичну кризу.
25. Згідно з частиною першою статті 121, частиною третьою статті 295 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
26. Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку. У разі не зазначення скаржником поважних причин для поновлення, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
27. Щодо визначення поважності причин пропуску такого строку Верховний Суд вже неодноразово формував відповідні правові висновки.
28. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 зазначила, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час сплину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
29. Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
30. У постановах від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, від 07 вересня 2023 року у справі № 120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуто станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
31. Перевіряючи, чи відповідало повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою вказаним критеріям, Верховний Суд наголошує, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
32. Та обставина, що відповідач звернувся вперше з апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою уважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає.
33. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 лютого 2026 року у справі № 380/16620/24, від 19 березня 2026 року у справі № 380/6738/24.
34. Щодо посилань відповідача на відсутність коштів на сплату судового збору, то колегія суддів ураховує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21 вересня 2023 року у справі №160/15387/22, від 09 листопада 2023 року у справі №560/11237/22 і від 20 листопада 2023 року у справі №120/18501/21-а, від 10 вересня 2026 року у справі №620/10197/25, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
35. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
36. Таким чином, відсутність у кошторисах суб`єктів владних повноважень коштів на оплату судового збору, організаційні труднощі, пов`язані з необхідністю переміщення коштів в межах рахунків відповідних розпорядників, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
37. Щодо посилань відповідача на обставини щодо введення воєнного стану та участі особового складу військової частини НОМЕР_1 у здійсненні спеціальних (бойових) заходів на Сході України, то Верховний Суд зазначає, що уведення на території України воєнного стану не зупиняє перебігу процесуальних строків у судових справах.
38. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
39. Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
40. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09 квітня 2026 року у справі № 620/10103/24.
41. Водночас, слід зауважити, що залучення особового складу відповідача до здійснення спеціальних (бойових) заходів на Сході України не може слугувати підставою для поновлення строку, оскільки залучити одразу весь особовий склад до виконання відповідних завдань - неможливо. У свою чергу, військова частина НОМЕР_3 дислокується у АДРЕСА_1 , що не належить до територій прифронтової зони. Також варто зазначити, що у кожній військовій частині обов`язково є юридична група, юридична служба або юридичне відділення, яку складають юристи, що, насамперед, захищають інтереси самої військової частини та забезпечують законність її діяльності, зокрема, готують процесуальні документи для подання до суду.
42. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо складної ситуації в енергосистемі України з осені 2025 року до початку весни 2026 року, яка вплинула на пропуск строку військовою частиною на апеляційне оскарження. Вказані обставини дійсно мали місці на всій території України, однак не свідчили про тотальну неможливість вчасного звернення державного органу до суду, оскільки повний блекаут був відсутній, а всі державні органи продовжували свою роботу, враховуючи графіки відключення світла.
43. Ураховуючи, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
44. Таким чином, наведені скаржником обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
45. Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду цієї справи.
46. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
47. Оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
48. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 350, 359 КАС України, Верховний Суд