ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 924/517/24 (924/112/26)

Стислий зміст заяви і хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.07.2024 відкрито провадження у справі №924/517/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта" (далі - ТОВ "Моріта"), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.

2. 10.10.2025 до господарського суду першої інстанції надійшла позовна заява розпорядника майна ТОВ "Моріта" арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" (далі - ТОВ "Бізнес Тренд"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - ТОВ "Лівайн Торг") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" (далі - ТОВ "Селінг-Оіл") про визнання недійсними правочинів (спростування майнових дій) боржника, в якій він просив:

- визнати недійсними договори про надання фінансової допомоги №0607-2022/М від 06.07.2022, №3108-2022/М від 31.08.2022, №1409-2022М від 14.09.2022 та №2810-2022/М від 28.10.2022, укладені між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Тренд";

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №0201/11-23 від 02.01.2023, укладений між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Лівайн Торг", у частині відступлення права вимоги за договором про надання фінансової допомоги №2810-2022/М;

- визнати недійсним правочин, оформлений заявою ТОВ "Бізнес Тренд" від 18.01.2023 №2/1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Бізнес Тренд";

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №0301/8-23 від 03.01.2023, укладений між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Селінг-Оіл", у частині відступлення права вимоги за договором №0201/11-23 від 02.01.2023;

- визнати недійсним правочин, оформлений заявою ТОВ "Селінг-Оіл" від 31.10.2023 №74/2 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Моріта" та ТОВ "Селінг-Оіл";

- стягнути з ТОВ "Бізнес Тренд" на користь ТОВ "Моріта" 331500000,00 грн у порядку застосування наслідків недійсності правочинів за ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

3. Позов обґрунтовано наявністю ознак фраудаторності оспорюваних правочинів із посиланням на ст.ст. 7, 42 КУзПБ.

4. Ухвалою від 14.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/517/24(924/1054/25) за правилами спрощеного позовного провадження.

5. 09.12.2025 господарський суд першої інстанції постановив ухвалу про розгляд справи №924/517/24(924/1054/25) за правилами загального позовного провадження.

6. Ухвалою господарського суду першої інстанції від 30.01.2026 об`єднані позовні вимоги роз`єднано. В окремі самостійні провадження виділено, зокрема, вимогу про визнання недійсним договору №3108-2022/М від 31.08.2022 та вимогу про стягнення 331500000,00 грн у порядку застосування наслідків недійсності правочинів.

7. Роз`єднання вимог господарський суд першої інстанції мотивував тим, що вони заявлені до декількох відповідачів, не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами, а їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи. Присутні представники учасників справи проти роз`єднання не заперечували.

8. Після роз`єднання позовних вимог ухвалою господарського суду першої інстанції від 02.02.2026 справу №924/517/24(924/112/26) щодо договору про надання фінансової допомоги №3108-2022/М від 31.08.2022 призначено до розгляду.

9. У травні 2026 року ТОВ "Лівайн Торг" звернулося до господарського суду першої інстанції з позовом до ТОВ "Бізнес Тренд" та ТОВ "Моріта" як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому просило стягнути з ТОВ "Бізнес Тренд" на свою користь 85500000,00 грн за договором про надання фінансової допомоги №3108-2022/М від 31.08.2022.

10. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2026 відмовлено у прийнятті позову ТОВ "Лівайн Торг".

11. Застосувавши ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд першої інстанції виходив із того, що товариство не є стороною оспорюваного договору, а його вимога про стягнення з посиланням на договір відступлення перебуває поза предметом спору про недійсність договору фінансової допомоги.

12. В ухвалі також зазначено про можливість пред`явлення заявлених вимог шляхом подання самостійного позову. При її постановленні господарський суд першої інстанції керувався, зокрема, ст. 175 ГПК України.

13. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 скасовано ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2026 і ухвалено нове судове рішення, яким повернуто позовну заяву ТОВ "Лівайн Торг" на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

14. Застосовуючи ст.ст. 49, 180 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що самостійні вимоги третьої особи мають бути спрямовані саме на предмет спору між позивачем і відповідачем.

15. Господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що позов розпорядника майна стосується визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги №3108-2022/М, тоді як ТОВ "Лівайн Торг" просить стягнути заборгованість за цим договором. Тому заявлену товариством вимогу суд визнав такою, що перебуває поза предметом первісного спору.

16. При цьому господарський суд апеляційної інстанції урахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18 та постанові Верховного Суду від 01.07.2026 у справі №911/3649/25.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

17. ТОВ "Бізнес Тренд" (далі - скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у частині ухвалення нового рішення про повернення позовної заяви ТОВ "Лівайн Торг" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, і передати матеріали позовної заяви до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду питання про її прийняття до спільного розгляду у справі №924/517/24(924/112/26).

18. Скаржник подав касаційну скаргу на підставі п. 2 ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції чч. 1, 5 ст. 49, чч. 2, 6 ст. 180 та порушення ст. 236, пп. "в" п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України.

19. На думку скаржника, господарський суд апеляційної інстанції ототожнив предмет спору з предметами позовів та обмежився відмінністю обраних способів захисту. Скаржник стверджує, що обидва позови стосуються одного матеріально-правового об`єкта - права вимоги щодо повернення 85500000,00 грн за договором №3108-2022/М. Відступлення цього права, за його доводами, змінило кредитора в наявному зобов`язанні, а задоволення первісного позову виключатиме стягнення коштів на користь ТОВ "Лівайн Торг" як договірної заборгованості.

20. Скаржник вважає, що позов ТОВ "Лівайн Торг" відповідає матеріально-правовому, суб`єктному та часовому критеріям, передбаченим ст. 49 ГПК України: вимогу заявлено щодо того самого майнового права, до відповідача у первісному спорі та до початку першого судового засідання. Посилаючись на ч. 2 ст. 180 ГПК України, він зазначає, що позови виникають з одного комплексу правовідносин, потребують дослідження спільних доказів і мають взаємовиключні правові результати, а їх окремий розгляд створює ризик ухвалення несумісних судових рішень. Тому повернення позову на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України вважає неправомірним.

21. Окремо скаржник посилається на необхідність концентрації спорів у процедурі банкрутства, можливий вплив недійсності договору на формування активів боржника та власний інтерес у визначенні належного кредитора. Порушення ст. 236 та пп. "в" п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України скаржник убачає в ненаданні мотивованої відповіді на доводи про виконання договору №3108-2022/М, заявлений ТОВ "Лівайн Торг" статус нового кредитора, взаємовиключний характер результатів розгляду позовів та необхідність урахування постанови Верховного Суду від 19.03.2025 у справі №912/930/24.

22. На підтвердження своїх доводів скаржник також послався, зокрема, на постанови Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, від 27.09.2019 у справі №904/323/19, від 11.11.2020 у справі №912/2751/16, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18 та п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц. Скаржник відмежовує обставини цієї справи від постанови Верховного Суду від 01.07.2026 у справі №911/3649/25. В обґрунтування впливу судового рішення на майновий титул наступного набувача наведено рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2021 у справі "Atima Limited v. Ukraine" (заява №56714/11).

23. 05.10.2026 ТОВ "Бізнес Тренд" подало додаткові пояснення, в яких послалося на постанову Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №924/408/21(924/287/23). На думку скаржника, викладені в ній висновки щодо необхідності окремої оцінки правового становища наступного набувача додатково підтверджують необхідність спільного розгляду позовів. Скаржник наголосив, що обидва позови стосуються існування та виконуваності права вимоги на 85500000,00 грн за одним договором, а відмінність способів захисту не виключає спільного предмета спору.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду у встановлений строк не надійшли.

25. Предметом касаційного перегляду є постанова господарського суду апеляційної інстанції в частині повернення позовної заяви ТОВ "Лівайн Торг". Обґрунтованість вимог про визнання договору недійсним та стягнення заборгованості по суті не є предметом цього перегляду.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. За ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Верховний Суд має з`ясувати, чи правильно господарський суд апеляційної інстанції визначив предмет первісного спору, чи заявлено вимогу ТОВ "Лівайн Торг" саме щодо цього предмета та чи були підстави для повернення позовної заяви за ч. 6 ст. 180 ГПК України.

29. Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

30. За ч. 5 ст. 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

31. Ч. 2 ст. 180 ГПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Згідно з ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

32. У пп. 5.24, 5.25 постанови від 12.06.2019 у справі №916/542/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що передбачене ст. 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства. Позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

33. Верховний Суд у п. 13 постанови від 19.03.2025 у справі №912/930/24, на яку посилається скаржник, виклав висновок про те, що необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмета спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з`ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги (схожий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, від 27.09.2019 у справі №904/323/19, від 11.11.2020 у справі №912/2751/16, в ході розгляду яких виникли подібні процесуальні правовідносини).

34. Розмежовуючи предмет позову і предмет спору, Верховний Суд у п. 4.7 постанови від 09.09.2019 у справі №910/12463/18, на яку посилається скаржник, зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

35. У пп. 30, 31 постанови від 19.03.2025 у справі №912/930/24, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що "суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позову третьої особи з самостійними вимогами, не усунув допущені останнім порушення, належним чином не спростував наведені скаржником доводи, при цьому безпідставно зазначив, що вказані позови мають різні підстави та різні предмети, а задоволення вимог одного позову не виключає задоволення іншого, не врахувавши, що повне або часткове задоволення одного з позовів виключає можливість повного або часткового задоволення іншого, так як від встановлення судами обставин щодо правомірності/неправомірності збільшення за рішенням від 16.02.2018 статутного капіталу товариства як за рахунок внеску ОСОБА_2, так й за рахунок внеску ОСОБА_4, що відбулось одночасно, буде залежати визначення розміру статутного капіталу товариства та часток його учасників, відповідно можливість повного/часткового задоволення одного позову за рахунок повної/часткової відмови в задоволенні іншого позову. Водночас, Суд враховує, що правильно зазначивши, що спільним у цих позовах є виникнення спорів з результатів загальних зборів товариства від 16.02.2018 (хоча і з різних питань) та однаковий спосіб захисту прав у цій категорії справ відповідно до чинного законодавства, апеляційний суд залишив поза увагою, що спірним у цій справі є не рішення загальних зборів товариства або його частина (певне питання), а визначення розміру статутного капіталу товариства та часток його учасників, що не може бути здійснено судом лише в межах дослідження питання щодо збільшення статутного капіталу товариства за рахунок внеску одного учасника, без дослідження обставин такого збільшення за рахунок внеску іншого учасника".

36. Пункт 28 постанови Верховного Суду від 01.07.2026 у справі №911/3649/25, застосованої господарським судом апеляційної інстанції та від якої скаржник відмежовує цю справу, містить висновок про те, що з огляду на предмет первісних позовних вимог, вимоги ОСОБА_1 можуть заявлятись лише у самостійному позові в окремому провадженні, оскільки у даному випадку вимоги третьої особи не спрямовуються на безпосередній предмет спору у справі №911/3649/25 та відповідно знаходяться поза цим предметом, а відтак не можуть бути розглянуті судом як вимога третьої особи у розумінні ст. 49 ГПК України.

37. У п. 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, на який посилається скаржник, зазначено, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, чч. 1, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

38. У цій справі, як установив господарський суд апеляційної інстанції, позов розпорядника майна спрямований на визнання недійсним договору №3108-2022/М, а ТОВ "Лівайн Торг" просить стягнути на свою користь 85500000,00 грн, посилаючись на договір відступлення. Первісна заява розпорядника майна містила також вимогу про стягнення 331500000,00 грн як наслідків недійсності правочинів, проте ухвалою від 30.01.2026 її виділено в окреме самостійне провадження. Отже, ця вимога не є предметом справи №924/517/24(924/112/26). З огляду на визначений предмет відокремленого спору господарський суд апеляційної інстанції визнав вимогу ТОВ "Лівайн Торг" такою, що перебуває поза його межами, скасував ухвалу про відмову у прийнятті позову та повернув позовну заяву на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

39. Верховний Суд відхиляє довід про ототожнення предмета спору з предметами позовів. За встановленими господарським судом апеляційної інстанції обставинами, у відокремленому провадженні оспорюється дійсність договору №3108-2022/М, тоді як вимога ТОВ "Лівайн Торг" спрямована на виконання грошового зобов`язання на його користь. Відмінність способів захисту сама по собі не виключає спільного предмета спору. Водночас предметом цього відокремленого спору є дійсність договору фінансової допомоги, а не належність права вимоги про повернення наданих за ним коштів чи їх присудження певному кредитору, на що спрямована позовна вимога ТОВ "Лівайн Торг. Посилання на один договір, його виконання та спільні докази підтверджує пов`язаність позовів, але не усуває передбаченої ч. 1 ст. 49 ГПК України умови заявлення самостійної вимоги саме щодо предмета первісного спору. Застосування ч. 2 ст. 180 ГПК України до позову третьої особи не виключає перевірки цієї умови.

40. Заявлений ТОВ "Лівайн Торг" статус нового кредитора також не змінює предмета відокремленого спору. Господарський суд апеляційної інстанції врахував, що вимогу про стягнення товариство обґрунтовує договором відступлення права вимоги №0201/11-23 від 02.01.2023. Проте у справі №924/517/24(924/112/26) не заявлено вимоги про присудження 85500000,00 грн на користь ТОВ "Моріта", якій ТОВ "Лівайн Торг" протиставляло б вимогу про присудження цих коштів йому. Довід про зміну кредитора в наявному зобов`язанні стосується підстав заявленої майнової вимоги. При вирішенні питання про її прийняття суд не встановлює належності заявнику права вимоги, дійсності відступлення чи розміру заборгованості.

41. Посилання скаржника на постанову від 09.09.2019 у справі №910/12463/18 враховується Верховним Судом у частині розмежування предмета позову і предмета спору. За обставинами тієї справи вимоги про витребування майна та визнання права власності стосувалися однієї квартири, на яку третя особа заявляла власне право; це відображено у пп. 4.6, 4.8-4.11 постанови. Натомість у цій справі ТОВ "Лівайн Торг" заявило вимогу про виконання зобов`язання у провадженні щодо недійсності правочину. Отже, різні способи захисту самі по собі не виключають спільного предмета спору, однак обставини, за яких такий предмет установлено у справі №910/12463/18, відрізняються від установлених господарським судом апеляційної інстанції у цій справі.

42. Висновки у справі №912/930/24 також не дають підстав для скасування оскарженої постанови. У пп. 28-33 Верховний Суд виходив зі спільного предмета спору - визначення розміру статутного капіталу одного товариства та часток його учасників за результатами прийняття одного рішення загальних зборів. Взаємовиключність результатів оцінено в межах цього спільного предмета. У цій справі посилання скаржника на можливий вплив недійсності договору на стягнення договірної заборгованості саме по собі не свідчить про наявність спільного матеріально-правового об`єкта, на який спрямовані обидва позови. Визнання правової підстави вимоги недійсною може впливати на її обґрунтованість, але така залежність не замінює умови вступу третьої особи, передбаченої ст. 49 ГПК України.

43. Постанова від 27.09.2019 у справі №904/323/19, на яку посилається скаржник, не суперечить цьому висновку. У пп. 4.12-4.16 Верховний Суд перевірив вимогу третьої особи про заміну обладнання, заявлену у справі про стягнення заборгованості за його придбання, та погодився з поверненням позову. У п. 4.14 цієї постанови викладено висновок про те, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним із первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі, а вимога спрямована на будь-що поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а може бути реалізована через подання самостійного позову.

44. У постанові від 11.11.2020 у справі №912/2751/16, на яку посилається скаржник, Верховний Суд також навів матеріально-правовий, суб`єктний і часовий критерії вступу третьої особи. Водночас підставою для підтвердження правомірності повернення позову було його подання після закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті. Тому ця постанова враховується щодо загальних умов вступу третьої особи, але її результат не є обґрунтуванням відсутності спільного предмета спору у цій справі. Посилання скаржника на дотримання суб`єктного та часового критеріїв не спростовує висновку про недотримання матеріально-правового критерію вступу третьої особи.

45. Верховний Суд ураховує довід скаржника щодо відмінності обставин справи №911/3649/25, зокрема у ній третя особа оспорювала поруку, а в цій справі ТОВ "Лівайн Торг" заявляє вимогу про стягнення коштів як новий кредитор. Проте господарський суд апеляційної інстанції застосував висновок щодо необхідності спрямування вимоги третьої особи на безпосередній предмет первісного спору. Відмінність фактичних обставин не перешкоджає врахуванню висновку щодо необхідності спрямування самостійної вимоги третьої особи саме на предмет первісного спору. Виникнення вимог з одного договору саме по собі не підтверджує дотримання цієї умови.

46. Наведений скаржником п. 154 постанови у справі №522/22473/15-ц стосується ефективності захисту шляхом оспорювання виконаного правочину в поєднанні з вимогою про повернення коштів або майна. Цей висновок не дає підстав вважати, що у відокремленому провадженні щодо недійсності договору заявлено також вимогу про повернення коштів: господарський суд апеляційної інстанції врахував її виділення в окреме провадження. Оцінка належності та ефективності первісного способу захисту по суті не є предметом цього касаційного перегляду. Тому доводи про фактичне виконання договору, можливе включення права вимоги до ліквідаційної маси та його продаж не свідчать про наявність у цьому відокремленому провадженні вимоги про повернення коштів.

47. Розгляд спору в межах справи про банкрутство та необхідність правової визначеності щодо належного кредитора не усувають умов вступу третьої особи за ст.ст. 49, 180 ГПК України. Господарський суд апеляційної інстанції зазначив про можливість пред`явлення самостійного позову. Ця можливість є наслідком висновку про заявлення вимоги поза предметом первісного спору, а не самостійною підставою для повернення заяви. Наявність у ТОВ "Бізнес Тренд" інтересу у визначенні своїх обов`язків і належного кредитора не заперечується, однак сама по собі не є підставою для прийняття позову ТОВ "Лівайн Торг" у цьому провадженні.

48. Посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2021 у справі "Atima Limited v. Ukraine" (заява №56714/11) щодо впливу судового рішення на майновий титул наступного набувача не спростовує наведеного. Повернення позовної заяви ТОВ "Лівайн Торг" не вирішує питання про припинення заявленого ним права вимоги або його належність іншій особі. Межі цього перегляду не охоплюють оцінки правомірності можливого втручання в таке право за результатами вирішення спору про недійсність договору по суті.

49. Посилання ТОВ "Бізнес Тренд" у додаткових поясненнях на постанову Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №924/408/21(924/287/23) не спростовує наведених висновків. У п. 96 цієї постанови зазначено: "Визнання фраудаторного правочину недійсним не є безумовною підставою для витребування відчуженого за ним майна з володіння останнього набувача. Необхідною передумовою для цього є встановлення обставин щодо недобросовісності саме цього набувача". Цей висновок стосується підстав задоволення віндикаційної вимоги до наступного набувача, а не умов прийняття позову третьої особи із самостійними вимогами відповідно до ст.ст. 49, 180 ГПК України. Необхідність оцінки правового становища набувача під час вирішення майнового спору сама по собі не підтверджує наявності підстав для спільного розгляду позовів. Оскарженою постановою не вирішено питання про дійсність договору відступлення, добросовісність ТОВ "Лівайн Торг" або належність йому заявленого права вимоги. Тому наведені скаржником висновки не суперечать поверненню позовної заяви з підстав її невідповідності процесуальним умовам вступу у справу як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору.

50. Доводи про порушення ст. 236 та пп. "в" п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України Верховний Суд відхиляє. Господарський суд апеляційної інстанції навів зміст вимог ТОВ "Лівайн Торг", їх обґрунтування відступленням права вимоги, врахував роз`єднання первісних вимог і зазначив, чому вимога про стягнення не спрямована на предмет відокремленого спору. Тому його висновок не ґрунтується лише на відмінності формулювань прохальних частин позовів. Доводи щодо виконання договору, зміни кредитора та взаємозалежності результатів розгляду позовів не спростовують визначеної судом спрямованості вимог і не свідчать про порушення, яке зумовило незаконне повернення позовної заяви.

51. З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для спільного розгляду позову ТОВ "Лівайн Торг" з первісним позовом та правильність повернення позовної заяви на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України. Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування постанови в оскарженій частині.

52. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

53. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови господарського суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін.

54. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд