ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 202/21517/23

1. У грудні 2023 року Дніпровська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІН, ЛТД» (далі - ТОВ «ТВІН, ЛТД»), департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності на майно.

2. Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.

3. Позивач зазначав, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року в справі № 202/685/17 визнано за ТОВ «ТВІН, ЛТД» право власності на пункт заправки автомобілів зрідженим газом за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпро, Донецьке шосе в районі буд.170, без введення в експлуатацію.

4. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2017 року заочне рішення від 15 лютого 2017 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

5. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2017 року позовну заяву ТОВ «ТВІН, ЛТД» до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності було залишено без розгляду.

6. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2017 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від22 березня 2023 року в справі № 202/685/17 позовні вимоги ТОВ «ТВІН, ЛТД» до ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності залишено без задоволення.

8. Вказує, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомості ТОВ «ТВІН, ЛТД» продало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2017 року.

9. Зазначає, що у подальшому між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки та 02 квітня 2021 року право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за ОСОБА_1 .

10. Вважає, що оскільки рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року в справі № 202/685/17, яке було підставою реєстрації права власності за ТОВ «ТВІН, ЛТД» на спірний об`єкт нерухомості, скасовано, вони не могли розпоряджатися зазначеним нерухомим майном.

11. Наголошує, що з 30 липня 2004 року у ТОВ «ТВІН, ЛТД» відсутнє право користування зазначеною земельною ділянкою.

12. У зв`язку з чим просив суд усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 знести самочинно побудований пункт заправки автомобілів зрідженим газом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію та припинити право власності на об`єкт нерухомого майна.

13. ОСОБА_1 подала зустрічний позов до Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

14. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що земельна ділянка по фактичному розміщенню об`єкта спірного нерухомого майна знаходилась у користуванні ТОВ «ТВІН, ЛТД» на підставі рішень Дніпровської міської ради. На виконання будівельних робіт Дніпровською міською радою ТОВ «ТВІН, ЛТД» було надано дозвіл.

15. 20 січня 2016 року на офіційному сайті Дніпровської міської ради було опубліковано проект рішення про надання ТОВ «ТВІН, ЛТД» дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для завершення будівництва пункту заправки зрідженим газом, однак зазначене рішення міським головою не було підписано.

16. Такі дії Дніпровської міської ради змусили ТОВ «ТВІН, ЛТД» після проведення технічного обстеження щодо можливості його надійної та безпечної експлуатації звернутись до суду щодо визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - заправку зрідженим газом.

17. Наголошує, що ТОВ «ТВІН, ЛТД» правомірно і за наявності достатніх правових підстав тривалий час користувалось спірною земельною ділянку з відповідним цільовим призначенням; безперешкодно та відкрито збудувало майно, яке має значну цінність; зареєструвало станом на 05 липня 2017 року право власності в установленому пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку на підставі судового рішення, а тому ТОВ «ТВІН, ЛТД» було правомірним власником майна і мало право ним розпоряджатися, що свідчить про добросовісність набуття такого майна наступними власниками

18. Зауважує, що будівництво ТОВ «ТВІН, ЛТД» протягом 2000-2003 років пункту заправки автомобілів зрідженим газом відбулось на підставі рішення міської ради про надання земельної ділянки для відповідних цілей, за наявними експертними висновками, узгодженними проектами та контролю з боку уповноважених контролюючих органів, в тому числі і підпорядкованих міській раді, жодних порушень законодавчих вимог, будівельних норм чи правил виявлено не було, а тому спірний об`єкт нерухомого майна не є самочинно збудованим. Набуття ОСОБА_1 у власність спірного нерухомого майна відбулось в межах Закону України «Про іпотеку».

19. У зв`язку з чим просила суд визнати за ОСОБА_1 , як правонаступником забудовника ТОВ «ТВІН, ЛТД», право користування земельною ділянкою для введення в експлуатацію пункту заправки зрідженим газом, що розташований по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:04:2007:0045), і зобов`язати Дніпровську міську раду вчинити дії для укладення відповідного договору.

20. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 04 червня 2025 року позов Дніпровської міської ради задоволено частково.

21. Скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - пункт заправки автомобілів зрідженим газом, загальна площа 12,5 кв. м, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: операторська, А-1, операторська-літ А-1 з ганком - літ. а, гараж, Б, вбиральня, Д, навіс, Е, навіс, Ж, споруди, вимощення, 1-5, I; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1245630812101, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 . В іншій частині первісного позову відмовлено.

23. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

24. Вирішуючи спір, суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що спірний об`єкт нерухомого майна є самочинно збудованим на земельній ділянці комунальної власності, оскільки земельна ділянка передавалась у встановленому порядку в користування ТОВ «ТВІН, ЛТД» та було надано дозвіл на виконання будівельних робіт пункту заправки автомобілів, а тому позовні вимоги в частині усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудований пункт заправки автомобілів зрідженим газом, який розташований на спірній ділянці, задоволенню не підлягають.

25. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації, суд виходив із того, що первинними документами, які стали підставою державної реєстрації права власності за ТОВ «ТВІН, ЛТД», є заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року, яке в подальшому ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2017 було скасовано. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для переходу права власності на вказане майно за ОСОБА_1 .

26. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд посилався на те, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2023 року, на підставі якого ТОВ «ТВІН, ЛТД» набуло право власності на об`єкт нерухомого майна, скасовано, а тому відсутні правові підстави для переходу права власності на об`єкт нерухомого майна та відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою.

27. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

28. Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, рішення місцевого суду в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким первісний позов задоволено.

29. Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно побудований пункт заправки автомобілів зрідженим газом, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 04 червня 2025 року залишено без змін.

31. Вирішено питання щодо судових витрат.

32. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудований пункт заправки автомобілів зрідженим газом, виходив із того, що такий об`єкт нерухомого майна зведений на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, тому такі вимоги Дніпровської міської ради як розпорядника землями комунальної власності підлягають задоволенню.

33. Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ТОВ «Твін, ЛТД» фактично не набувало право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, оскільки рішення суду про визнання такого права було скасовано.Вказував, щоматеріалами справи не підтверджено правомірне користування спірною земельною ділянкою наступним власником пункту заправки автомобілів зрідженим газом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 не довела, що набуваючи право власності на вказаний об`єкт нерухомості разом з ним набула право на користування спірною земельною ділянкою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

34. У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

35. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

36. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій.

37. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 924/856/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд не дослідив зібрані в справі докази; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

38. Касаційна скарга мотивована тим, що Дніпровська міська рада, пред`являючи позов про знесення споруди через 23 роки після початку її офіційного, санкціонованого будівництва, зловживає правом. Зазначає, що вона є добросовісним набувачем майна.

39. Вказує, що забудовник ТОВ «Твін, ЛТД» та наступні власники майна діяли виключно добросовісно.

40. Земельна ділянка була відведена саме для спорудження пункту заправки автомобілів зрідженим газом. Апеляційним судом не враховано, що будівництво було закінчено в період дії дозвільних документів та під час чинності договору оренди землі.

41. У липні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Дніпровської міської ради, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

42. Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 січня 1995 року № 76 фірмі «ТВІН» була надана в тимчасове короткострокове користування для проєктування та будівництва пункту заправки зрідженим газом земельна ділянка площею 0,9 га, розташована на Донецькому шосе.

43. Згідно з цим рішенням 25 листопада 1996 року між виконавчим комітетом Дніпровської міської ради та ТОВ «ТВІН» було укладено договір на право тимчасового користування на умовах оренди ділянкою землі по вул. Донецьке шосе на строк три роки.

44. Рішеннями Дніпровської міської ради від 25 лютого 1999 року № 269, від 21 вересня 2000 року № 2296 було продовжено строк дії рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19 січня 1995 року № 76.

45. Відповідно до Дозволу № 450/2000 від 14 грудня 2000 року ТОВ «ТВІН, ЛТД» надано дозвіл на виконання будівельних робіт пункту заправки автомобілів зрідженим газом на земельній ділянці, розташованій на Донецькому шосе, строком до 30 червня 2001 року.

46. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 липня 2003 року № 159/11 «Про передачу ТОВ «ТВІН ЛТД» земельної ділянки в районі буд.№ 170 по Донецькому шосе в оренду для завершення будівництва пункту заправки зрідженим газом» затверджено проєкт відведення земельної ділянки прощею 0,1326 га (кадастровий номер 1210100000:04:207:0045) і передано її ТОВ «ТВІН ЛТД» в оренду на один рік.

47. Відповідно до договору оренди від 02 жовтня 2003 року Дніпровська міська рада на підставі рішення від 30 липня 2003 року №159/11 передала ТОВ «ТВІН ЛТД» строком до 30 липня 2004 року в оренду земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, Донецьке шосе, в районі будівлі №170, для завершення будівництва пункту заправки зрідженим газом, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за номером 1210100000:04:207:0045.

48. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року (справа № 202/685/17) визнано за ТОВ «ТВІН, ЛТД» право власності на заправку зрідженим газом по Донецькому шосе в районі будинку АДРЕСА_4 з основними показниками: операторська літери А-1, основна площа - 10,9 кв. м, загальна площа - 12,5 кв. м; ганок літ. А, площею забудови 1,3 кв. м; гараж літ. Б, площею забудови - 23,9 кв. м, вбиральня літ. Д, площею забудови - 1,0 кв. м; навіс літ. Е, площею забудови 9,3 кв. м; навіс літ. Ж, площею забудови 174,2 кв. м, без введення в експлуатацію.

49. На підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року право власності на пункт заправки 05 травня 2017 року було зареєстровано за ТОВ «ТВІН, ЛТД», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

50. Згідно розпорядження Дніпровської міської ради № 506р від 10 серпня 2010 року присвоєно пункту заправки зрідженим газом по Донецькому шосе адресу - Донецьке шосе, 168Г.

51. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2017 року заочне рішення від 15 лютого 2017 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

52. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2017 року позовну заяву ТОВ «ТВІН, ЛТД» до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності було залишено без розгляду.

53. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2017 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

54. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2023 року в справі № 202/685/17 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТВІН, ЛТД» до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності відмовлено.

55. Судом встановлено, що первинними документами, які стали підставою державної реєстрації права власності за ТОВ «ТВІН, ЛТД» є заочне рішення Індустріального районного суду м .Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року, яке в подальшому ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2017 року було скасовано.

56. 20 вересня 2017 року ТОВ «Твін, ЛТД» відчужило пункт заправки ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю. за номером 1551.

57. Відповідно до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Рудкевичем Є. В., ОСОБА_2 05 квітня 2019 року передав в іпотеку пункт заправки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

58. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчужень об`єктів нерухомого майна на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на пункт заправки автомобілів зрідженим газом, який розташований за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, буд.168Г, зареєстровано за ОСОБА_1 .

59. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

60. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

61. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

62. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

63. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Щодо позовних вимог Дніпровської міської ради

64. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

65. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

66. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

67. Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

68. Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.

69. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина перша статті 375 ЦК України).

70. Статтею 331 ЦК України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї норми право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

71. Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво, або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані статтею 376 ЦК України, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва.

72. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

73. Виходячи зі змісту частини першої статті 376 ЦК України, об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

74. Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.

75. Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 ЗК України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування.

76. Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

77. Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

78. У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.

79. Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

80. У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

81. Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами четвертою - шостою статті 376 ЦК України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

82. Основу такої правової охорони утворює принцип єдності земельної ділянки й будівель та споруд, розташованих на ній, основною ідеєю якого є унеможливлення виникнення ситуацій, у яких будівля й земельна ділянка стають об`єктами конкуруючих прав та інтересів різних суб`єктів. Законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритетності захисту прав власника земельної ділянки.

83. У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

84. Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

85. Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 ЦК України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні. Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов`язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом.

86. За умови дотримання чіткого алгоритму дій, передбаченого у статті 376 ЦК України, претендувати на отримання самочинно збудованого майна у власність може як особа, яка його побудувала, так і власник земельної ділянки, на якій воно споруджено. Такий висновок сформульовано у пункті 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22.

87. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21.

88. Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

89. Відповідно до частини другої статті 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

90. Судами встановлено, що 20 вересня 2017 року ТОВ «Твін, ЛТД» відчужило пункт заправки ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю. за номером 1551.

91. Відповідно до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Рудкевичем Є. В., ОСОБА_2 05 квітня 2019 року передав в іпотеку пункт заправки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

92. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, право власності на пункт заправки автомобілів зрідженим газом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

93. Згідно з договором оренди від 02 жовтня 2003 року Дніпровська міська рада на підставі рішення від 30 липня 2003 року №159/11 передала ТОВ «Твін, ЛТД» строком до 30 липня 2004 року в оренду земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, Донецьке шосе, в районі будівлі № 170, для завершення будівництва пункту заправки зрідженим газом, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за номером 1210100000:04:207:0045.

94. Матеріали справи не містять доказів укладення договору оренди вказаної земельної ділянки або ТОВ «Твін, ЛТД», або наступним власником пункту заправки автомобілів зрідженим газом.

95. Суди попередніх інстанцій, врахувавши, що спірний об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці, яка починаючи з 31 липня 2004 року не була відведена для цієї мети, дійшли обґрунтованого висновку, що такий об`єкт є самочинним будівництвом, оскільки на момент закінчення строку дії договору оренди від 02 жовтня 2003 року право власності на нього не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а отже позовні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудований пункт заправки автомобілів зрідженим газом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

96. Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову Дніпровської міської ради в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 пункт заправки автомобілів зрідженим газом, оскільки підставою набуття права власності на об`єкт нерухомості ТОВ «Твін, ЛТД» слугувало заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року, яке в подальшому було скасовано ухвалою від 05 вересня 2017 року.

97. При цьому ТОВ «Твін, ЛТД» відчужило спірний об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_2 20 вересня 2017 року, тобто після скасування рішення, яке стало підставою набуття права власності на таке майно, а отже набуття ОСОБА_2 права власності на майно не можна вважати правомірним.

98. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не спростовано обставини, які стали підставою для задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради, колегія суддів погоджуються з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

99. Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Твін, ЛТД» правомірно користувалось земельною ділянкою, відхиляються колегією суддів, оскільки, як вказано вище, ОСОБА_1 не доведено, що після 30 липня 2004 року земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:207:0045 надавалась у користування наступним власникам пункту заправки автомобілів зрідженим газом, який розташований за адресою:

АДРЕСА_5 . Отже, ОСОБА_1 не довела, що набуваючи право власності на спірний об`єкт нерухомості, разом із ним набула право користування земельною ділянко.

101. З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій неправомірних дій, пов`язаних з протиправним використанням земельної ділянки та зведення на ній об`єкта самочинного будівництва, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення Дніпровською міською радою принципу «належного урядування» та порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

102. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

103. Доводи заявника про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 924/856/20, відхиляються колегією суддів, оскільки, з урахуванням встановлених обставин, оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, які містяться у вказаних постановах.

104. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

105. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

106. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду