ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 922/541/24

І. Суть спору

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (далі - позивач, ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм») звернулося до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої Ольги Степанівни (далі - приватний нотаріус Мангушева О. С.), Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Чугуївський ВДВС), Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС в Харківській області), у якому просило:

- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 03 січня 2023 року, що зареєстрований у реєстрі за № 4, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненим приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 23 грудня 2022 року за реєстровим № 160 про стягнення з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» за простим векселем серії АА № 2721373 на суму 3 618 360,00 грн, таким, що не підлягає виконанню;

- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 03 січня 2023 року, що зареєстрований у реєстрі за № 5, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненим приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 23 грудня 2022 року за реєстровим № 161 про стягнення з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» за простим векселем серії АА № 2721374 на суму 3 618 360,00 грн, таким, що не підлягає виконанню;

- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 03 січня 2023 року, що зареєстрований у реєстрі за № 6, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненим приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 23 грудня 2022 року за реєстровим № 162 про стягнення з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» за простим векселем серії АА № 2721375 на суму 3 618 360,00 грн, таким, що не підлягає виконанню;

- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 03 січня 2023 року, що зареєстрований у реєстрі за № 7, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненим приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 23 грудня 2022 року за реєстровим № 163 про стягнення з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» за простим векселем серії АА № 2721381 на суму 3 618 360,00 грн, таким, що не підлягає виконанню;

- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 03 січня 2023 року, що зареєстрований у реєстрі за № 8, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненим приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 23 грудня 2022 року за реєстровим № 164 про стягнення з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» за простим векселем серії АА № 2721382 на суму 3 618 360,00 грн, таким, що не підлягає виконанню;

- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 03 січня 2023 року, що зареєстрований у реєстрі за № 9, на підставі протесту у неплатежі за простим векселем, вчиненим приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 23 грудня 2022 року за реєстровим № 165 про стягнення з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» за простим векселем серії АА № 2721384 на суму 3 618 360,00 грн, таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» зазначило, що виконавчі написи від 03 січня 2023 року № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9, які були видані на підставі протестів у неплатежі за простими векселями про стягнення з позивача на користь відповідача податкової заборгованості, були вчинені приватним нотаріусом Мангушевою О. С. з порушенням умов та вимог чинного законодавства України, а тому, на думку ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», ці виконавчі написи є такими, що не підлягають виконанню. Позивач уважав, що відповідачем було порушено процедуру протесту векселя, а також не доведено безспірність заборгованості.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» зареєстроване 04 вересня 2006 року юридичною особою в установленому чинним законодавством України порядку за адресою місцезнаходження: 63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, 1 та є платником податків і зборів, обов`язкових платежів до державного бюджету України та здійснює такі види діяльності за КВЕД : 11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв - основний; 11.02 Виробництво виноградних вин; 11.03 Виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; 11.04 Виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів.

Протягом січня - лютого 2022 року Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків поставлено на облік прості векселі, видані на векселедавцем - ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» за зобов`язанням погашення заборгованості у термін до квітень - травень 2022 року, а саме:

- простий вексель від 12 січня 2022 року серія АА № 2721373 на суму 3 618 360,00 грн з терміном погашення 11 квітня 2022 року;

- простий вексель від 18 січня 2022 року серія АА № 2721374 на суму 3 618 360,00 грн з терміном погашення 17 квітня 2022 року;

- простий вексель від 20 січня 2022 року серія АА № 2721375 на суму 3 618 360,00 грн з терміном погашення 19 квітня 2022 року;

- простий вексель від 09 лютого 2022 року серія АА № 2721381 на суму 3 618 360,00 грн з терміном погашення 09 травня 2022 року;

- простий вексель від 09 лютого 2022 року серія АА № 2721382 на суму 3 618 360,00 грн з терміном погашення 09 травня 2022 року;

- простий вексель від 16 лютого 2022 року серія АА № 2721384 на суму 3 618 360,00 грн з терміном погашення 16 травня 2022 року.

29 вересня 2022 року ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» звернулося до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із заявою № б/н про неможливість виконання податкових зобов`язань, мотивуючи положеннями наказу Мінфіну від 29 липня 2022 року № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження» (настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України).

За результатом розгляду цієї заяви, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками прийняло рішення від 21 грудня 2022 року № 2253/6/35-00-04-03-24 про можливість виконання позивачем податкових зобов`язань.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та відповідно до пункту 225.7 статті 225 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідач звернувся до приватного нотаріуса Мангушевої О. С. щодо вчинення протестів за згаданими простими векселями, у зв`язку з їх непогашення векселедавцем.

Так, 22 грудня 2022 року ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» отримало лист приватного нотаріуса Мангушевої О. С. за № 93/02-29 про сплату заборгованості за векселями: від 12 січня 2022 року серії АА № 2721373; від 18 січня 2022 року серії АА № 2721374; від 20 січня 2022 року серії АА № 2721375; від 09 лютого 2022 року серії АА № 2721381; від 09 лютого 2022 року серії АА № 2721382; від 16 лютого 2022 року серії АА № 2721384.

23 грудня 2022 року приватним нотаріусом Мангушевою О. С. за реєстраційними номерами 160-165 було вчинено протести у неплатежі за вказаними простими векселями, про що було повідомлено позивача листом від 28 грудня 2022 року № 95/02-29.

У подальшому, 03 січня 2023 року цим же приватним нотаріусом видано виконавчі написи № 4, № 5, №6, №7, № 8 та № 9 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за опротестованими векселями у розмірі 3 618 360,00 грн кожен.

Не погоджуючись із такими виконавчими написами, ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Мангушевою О. С. 03 січня 2023 року, що зареєстровані у реєстрі за № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9, такими, що не підлягають виконанню.

Суд першої інстанції виходив з того, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Судом першої інстанції констатовано, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 520/12001/23, яке набрало законної сили, рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21 грудня 2022 року № 2253/6/35-00-04-03-24 про можливість ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» виконання податкових зобов`язань визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повторно, з урахуванням листа ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» від 01 грудня 2022 року № 1 та висновків суду, розглянути заяву ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» від 29 вересня 2022 року № б/н щодо неможливості виконання податкових обов`язків. При цьому постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 520/12001/23 установлено, що позивач має право на прийняття рішення про неможливість виконання ним як платником податків своїх податкових обов`язків, що відповідає вимогам пункту 6 розділу II Порядку № 225, оскільки підтвердив відповідними документами податкову адресу його як платника податків та фактичне знаходження майна та об`єктів оподаткування, на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями російської федерації та додатковими документами, котрі були надані разом із заявою від 01 грудня 2022 року № 1 до контролюючого органу, а також документами, які не надавались до контролюючого органу, але є приєднаними до матеріалів справи, і достеменно свідчать про неможливість своєчасного виконання ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» свого податкового обов`язку.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що видання виконавчих написів від 03 січня 2023 року № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 є безпідставним саме в період оскарження рішення відповідача про можливість виконання позивачем свого податкового обов`язку, так як приватний нотаріус не взяв до уваги, що позитивне вирішення питання щодо неможливості виконання платником податків свого податкового обов`язку може мати наслідком відтермінування для товариства строків виконання податкових зобов`язань, зокрема, з виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні, про що йому позивач повідомляв заздалегідь.

З огляду на ці обставини, Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що приватним нотаріусом Мангушевою О. С. не було в повному обсязі реалізовано наданих їй законодавством повноважень та не вчинено всіх можливих та необхідних дій з метою отримання повної інформації задля встановлення безспірності заборгованості позивача як обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису. Таким чином, суд уважав, що порушення приватним нотаріусом Мангушевою О. С. порядку вчинення виконавчих написів є самостійною і достатньою підставою для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 922/541/24 змінено з підстав та мотивів задоволення позовних вимог, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із правової позиції Верховного Суду про те, що визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо прийняття певного рішення тягне за собою скасування всіх подальших актів або санкцій, що прийняті на його підставі. Вказаний підхід спрямованих на відновлення прав та законних інтересів осіб, які були порушені внаслідок прийняття неправомірних рішень. Ураховуючи те, що у справі № 520/12001/23 судовим рішенням було визнано протиправним та скасовано рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21 грудня 2022 року № 2253/6/35-00-04-03-24 про можливість ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» виконання податкових зобов`язань, а у справі №520/1179/23 суд визнав протиправними дії Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо вчинення протестів у неплатежі за податковими векселями, шляхом звернення до приватного нотаріуса, то ці факти мають преюдиційне значення при розгляді справи № 922/541/24 про скасування виконавчого напису, ураховуючи, що такий напис повинен відповідати критерію безспірності вимоги.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції.

27 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі цієї колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому Суд відхилив посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження з огляду на те, що у постанові, на яку посилається скаржник, судом не було застосовано відповідні норми нормативно-правових актів.

V. Касаційне оскарження.

У касаційній скарзі Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування позиції відповідач посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: питання сукупного застосування глави 16, 17 Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), та розділу 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172), у відносинах в частині визнання оспорюваних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, під час чинності та законності нотаріальної дії, якою засвідчено факт повної неоплати за векселем (протесту векселя), згідно яких нотаріальна дія із вчинення виконавчих написів є наслідком від нотаріальної дії щодо здійснення протесту неоплаченого векселя, та законність вчинення якої передбачає лише подання нотаріусу оригіналу опротестованого векселя.

Також скаржник указав, що при вирішенні справи до спірних правовідносин судами не застосовано приписи підпункту 69.1 Підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України у взаємозв`язку із результатам розгляду справи № 520/1179/23, згідно яких у випадку відсутності рішення контролюючого органу щодо неможливості виконання платником податків своїх податкових обов`язків, платник податків вважається таким, що має можливість виконувати податкові обов`язки і всі дії податкового органу, які направлені на погашення податкових зобов`язань позивача та/або застосування до нього відповідальності визначеної ПК України, є законними, та стосовно якого відсутній висновок Верховного Суду.

На переконання Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, правовідносини у справах № 520/12001/23 та № 520/1179/23, які були взяті судами попередніх інстанцій до уваги під час розгляду цієї справи, урегульовані іншими нормами законодавства, які не стосуються щодо можливості визнання судами виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, як окремої позовної вимоги, без оскарження векселедавцями нотаріальної дії із здійснення протесту векселя. При цьому відповідач стверджував, що ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» вважається таким, що має можливість виконувати свої податкові обов`язки, як станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи, що підтверджується рішенням Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками від 05 березня 2024 року № 674/6/35-00-04-03-24. Як наслідок, скаржник наголосив, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково посилалися на висновки судового рішення у справі № 520/12001/23 щодо протиправності та скасування рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21 грудня 2022 року № 2253/6/35-00-04-03-24 про можливість ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» виконання податкових зобов`язань.

Також відповідач зазначив, що згідно з розділом 11 Переліку № 1172, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку подаються: оригінал опротестованого векселя, акт про протест векселя, і саме такі документи були підставою для винесення приватним нотаріусом спірних виконавчих написів. При цьому, на момент винесення виконавчих написів від 03 січня 2023 року № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9, були відсутні будь-які докази наявності спору щодо заборгованості позивача, а протести векселя були чинними і не скасованими. Разом з цим, на момент звернення відповідача до приватного нотаріуса та вчинення нотаріусом виконавчих написів, рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21 грудня 2022 року № 2253/6/35-00-04-03-24 про можливість ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» виконання податкових зобов`язань було чинне та не скасоване в адміністративному або судовому порядку, у зв`язку з чим не може вплинути на оцінку правомірності здійснення таких дій.

Таким чином, на думку скаржника, судами протиправно визнано оспорювані виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню, без врахування чинності та законності нотаріальної дії, якою засвідчено факт повної неоплати за векселями.

17 липня 2025 року на адресу Верховного Суду від представника ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просив суд відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначив, що Верховним Судом сформовано правову позицію щодо питання, яке поставив скаржник у своїй касаційній скарзі, а саме: у постанові Великої Палати Верховного суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 виснувано: «Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості». Отже, позивач уважав, що прохання Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у касаційній скарзі надати висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування положень нормативно-правових актів є недоцільним.

Окрім цього, представник позивача вважав, що протести векселів в даному випадку не підтверджують факт безспірності заборгованості за простими векселями. Натомість, судові рішення у справах № 520/12001/23 та № 520/1179/23 містять достатньо обґрунтувань щодо незгоди ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» з прийнятими відповідачем рішеннями про наявність заборгованості і ці рішення визнані протиправними і скасованими судами у згаданих справах.

Також представник позивача зауважив, що оспорювані виконавчі написи були видані 03 січня 2023 року і приймалися з урахуванням діючого на той час рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21 грудня 2022 року № 2253/6/35-00-04-03-24 про можливість ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» виконання податкових зобов`язань, а тому посилання в касаційній скарзі податковим органом на рішення від 05 березня 2024 року № 674/6/35-00-04-03 взагалі не є доречним.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» стверджувало, що виконавчі написи та протести були вчинені приватним нотаріусом Мангушевою О. С. з порушенням умов та вимог для вчинення виконавчого напису та протесту векселя, у зв`язку з чим ці виконавчі написи не підлягають виконанню.

Додатково представник позивача наголосив, що податкові органи були належним чином проінформовані про призупинення діяльності ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» з використанням спирту на початку повномасштабної війни. До теперішнього часу у зв`язку з відсутністю виробничої діяльності робота податкового посту на акцизному складі ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» не відновлена, відповідно без представників податкового посту виробництво акцизної продукції не можливо. Указане підтверджує те, що відповідач надав до суду завідомо неправдиві дані про те, що позивач на цей час здійснює господарську діяльність щодо виробництва лікеро-горілчаної продукції, кінцевою метою якої є отримання прибутку.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), частина перша статті 7 якого передбачає, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Стаття 34 Закону № 3425-XII установлює, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема: 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (стаття 39 цього Закону).

Відповідно до статті 87 Закону № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону № 3425-XII передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Зміст виконавчого напису визначений статтею 89 цього Закону, яка передбачає, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (стаття 90 Закону № 3425-XII).

Поряд з цим, відповідно до статті 2-1 Закону № 3425-XII та з метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Міністерством юстиції України було затверджено Порядок № 296/5.

Так, пункт 4 глави 11 розділу І Порядку № 296/5 установлює, що виконавчий напис нотаріуса набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, про що зазначається у тексті самого виконавчого напису.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України (підпункти 1.1, 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Згідно з підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ згаданого Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (підпункт 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Зміст підпункту 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 установлює, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172.

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість (підпункт 5.1 пункту 5 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Так, розділ «Стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку» Переліку № 1172 передбачає, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал опротестованого векселя; б) акт про протест векселя.

Поряд з цим, зі змісту частини першої статті 92 Закону № 3425-XII убачається, що протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.

Порядок вчинення протестів векселів визначено главою 17 розділу ІІ Порядку № 296/5, підпунктом 1.1 пункту 1 якого встановлено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної неоплати за векселем (підпункт 4.1 пункту 4 глави 17 розділу ІІ цього Порядку).

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Предметом спору у цій справі є виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Мангушевою О. С., на підставі протестів у несплаті за простими векселями, які були вчинені цим же нотаріусом, про стягнення з позивача податкової заборгованості.

Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме - відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування:

- глави 16, 17 Порядку № 296/5 та розділу 11 Переліку № 1172 у відносинах в частині визнання оспорюваних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, під час чинності та законності нотаріальної дії, якою засвідчено факт повної неоплати за векселем (протесту векселя), згідно яких нотаріальна дія із вчинення виконавчих написів є наслідком від нотаріальної дії щодо здійснення протесту неоплаченого векселя, та законність вчинення якої передбачає лише подання нотаріусу оригіналу опротестованого векселя.

- підпункту 69.1 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України у взаємозв`язку із результатам розгляду справи № 520/1179/23, згідно яких у випадку відсутності рішення контролюючого органу щодо неможливості виконання платником податків своїх податкових обов`язків, платник податків вважається таким, що має можливість виконувати податкові обов`язки і всі дії податкового органу, які направлені погашення податкових зобов`язань позивача та/або застосування до нього відповідальності визначеної ПК України, є законними.

Що стосується посилання скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування глави 16, 17 Порядку № 296/5 у взаємозв`язку з розділом 11 Переліку № 1172, а також підпункту 69.1 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України у відносинах у частині визнання оспорюваних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, Суд зауважує таке.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що основними доводами податкового органу є те, що положення глави 16, 17 Порядку № 296/5 і розділу 11 Переліку № 1172 свідчить про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а саме: оригіналу опротестованого векселя; акту про протест векселя, при цьому подання інших документів законом не передбачено. Ураховуючи те, що спірні виконавчі написи були вчинені на підставі протестів у несплаті позивачем за простими векселями, скаржник уважав, що приватним нотаріусом Мангушевою О. С. було дотримано вимоги Порядку № 296/5, а тому відсутні підстави для визнання виконавчих написів від 03 січня 2023 року № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 такими, що не підлягають виконанню.

Дійсно, підпункти 1.1, 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачають, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (у тому числі, на опротестованих векселях), або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України - Перелік № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі № 3425-XII та Порядку № 296/5.

Водночас Суд наголошує, що за усталеною правовою позицією, зокрема викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16, убачається, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону № 3425-ХІІ у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на час вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Законодавством не визначено виключного переліку обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Також у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 953/510/23 Верховний Суд виснував: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору щодо заборгованості як такого».

Окрім цього, у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 947/10174/21 Верховний Суд вкотре зауважив, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису повинен переконатися належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і в самому розмірі такої заборгованості.

Отже, Суд ураховує, що Верховним Судом було неодноразово надано тлумачення застосування положень глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 у взаємозв`язку з вимогами, установленими Переліком № 1172, у частині необхідності подання конкретних документів для вчинення нотаріусом виконавчого напису, і констатовано, що факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу для подальшого вчинення ним виконавчого напису не свідчить про безспірність заборгованості.

При цьому, саме безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону № 3425-ХІІ).

Відтак, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, необхідно встановити обставини: безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника; перевірити відповідність надання стягувачем документів, визначених Переліком № 1172; дослідити питання щодо моменту виникнення права вимоги за кожною складовою заборгованості.

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 25 листопада 2021 року у справі № 906/230/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї, як наслідок, - надавати у цій справі повторний правовий висновок щодо питання застосування згаданих положень закону.

У частині підстав відкриття касаційного провадження про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 69.1 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України, Суд звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не досліджувалися обставини цієї справи та не надавалася оцінка спірним правовідносинам у контексті дотримання/недотримання їх учасниками згаданих положень ПК України (зокрема, те, чи має платник податків ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» можливість/неможливість виконувати свої податкові зобов`язання та (або), чи відповідає вимогам податкового законодавства відповідне рішення контролюючого органу, прийняте за результатами розгляду заяви позивача про неможливість ним здійснювати свої обов`язки).

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд також не вбачає підстав для надання правових висновків щодо застосування підпункту 69.1 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України, оскільки спір у цій справі стосується правомірності вчинених виконавчих написів і наявності законних підстав для визнання їх такими, що не підлягають виконанню.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що аргументи скаржника, викладені у цій частині касаційної скарги, є безпідставними та необґрунтованими.

Натомість, Верховний Суд звертає увагу, що суду касаційної інстанції не заборонено вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, відповідної підстави касаційного оскарження, якщо таке необхідно з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, задля правильного вирішення спору та для виключення у подальшому подібних ситуацій, які можуть слугувати для прийняття незаконного судового рішення та(або) вчинення суб`єктом владних повноважень протиправних дій чи бездіяльності.

З огляду на обставини цієї справи у співвідношенні до висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів зауважує, що фактично спірне і ключове питання, яке постало перед судом під час розгляду цієї справи, є те, чи дійсно на момент вчинення приватним нотаріусом Мангушевою О. С. нотаріальних написів, заборгованість позивача була безспірною і чи дотримано приватним виконавцем порядку вчинення оскаржуваних виконавчих написів.

З цього приводу Верховний Суд уважає за доцільне зазначити таке.

Пункт 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 установлює, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15 наголошено, що з урахуванням статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України та статей 50, 87, 88 Закону № 3425-ХІІ захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 зазначила, що саме порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14 зауважила, що вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону № 3425-ХІІ слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 3425-ХІІ і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.

Повертаючись до спірних правовідносин убачається, що підставою для вчинення приватним нотаріусом Мангушевою О. С. виконавчих написів від 03 січня 2023 року № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 слугували відповідні протести у несплаті за простими векселями, вчиненими цим же нотаріусом про стягнення з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» заборгованості у розмірі 3 618 360,00 грн кожний.

Поряд з цим, як убачається з матеріалів справи, на момент вчинення спірних виконавчих написів (03 січня 2023 року) не існувало беззаперечних доказів стосовно наявності спору щодо розміру заборгованості позивача та обставин, які б свідчили про невирішеність по суті цього спору (зокрема, у судовому порядку), у зв`язку з цим Суд допускає те, що у приватного нотаріуса Мангушевої О. С. могло не виникнути сумнівів, що заборгованість дійсно була безспірною.

Натомість, Верховний Суд зауважує, що частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis або praejudicium - те, що стосується попереднього судового рішення) - це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі. Преюдиційність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Окрім цього, у пунктах 60, 64 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви № 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності …».

Як убачається з матеріалів справи і правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у справі № 520/12001/23 рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, було визнано протиправним і скасовано рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21 грудня 2022 року № 2253/6/35-00-04-03-24 про можливість виконання позивачем своїх податкових зобов`язань. При цьому, саме це рішення контролюючого органу стало підставою для визначення розміру податкової заборгованості ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» та вчинення протестів векселів.

Також, у подальшому постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 520/1179/23 було визнано протиправними дії Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо вчинення протестів у неплатежі за податковими векселями серії АА 2721373 № 11133 від 12 січня 2022 року, серії АА 2721374 № 11207 від 18 січня 2022 року, серії АА 2721375 № 11230 від 20 січня 2022 року, серії АА 2721381 № 11457 від 09 лютого 2022 року, серії АА 2721382 № 11458 від 09 лютого 2022 року, серії АА 2721384 № 11550 від 16 лютого 2022 року, шляхом звернення до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О. С. із заявою від 22 грудня 2022 року від № 2257/6/35-00/04-05-19.

Отже, зважаючи на наявність указаних судових рішень, які набрали законної сили, та хронологію подій, Суд погоджується з твердженнями суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку, визнання протиправними дій Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо вчинення протестів у неплатежі за податковими векселями (у судовому порядку під час розгляду справи № 520/1179/23) є базовою передумовою для подальших юридичних дій, зокрема, вчинення виконавчих написів нотаріусом (у цій справі - виконавчі написи від 03 січня 2023 року № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9).

Як наслідок, Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанції про те, що визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо прийняття певного рішення тягне за собою скасування всіх подальших актів або санкцій, що прийняті на його підставі. При цьому таке скасування потребує окремого судового рішення або самостійного реагування самого органу. Вказаний підхід спрямованих на відновлення прав та законних інтересів осіб, які були порушені внаслідок прийняття неправомірних рішень.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність обґрунтованих підстав для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Що стосується аргументів скаржника про те, що рішенням Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками від 05 березня 2024 року № 674/6/35-00-04-03-24 підтверджується можливість ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» виконувати свої податкові обов`язки, як станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду цієї справи, Суд не бере до уваги, оскільки це рішення контролюючим органом було прийняте вже після оскаржуваних виконавчих написів і не лягло в основу їх вчинення.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не впливають на законність й обґрунтованість ухвалених судами рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд