ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/14024/23

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , декларації про відмову від громадянства Російської Федерації;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області прийняти у ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити ОСОБА_1 довідку про реєстрацію громадянкою України.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації. Зауважує, що позивач має усі передбачені законодавством підстави для отримання документа про вихід із громадянства Російської Федерації, проте з незалежних від позивача причин не може його отримати.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої 26.04.2023. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 26.04.2023 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.

4. При ухваленні рішення суд першої інстанції керувався тим, що позивачем вчинялися усі необхідні дії з метою припинення громадянства Російської Федерації, однак неотримання позивачем документа про припинення громадянства Російської Федерації відбулося з незалежних від неї причин. З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про громадянство України» позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Відмову відповідача у прийнятті у позивача декларації про відмову від громадянства Російської Федерації визнано судом першої інстанції протиправною. Позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача прийняти у позивача декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити їй довідку про реєстрацію громадянкою України визнано судом першої інстанції передчасними, з огляду на те, що прийняттю декларації про відмову від іноземного громадянства передує її розгляд відповідачем. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

5. Такі висновки суду першої інстанції підтримано апеляційним судом.

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

7. Підстави, на яких подана касаційна скарга, скаржник вказує пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

8. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - абзацу тринадцятого статті 1 Закону України «Про громадянство України», а саме що в розумінні Закону України «Про громадянство України» є належним виконанням зобов`язання припинити іноземне громадянство (абзац дванадцятий статті 1) та що є незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) (абзац тринадцятий статті 1), в тому числі в разі подачі до суб`єкта владних повноважень декларації невідповідної форми.

9. Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач указує, що судові рішення оскаржуються ним з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.

10. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій визнали відмову в прийнятті декларації невідповідної форми про відмову від громадянства Російської Федерації протиправною всупереч вимогам чинного законодавства з питань громадянства, в тому числі у зв`язку з недослідженням аргументів відповідача щодо недотримання позивачем вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України № 715 від 16.08.2012 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку», який є релевантним до спірних правовідносин щодо встановленої форми декларації. Скаржник зауважує, що судами не досліджено тієї обставини, що позивач не подавала до відповідача встановленої законодавством належної форми декларації про відмову від іноземного громадянства (форма 45 згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2012 № 715 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку»), а тому правові підстави приймати декларацію невідповідної форми № 36 згідно наказу Міністерства закордонних справ України від 23.11.2022 № 389 «Про затвердження зразків документів, які подаються за кордоном для встановлення належності до громадянства України, перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України», яка була долучена до звернення ОСОБА_1 від 26.04.2023, та розглядати таку по суті у відповідача були відсутні.

11. У доводах касаційної скарги відповідач наголошує, що приписами статті 8 Закону України «Про громадянство України» саме на іноземців, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, покладається обов`язок подати документ про припинення попереднього громадянства та не передбачено подання у спрощеному порядку декларації.

12. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги

13. Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області.

14. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15. ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львові, Україна (на той час УРСР) в сім`ї українців (батько та мати українці), що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_2 від 01.09.1988.

16. З 1996 року по 2005 рік позивачка проживала в Російській Федерації, де отримала паспорт громадянки Російської Федерації.

17. ОСОБА_1 03.12.2019 видано посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_3 (дата закінчення строку дії - 02.12.2029).

18. Позивач 03.03.2021 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою № 28 про оформлення громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».

19. До заяви позивач долучила, зокрема, зобов`язання припинити іноземне громадянство, в якому зазначила про те, що зобов`язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство Російської Федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства Російської Федерації. У разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства Російської Федерації позивач зобов`язалася подати декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави.

20. Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області 01.06.2021 прийняло стосовно позивача позитивне рішення про оформлення набуття нею громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».

21. Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області 01.06.2021 видало довідку № 172 про реєстрацію особи громадянином України, за змістом якої ОСОБА_1 згідно з рішенням Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 01.06.2021 набула громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України»; відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 01.06.2021.

22. Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області 01.06.2021 видало позивачу тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_4 строком дії до 01.06.2023.

23. Позивач 26.04.2023 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із зверненням щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства, в якому просила прийняти та розглянути декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв`язку із наявними незалежними від неї причинами неотримання документа про припинення російського громадянства.

24. До звернення позивач долучила, зокрема: оригінал заповненої декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; копії документів, які підтверджують звернення позивача в консульські й дипломатичні установи Російської Федерації.

25. Листом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 19.05.2023 за № 111-319/6/4601-23/4601.3.7/6088-23 «Про розгляд звернення» позивачку повідомлено про те, що саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України. 17.12.2021 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб № 1941-ІХ (далі Закон № 1941), який набрав чинності 19.12.2021. Метою прийняття Закону № 1941 є реалізація Указу Президента України від 13.08.2019 № 594 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання». Законом № 1941, зокрема врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 № 594. Позивач не належить до вказаної категорії осіб, відповідно підстави для подачі декларації про відмову від іноземного громадянства у неї відсутні.

26. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у позивача декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

27. Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

28. За правилами пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

29. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України».

30. Умови набуття громадянства України за територіальним походженням визначені у статті 8 Закону України «Про громадянство України».

31. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;

іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

32. За визначеннями, що містяться у статті 1 Закон України «Про громадянство України»:

зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац дванадцятий);

незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - це невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури (абзац тринадцяти);

декларація про відмову від іноземного громадянства - це документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац шістнадцятий).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

33. За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

35. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.

36. Так, питання щодо можливості подання декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави в умовах воєнного стану було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 380/18661/23.

37. У постанові від 15.12.2025 у справі № 380/18661/23 Верховний Суд, аналізуючи положення статті 8 Закону України «Про громадянство України», вказав, що законодавством передбачено можливість набуття громадянства України за територіальним походженням, за умови звернення іноземця з відповідною заявою, однак положення частини другої статті 8 цього Закону містять імперативний припис щодо обов`язку таких осіб одночасно із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подати зобов`язання припинити іноземне громадянство. У разі ж одержання позитивного рішення щодо вирішення такої заяви, іноземцю видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої він має право оформити тимчасове посвідчення, що діє не більше двох років. Тому лише у разі виконання ним обов`язку припинити іноземне громадянство, така особа має право отримати паспорт України.

38. У означеній постанові Верховний Суд вказав, що запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку насамперед зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу Державної міграційної служби протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.

39. У справі № 380/18661/23 Верховний Суд зауважив, що лише за певних умов, перелік та форма яких визначені в статті 1 Закону України «Про громадянство України» (що в основному передбачають вжиття іноземцем активних дій зокрема звернення до уповноваженого органу країни, громадянство якої він хоче припинити), а також за умови підтвердження факту виконання іноземцем усіх необхідних кроків для отримання документа про відмову від попереднього громадянства, Управління має право прийняти декларацію іноземця про відмову від іноземного громадянства.

40. У справі № 380/18661/23 Верховний Суду дійшов висновку, що особа, яка отримала громадянство України на загальних підставах після позитивного розгляду її заяви про прийняття до громадянства, протягом двох років з моменту набуття громадянства повинна вжити заходів для отримання документа, що підтверджує припинення громадянства (підданства) іншої держави. Лише у випадку, якщо це питання не буде вирішене у строки, визначені законодавством країни, громадянином якої вона є, або у разі відмови в його вирішенні з незалежних від неї причин (що детально описані в Законі України «Про громадянство України»), особа має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства безпосередньо до органу, який розглядав її заяву. В інших випадках відсутні правові підстави для прийняття такої декларації у межах процедури, визначеної Законом України «Про громадянство України», установленої для оформлення громадянства.

41. За встановлених обставин у справі № 380/18661/23 Верховний Суд визнав, що позивач максимально вчиняв активні дії для виконання обов`язку щодо припинення громадянства РФ.

42. Крім того, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у справі № 380/18661/23 Верховний Суд врахував, що після 24.02.2022, у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України, Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства РФ в Україні, з огляду на припинення роботи його відділів на території України.

43. Беручи до уваги обставини, що склались у справі № 380/18661/23, та відсутність правового регулювання щодо визначення подальшого правового статусу особи, термін дії тимчасового посвідчення громадянина України якого завершується в силу відсутності доступу до консульства РФ, Верховний Суд, керуючись принципом верховенства права, виснував, що якщо строк дії тимчасового посвідчення громадянина України спливає, а процедура набуття громадянства іноземною особою не може бути завершена, у зв`язку з воєнною агресією (РФ) на території України, держава зобов`язана запобігти виникненню ситуації, коли така особа фактично може залишитися без правового статусу та втрати права її легального перебування на території України через військові дії, що унеможливлюють завершення процедури набуття громадянства. Держава не може залишити без правового статусу таких осіб, у яких строк дії тимчасового посвідчення громадянина України спливає, і має вжити активних дій, щоб забезпечити безперервний правовий статус, який впливає на суть їхнього гарантованого права (стаття 25 Конституції України).

44. У підсумку Верховний Суд у постанові від 15.12.2025 у справі № 380/18661/23 погодився з висновком суду першої інстанції, що припинення діяльності посольства та консульства РФ в Україні не потребує офіційного визнання та додаткового доведення з боку позивача причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), а позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства РФ з незалежних від нього причин.

45. Повертаючись до обставин цієї справи, судами установлено, що у липні 2021 року позивач отримала від Генерального консульства Російської Федерації у місті Львові повідомлення про те, що подані нею документи про вихід із громадянства Російської Федерації передані в консульську групу; також позивачу надано контакти для консультації та запису на прийом.

46. 16.02.2022 позивач у відповідь на своє звернення щодо запису на прийом отримала від Генерального консульства Російської Федерації у місті Львові повідомлення про те, що прийом тимчасово призупинено, у випадку терміновості питання рекомендовано звернутися до консульського відділу Посольства Росії в Києві.

47. Листом від 14.07.2022 за № 18377/кд-гр Міністерство закордонних справ Російської Федерації повідомило позивача у відповідь на її звернення про те, що стосовно вирішення питання про вихід із російського громадянства вона може звернутися до дипломатичного представництва чи консульської установи в Україні після відновлення діяльності російських закордонних установ в Україні або до дипломатичного представництва чи консульської установи Російської Федерації при наявності у неї документа, який підтверджує дозвіл на проживання в іноземній державі.

48. Також судами установлено, що із заявами та роз`ясненнями стосовно питання виходу з громадянства Російської Федерації позивач зверталася до таких закордонних установ Російської Федерації в іноземних державах:

- Генерального консульства Росії в Стамбулі - отримала відповідь про те, що для звернення в Генконсульство Росії у Стамбулі з питання виходу із громадянства Російської Федерації необхідно проживати на території стамбульського округу, а також мати дійсну посвідку на постійне проживання в Туреччині чи громадянство цієї країни, крім цього, всі документи подаються тільки особисто (а.с.20);

- Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Республіці Молдова - отримала відповідь про те, що у разі відсутності в громадянина посвідки на постійне проживання на території Республіки Молдова підстави для прийняття від нього заяви про вихід із громадянства Російської Федерації відсутні;

- Генерального консульства Росії в Бресті - отримала відповідь про те, що для подання заяви про вихід із громадянства Російської Федерації необхідна особиста присутність особи та наявність посвідки на постійне проживання в Білорусі;

- Посольства Російської Федерації в Республіці Польща - отримала відповідь про те, що для виходу із громадянства Росії необхідно особисто подати заяву та мати дозвіл на постійне проживання у відповідній іноземній державі.

49. З наведеного випливає, що позивачем вчинялися активні дії щодо виконання обов`язку припинити громадянство Російської Федерації. Проте з незалежних від позивача причин останній позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації.

50. У доводах касаційної скарги відповідач висловлює незгоду з наданими позивачем доказами, позаяк вважає, що копії таких документів не є електронними документами в розумінні положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

51. Водночас такі доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами попередніх інстанцій обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

52. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

53. Враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 15.12.2025 у справі № 380/18661/23, установлені судами обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, а відповідач протиправно відмовив у прийнятті такої.

54. Доводи касаційної скарги про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття поданої позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки така подана за формою, що не відповідає вимогам наказу Міністерства внутрішніх справ України № 715 від 16.08.2012 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку», судом касаційної інстанції не приймаються, оскільки указане не була підставою для відмови у прийнятті декларації. Більше того, про такі обставини відповідачем не вказувалось у суді першої інстанції.

55. Підсумовуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції констатує, що переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

56. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

57. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд