ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 127/30081/18

У травні 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося із вказаною заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що виконавчий документ перебував на виконанні Першого відділу ДВС місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою від 17 жовтня 2024 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю у боржника майна. Як повідомив відділ державної виконавчої служби, постанову разом з оригіналом вказаного виконавчого документа втрачено при пересилці.

АТ КБ «ПриватБанк» просило:

видати дублікат виконавчого документу у справі № 127/130081/18 від 19 січня 2021 року, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2026 року:

заяву АТ КБ «ПриватБанк» задоволено;

видано дублікат виконавчого документу у справі №127/30081/18 від 19 січня 2021 року, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

виконавчий лист було отримано позивачем 26 січня 2021 року та звернуто до примусового виконання. 14 січня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 127/30081/21 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 273 149,44 грн. Постановою від 17 жовтня 2024 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». З листа Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 лютого 2026 року № 24340 вбачається, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з оригіналом виконавчого документа втрачено при пересилці. З довідки від 25 травня 2026 року, сформованої АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що виконавчий лист № 127/30081/18 від 26 січня 2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» на адресу стягувача не надходив та на зберіганні в архіві банку не перебуває. Зазначене свідчить про те, що оригінал виконавчого листа позивачем було втрачено;

відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Пунктом 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 дійшов висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання (або поновлення цього строку судом);

станом на 27 травня 2026 року зазначений виконавчий лист не перебуває на виконанні. Тому наявні підстави вважати, що оригінал виконавчого листа № 127/30081/18 втрачено. Пунктом 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено право суду видати дублікат виконавчого листа у випадку, якщо стягувач звернувся із такою заявою до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. З матеріалів справи вбачається, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання на час звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа не пропущений. За таких обставин судом встановлено, що стягувачем дотримано передбачені законом умови для видачі дубліката виконавчого листа: доведено, що виконавчий документ відсутній у відділі державної виконавчої служби, а тому наявні підстави для задоволення вказаної заяви.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2026 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;

ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2026 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Із наведених положень слідує, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Мотиви й підстави втрати виконавчого листа не мають правового значення для застосування підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України;

дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11, від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц, від 20 травня 2021 року у справі №1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі №750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі №753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі №433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі №607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акту. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду;

при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №2-1380/088). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України);

звертаючись із заявою про видачу дублікату виконавчого листа АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що виконавчий лист у справі №127/30081/18 перебував на примусовому виконанні у Першому відділі ДВС місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і 17 жовтня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у межах виконавчого провадження НОМЕР_1. Разом з тим, оригінал вказаного виконавчого листа на адресу банку не надходив і був втрачений при пересилці;

суд першої інстанції, встановивши, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання на час звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа не пропущений і стягувачем дотримано передбачених законом умов для видачі дубліката виконавчого листа, зокрема доведено відсутність у відділі державної виконавчої служби виконавчого документу, дійшов висновку про наявність підстави для задоволення заяви. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з урахуванням обставин даної справи та ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини;

представник ОСОБА_2 звертався до Першого відділу ДВС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із адвокатським запитом, на який останньому повідомлено про неможливість надання копій реєстрів про відправку рекомендованої кореспонденції через те, що строк зберігання реєстрів про відправку рекомендованої кореспонденції становить один рік. Станом на 15 червня 2026 року виконавчий лист № 127/30081/18 від 26 січня 2021 року на виконання до відділу не надходив і на виконанні не перебуває. Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт втрати оригіналу виконавчого листа, виданого на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року у цивільній справі № 127/30081/18, що є підставою для видачі його дублікату. Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі №1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення заяви АТ КБ «ПриватБанк».

Аргументи учасників справи

05 серпня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2026 року (повний текст постанови складено 09 липня 2026 року), у якій просила:

оскаржені судові рішення скасувати;

ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі;

стягнути банку на користь ОСОБА_1 судовий збір.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

представник боржника 08 червня 2026 року через Електронний суд подав клопотання можливість ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі необхідністю узгодження, правової позиції, у тому числі необхідністю бути присутнім при проведенні процесуальних дій представника боржника. Тому просив перенести судове засідання, призначене на 16:00 09 червня 2026 року на іншу дату, що судом проігноровано;

суди фактично ототожнили відсутність виконавчого документа у ДВС та його ненадходження до стягувача з доведеністю факту його втрати, хоча Верховний Суд у наведених постановах виходить із необхідності встановлення саме факту та обставин втрати виконавчого документа на підставі належних доказів. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій застосували пункт 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12, від 8 листопада 2023 року у справі № 196/673/14-ц та від 25 лютого 2025 року у справі № 646/5771/18;

з огляду на викладене, наявна передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстава касаційного оскарження, оскільки оскаржувана постанова Вінницького апеляційного суду ухвалена із застосуванням пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах;

відповідно до пункту 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України дублікат виконавчого листа може бути виданий лише у разі його втрати. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте заявником до матеріалів заяви не додано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження факту втрати оригіналу виконавчого листа. Банк обґрунтовує свою заяву про видачу дубліката виконавчого документа виключно посиланням на лист від 24 лютого 2026 року № 24340 Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому міститься загальна фраза про те, що: «як вбачається зі звернення, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу з оригіналом виконавчого документа втрачено при пересилці». Проте цей лист не є належним, допустимим та достатнім доказом у розумінні статей 76, 77, 80 ЦПК України, який би безаперечно підтверджував факт безповоротної втрати оригіналу документа з огляду на таке: повна відсутність первинних поштових документів та ідентифікаторів відправлення. У наданому листі виконавчої служби не зазначено жодних фактичних даних, які піддаються перевірці. Зокрема: не вказано оператора поштового зв`язку, який здійснював пересилання; не вказано дату передачі кореспонденції на пошту; взагалі не зазначено штрихкодовий ідентифікатор (трек-номер) поштового відправлення. За відсутності трек-номера суд та сторони справи позбавлені будь-якої технічної та правової можливості перевірити: чи дійсно такий лист взагалі надсилався, чи перетинав він межі поштового відділення, який його маршрут та чи дійсно оператор поштового зв`язку зафіксував його втрату. Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, єдиним належним доказом втрати реєстрованого поштового відправлення є акт про втрату або офіційна довідка оператора поштового зв`язку (наприклад, АТ «Укрпошта»), складена за результатами службового розслідування чи розгляду претензії. Сам лише текст листа від державної виконавчої служби із абстрактним формулюванням «вбачається, що втрачено при пересилці», без посилання на результати перевірки поштою, є виключно суб`єктивним припущенням виконавця. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у своїх правових висновках неодноразово наголошував, що сама по собі заява про видачу дубліката не є автоматичною підставою для задоволення, і втрата документа має бути жорстко доведена стягувачем. Постанова Верховного Суду у справі № 331/4943/19: «При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати належні докази на підтвердження факту втрати оригіналу документа. Сама лише вказівка у заяві про те, що виконавчий лист втрачено, без надання відповідних доказів, не є підставою для видачі його дубліката». Аналогічні висновки щодо обов`язковості доведення факту втрати документа належними доказами викладені у постановах Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 2-468/11, від 17 березня 2021 року у справі № 755/9211/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 2-1049/11. Суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях заявника. Оскільки банком не надано доказів безповоротної втрати документа, існує ймовірність, що оригінал виконавчого листа знаходиться у розпорядженні стягувача або третіх осіб, що може призвести до подвійного стягнення та порушення прав боржника. Видача дубліката виконавчого документа за відсутності належних доказів втрати оригіналу створює реальну загрозу повторного або подвійного пред`явлення до виконання одного і того ж документа (якщо оригінал насправді знайдеться у стягувача або органу ДВС), що грубо порушує права та законні інтереси боржника. Враховуючи, що заявником не надано жодного поштового документа (квитанції, реєстру відправлень, довідки пошти або результатів трекінгу), які б підтверджували факт втрати документа перевізником, факт безповоротної втрати оригіналу є недоведеним, а заява про видачу дубліката - безпідставною та передчасною. Верховний Суд звертав увагу, що ним сформовано сталу практику у подібних справах, за якою видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати, зокрема, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Звертаючись до суду для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою, саме заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши на підтвердження зазначених обставин відповідні докази.

07 жовтня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило:

касаційну скаргу залишити без задоволення;

оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що:

судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 січня 2022 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , однак 17 жовтня 2024 року постановою державного виконавця виконавчий документ було повернуто стягувачу. Згідно з листом Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці від 24 лютого 2026 року № 24340, оригінал виконавчого документа було втрачено при пересилці. Відповідно до довідки від 25 травня 2026 року, виконавчий лист на адресу стягувача не надходив та в архіві не перебуває.

відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Тобто закон покладає обов`язок доводити факт вручення саме на орган ДВС. Як встановлено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12 (а також у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10 та ін.), належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із його оригіналом є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відсутність у матеріалах виконавчого провадження рекомендованого повідомлення про вручення з підписом уповноваженої особи Банку є беззаперечним доказом того, що оригінал виконавчого листа був втрачений під час пересилки або взагалі не направлявся;

виконавчий лист було повернуто стягувачу 17 жовтня 2024 року. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання його перебіг починається заново з наступного дня після повернення. Таким чином, трирічний строк для його повторного пред`явлення спливає лише 17 жовтня 2027 року, а тому суди цілком обґрунтовано вказали, що строк не є пропущеним;

як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 січня 2019 року у справі № 916/215/15-г, при встановленні факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат має повністю відтворювати втрачений документ. Будь-яких доказів того, що рішення суду було виконано ОСОБА_1 добровільно, матеріали справи не містять;

касаційна скарга ОСОБА_1 будується виключно на формальних посиланнях та намаганні переоцінити докази, які вже були належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій. З огляду на сталу практику Верховного Суду щодо презумпції втрати документа при його відсутності у ДВС та банку, а також правильний розрахунок строків пред`явлення, доводи боржника є абсолютно безпідставними і не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

21 жовтня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.↗

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 вересня 2026 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року в справі № 127/30081/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93686543) частково задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №VIW3GK05551543 від 03 серпня 2007 року, станом на 24 січня 2019 року, в сумі 9 712,94 дол. США, що становить еквівалент 269 048,44 грн тіло кредиту, 350,65 дол. США відсотки, а також судовий збір в сумі 4101 грн. Рішення набрало законної сили 19 січня 2021 року.

26 січня 2021 року на виконання вказаного рішення Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист, строк пред`явлення якого до виконання становить три роки.

14 січня 2022 року державним виконавцем Першого відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Куртяк А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

17 жовтня 2024 року головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ремешивською К. Р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними/

Відповідно до копії листа начальника Першого відділу ДВС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шуляка В. від 24 лютого 2026 року №24340, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження (АСВП НОМЕР_1) з виконання виконавчого листа №127/30081/18 від 26 січня 2021 року, що видав Вінницький міський суд Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 273 149,44 грн. У зв`язку з відсутністю за божником зареєстрованого майна, на яке можна звернути стягнення, державним виконавцем 17 жовтня 2024 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та надіслано з оригіналом виконавчого документа стягувачу, АТ КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50. Як вбачається із звернення, постанову про повернення виконавчого документам стягувачу з оригіналом виконавчого документа втрачено при пересилці.

Згідно з довідкою керівника Департаменту зі стягнення проблемної заборгованості в регіоні ГО АТ КБ «ПриватБанк» Шинкарьова Р. В. від 25 травня 2026 року, виконавчий лист №127/30081/18 від 26 січня 2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», який повернуто стягувачу згідно постанови від 17 жовтня 2024 року, на адресу стягувача не надходив та на зберіганні в архіві банку не перебуває.

Представник ОСОБА_2 звертався до Першого відділу ДВС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із адвокатським запитом, на який останньому повідомлено про неможливість надання копій реєстрів про відправку рекомендованої кореспонденції через те, що строк зберігання реєстрів про відправку рекомендованої кореспонденції становить один рік. Станом на 15 червня 2026 року виконавчий лист № 127/30081/18 від 26 січня 2021 року на виконання до відділу не надходив і на виконанні не перебуває.

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (підпункт 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року по справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22) зроблено висновок, що: «дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року по справі № 2-1118/09 (провадження № 61-36561св18) зазначено, що: «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2009 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 на користь КС «Наші люди» невиконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби до КС «Наші люди» не з вини стягувача, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа. При цьому судом апеляційної інстанції враховано те, що відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, матеріали справи якого не містять. За таких обставин, колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що заявник не надав доказів втрати виконавчого листа. Крім того, такий аргумент скарги зводиться до переоцінки доказів у справі, що не відноситься до процесуальних повноважень суду касаційної інстанції».

У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що:

«53. Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.

54. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

55. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

56. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви».

Касаційний суд вже підкреслював, що дублікат виконавчого документа видається, якщо він власне видавався судом і виконавчий документ було втрачено (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2025 року в справі № 236/476/21 (провадження № 61-7527св25)).

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. Тому державний / приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України) (див. пункти 79, 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24)).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану (підпункт 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12 (провадження № 61-7923св25) зазначено, що:

«у пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23) зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5925/15-г, від 03 квітня 2025 року у справі № 712/8159/15-ц; від 05 лютого 2025 року у справі № 1616/803/2012».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

банк звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа про стягнення заборгованості, бо він втрачений. Заява мотивована тим, що виконавчий лист у справі №127/30081/18 перебував на примусовому виконанні у Першому відділі ДВС місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і 17 жовтня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у межах виконавчого провадження НОМЕР_1. Разом з тим, оригінал вказаного виконавчого листа на адресу банку не надходив і був втрачений при пересилці;

суди встановили, що Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року в справі № 127/30081/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93686543) частково задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №VIW3GK05551543 від 03 серпня 2007 року, станом на 24 січня 2019 року, в сумі 9 712,94 дол. США, що становить еквівалент 269 048,44 грн тіло кредиту, 350,65 дол. США відсотки, а також судовий збір в сумі 4101 грн. Рішення набрало законної сили 19 січня 2021 року. Виконавчий лист було отримано позивачем 26 січня 2021 року та звернуто до примусового виконання. 14 січня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 127/30081/21 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 273 149,44 грн. Постановою від 17 жовтня 2024 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

суди встановили, що згідно листа начальника Першого відділу ДВС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шуляка В. від 24 лютого 2026 року №24340, вказану постанову про повернення виконавчого документа надіслано з оригіналом виконавчого документа стягувачу АТ КБ «ПриватБанк». Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з оригіналом виконавчого документам втрачено при пересилці. Представник Михайлик Л. М. звертався до Першого відділу ДВС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із адвокатським запитом, на який останньому повідомлено про неможливість надання копій реєстрів про відправку рекомендованої кореспонденції через те, що строк зберігання реєстрів про відправку рекомендованої кореспонденції становить один рік. Станом на 15 червня 2026 року виконавчий лист № 127/30081/18 від 26 січня 2021 року на виконання до відділу не надходив і на виконанні не перебуває. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання на час звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа не пропущений;

за таких обставин, встановивши, що виконавчий лист про стягнення з заборгованості втрачений і строк для пред`явлення виконавчого листа не пропущено, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення заяви.

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що представник боржника 08 червня 2026 року через Електронний суд подав клопотання можливість ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі необхідністю узгодження, правової позиції, у тому числі необхідністю бути присутнім при проведенні процесуальних дій представника боржника. Тому просив перенести судове засідання, призначене на 16:00 09 червня 2026 року на іншу дату, що судом проігноровано, з таких підстав.

Як свідчить аналіз матеріалів справи та документів, які містять в підсистемі Електронний суд адвокат ОСОБА_2 - Покоєвич А. О. 16 червня 2026 року звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про надання можливість ознайомитися з матеріалами справи № 127/30081/18, та приєднання до матеріалів справи в електронному суді (том 2, а. с. 244а - 246а). Інших клопотань ні в матеріалах справи, ні в Електронному суду не міститься. Ухвала суду першої інстанції (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137401654) постановлена 09 червня 2026 року, повний текст складено 15 червня 2026 року. Тобто адвокат Михайлик Л. М. - Покоєвич А. О. звернувся з вказаним клопотанням після розгляду заяви банку про видачу дублікату та постановлення ухвали від 09 червня 2026 року.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду