ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 908/38/26

1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 07.10.2026 ухвалив постанову у цій справі, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" (далі - ТОВ "Агрофірма "Нива", Товариство, Відповідач) задовольнив частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у цій справі в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 13 977,70 грн заборгованості з орендної плати скасував та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у частині залишення зазначеного додаткового рішення без змін та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2026 у цій справі скасував.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у цій справі залишив без змін.

2. При цьому, як слідує із матеріалів цієї справи Товариство у касаційній скарзі повідомило, зокрема про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 17 000 грн. Також зауважило, що відповідні докази понесення судових витрат будуть подані ним до суду у строки, передбачені ГПК України.

3. 12.10.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Агрофірма "Нива" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій заявник просить стягнути із Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Сільрада, Позивач) 17 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції.

4. Дослідивши наведені у заяві доводи, перевіривши матеріали справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов таких висновків.

5. За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

6. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

8. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

9. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

10. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

11. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

12. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

13. Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

14. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

15. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

16. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

17. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

18. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

19. У вказаних висновках колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

20. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

21. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

22. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

23. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 17 000 грн Товариство надало витяг від 10.10.2026 з договору про надання правничої допомоги № 491/237/18, акт прийому-передачі виконаних робіт від 10.10.2026 до вказаного договору, довідку про підтвердження обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартість, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції, ордер адвоката Сердюка Р. В. від 05.02.2024.

24. Відповідно до п. 1 договору № 491/237/18 за даним договором та наступними додатками адвокат (Сердюк Р. В.) прийняв на себе обов`язки по представництву, захисту та наданню інших видів правничої допомоги клієнту (Товариству) в судах, правоохоронних органах, підприємствах усіх форм власності та перед фізичними особами, у зв`язку із вирішенням будь-яких правових та процесуальних питань, що стосуються клієнта у справі № 908/38/26 на стадії касаційного провадження щодо земельної ділянки кад. № 2322188600:04:001:1183.

25. Згідно з п. п. 3, 4, 5 цього ж договору розмір гонорару адвоката остаточно визначений сторонами у суді касаційної інстанції у фіксованому розмірі 17 000 грн (вказані у п. 20 касаційної скарги від 24.08.2026). Сторони погодили визначення розміру гонорару без складання детального опису і після оголошення судового рішення. Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами у фіксованому розмірі та він не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а отже є визначеним. Факт надання адвокатом правничої допомоги клієнту підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт та довідкою про підтвердження обсягу наданих послуг.

26. В акті прийому-передачі виконаних робіт від 10.10.2026 сторони підтвердили узгоджену у договорі вартість робіт, отримання клієнтом усіх робіт за договором та додатками до нього та виконання відповідних робіт адвокатом. В довідці від 10.10.2026 сторони повторно підтвердили раніше узгоджені суми витрат.

27. Розглянувши наведені Товариством обґрунтування заявлених витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням змісту договору про надання правничої допомоги, поданих заявником доказів та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результат перегляду справи в касаційному порядку, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Агрофірма "Нива" до стягнення витрати при касаційному перегляді судових рішень у розмірі 17 000 грн є доведеними та обґрунтованими.

28. Як вже зазначалося вище, у розумінні положень статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

29. Проте Сільрада правом на подання заперечень проти розміру заявлених Товариством судових витрат не скористалась.

30. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у повному обсязі та стягнення з Позивача на користь Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 17 000 грн.

Таким чином, керуючись статтями 126, 129, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд