ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/9971/25

1.1 ТОВ "САНЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 22 529 963,39 грн.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати відпущеної електроенергії за договором від 28.12.2018 № 16248/01 (зі змінами) за жовтень 2021 року та у період з лютого по грудень 2022 року.

2.1 Господарський суду міста Києва рішенням від 13.11.2025 (суддя Привалов А.І.) позовні вимоги задовольнив частково. Закрив провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь ТОВ "САНЕНЕРГО" 608 737,84 грн заборгованості. Стягнув з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь ТОВ "САНЕНЕРГО" заборгованість у розмірі 14 595 467,10 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 182 450,46 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

2.2 Як зазначено місцевим господарським судом, на день розгляду справи строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди: жовтень 2021 року та лютий-грудень 2022 року є таким, що настав. Як встановлено судом, з урахуванням часткових оплат та проведених зустрічних зарахувань, заборгованість відповідача перед позивачем за придбану відповідачем у вказані періоди електроенергію становила 15 204 204,94 грн. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2025 та 24.10.2025 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в загальному розмірі 608 737,84 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, а тому провадження в справі в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 608 737,84 грн підлягає закриттю. Крім цього, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на момент розгляду справи по суті, строк оплати якої настав, становить 14 595 467,10 грн.

2.3 Також судом першої інстанції, через відсутність у матеріалах справи доказів часткового погашення заборгованості відповідачем за поставлену позивачем електричну енергію, що позбавило суд можливості самостійно здійснити перерахунок 3% річних та інфляційних втрат із визначенням відповідних періодів прострочення виконання грошових зобов`язань відповідача, зважаючи, що позивачем неправильно визначені періоди прострочення виконання відповідачем зобов`язань, без урахування положень Порядку № 641 та дати затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці, - відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 434 773,37 грн та 3% річних у сумі 1 801 400,17 грн.

2.4 Також судом першої інстанції зазначено, що оскільки усі дати остаточного розрахунку за поставлену електричну енергію у спірний період у відповідача настали під час дії на території України воєнного стану, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені та штрафу, враховуючи приписи постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

2.5 Додатково, у межах розгляду питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України), у зв`язку з чим стягнув з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн, із заявлених 200 000 грн.

2.6 Північний апеляційний господарський суд постановою від 15.06.2026 апеляційну скаргу АТ "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/9971/25 - залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "САНЕНЕРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/9971/25 - задовольнив частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/9971/25 у частині відмови в стягненні інфляційних втрат, 3% річних і судового збору скасував та прийняв в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з АТ "Гарантований покупець" на користь ТОВ "САНЕНЕРГО" інфляційні втрати у розмірі 4 902 954,61 грн та 3% річних у розмірі 1 551 780,52 грн. Стягнув з АТ "Гарантований покупець" на користь ТОВ "САНЕНЕРГО" витрати по сплаті судового збору - 77 456,82 грн за подачу позовної заяви до суду першої інстанції. Стягнув з АТ "Гарантований покупець" на користь ТОВ "САНЕНЕРГО" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 116 184 грн. В іншій частині (щодо стягнення основного боргу, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, а також щодо відмови у стягненні пені та штрафу) рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/9971/25 - залишив без змін.

2.7 При цьому суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок втрат від інфляції та 3% річних за період з 26.01.2023 по 31.07.2025, та виснував, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 902 954,61 грн втрат від інфляції та 1 551 780,52 грн 3% річних (колегія суддів апеляційної інстанції також врахувала дані контррозрахунку інфляційних втрат та 3% річних здійснених відповідачем, оскільки останній посилався на неправильність розрахунку, що надавався позивачем).

3 Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1 У касаційній скарзі АТ "Гарантований покупець" з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 в частині задоволення апеляційної скарги ТОВ "САНЕНЕРГО" та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у відповідній частині.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги

4.1 Підставою для оскарження судових рішень, АТ "Гарантований покупець" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про неврахування висновків Верховного Суду:

- викладені у постановах від 23.10.2025 у справі №910/16298/24, від 30.09.2025 у справі № 910/9313/24, від 16.09.2025 у справі №910/3353/24 щодо застосування положень статті 625 ЦК України з огляду на вимоги статей 74, 86 ГПК України щодо обов`язку доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також оцінки судом доказів у справі на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження;

- викладені у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, зокрема у контексті застосування судами статей 2, 13, 74, 76-78 ГПК України щодо дотримання принципу змагальності сторін та стандартів доказування у господарському процесі.

4.3 Зокрема, скаржником зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості судом перевірити правильність розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних виходячи із поданого Відповідачем контррозрахунку, є хибними, оскільки вони по-перше суперечать вказаним позиціям Верховного Суду щодо обов`язку позивача подати детальний та перевірюваний розрахунок, а по-друге, апеляційний суд посилається на контррозрахунок як на доказ у справі, тоді як цей документ не набув відповідного процесуального статусу, оскільки клопотання про його долучення до матеріалів справи було залишено без розгляду судом першої інстанції (протокол судового засідання № 5365835 від 30.10.2025 час 11:26:29).

4.4 Відтак, використання апеляційним судом документа, який не є доказом у справі, як підстави для ухвалення рішення є порушенням норм процесуального права та принципу змагальності сторін.

5.1 Від ТОВ "САНЕНЕРГО" надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням відмовити в повному обсязі у задоволенні касаційної скарги АТ "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі №910/9971/25 та стягнути з АТ "Гарантований покупець" на користь ТОВ "САНЕНЕРГО" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

5.2 Також у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "САНЕНЕРГО" зазначено, що докази підтверджуючі виконання/надання правової (правничої) допомоги будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

6.1 30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНЕНЕРГО" укладено додаткову угоду № 145/01 до договору № 16247/01 від 28.12.2018 про зміну сторони договору з Державного підприємства "Енергоринок" на Державне підприємство "Гарантований покупець", а сам текст цього договору було викладено в новій редакції (скорочено - договір).

6.2 Відповідно до пункту 1.1. договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії).

6.3 Відповідно до пункту 2.1. договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

6.4 Пунктом 2.3. договору визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

6.5 За умовами пункту 2.5. договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

6.6 Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (пункт 3.1 договору).

6.7 За правилами пунктів 3.2 та 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

6.8 Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

6.9 Пунктом 4.5 договору встановлено обов`язок відповідача купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

6.10 Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

6.11 До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

6.12 Пунктом 10.3 Порядку закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

6.13 Державне підприємство "Гарантований покупець" у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

6.14 За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

6.15 Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

6.16 Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначав, що відповідачем порушено термін оплати за куплену електричну енергію за жовтень 2021 року та за період з лютого по грудень 2022 року.

6.17 При цьому, до матеріалів справи позивачем долучені підписані та скріплені печатками сторін акти купівлі-продажу електроенергії, а саме:

- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 5 959 663,00 грн;

- за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 1 298 941,67 грн;

- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 2 519 391,59 грн;

- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 2 953 637,39 грн;

- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 4 300 906,39 грн;

- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 4 894 214,77 грн;

- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 5 945 513,77 грн;

- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 7 185 044,38 грн;

- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 6 804 862,10 грн;

- за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 4 435 832,94 грн;

- за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 4 782 941,96 грн;

- за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 966 910,88 грн;

- за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 922 082,59 грн.

6.18 Як зазначалось позивачем, відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за "зеленим" тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії оплатив частково, на момент подачі позову, загальна сума основного боргу за спірний період становила 15 204 204,94 грн.

6.19 Отже, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору та пункт 10.4. Порядку строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період: жовтень 2021 року та лютий-грудень 2022 року, як наголошував останній, настав.

6.20 Натомість, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати за отриману від позивача електричну енергію за "зеленим" тарифом не виконав, у зв`язку з чим ТОВ "САНЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 15 204 204,94 грн суми основної заборгованості. Оскільки внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором виникла заборгованість у розмірі 15 204 204,94 грн, на підставі частини другої статті 625 ЦК України також позивачем нараховані інфляційні втрати - 5 434 773,37 грн, 3% річних - 1 801 400,17 грн, а також пеня - 50 391,51 грн та штраф - 39 193,40 грн.

6.21 Також, під час судового розгляду справи відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 608 737,84 грн заборгованості за отриману електричну енергію в березні та серпні 2022 року, в зв`язку з проведенням сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.

7 Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8 Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1 Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою АТ "Гарантований покупець" є оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "САНЕНЕРГО" щодо стягнення 4 902 954,61 грн інфляційних втрат та 1 551 780,52 грн 3% річних. В іншій частині судові рішення жодним з учасників спору не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.

8.2 У вирішенні доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.3 Так, АТ "Гарантований покупець" посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального, зокрема статті 625 ЦК України з огляду на вимоги статей 74, 86 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 23.10.2025 у справі №910/16298/24, від 30.09.2025 у справі № 910/9313/24, від 16.09.2025 у справі №910/3353/24 та без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, зокрема у контексті дотримання "принципу змагальності сторін" та застосування судами "стандартів доказування".

8.4 Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.5 Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6 Суд також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7 Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8 Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.9 З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.10 У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.11 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.12 Зокрема, за доводами скаржника, позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, однак до позовної заяви не додано належного та обґрунтованого розрахунку зазначених сум. У позовній заяві наведено лише загальні суми інфляційних втрат та 3 % річних без зазначення періоду їх нарахування, бази нарахування, не включено часткові оплати відповідачем до бази нарахування тощо. Більше того, позивачем не долучено до позовної заяви жодного доказу часткових оплат Гарантованим покупцем за придбану електричну енергію.

8.13 Верховний Суд виходить з того, що висновки Верховного Суду у справах №910/16298/24, № 910/9313/24, №910/3353/24 та у цій справі є схожими в частині, що стосується предмету позову (стягнення 3% річних та інфляційних втрат). Тобто є подібними за однаковим нормативно-правовим регулюванням статті 625 ЦК України у контексті її застосування.

8.14 Так, Верховний Суд у своїх постановах від 23.10.2025 у справі №910/16298/24, від 30.09.2025 у справі №910/9313/24, від 16.09.2025 у справі №910/3353/24 звертав увагу не те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Верховний Суд враховує, що за приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. А відтак у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3 % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

8.15 Так, судом апеляційної інстанції під час перевірки здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції та 3% річних з`ясовано, що:

- позивачем допущено арифметичні помилки. Зокрема, позивачем неправильно визначено момент виникнення зобов`язання та невраховані часткові оплати;

- - згідно наданого відповідачем контррозрахунку втрат від інфляції та 3% річних (а.с. 184 - 211 т. 1), втрати від інфляції складають 4 902 954,61 грн, а 3% річних становлять 1 551 780,52 грн.

- під час апеляційного розгляду в судовому засіданні 04.05.2026 представник позивача визнав правильність здійсненого відповідачем контррозрахунку втрат від інфляції та 3% річних.

8.16 Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок втрат від інфляції та 3% річних за період з 26.01.2023 по 31.07.2025, виснував, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 902 954,61 грн втрат від інфляції та 1 551 780,52 грн 3% річних (в наведеному колегія суддів також враховує дані контррозрахунку втрат від інфляції та 3% річних здійсненого відповідачем, оскільки останній посилався на неправильність розрахунку, що надавався позивачем).

8.17 Також, щодо доводів скаржника про необхідність врахування правових висновків стосовно застосування норм процесуального права, а саме: статей 2, 13, 74, 76-78 (зокрема в аспекті дотримання принципу змагальності та застосування судами стандарту доказування у господарському процесі), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, а також у постановах Верховного Суду, викладених у постановах: від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, колегія суддів зазначає таке.

8.18 Так, у справах: № 129/1033/13-ц, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, № 917/2101/17, - на які посилається скаржник, Верховний Суд виснував, зокрема, що обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. У зазначених судових справах Верховний Суд, звертаючись загалом до категорії стандарту доказування відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору. Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Водночас статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.19 Водночас у справі № 910/9971/25 порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 2, 13, 74, 76-78 ГПК України в оцінці доказів, в їх сукупності, належності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, обґрунтованості судових актів, не повного з`ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та викладенні у мотивувальній частині судових рішень Верховним Судом не встановлено. Між тим, судові рішення у наведених скаржником справах ухвалені за інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин та зібраних у таких справах доказів, іншого нормативно-правового регулювання, а також іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто, зазначені справи і справа, судове рішення в якій переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них. А доводи касаційної скарги фактично спонукають суд касаційної інстанції на переоцінку вже встановлених судами попередніх судових інстанцій обставин, проте суд касаційної інстанції в силу положення частини другої статті 300 ГПК України не наділений такими повноваженнями.

8.20 Враховується судом і те, що в касаційній скарзі скаржником оскаржується постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які були стягнені судом згідно наданого самим скаржником контррозрахунком, що свідчить про суперечливу поведінку скаржника.

8.21 Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.22 За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій наведених висновків Верховного Суду, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й ухвалено судове рішення. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним, об`єктним критеріями.

8.23 Крім того, Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

8.24 Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.25 Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

8.26 Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Такі ж висновки були викладені і в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 916/112/20.

8.27 Отже, наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

9.1 Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2 За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, а тому суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін.

10 Судові витрати

10.1 Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд