ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/15792/24

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування моральної шкоди.

2. Мотивував тим, що 10 січня 2024 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу посвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Продаж квартири здійснено за 813 807 грн, яку ОСОБА_2 мала сплатити до укладення договору. Позивач зазначає, що грошові кошти йому відповідачем не передавалися, а договір укладено під впливом морального тиску. Позивач наголошує, що відповідач скористалася його безпорадним станом і шляхом обману та шантажу змусила його підписати оспорюваний договір, пообіцявши сплатити кошти за договором після його підписання. В момент підписання договору позивач, перебуваючи під високим тиском, не мав змоги ознайомитися зі змістом договору, а нотаріус не роз`яснив йому положення договору. Наголошував на тому, що оскільки вартість квартири перевищувала встановлений постановою Національного банку України ліміт розрахунку готівкою розміром у 50 000 грн, то розрахунок за спірним договором мав здійснюватися у безготівковій формі. У позивача відсутні відкриті банківські рахунки у банківських установах, також відсутня розписка про отримання коштів від ОСОБА_2 у готівковій формі в рахунок оплати вартості квартири. Крім того, під час укладення договору нотаріус не встановив належним чином особу продавця, оскільки на час укладення договору закінчився строк чинності посвідки на постійне проживання, а ОСОБА_1 є громадянином рф.

3. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- розірвати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. 10 січня 2024 року, зареєстрований у реєстрі за номером 322, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 53250085;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

4. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 04 вересня 2025 року відмовив у задоволенні позову.

5. Хмельницький апеляційний суд постановою від 03 березня 2026 року скасував рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року у частині відмови у розірванні договору купівлі-продажу квартири та ухвалив нове судове рішення. Розірвав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. 10 січня 2024 року, зареєстрований в реєстрі за номером 322, номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

6. 01 квітня 2026 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2026 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року.

7. Мотивує скаргу тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

8. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, а саме судом апеляційної інстанції не враховано усні пояснення ОСОБА_2 , надані в судовому засіданні стосовно часткового розрахунку за договором купівлі продажу: передача грошових коштів на суму 400 000 грн до підписання договору, а решти суми після підписання договору (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Провадження у суді касаційної інстанції

9. Ухвалою від 27 квітня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.

10. Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду та на ухвалення рішення судом на підставі недопустимих доказів (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

11. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10 січня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 . Пунктом 4 Договору визначено, що продаж квартири вчинено за 831 807 грн, які покупець сплатила продавцю до підписання договору. Право власності на придбану квартиру переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права (пункт 11 Договору). Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. та зареєстрований у реєстрі за № 322 (т. 1 а. с. 6-7).

12. 10 січня 2024 року на підставі вказаного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 8).

13. Згідно з довідкою Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради № П-03-46400 від 09 жовтня 2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована з 07 лютого 2024 року ОСОБА_2 , також за вказаною адресою з 21 вересня 2012 року був зареєстрований ОСОБА_1 , який був знятий відповідачем з реєстрації 07 лютого 2024 року (т. 1 а. с. 87).

14. Згідно зі змістом листа Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 31 травня 2023 року ОСОБА_1 набув громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» згідно з рішенням Управління Державної міграційної служби у Хмельницькій області від 21 жовтня 2019 року. Цього ж дня ОСОБА_1 було оформлено та видано тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_1 терміном дії до 21 жовтня 2021 року (т. 1 а. с. 9).

15. 22 грудня 2021 року за № 6801.2.1/26612-21 Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області ОСОБА_1 видана довідка про те, що відповідно до рішення Управління Державної міграційної служби у Хмельницькій області оформлено припинення його громадянства України відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про громадянство України» (т. 1 а. с. 11).

16. Допитані судом свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснювали, що ОСОБА_1 вони знають приблизно з 2011 року, як мешканця будинку АДРЕСА_2 . Разом з ним приблизно з 2022 року стала проживати ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_1 їм відомо, що ОСОБА_2 його залякувала тим, що він проходив військову службу у російській федерації, а також те, що у 2024 році у нотаріуса він оформив договір, за яким продав ОСОБА_2 належну йому квартиру, але остання грошові кошти за квартиру йому не віддала.

17. Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 17 березня 2024 року зустріла на вулиці ОСОБА_1 який у розмові повідомив їй, що не має де жити. З його слів їй відомо, що він оформив договір за яким продав свою квартиру, проте кошти покупець йому не сплатив. Також приблизно у травні 2024 року вона разом з ОСОБА_1 приходили до його квартири, куди він не зміг зайти та забрати свої речі. Також їй відомо, що з ініціативи ОСОБА_2 , яка зверталася із заявами про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, оскільки останньому заблокували пенсійні виплати. Зазначила, що обставини укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири їй не відомі, проте вважає, що кошти за цим договором він не отримував, оскільки вона його зустріла на вулиці без жодних засобів існування.

18. Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що знає ОСОБА_1 приблизно з 2008 року як мешканця будинку АДРЕСА_2 . Приблизно у 2022 році у розмові ОСОБА_1 повідомив йому, що знайшов жінку, з якою став проживати разом. У подальшому зі слів мешканців будинку йому стало відомо, що ОСОБА_1 продав цій жінці належну йому квартиру, а кошти за договором від неї так і не отримав.

19. Свідок ОСОБА_7 суду засвідчила, що знає ОСОБА_1 з дитинства, оскільки відвідували одну школу. Вони підтримують товариські стосунки та час від часу спілкуються. Зі слів ОСОБА_1 їй було відомо, що останній став підтримувати стосунки з жінкою та став з нею проживати у його квартирі. Приблизно у березні 2024 року у черговій розмові із ОСОБА_1 останній їй повідомив, що ця жінка його обманула, оскільки він продав їй свою квартиру, а кошти остання йому не сплатила.

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів факт істотного порушення умов договору, оскільки факт передачі коштів за договором на суму вартості квартири до укладення договору узгоджений сторонами в умовах договору, що сторони договору засвідчили своїми підписами у спірному договорі купівлі-продажу.

21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у розірванні договору купівлі-продажу квартири та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення цієї позовної вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що у справі відсутні докази на підтвердження факту перерахування коштів на користь продавця, що підтверджує факт повного невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу в частині сплати вартості проданого нерухомого майна.

22. Колегія суддів з такими висновками не погоджується, керуючись такими міркуваннями.

23. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

24. Згідно зі змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

25. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

26. Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

27. Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

28. Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

29. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

30. Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

31. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

32. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

33. У справі, яка переглядається, позивач обґрунтовував юридичні (правові) підстави позову, посилаючись на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 651 ЦК України та, як на підставу касаційного оскарження, послався на застосування апеляційним судом норми права без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18.

34. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що сторони засвідчили власними підписами на договорі факт передачі коштів покупцем продавцю перед укладення договору.

35. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що матеріалами справи не доведено факт перерахування відповідачем позивачу грошових коштів в рахунок оплати вартості спірної квартири, а отже невиконання відповідачем істотної умови договору купівлі-продажу є істотним порушенням прав продавця за договором, що відповідно є підставою для розірвання такого договору на підставі статті 651 ЦК України.

36. Розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

37. У свою чергу, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

38. Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

39. У постанові від 02 червня 2021 року у справі № 636/5261/18 Верховний Суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту, як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав.

40. Зазначений висновок Верховного Суду ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми статті 692 ЦК України, викладеному у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 про те, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

41. Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар покупцю, і який його прийняв, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами.

42. Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права».

43. Аналогічними міркуваннями щодо ефективного способу захисту права, порушеного внаслідок неповного виконання умов договору купівлі-продажу керувався Верховний Суд у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 308/1927/17, від 27 лютого 2025 року у справі № 127/14617/21, від 17 вересня 2025 року у справі № 127/34437/21. Крім того, на такому способі захисту порушеного права наголосила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 09 березня 2026 року, повертаючи на розгляд колегії суддів справу № 362/1326/22.

44. Отже, правозастосовча практика щодо належного способу захисту прав продавця за договором купівлі-продажу у разі передання майна покупцю та неотримання продавцем коштів згідно з умовами договору купівлі-продажу є незмінною та усталеною.

45. У цій справі суди встановили, що відповідач за результатами укладеного оспорюваного договору купівлі-продажу отримала квартиру у власність, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацією нею свого місця проживання у цій квартирі та реалізацією нею повноважень щодо порушення питання про зняття з реєстрації місця проживання позивача у спірній квартирі після її набуття у власність. Отже, договір купівлі-продажу спірної квартири частково виконаний сторонами, зокрема, предмет спірного договору був переданий продавцем покупцю.

46. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 не передала йому кошти згідно з умовами договору, а отже у разі часткового невиконання умов договору купівлі-продажу, а саме в частині несплати вартості предмета договору, належним та ефективним способом захисту є звернення з позовом про стягнення неотриманих коштів за договором купівлі-продажу.

47. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 127/34437/21.

48. Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

49. Враховуючи зазначене, позовні вимоги у цій справі не підлягають задоволенню, оскільки позивачем застосований неналежний спосіб захисту.

50. Суд апеляційної інстанції зазначене не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Водночас, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак з інших мотивів, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням мотивів відмови у задоволенні позову в редакції цієї постанови.

51. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

52. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2026 року скасувати, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року змінити, виклавши мотиви відмови у позові в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

53. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

54. Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду відмовив у задоволенні позову, то судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги у загальному порядку підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

55. Згідно з додатками до касаційної скарги ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ-ої групи за загальним захворюванням, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 .

56. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

57. Тобто, за умови звільнення відповідача ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особи з інвалідністю ІІ-ої групи, зазначений платіж компенсується за рахунок держави.

58. За подання касаційної скарги підлягав стягненню судовий збір відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

59. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, заявив позовну вимогу немайнового характеру про розірвання договору купівлі-продажу та позовну вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди.

60. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір, який становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за позовну вимогу майнового характеру - 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

61. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» (на час подання позову) станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3 028 грн.

62. Враховуючи зазначене, за подання касаційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4 844,80 грн ((1 211,20 + 1 211,20) х 200%), який підлягає стягненню з позивача на користь держави.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,.