ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 759/8129/23

1. У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про витребування у ОСОБА_2 та визнання за ним права власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , загальною площею, 47,8 кв. м і житловою площею 29,7 кв. м та загальною площею 33 кв. м і житловою площею 14,3 кв. м відповідно.

2. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 07 серпня 2007 року він та ТОВ «Форум-Інвест» уклали договір № К19/20 резервування квартири, за умовами якого за ним, як власником облігацій, резервується квартира АДРЕСА_3 , визначається порядок погашення облігацій та передачі квартири у власність. Також 07 серпня 2007 року вони уклали додаток № 2 до договору за яким була збільшена загальна площа квартири на 10,1 кв. м, а також передбачалося придбання 1 010 облігацій. Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 28 вересня 2007 року № Б93-3/07, акта пред`явлення облігацій до погашення від 26 березня 2009 року, акта про погашення пакета облігацій та акта прийому-передачі майнових прав він прийняв майнові права на квартиру за вказаною адресою, загальною площею 76,80 кв. м, житловою площею 29,20 кв. м, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест» (далі - ТОВ «Форум-Інвест») передало такі майнові права. Відтак його право на отримання квартири у власність виникло на підставі договору резервування, додаткових угод та договору купівлі-продажу цінних паперів, за яким він здійснив оплату у повному обсязі. Згодом будинок був введений в експлуатацію, виданий технічний паспорт, йому була присвоєна поштова адреса, а 01 грудня 2017 року за позивачем було зареєстровано право власності.

3. Позивач посилався на те, що йому стало відомо, що 14 березня 2011 року ТОВ «Форум-Інвест» на підставі договору № 2-01/11 передало ТОВ «Проект К» усі свої права в частині інвестування об`єкта будівництва будинку за вказаною адресою, в тому числі майнові права на спірну квартиру. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 19 квітня 2014 року ТОВ «Проект К» передало ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в іпотеку майнові права товариства на отримання у власність квартир, в тому числі і майнові права на належну йому квартиру, при цьому він, як власник майнових прав на спірну квартиру, жодної згоди на передачу майнових прав на житло, не надавав.

4. Позивач зазначав, що Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 04 липня 2017 року у справі № 759/16864/15-ц визнав недійсним договір іпотеки від 19 квітня 2011 року № 01-47/1-11/1 в частині передачі в іпотеку банку майнових прав на спірну квартиру, а судом у мотивувальній частині рішення встановлено, що 26 березня 2009 року він став повноправним власником майнових прав на вказану квартиру.

5. Проте, Фонд гарантування вкладів фізичних продав право вимоги за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо» (далі - ТОВ «ФК «Локо»). У подальшому ПАТ КБ «Хрещатик» та ТОВ «ФК «Локо» уклали договір відступлення права вимоги, а 29 січня 2018 року було зареєстроване право власності ТОВ «ФК «Локо» на спірну квартиру.

6. Позивач вважає, що ТОВ «ФК «Локо» без достатніх правових підстав володіло спірним майном, отриманим від ПАТ «Комерційний банк Хрещатик», у якого не було правових підстав для відчуження вказаного нерухомого майна.

7. 03 листопада 2020 року ТОВ «ФК «Локо» на підставі договору купівлі-продажу здійснило відчуження спірної квартири ОСОБА_2 , який, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснив поділ квартири АДРЕСА_3 , на дві окремі квартири: № 20/1 та

№ 20/2.

8. Позивач стверджував, що його право власності на вказану квартиру є порушеним, а тому підлягає судовому захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України та шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку статті 387 ЦК України.

9. Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 05 березня 2024 року під головуванням судді Ключник А. С. у задоволенні позову відмовив. Стягнув з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 69 000 грн.

10. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд вважав, що спірна квартира була передана в іпотеку 23 серпня 2007 року, тобто до моменту її резервування за позивачем, тому позивач не набув право власності на спірну квартиру до моменту передачі її в іпотеку, а відтак відсутні підстави вважати, що квартира вибула з його власності поза його волею, а тому відсутні й підстави для її витребування у відповідача, який є добросовісним набувачем спірного майна.

11. Крім цього, суд першої інстанції посилався на те, що позивачу було неодноразово відмовлено судом у задоволенні позовних вимог у справах з аналогічними сторонами та обставинами, якими він обґрунтовує порушення своїх прав.

12. Київський апеляційний суд постановою від 12 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

13. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року скасував, ухвалив у справі нове судове рішення, яким позов задовольнив частково.

14. Витребував у ОСОБА_2 квартиру

АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 .

15. Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову суд апеляційної інстанції покликався на те, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач фактично не набув майнових прав на спірну квартиру до передачі їх в іпотеку, так як договір купівлі-продажу цінних паперів ним був укладений 28 вересня 2007 року, а договір іпотеки був укладений між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик»

23 серпня 2007 року, тобто квартира була передана в іпотеку до моменту резервування її за позивачем, що спростовує доводи позивача про вибуття квартири з його власності поза його волею, не ґрунтується на обставинах справи та наданих доказах.

16. Матеріали справи не містять копії договору іпотеки від 23 серпня 2007 року, який був укладений між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик», що позбавляє можливості дійти висновку про передачу банку в іпотеку майнових прав на спірну квартиру.

17. Крім того, місцевий суд не врахував, що рішеннями судів у справі

№ 759/16864/15-ц встановлено, що позивач ОСОБА_1 , виконавши взяті на себе зобов`язання за договором резервування спірної квартири, додаткових угод до нього, а також договору купівлі-продажу цінних паперів, набув майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

18. Також суд не врахував, що право власності позивача на спірну квартиру було зареєстроване у встановленому законом порядку 01 грудня 2017 року і дана реєстрації оспорена чи скасована не була.

19. Апеляційний суд вказував, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру у порядку, визначеному законом, а спірна квартира вибула з його власності поза його волею. При цьому, колегією суддів не був встановлений факт чи намір зловживання позивачем своїми правами щодо спірного нерухомого майна, яке вибуло з його володіння поза його волею, тому немає підстав для відмови у захисті його права власності.

20. У поданій у листопаді 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокатка Бабенко Я. В. просила постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року в частині задоволення позовної вимоги про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, який у задоволенні цієї позовної вимоги відмовив.

21. Наведені у касаційній скарзі та клопотанні доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

22. Представник заявника вважає, що суд апеляційної інстанції у оскарженому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 23 жовтня

2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 14 грудня 2022 року у справі

№ 461/12525/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 29 травня 2024 року у справі № 910/5808/20, від 09 грудня 2024 року у справі

№ 754/446/22, від 22 лютого 2023 року у справі № 202/8669/19, від 11 березня

2025 року у справі № 922/647/22.

23. На думку представника заявника, суд апеляційної інстанції не вчинив належних і необхідних дій щодо повного і всебічного з`ясування обставин, що мало наслідком ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення в частині задоволення позовної вимоги про витребування квартири у ОСОБА_2 , з огляду на те, що з матеріалів справи чітко проглядається логічна безперервність перебування майнових прав на спірну квартиру в іпотеці ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», починаючи з 23 серпня 2007 року аж до 18 грудня 2017 року - дати відступлення банком ТОВ «ФК «ЛОКО» прав вимоги за договором іпотеки від 19 квітня 2011 року № 01-47/1-11/1. З огляду на вищевикладене, спірна квартира була передана в іпотеку банку ще до моменту резервування її позивачем, і всі наступні іпотечні договори переукладалися, виходячи з умов іпотечного договору від 23 серпня 2007 року № 56-47/2-07/1. Більш того, позивач на той час був директором ТОВ «Форум-Інвест» і був обізнаний з усіма цими фактами. Таким чином, всі твердження позивача про те, що передача майнових прав на іпотеку відбулася поза його волею, спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

24. Суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що відсутність у матеріалах справи копії іпотечного договору від 23 серпня 2007 року № 56-47/2-07/1, що не дозволяє надати належну оцінку цій обставині, адже суд апеляції проігнорував неодноразове зазначення про те, що посилання на договір іпотеки від 23 серпня

2007 року чітко вказується у договорі іпотеки від 24 грудня 2007 року № 91-47/1-07. Тобто, у матеріалах справи містяться письмові докази, які чітко вказують на існування іпотечного договору від 23 серпня 2007 року № 56-47/2-07/1 та пряму вказівку на нього, що апеляційним судом було повністю проігноровано.

25. Касаційна скарга містить посилання на те, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 листопада

2017 року у справі № 759/16864/15-ц відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «КБ «Хрещатик» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Форум-Інвест», ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», ТОВ «Проект К», треті особи: ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Р. П., про визнання договору іпотеки частково недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, зобов`язання вчинити певні дії. Цією ухвалою було зупинене виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження. Тобто, дія рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року була зупинена, що вказує на відсутність неправомірних дій з боку ТОВ «ФК «Локо». Копія ухвали була надана представником ТОВ «ФК «Локо» до суду разом із додатковими поясненнями до апеляційного суду

12 листопада 2024 року, проте суд апеляційної інстанції проігнорував вищезазначені обставини.

26. Також касаційна скарга містить арґумент про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно задовольнив позовну вимогу про витребування квартири у добросовісного набувача ОСОБА_2 , що порушує принцип мирного володіння майном.

27. Касаційна скарга також містить арґумент про те, що ОСОБА_1 не довів у жодній із справ з аналогічним сторонами та обставинами порушення його прав

(№ 759/11123/18, № 759/2797/21, № 759/10685/22). У вказаних судових рішеннях була встановлена відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 03 листопада 2020 року недійсним та правомірність набуття ТОВ «ФК «Локо» цієї квартири у власність, що в свою чергу вказує на правомірність її відчуження відповідачу.

28. У листопаді 2025 року представник ТОВ «ФК «Локо» адвокат Оплачко В. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року в частині задоволення позовної вимоги про витребування у ОСОБА_2 квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , а рішення місцевого суду 05 березня 2024 року в цій частині залишити в силі.

29. Наведені у касаційній скарзі та клопотанні доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

30. Представник ТОВ «ФК «Локо» вказує, що суд апеляційної інстанції не застосував висновок про застосування норм права, який викладений у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.

31. Зауважує, що апеляційний суд не звернув увагу на ту обставину, що ТОВ «ФК «ЛОКО» правомірно набуло право власності на спірну квартиру, адже Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 листопада 2017 року у справі № 759/16864/15 зупинив виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

32. Також апеляційний суд не надав належної уваги тій обставині, що ухвалою від 26 липня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва у справі №759/11123/18 в межах забезпечення позову наклав арешт на спірну квартиру.

22 серпня 2018 року, а ТОВ «ФК «Локо» подало заяву про зустрічне забезпечення позову, просивши зобов`язати ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду

1 037 600 грн. 23 серпня 2018 року суд ухвалою заяву задовольнив частково та зобов`язав ОСОБА_1 внести 572 220 грн протягом 10 календарних днів. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Київський апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2019 року залишив без задоволення. Ухвалою від 23 серпня 2018 року також було передбачено, що у разі невнесення коштів у встановлений строк ухвала про забезпечення позову від 26 липня 2018 року підлягає скасуванню разом із арештом квартири.

33. Оскільки ОСОБА_1 вимоги суду не виконав, ТОВ «ФК «Локо» звернулось до реєстратора із заявою про скасування арешту, який був скасований 27 лютого 2020 року.

34. З огляду на правомірне набуття квартири на електронних торгах від ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», невиконання ОСОБА_1 ухвали про зустрічне забезпечення та скасування арешту, ТОВ «ФК «Локо» мало право володіти, користуватись і розпоряджатись квартирою на власний розсуд.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

35. У поданому у грудні 2025 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Лиштва Ю. В. у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 просив відмовити, а оскаржену постанову залишити без змін.

36. Відзив на касаційну скаргу також містить клопотання в якому понесені позивачем витрати представник Лященка С. М. просив стягнути з касатора Негинського Р. М. Орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу визначає у розмірі 20 000 грн.

37. У поданому у січні 2026 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Лиштва Ю. В. у задоволенні касаційної скарги ТОВ «ФК «Локо» просив відмовити, а оскаржену постанову залишити без змін.

38. Відзив на касаційну скаргу також містить клопотання в якому понесені позивачем витрати представник Лященка С. М. просив стягнути з касатора ТОВ «ФК «Локо». Орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу визначає у розмірі 40 000 грн.

39. Представник позивача у поданих відзивах зазначає, що заявник на підтвердження своєї позиції посилається у скарзі на неіснуючий у матеріалах справи документ, який є первинним у ланцюгу подій, які стали причиною даного судового спору, а саме на кредитний договір від 23 серпня 2007 року № 56-47/2-07, який був укладений між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик», однак він також відсутній і у матеріалах справи № 759/16864/15-ц.

40. Звертає увагу, що вимоги щодо зустрічного забезпечення позову не були виконані, що є окремою процесуальною підставою для скасування судом накладеного арешту. У матеріалах справи є докази того, що відповідач ТОВ ФК «Локо» 23 жовтня 2018 року подало до суду клопотанням про скасування забезпечення позову, однак судом воно не було розглянуте, що підтвердженням ухвалою від 30 жовтня 2020 року у справі № 759/11123/18. Отже за таких обставин, на час укладання оскарженого договору купівлі-продажу квартири, арешт накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року у справі

№ 759/11123/18 був чинний.

41. Зауважує, що Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 26 липня

2018 року у справі № 759/11123/18 наклав арешт на спірну квартиру, який був скасований лише 24 квітня 2023 року, а тому право власності на спірну квартиру ТОВ «ФК «Локо» відчужити не могло.

42. Відзив також містить посилання на те, що Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 04 липня 2017 року у справі № 759/16864/15-ц, яке є преюдиційним, встановив, що ОСОБА_1 довів свої законні права на спірну квартиру, і яке було безпідставно проігноровано судом першої інстанції.

43. Верховний Суд ухвалою від 11 листопада 2025 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребував справу із Святошинського районного суду м. Києва, а ухвалою від 03 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Локо».

44. Справа № 759/8129/23 надійшла до Верховного Суду 11 грудня 2025 року.

45. Верховний Суд ухвалою від 28 вересня 2026 року призначив справу до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

46. 07 серпня 2007 року ТОВ «Форум-Інвест» (виконавець) та ОСОБА_1 (власник облігацій) уклали договір резервування квартири АДРЕСА_5 , відповідно до умов якого за власником облігацій резервується квартира та визначається порядок погашення облігацій і передачі квартири у власність (а. с. 12-14, том 1).

47. Відповідно до пункту 1.1 цього договору за власником облігацій резервується квартира та визначається порядок погашення облігацій і передачі квартири у власність.

48. Пунктом 1.3 договору визначено, що з метою придбання у власність конкретної квартири, визначеної в додатку № 1 до даного договору, власник повинен придбати облігації за договором купівлі-продажу цінних паперів.

49. Відповідно до додатка № 1 до договору резервування квартири визначено характеристики квартири: будівельна адреса: АДРЕСА_6 , поверх 5, кількість кімнат 1, загальна площа 66,70 кв. м, житлова площа 25,30 кв. м, а також зазначена інформація про облігації: серія А, порядкові номери облігацій, закріплені за квартирою: від № 136 431 до № 143 100, загальна кількість облігацій для придбання квартири у власність: 6 670 штук, кількість облігацій, необхідна для резервування квартири: 6 670 штук (100 %), граничні терміни та обсяги придбання облігацій: 6 670 штук, дата - 10 вересня 2007 року (а. с. 15, том 1).

50. 28 вересня 2007 року ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент» (продавець), в особі ТОВ «Фінком Капітал» (торговець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу цінних паперів (облігацій) № Б93-3/07, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця пакет облігацій, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити пакет облігацій з такими характеристиками: вид облігацій - іменні безпроцентні (цільові); емітент - ТОВ «Форум-Інвест»; код ЄДРПОУ емітента - 32308802; серія облігацій - А; форма випуску - бездокументарна; номінальна вартість однієї облігації - 48 грн; загальна кількість облігацій - 6 670 штук; номера облігацій - з 136 431 по 143 100; загальна номінальна вартість - 320 160 грн; ціна однієї акції становить 67 грн, а вартість пакета облігацій - 446 890 грн (а. с. 16-18, том 1).

51. На виконання договору купівлі-продажу позивач сплатив на користь ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент» 446 890 грн за платіжними дорученням від 23 жовтня

2007 року № 637884, від 06 листопада 2007 року № 656374 та від 06 листопада

2007 року № 656837 (а. с. 30, том 1).

52. Згідно з актами прийому-передачі від 25 жовтня 2007 року № 1-3, 06 листопада 2007 року та 09 листопада 2007 року, які були укладені між ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент» та ОСОБА_1 , продавець передав, а покупець прийняв цінні папери, загальною кількістю 6 670 штук (а. с. 19, 20, том 1).

53. Відповідно до розпоряджень на виконання облікової операції, виданих ТОВ «Фінком капітал» від 29 вересня 2007 року та 07 листопада 2007 року, придбані іменні безпроцентні цільові облігації були зараховані на рахунок ОСОБА_1 № 1206.

54. У 2008 році ТОВ «Форум-Інвест» та ОСОБА_1 підписали додаток № 2 до договору № К19/20, згідно якого була збільшена загальна площа зарезервованої квартири на 10,1 кв. м, тобто до 76,80 кв. м, а також передбачалось придбання додаткових 1 010 облігацій з граничним терміном придбання до 30 жовтня 2008 року.

55. 26 березня 2008 року ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент» (продавець), в особі ТОВ «Фінком Капітал» (торговець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу цінних паперів (облігацій) № Б200-2/08, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця пакет облігацій, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити пакет облігацій з такими характеристиками: вид облігацій - іменні безпроцентні (цільові); емітент - ТОВ «Форум-Інвест»; код ЄДРПОУ емітента - 32308802; серія облігацій - А; форма випуску - бездокументарна; номінальна вартість однієї облігації - 48 грн; загальна кількість облігацій - 1 010 штук; номера облігацій - з 532 836 по 533 845; загальна номінальна вартість - 48 480 грн; валюта розрахунків - гривня України (а. с. 21-23, том 1).

56. 26 березня 2009 року ТОВ «Форум-Інвест» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до договору № К19/20 резервування квартири, відповідно до умов якої виконавець приймає від власника сплачений ним пакет облігацій шляхом передачі власнику облігацій майнових прав на об`єкт нерухомості для подальшого оформлення свідоцтва про право власності у порядку, передбаченому чинним законодавством та договором.

57. Згідно з пунктом 1 цієї додаткової угоди № 1 упродовж терміну, визначеного інформацією про випуск, як термін для погашення облігацій, виконавець приймає від власника облігацій сплачений ним пакет облігацій, погашає такий пакет облігацій шляхом передачі власнику облігацій майнових прав на об`єкт нерухомості для подальшого оформлення свідоцтва про власність у порядку, передбаченому чинним законодавством та договором.

58. Відповідно до пунктів 4, 5 додаткової угоди № 1 реєстрацію квартири у власність власнику здійснюється після введення в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку в установленому чинним законодавством порядку; виконавець забезпечує формування необхідного пакета документів, що надається до Головного управління житлового забезпечення КМДА для оформлення свідоцтва про право власності та виготовлення технічної документації на об`єкт нерухомості протягом 60 днів від дня введення житлового будинку в експлуатацію.

59. 26 березня 2009 року ТОВ «Форум-Інвест» та ОСОБА_1 підписали акт пред`явлення облігацій до погашення, акт про погашення пакета облігацій та акт прийому-передачі майнових прав, відповідно до якого ТОВ «Форум-Інвест» передало, а ОСОБА_1 прийняв майнові права на квартиру

АДРЕСА_3 , загальною площею 76,80 кв. м, житловою площею

29,20 кв. м.

60. Згідно з пунктом 2 акта прийому-передачі майнових прав, ОСОБА_1 набув право на отримання від ТОВ «Форум-Інвест» квартири АДРЕСА_7 у власність після введення будинку в експлуатацію, а також набув права єдиного і виключного інвестора зазначеної квартири.

61. 18 липня 2011 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видала сертифікат КВ № 16411017805 відповідності закінченого об`єкта: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_8 , проектній документації та готовності його до експлуатації.

62. Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація розпорядженням від 28 квітня 2012 року № 288 житловому будинку на АДРЕСА_8 присвоїла поштову адресу: АДРЕСА_8 .

63. 30 жовтня 2012 року ТОВ «Форум-Інвест» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 2 до договору № К19/20 резервування квартири, якою площа квартири була приведена у відповідність до технічного паспорта БТІ, а саме - 80,80 кв. м, у зв`язку з чим ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплатити різницю площі, яка склала

4 кв. м з урахуванням ПДВ у розмірі 26 400 грн.

64. 24 грудня 2007 року ВАТ «Комерційний банк «Хрещатик» (іпотекодержатель) та ТОВ «Форум-Інвест» (іпотекодавець) уклали іпотечний договір № 91-47/1-07/1, відповідно до умов якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання власних кредитних зобов`язань, що випливають з кредитного договору від 24 грудня

2007 року № 91-47/1-07, за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний повернути іпотекодержателю в термін до 23 січня 2009 року кредитні кошти у сумі

32 068 144 грн, сплатити відсотки із розрахунку 18 відсотків річних, а також комісії, можливі штрафні санкції та пеню відповідно до умов кредитного договору, надає в іпотеку іпотекодержателю предмет іпотеки, зазначений у пункті 1.2 цього договору (а. с. 94-97, том 1).

65. Згідно пункту 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є майнові права на нерухоме майно, що належить до житлового фонду, а саме: квартири, загальною площею 4 485,20 кв. м, будівельна адреса:

АДРЕСА_8 , та які стануть власністю іпотекодавця у майбутньому за договором від 01 вересня 2005 року № 27-09/05/1 (з усім змінами та доповненнями), укладеним між іпотекодавцем та ДП «Житлобуд», за умовами якого іпотекодавець передає ДП «Житлобуд» грошові кошти, цінні папери, або інші активи, а

ДП «Житлобуд» передає майнові права на частку житлових та нежитлових площ в кількості, яка визначена переліком у додатках до договору від 01 вересня 2005 року № 27-09/05-1. Перелік квартир, майнові права на які є предметом іпотеки за цим договором, зазначені у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору іпотеки.

66. Відповідно до додатку № 1 до іпотечного договору однокімнатна квартира

АДРЕСА_3 , загальною площею

66,70 кв. м, житлова площа 25,30 кв. м. входить до переліку квартир, майнові права за якими передаються в іпотеку (№ 10 у цьому переліку) (а. с. 97 (зворотна сторона), том 1).

67. 14 березня 2011 року ТОВ «Форум-Інвест» та ТОВ «Проект К» уклали договір

№ 2-01/11, відповідно до умов якого ТОВ «Форум-Інвест» передало ТОВ «Проект К» усі права за основним договором від 01 вересня 2005 року № 27-09/05-1 в частині інвестування об`єкта будівництва багатоквартирного будинку на АДРЕСА_8 , в тому числі майнові права на спірну квартиру.

68. 19 квітня 2011 року ТОВ «Проект К» та ПАТ «КБ «Хрещатик» уклали договір іпотеки № 01-47/1-11/1, відповідно до умов якого ТОВ «Проект К» з метою забезпечення виконання власних зобов`язань, що випливають із кредитного договору від 19 квітня 2011 року № 01-47/1-11, передало банку в іпотеку майнові права на квартири у будинку на АДРЕСА_8 .

69. 26 вересня 2013 року ТОВ «Проект К» та ПАТ «КБ «Хрещатик» уклали договір про внесення змін до договору іпотеки № 01-47/1-11/1, відповідно до якого банку була передана в іпотеку квартира і майнові права на квартиру АДРЕСА_7 .

70. Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 04 липня 2017 року у справі № 759/16864/15-ц, яке ухвалою від 05 жовтня 2017 року залишив без змін Апеляційний суд м. Києва та Верховний Суд постановою від 20 серпня 2018 року, визнав недійсним іпотечний договір від 19 квітня 2011 року № 01-47/1-11/1, укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «Проект К», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р. П., в частині передачі в іпотеку ПАТ «КБ «Хрещатик» майнових прав на квартиру

АДРЕСА_3 , загальною площею 80,80 кв. м. Зобов`язав ТОВ «Форум-Інвест» виконати умови договору № К19/20 резервування квартири від 07 серпня 2007 року шляхом надання ОСОБА_1 всіх необхідних документів для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 , а саме: довідку виписку із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав про участь ОСОБА_1 в інвестуванні об`єкта будівництва; завірену копію договору оренди землі за адресою: АДРЕСА_8 та додатків до нього; завірену копію сертифіката Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю серії КВ

№ 16411017805 про введення будинку в експлуатацію; завірену копію розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про присвоєння поштової адреси житлового будинку за адресою: АДРЕСА_8 ; довідка про право набуття ОСОБА_1 у власність квартири АДРЕСА_9 ; технічний паспорт БТІ на квартиру

АДРЕСА_10 (а. с. 33-40, том 1).

71. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 грудня 2017 року № 106227839 за

ОСОБА_1 зареєстроване право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 80,8 кв. м, житлова площа 29,9 кв. м (а. с.41, том 1).

72. Згідно протоколу електронних торгів від 24 листопада 2017 року № UA-EA-2017-11-14-000055-c, здійснена реалізація лоту F55G1893, власником якого було ПАТ «КБ «Хрещатик», а саме: право вимоги за кредитним договором від 19 квітня 2011 року

№ 01-47/1-11; забезпечення: майнові права на 3 квартири за адресою:

АДРЕСА_8 , загальною площею 330,6 кв. м; корпоративні права, фінансова порука; право вимоги за кредитним договором від 18 вересня 2008 року № 38-47/1-08; дебіторська заборгованість (РКО); забезпечення: рухоме майно: контрольно-пропускний пункт з автомобільними вагами, фінансова порука. Переможцем електронних торгів стало ТОВ «ФК «Локо» (а. с. 34, 35, том 2).

73. 18 грудня 2017 року ПАТ «КБ «Хрещатик» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «Локо» (новий іпотекодержатель) уклали договір № 2017/8-Ф-1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 19 квітня 2011 року № 01-47/1-11/1, який був укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «Проект К» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р. П. за реєстровим № 681, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т., зареєстрований у реєстрі за № 2456, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за договором іпотеки, визначені в пункті 1.2 цього договору, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення (а. с. 36-37, том 2).

74. Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги новому іпотекодержателю відступаються права вимоги за договором іпотеки № 01-47/1-11/1 від 19 квітня 2011 року, що укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «Проект К», та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р. П. за реєстровим № 681, відповідно до якого іпотекодавець передав первісному іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: майнові права ТОВ «Проект К» на нерухоме майно - три квартири, загальною площею 330,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_8 за договором від 14 березня 2011 року

№ 2-01/11 (зі змінами та доповненнями), який був укладений з ДП «Житлоінбуд» та ТОВ «Форум-Інвест», який є невід`ємною частиною договору від 01 вересня 2005 року № 27-09-05-1, який був укладений між ДП «Житлоінбуд» та ТОВ «Форум-Інвест», у тому числі й однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 29,9 кв. м.

75. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 січня 2018 року № 112189332 за ТОВ «ФК «Локо» 29 січня 2018 року зареєструвало право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею - 29,9 кв. м (а. с. 42, 43, том 2).

76. 03 листопада 2020 року ТОВ «ФК «Локо» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 1555, відповідно до умов якого продавець, на підставі протоколу № 40 загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Локо» від 16 жовтня 2020 року продає та передає, а покупець купує та приймає належну продавцю на праві приватної власності квартиру

АДРЕСА_3 (а. с. 44, 45, том 1).

77. Згідно пункту 8 договору купівлі-продажу продавець (в особі представника) гарантує, що прихованих недоліків квартира не має, до моменту укладення цього договору нікому іншому вона не відчужена, під забороною (арештом) та заставою (в тому числі податковою) не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передана, у третіх осіб права наймача, права довічного користування, сервітутів, прав малолітніх та неповнолітніх тощо як в межах так і за межами України немає.

78. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 листопада 2020 року № 233549611 за ОСОБА_2 зареєстроване право приватної власності на квартиру

АДРЕСА_3 , загальною площею 80,8 кв. м, житлова площа - 29,9 кв. м

(а. с. 46, том 1).

79. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 травня 2023 року № 331131986, на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 19 листопада 2020 року

№ 20/3, виданого ТОВ «Єдині інформаційні системи», приватний нотаріус

Кирилюк О. Ю. 09 лютого 2021 року прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на дві квартири за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_11 , які були утворені шляхом поділу квартири АДРЕСА_3 та передані в іпотеку ТОВ «Універсальна кредитна компанія» в якості забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням (а. с. 47, 48, том 1).

80. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

81. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

82. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

83. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

84. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

85. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

86. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

87. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

88. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

89. Статтею 41 Конституції України та частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

90. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

91. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

92. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

93. Отже, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

94. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

95. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

96. Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

97. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який був викладений у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

98. Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

99. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

100. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

101. Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

102. Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

103. Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

104. З матеріалів справи відомо, апеляційний суд встановив та надав оцінку тому, що рішеннями судів у справі № 759/16864/15-ц встановлено, що позивач

ОСОБА_1 , виконавши взяті на себе зобов`язання за договором резервування спірної квартири, додаткових угод до нього, а також договору купівлі-продажу цінних паперів, набув майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , що стало підставою для зобов`язання ТОВ «Форум-Інвест» виконати умови договору № К19/20 резервування квартири від 07 серпня 2007 року шляхом надання позивачу всіх необхідних документів для реєстрації права власності на спірну квартиру.

105. Майнові права на спірну квартиру були передані ТОВ «Проект К» на підставі укладеного 14 березня 2011 року з ТОВ «Форум-Інвест» договору про передачу прав за основним договором від 01 вересня 2005 року № 27-09/05-1 в частині інвестування об`єкту будівництва багатоквартирного будинку на АДРЕСА_8 .

106. У подальшому 19 квітня 2011 року ТОВ «Проект К» та ПАТ «КБ «Хрещатик» уклали договір іпотеки № 01-47/1-11/1, відповідно до умов якого ТОВ «Проект К» передало банку в іпотеку майнові права на отримання у власність ряду квартир в будинку на АДРЕСА_8 , а 26 вересня 2013 року сторони іпотечного договору підписали договір про внесення змін до договору іпотеки № 01-47/1-11/1, відповідно до якого банку були передані і майнові права на квартиру АДРЕСА_7 .

107. Доказів отримання від ОСОБА_1 дозволу на передачу майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 спочатку ТОВ «Проект К», а потім в іпотеку ПАТ «КБ «Хрещатик» суду надано не було, тому рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі № 759/16864/15-ц, яке набрало законної сили 05 жовтня 2017 року, іпотечний договір від 19 квітня 2011 року № 01-47/1-11/1 в частині передачі в іпотеку майнових прав на спірну квартиру був визнаний недійсним.

108. Однак, 24 листопада 2017 року, тобто вже після набрання вказаним рішенням суду законної сили, ПАТ «КБ «Хрещатик» виставив на електронні торги лот F55G1893, який включав право вимоги за кредитним договором від 19 квітня 2011 року № 01-47/1-11 та його забезпечення, у тому числі і майнові права на спірну квартиру.

109. У подальшому, 18 грудня 2017 року, тобто вже після реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «ФК «Локо» уклали договір № 2017/8-Ф-1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 19 квітня 2011 року № 01-47/1-11/1, на підставі якого 29 січня 2018 року державний реєстратор Хмельницький С. Ю. прийняв рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Локо».

110. Суд апеляційної інстанції також встановив, що матеріали справи не містять копії договору іпотеки від 23 серпня 2007 року, який був укладений між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик», що позбавляє можливості дійти висновку про передачу банку в іпотеку майнових прав на спірну квартиру.

111. Отже, колегія суддів зазначає, що апеляційний суд встановивши, що рішеннями судів у справі № 759/16864/15-ц підтверджено, що позивач

ОСОБА_1 , виконавши взяті на себе зобов`язання за договором резервування спірної квартири, додаткових угод до нього, а також договору купівлі-продажу цінних паперів, набув майнових прав на спірну квартиру, що стало підставою для зобов`язання ТОВ «Форум-Інвест» виконати умови договору № К19/20 резервування квартири від 07 серпня 2007 року шляхом надання позивачу всіх необхідних документів для реєстрації права власності на спірну квартиру правильно вважав, що позивач довів обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

112. Виходячи з вищевикладеного Верховний Суд вважає також правильним висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру у порядку, визначеному законом. При цьому, його право власності на неї у визначеному законом порядку оспорене не було, а також ніким не оспорювалася правомірність реєстрації за ним права власності на спірну квартиру.

113. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

114. Суд апеляційної інстанції встановив та надав оцінку тій обставині, що згідно протоколу електронних торгів від 24 листопада 2017 року, на продаж було виставлено право вимоги саме за кредитним договором від 19 квітня 2011 року

№ 01-47/1-11 та його забезпечення і відповідно до договору від 18 грудня 2017 року № 2017/8-Ф-1 про відступлення права вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик» відступило ТОВ «ФК «Локо» право вимоги за вказаними кредитним договором та договором іпотеки. При цьому, ні протокол електронних торгів від 24 листопада 2017 року, ні договір про відступлення права вимоги від 18 грудня 2017 року не містять посилань ні на кредитний договір від 23 серпня 2007 року, ні на іпотечний договір від 23 серпня

2007 року, які були укладені між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик».

115. Разом із тим ТОВ «ФК «Локо» набуло право вимоги за кредитним договором від 19 квітня 2011 року № 01-47/1-11/1, який був укладений між банком та ТОВ «Проект К» та договором іпотеки № 01-47/1-11/1, який був укладений 19 квітня

2011 року, і визнаний судом недійсним в частині передачі в іпотеку майнових прав на спірну квартиру.

116. Отже, апеляційний суд правильно зазначив, що саме дії ТОВ «ФК «Локо», яке зареєструвало своє право власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки від 19 квітня 2011 року, який був визнаний недійсним в частині майнових прав на спірну квартиру, призвели до позбавлення позивача права власності, крім того суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 виконав взяті на себе обов`язки а договором про резервування квартири від 07 серпня 2007 року, який був укладений раніше ніж договір іпотеки від 24 грудня 2007 року.

117. Викладеним також спростовуються арґументи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції не вчинив належних і необхідних дій щодо повного і всебічного з`ясування обставин, що мало наслідком ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення в частині задоволення позовної вимоги про витребування квартири у ОСОБА_2 зокрема з вказівкою про те, що позивач на той час був директором ТОВ «Форум-Інвест» і був обізнаний з усіма цими фактами.

118. Довід касаційної скарги представника ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що відсутність у матеріалах справи копії іпотечного договору від 23 серпня 2007 року № 56-47/2-07/1 не дозволяє надати належну оцінку цій обставині, а суд апеляції проігнорував неодноразове зазначення про те, що посилання на договір іпотеки від 23 серпня 2007 року чітко вказується у договорі іпотеки від 24 грудня 2007 року № 91-47/1-07 колегія суддів відхиляє, оскільки цей довід спростовується долученими доказами та змістом оскарженої постанови де апеляційний суд вказував на те, що матеріали справи містять копії договору іпотеки від 23 серпня 2007 року, який був укладений між ТОВ «Форум-Інвест» та ПАТ «КБ «Хрещатик», що позбавляє можливості дійти висновку про передачу банку в іпотеку майнових прав на спірну квартиру.

119. Довід касаційної скарги про те, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 листопада 2017 року у справі

№ 759/16864/15-ц відкрив касаційне провадження та зупинив виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження, тобто, дія рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року була зупинена, що вказує на відсутність неправомірних дій з боку ТОВ «ФК «Локо», копія ухвали була надана представником ТОВ «ФК «Локо» до суду разом із додатковими поясненнями до апеляційного суду 12 листопада

2024 року, проте суд апеляційної інстанції проігнорував вищезазначені обставини колегія суддів відхиляє, оскільки наведена представником заявника ухвала була долучена до матеріалів справи, а суд апеляційної інстанції надав можливість представнику відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 12 лютого 2025 року викласти зміст таких доповнень, здійснив оцінку судових рішень у справі

№ 759/16864/15-ц та надав їм оцінку у сукупності разом з іншими зібраними у справі доказами, а тому порушень норм процесуального права у діях суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

120. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно задовольнив позовну вимогу про витребування квартири у добросовісного набувача ОСОБА_2 , що, на думку його представника, порушує принцип мирного володіння майном колегія суддів зазначає таке.

121. Аналогічний за змістом арґумент також містила і апеляційна скарга, де суд апеляційної інстанції вже звертав увагу на те, що вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі

№ 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)).

122. На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі

№ 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

123. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/ недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном».

124. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі

№ 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.

125. Суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 на час придбання спірної квартири був обізнаний про наявність судового спору стосовно цієї квартири, представник ТОВ «ФК «Локо» під час апеляційного перегляду не підтвердив, що товариство повідомило відповідача про наявність судового спору, квартира відповідачем була придбана за відплатним договором, обтяження на час укладення договору купівлі-продажу з квартири були зняті, а відтак відсутні підстави вважати відповідачем недобросовісним набувачем цього майна.

126. У пунктах 5.57 - 5.62, 5.64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

127. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

128. Разом з цим, недоторканність набутого добросовісним набувачем права власності за рахунок позбавлення законного власника, який не допускав недобросовісного користування своїми правами та не виражав волевиявлення на передачу майна, можливості поновити своє порушене внаслідок вибуття належного йому майна майнове право, суперечить завданню цивільного судочинства.

129. Принцип мирного володіння майном, закріплений у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, стосується не лише кінцевого добросовісного набувача майна, а й первинного законного володільця, який маючи у власності певне майно, розраховує, що його право на мирне володіння майном буде захищене належним правовим регулюванням.

130. У разі коли нерухоме майно вибуває з володіння особи, якій воно належить, поза її волею, така особа залишається дійсним власником цього майна, оскільки вона не бажала втрачати правовий зв`язок з належним їй майном. Позбавлення особи в такому випадку права повернути своє майно, яке вибуло з її володіння без наявних на те правових підстав, безумовно призводить до втручання у право такої особи на мирне володіння своїм майном і є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

131. Водночас, ОСОБА_2 , як добросовісний набувач не звільняється від негативних наслідків, які можуть виникнути при виборі недобросовісного контрагента.

132. Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2021 року у справі № 320/62/19 відхиляючи доводи касаційної скарги про те, що витребування спірного нерухомого майна у добросовісного набувача, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у такому випадку на відповідача буде покладено індивідуальний та надмірний тягар, вказав, що у практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

133. За обставин вибуття майна із власності законного володільця поза його волею, за відсутності його волевиявлення, витребування цього майна у добросовісного набувача на користь попереднього власника є належним і виправданим способом захисту прав останнього.

134. Право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. У випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.

135. За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що витребування від ОСОБА_2 спірного нерухомого майна не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами позивача та інтересами відповідача, який не позбавлений права на відшкодування завданих йому збитків, зокрема, в порядку, передбаченому статтею 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до незаконного набувача, в якого він придбав спірну квартиру.

136. Разом із тим позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості в іншій спосіб захистити свої порушені права, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач, як власник спірної квартири, право власності якого було зареєстроване у встановленому законом порядку, має право витребувати спірну квартиру від відповідача ОСОБА_2 на підставі статті 388 ЦК України і це не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

137. Арґумент касаційної скарги представника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не довів у жодній із справ з аналогічним сторонами та обставинами порушення його прав (№ 759/11123/18, № 759/2797/21, № 759/10685/22), адже у вказаних судових рішеннях була встановлена відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 03 листопада 2020 року та правомірність набуття ТОВ «ФК «Локо» цієї квартири у власність, що в свою чергу вказує на правомірність її відчуження відповідачу колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

138. Апеляційний суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 18 січня 2018 року ТОВ «ФК «Локо» зареєструвало право власності на спірну квартиру.

139. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про витребування у ТОВ «Фінансова компанія «Локо» спірної квартири (справа

№ 759/11123/18). Святошинський районний суд рішенням від 03 червня 2022 року позов задовольнив, однак Київський апеляційний суд постановою від 15 лютого

2023 року зазначене рішення скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Підставою відмови у задоволенні позовних вимог стало відчуження ТОВ «ФК «Локо» 03 листопада 2020 року спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі.

140. При цьому відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_2 відбулось за наявності судового спору щодо спірної квартири, про який ТОВ «ФК «Локо» було достеменно відомо.

141. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Локо» та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (справа № 759/2797/21). Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 07 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовив. Підставою для відмови у задоволенні позову стало обрання позивачем неефективного способу захисту.

142. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Локо», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності (справа

№ 759/10685/22), позивач також обґрунтовував позовні вимоги іншими підставами, а саме тим, що договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами, є фраудаторним за своєю правовою природою.

143. Отже звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав з різними позовами не свідчить про недобросовісну поведінку позивача, а свідчить про необізнаність позивача з правовими нормами, які дають можливість ефективно захистити свої порушені права.

144. Доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції у оскарженому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 23 жовтня

2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 14 грудня 2022 року у справі

№ 461/12525/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 29 травня 2024 року у справі № 910/5808/20, від 09 грудня 2024 року у справі

№ 754/446/22, від 22 лютого 2023 року у справі № 202/8669/19, від 11 березня

2025 року у справі № 922/647/22 колегія суддів відхиляє, оскільки викладені у наведених представниками заявників справах правові висновки, висновкам апеляційного суду, зробленим у цій справі не суперечать.

145. Колегія суддів перевірила інші доводи касаційних скарг на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційних скарг

146. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

147. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

148. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

149. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

150. Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, немає.

Щодо зупинення виконання рішення суду

151. Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

152. Оскільки виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого

2025 року було зупинене ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2025 року у зв`язку із залишенням судових рішень без змін її виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду