ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/2362/16 (911/2421/23)

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ-Груп" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" (далі - ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", боржник), провадження у якій порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2016.

Постановою Господарського суду Київської області від 08.02.2017 визнано банкрутом ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Капелюшного І.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2021 призначено ліквідатором ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" арбітражного керуючого Різника О.Ю.

Ліквідатор ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" арбітражний керуючий Різник О.Ю. звернувся до суду з заявою про покладення на ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства у сумі 85 955 941,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД".

Суд першої інстанції вважав, що матеріали справи свідчать про ведення звичайної господарської діяльності (укладення угод, отримання авансів, поточні розрахунки) без прихованого умислу на заподіяння шкоди компанії чи виведення її активів зі сторони керівників Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Суд першої інстанції окремо вказав, що факт відкриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , навіть визнання ним вини в його межах, не є автоматичним доказом субсидіарної відповідальності. Правова оцінка дій у кримінальному процесі не є тотожною встановленню вини у господарському спорі та не підтверджує причинного зв`язку з банкрутством.

Суд першої інстанції взяв до уваги послідовні пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які заперечували будь-яку участь у створенні, управлінні чи операційній діяльності товариства, зазначивши, що дізналися про його існування лише від компетентних органів.

Щодо групи відповідачів із числа службовців МОЗ України ( ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та інших) суд встановив, що вони не входили до складу органів управління боржника, не були його учасниками чи посадовими особами, а отже не мали жодних юридичних повноважень розпоряджатися майном товариства чи ухвалювати його господарські рішення. Їхня участь у роботі комітету мала виключно консультативно-дорадчий характер у межах процедур державних закупівель і була спрямована на забезпечення прозорості тендеру, що виключає наявність злого умислу щодо заподіяння шкоди приватному товариству.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 скасовано.

Ухвалено нове рішення. Заяву ліквідатора ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" - арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" у зв`язку з доведенням його до банкрутства задоволено частково.

Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" у зв`язку з доведенням його до банкрутства на ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" 85955941,55 грн.

В решті вимог заяви ліквідатора ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" - арбітражного керуючого Різника О.Ю. відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на колишнього директора ОСОБА_1 є помилковими, таким, що зроблені без з`ясування дійсних обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Встановивши ланцюг обставин, що підтверджені матеріалами справи, апеляційний суд виснував про доведеність відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ причинно-наслідкового зв`язку між винними діями і бездіяльністю суб`єкта відповідальності ( ОСОБА_1 ) й настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності в нього активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12.09.2019 (справа №757/21712/17-к) за фактом виведення коштів Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) на користь ТОВ "Вектор фарма" щодо директора підприємства ОСОБА_1. апеляційним судом використано щодо встановлених ним фактичних дій ОСОБА_1 , після чого апеляційний суд самостійно оцінив ці дії разом з іншими доказами - банківськими операціями, договорами, корпоративними змінами та наслідками для платоспроможності боржника.

Стосовно інших відповідачів (службовців МОЗ України та номінальних учасників товариства-боржника), апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх притягнення до відповідальності.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах не була пропущена позовна давність з огляду на те, що ліквідатор діяв у межах трирічного строку з моменту, коли він реально дізнався та отримав об`єктивну можливість довести суду повну недостатність активів боржника для задоволення вимог кредиторів внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 .

Встановлені судом обставини

Постановою від 08.02.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Капелюшного І.В. В подальшому, ухвалою від 06.10.2021 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Різника О. Ю.

За результатами судових процедур банкрутства був сформований пасив (заборгованість) боржника та зафіксований у реєстрі вимог кредиторів у розмірі 85955941,55 грн.

Така заборгованість сформувалась до відкриття провадження у справі про банкрутство ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2016 за заявою ТОВ "Сат-Груп", розмір грошових вимог ініціюючого кредитора склав 1565292,10 грн. Також реєстр вимог кредиторів містить грошові вимоги наступних кредиторів: Міністерства охорони здоров`я України в розмірі 83 415 187,47 грн; Головного управління ДПС у Київській області в розмірі 868764,78 грн; ПАТ "Украгролізинг" в розмірі 106 697,20 грн; ініціюючого кредитора ТОВ Сат-Груп" в розмірі 1 565 292,10 грн.

В ліквідаційній процедурі ліквідатором встановлено відсутність у боржника будь-якого майна та грошових коштів, вимоги кредиторів в ліквідаційній процедурі не задоволені.

Міністерством юстиції України складено висновок про те, що основною причиною банкрутства ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" є невиконання останнім взятих на себе зобов`язань з поставки фармацевтичної продукції перед МОЗ України за договорами про закупівлю товарів за державні кошти, що були укладені у жовтні -грудні 2014 року.

Суди встановили, що у жовтні - грудні 2014 року ТОВ "Вектор фарма" (у подальшому перейменоване в ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД") за результатами відкритих конкурсних торгів було визнано переможцем на закупівлю медикаментів за бюджетною програмою КПКВК 2301400 "Централізована закупівля медикаментів для антиретровірусної терапії".

11.12.2014 між МОЗ України та ТОВ "Вектор фарма" в особі директора ОСОБА_1 укладено Договір № 237/21-24 на поставку антиретровірусних препаратів загальною вартістю 52 648 806,60 грн. На виконання Додаткової угоди № 1 від 19.12.2014 Міністерство відповідно до платіжного доручення № 7848 від 19.12.2014 здійснило 100% попередню оплату, перерахувавши на розрахунковий рахунок боржника в ПАТ "КБ "Преміум" вказану суму коштів, які мали цільове призначення.

Боржник поставив продукцію частково на суму 10,6 млн. грн 31.07.2015 та 12.08.2015, а решту попередньої оплати не повернув.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2016 у справі №911/1038/16 присуджено до стягнення з боржника на користь МОЗ України борг з попередньої оплати в сумі 42 091 884,60 грн, 8 158 374,38 грн пені, 3 650 025,74 грн штрафу.

Окрім того, отримавши від МОЗ України попередню оплату за іншими договорами, які укладені наприкінці 2014 року, боржник частково виконав зобов`язання з поставки продукції, у зв`язку з чим виникла заборгованість з повернення попередньої оплати, сплати штрафних санкцій. Така заборгованість заявлена МОЗ України як грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство та визнана ухвалою попереднього засідання від 18.01.2017 в загальній сумі 83 415 187,47 грн.

У період укладання державних контрактів, а саме з 02.11.2011 по 28.04.2015 директором боржника був ОСОБА_1 , у період часткового виконання зобов`язань з поставки продукції директором боржника з 28.04.2015 по 11.12.2015 був ОСОБА_4 , а з 11.12.2015 - ОСОБА_19 .

Генеральною прокуратурою України проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100000000532, порушеного 15.06.2015 за фактом заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.

В якості обвинуваченого у кримінальному провадженні № 42017000000000062, яке було виділене з кримінального провадження № 12015100000000532 від 15.06.2015, було притягнуто ОСОБА_1

12.09.2019 у кримінальній справі № 757/21712/17-к Деснянським районним судом м.Києва був ухвалений вирок щодо підсудного ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, із призначенням йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки, зі сплатою штрафу у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн).

Вироком у кримінальній справі № 757/21712/17-к від 12.09.2019 встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 вчинив службову недбалість, тобто невиконання та неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.

Так, рішенням загальних зборів учасника ТОВ "Вектор фарма" № 01/11-11 від 01.11.2011 ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ "Вектор фарма" та після чергової зміни учасника вказаного товариства рішенням загальних зборів учасника ТОВ "Вектор фарма" № 13/11/13 від 13.11.2013 ОСОБА_1 залишено на посаді директора цього суб`єкта господарювання.

Відповідно до Статуту ТОВ "Вектор фарма" (ідентифікаційний код 36176867, юридична адреса: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 50-Б, літера В, офіс № 37), в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасника ТОВ "Вектор фарма" № 13/11/13 від 13.11.2013, його виконавчим органом є директор, який, будучи посадовою особою Товариства, згідно пункту 9.6 Статуту здійснює управління його поточною діяльністю та згідно пункту 9.6.4 Статуту має право без доручення здійснювати дії від імені товариства, укладати угоди та чинити юридичні дії від імені товариства, давати доручення, відкривати та використовувати рахунки товариства в установах банків, видавати Правила внутрішнього трудового розпорядку, приймати та звільняти працівників, вирішувати інші питання в межах прав, наданих йому Загальними зборами учасника.

Згідно наданих повноважень, ОСОБА_1 , працюючи на посаді директора ТОВ "Вектор фарма", постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв`язку з чим відповідно до частини 3 статті 18 КК України був службовою особою.

Протягом листопада-грудня 2014 р. службовими особами Міністерства охорони здоров`я України проведено скорочену процедуру відкритих конкурсних торгів з державної закупівлі за бюджетною програмою КПВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом "Централізована закупівля медикаментів для антиретровірусної терапії дорослих, підлітків та дітей" ліків (антиретровірусних препаратів - 7 лотів), під час яких 03.12.2014 прийнято рішення про визнання переможцем та акцептовано пропозиції конкурсних торгів ТОВ "Вектор фарма" за лотами № 3 (таблетки Вірокомб, 13191240 одиниць вартістю 32978100 грн), № 4 (таблетки Віролам, 5827020 одиниць вартістою 4137184,20 грн) та № 6 (таблетки Ефервен, 6115560 одиниць вартістю 15553522,40 грн.).

Фінансування державної закупівлі здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету України (далі - державні кошти), головним розпорядником яких було МОЗ України.

За результатами проведення вказаних конкурсних торгів, МОЗ України в особі заступника міністра ОСОБА_16 та ТОВ "Вектор фарма" в особі директора ОСОБА_1. уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти № 237/21-24 від 11.12.2014 (далі - Договір № 237/21-24 від 11.12.2014), відповідно до якого ТОВ "Вектор фарма" зобов`язалось у грудні 2014 р. здійснити постачання на склад уповноваженого підприємства МОЗ України товару - ліків (антиретровірусних препаратів) Вірокомб, Віролам та Ефервен загальною вартістю 52 648 806,60 грн, а МОЗ України оплатити такий товар за рахунок коштів Державного бюджету України протягом семи робочих днів після його поставки.

19.12.2014 МОЗ України в особі заступника Міністра охорони здоров`я України ОСОБА_16 та ТОВ "Вектор фарма" в особі директора ОСОБА_1. укладено Додаткову угоду № 1, якою було внесено зміни до п. 4.3 Договору № 237/21-24 від 11.12.2014 в частині надання МОЗ України можливості здійснення попередньої оплати в розмірі до 100% від суми договору та прив`язки терміну поставки антиретровірусних препаратів до їх попередньої оплати і збільшення такого терміну поставки до 180 днів з дня попередньої оплати.

На виконання умов даного Договору Міністерство через Державну казначейську службу України платіжним дорученням № 7848 від 19.12.2014 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Вектор Фарма" грошові кошти в розмірі 100% від ціни вказаного договору в сумі 52648806,60 грн для їх подальшого використання за Договором, а саме, для закупівлі та постачання антиретровірусних препаратів Вірокомб, Віролам та Ефервен.

ОСОБА_1 , маючи на меті виконати умови Договору, у зв`язку із закінченням календарного року, а також у зв`язку із значним коливанням курсу гривні до долара США, , точного часу не встановлено, уклав від імені ТОВ "Вектор фарма" з ПАТ "КБ "Преміум" договори вкладу (депозиту) № 229-Ю-ПМ-1 від 23.12.2014, № 229-Ю-ПМ-2 від 23.12.2014, № 229-Ю-ПМ-З від 23.12.2014 та № 229-Ю-ПМ-4 від 23.12.2014 до Генерального договору банківського вкладу № 229-Ю-ГД від 26.07.2013, за якими здійснив перерахування на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "КБ "Преміум" наявних на рахунку ТОВ "Вектор фарма" № НОМЕР_2 в ПАТ "КБ "Преміум" грошових коштів в загальній сумі 115 000 000 грн.

Далі ОСОБА_1 26.01.2015 та 27.01.2015 достроково розірвав укладені договори вкладу (депозиту) у ПАТ "КБ "Преміум" і на розрахунковий рахунок ТОВ "Вектор фарма" № 26000010109923 повернуто раніше отримані кошти за договорами вкладу (депозиту) № 229-Ю-ПМ-1 від 23.12.2014, № 229-Ю-ПМ-2 від 23.12.2014, №229-Ю-ПМ-З від 23.12.2014 та № 229-Ю-ПМ-4 від 23.12.2014 до Генерального договору банківського вкладу № 229-Ю-ГД від 26.07.2013 в загальній сумі 115000000 грн.

Отримавши пакет документів, необхідний для придбання лікарських засобів за вказаним договором, ОСОБА_1 з 27.01.2015 по 28.04.2015 вчиняв дії на виконання договору, а саме, подав заяви на придбання валютних коштів у банківських установах, при цьому, відкрив розрахункові валютні рахунки у різних банківських установах.

Однак через неналежне виконання своїх обов`язків директор ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_1 валюту у встановлений законом строк не придбав, що потягло за собою невиконання Договору за № 237/21-24 від 11.12.2014.

Маючи можливість повернути невикористані кошти до державного бюджету, директор ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_1 даною можливістю не скористався та кошти до бюджету не повернув, а замість цього, розраховуючи на збільшення суми Договору з боку МОЗ, 22.01.2015, 03.03.2015 та 10.03.2015 звертався з офіційними листами до Міністерства з проханням про укладення додаткової угоди до Договору з метою збільшити ціну за товар. Службовими особами Міністерства дані листи розглянуті та у збільшенні ціни за товар відмовлено, суму Договору не збільшено.

В подальшому, 28.04.2015 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_1 звільнено з посади директора та призначено на вказану посаду ОСОБА_4 .

Відповідно до додаткової угоди № 2, укладеної між МОЗ України та ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" в особі директора ОСОБА_4 , у зв`язку з державною реєстрацією зміни найменування ТОВ "Вектор фарма" на ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" внесено відповідні зміни до договору № 237/21-24 від 11.12.2014. Також додатковою угодою № 3, укладеною між МОЗ України в особі заступника міністра ОСОБА_15., та ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" в особі директора ОСОБА_4 , внесено зміни в частині умов виконання зазначеного договору (валюти, терміну, графіку поставки товару).

31.07.2015 та 12.08.2015 ТОВ "Фіоліс трейд Лтд", яке є правонаступником ТОВ "Вектор фарма", здійснено постачання уповноваженому Міністерством підприємству частини антиретровірусних препаратів за Договором № 237/21-24 від 11.12.2014 на загальну суму 10 556 922 грн.

З даних висновку судово-економічної експертизи вбачається, що за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 встановлено зниження фінансових показників ТОВ "Вектор фарма". Станом на 30.09.2015 фінансове становище підприємства значно погіршилося, у зв`язку з чим на означену дату товариство не мало можливості провести розрахунок за короткотерміновими зобов`язаннями найближчим часом, оскільки наявних еквівалентів грошових коштів і поточних фінансових інвестицій для цього не вистачало.

Кошти, перераховані на рахунок ТОВ "Вектор фарма" в сумі 52 648 806,60 грн як оплата за медикаменти на підставі договору № 237/21-24 від 11.12.2014 та додаткової угоди № 1 від 19.12.2014 мали цільове призначення за бюджетною програмою КПКВК 2301400, перерахуванням коштів не змінено їх цільове призначення, визначене вказаною бюджетною програмою та договором - "Централізована закупівля медикаментів для антиретровірусної терапії дорослих, підлітків і дітей...".

З суми 52 648 806,60 грн, що надійшла 23.12.2014 на рахунок ТОВ "Вектор фарма" в ПАТ "КБ "Преміум" від МОЗ України за договором № 237/21-24 від 11.12.2014 не менш ніж 51 915 383,28 грн (залишок на рахунку на кінець дня), списані з рахунку підприємства не за їх цільовим призначенням, визначеним договором № 237/21-24 від 11.12.2014.

За умови, що кошти, які знаходилися/надійшли на рахунок ТОВ "Вектор фарма" 23.12.2014, окрім коштів за договором № 237/21-24 від 11.12.2014, не є коштами цільового призначення та використання цих коштів не обмежено іншими зобов`язаннями, встановлено, що загальний обсяг цих коштів дозволяв станом на 23.12.2014 виконати зобов`язання підприємства за договором № 237/21-24 від 11.12.2014 без залучення фінансування безпосередньо за цим договором.

Відповідно до законодавства України та результатів дослідження наданих експерту документів, вартість непоставлених медикаментів, що станом на 11.12.2014 - дату укладання договору № 237/21-24 - складала суму 42091884,60 грн, є матеріальними збитками, спричиненими державі невиконанням договору про закупівлю товарів за державні кошти № 237/21-24 від 11.12.2014.

Згідно довідки начальника відділу моніторингу та перевірок державних закупівель Держфінінспекції в м. Києві, внаслідок допущених посадовими особами МОЗ України порушень у сфері державних закупівель та порушень ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" (ТОВ "Вектор фарма") при виконанні умов договору, з державного бюджету України виведено кошти у вигляді авансу за продукцію, по якій сплив термін постачання, що призвело до втрати активів (збитків державному бюджету) на загальну суму 42 091 884,6 грн.

З листів директора ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_1., адресованих МОЗ України, ДП "Укрвакцина" від 17.12.2014, 10.03.2015, 18.03.2015 вбачається, що ОСОБА_1 звертався з проханням щодо укладання додаткової угоди з метою внесення змін до Договору № 237/21-24 в частині збільшення ціни за товар у зв`язку з нестабільною ситуацією на валютному ринку, девальвацією курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют (долара США та євро).

04.03.2015 директор ТОВ "Вектор фарма" ОСОБА_1 звернувся з листом до Ранбаксі Лабораторіє Лімітед Україна, з проханням перенести графік поставок виготовлених на замовлення ТОВ "Вектор фарма" препаратів та залишення виробленого товару до вирішення всіх фінансових питань.

В листі першого заступника генерального директора ДП "Укрвакцина" від 30.06.2015, адресованому директору ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД", повідомляється про те, що відповідно до договору № 237/21-24 від 11.12.2014 на закупівлю за державні кошти лікарських засобів та графіку поставки лікарські засоби повинні були бути поставлені на склад ДП "Укрвакцина" до 21.06.2015, але станом на 30.06.2015 поставка не відбулась.

ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ "Вектор фарма" 28.04.2015, ще до закінчення дії договору № 237/21-24 від 11.12.2014.

Після його звільнення вказане ТОВ, яке було перейменоване в ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", продовжувало виконувати умови зазначеного договору і частково їх виконало.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2016 стягнуто з ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" на користь МОЗ 4 209 1884 грн 60 коп. попередньої оплати, 8158374 грн 38 коп. пені та 3 650 025 грн 74 коп. штрафу.

Окрім зазначених вище обставин, які установлені вироком суду, апеляційним судом встановлено наступні обставини.

Отримавши в повному обсязі попередню оплату (із цільовим призначенням) від МОЗ України, директор ОСОБА_1 вже 23.12.2014 уклав з ПАТ "КБ "Преміум" договори вкладу (депозиту), перерахувавши грошові кошти у загальній сумі 115000000 грн (у складі яких були й кошти державного контракту).

Через місяць, а саме 26.01.2015 та 27.01.2015, ОСОБА_1 достроково розірвав депозитні договори, внаслідок чого повернуті кошти фактично втратили первинне цільове призначення у бухгалтерському обліку та були акумульовані як загальні вільні кошти товариства.

Одразу після зняття грошових коштів з депозиту - наприкінці січня 2015 року - директор ОСОБА_1 здійснив безповоротне перерахування цих коштів на рахунки суб`єктів господарювання із ознаками фіктивності (ТОВ "Дойчес фляйш Україна", ТОВ "Глобал продакт" та ТОВ "Скайсіті-Груп") та іноземних компаній-нерезидентів за кордон (KERIMAR TRADE LLP, FIOLIS TRADE LTD, MASEOR BUSINESS LLP та інших).

У результаті цих транзакцій ТОВ "Вектор фарма" було повністю позбавлене оборотних коштів, що зробило підприємство фактично неспроможним виконувати будь-які зобов`язання за діючими договорами на території України.

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить:

- постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 в частині часткового задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" - арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" 85955 941,55 грн скасувати,

- ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2025 в частині відмови в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Фіоліс трейд ЛТД" у зв`язку з доведенням його до банкрутства на ОСОБА_1 залишити в силі.

Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень є положення пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував:

- частину другу статті 61 КУзПБ та частину п`яту статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/314/18, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11) про те, що законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності з наявністю вироку в кримінальній справі;

- частину другу статті 61 КУзПБ без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 925/686/13 - окрім індивідуальних ознак за критерієм статусу (засновники (учасники, акціонери) боржника, інші особи, у тому числі керівник боржника) закон передбачає одночасну видову ознаку - право таких осіб давати обов`язкові для боржника вказівки чи можливість іншим чином визначати його дії;

- статтю 204 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 911/3513/16 - за відсутності доказів недійсності правочинів на підставі яких виникли зобов`язання, діє встановлена у статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину;

- частину другу статті 61 КУзПБ та частину п`яту статті 41 Закону про банкрутство без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 щодо необхідності доведення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків;

- частину другу статті 61 КУзПБ без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/3438/13 про те, що формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов`язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій "про людське око") не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності;

- частину другу статті 61 КУзПБ без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22), а також у постановах від 29.04.2025 у справі № 910/1469/20; від 20.08.2025 у справі №910/15584/16; від 17.09.2025 у справі № 910/22067/21 (910/19032/23); від 24.09.2025 у справі № 910/11999/21 щодо необхідного дослідження наявності правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності.

В обґрунтування підстав, визначених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві ліквідатор боржника арбітражний керуючий Різник О.Ю. заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає, що апеляційний суд правильно застосував частину другу статті 61 КУзПБ, дослідив сукупність доказів та обґрунтовано встановив наявність підстав для застосування заходів субсидіарної відповідальності.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції та частково задоволено позов ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, зокрема, на ОСОБА_1. як бувшого керівника боржника, що брав участь у товаристві та здійснював управлінські функції у відповідний період часу діяльності боржника, за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацами другим та третім частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

У застосуванні наведених положень КУзПБ суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), відповідно до яких, зокрема:

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства; потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається як сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута;

- право ліквідатора, кредитора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі (аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі №908/3468/13);

- встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство (див. висновки, сформульовані Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у пункті 9.40 постанови від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

При цьому, щодо об`єктивної та суб`єктивної сторін правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, то Суд, також звертаючись до висновків у пунктах 9.11, 9.12, 9.20, 9.21 постанови Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21), зазначає про таке.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного в положеннях частини другої статті 61 КУзПБ слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 Господарського кодексу України (чинного на момент звернення ліквідатора боржника з заявою про покладення субсидіарної відповідальності у цій справі), якими унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Водночас наведений зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

У наведених висновках Суд також звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, що сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі №917/1500/18 (917/1932/20) тощо.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення): висновки в пункті 9.22 постанови Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21).

При цьому, з урахуванням положень частини другої статті 614 ЦК України, передбачена презумпція вини суб`єкта субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, яка не є абсолютною, адже доведення субсидіарної відповідальності ґрунтується на чотирьох засадах: об`єкт, суб`єкт, суб`єктивна сторона, об`єктивна сторона. Виходячи зі змісту постанови Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 доведення об`єктивної сторони при покладенні субсидіарної відповідальності покладається на заявника, натомість визначений заявником суб`єкт субсидіарної відповідальності повинен довести відсутність суб`єктивної сторони, тобто своєї вини, у доведенні підприємства до банкрутства.

У зв`язку з викладеним та враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, а саме:

- ОСОБА_1 був директором боржника з 02.11.2011 до 28.04.2015, тобто саме у період укладення державних контрактів, отримання попередньої оплати та розпорядження коштами;

- 11.12.2014 між МОЗ України та ТОВ "Вектор фарма" в особі директора ОСОБА_1 укладено договір № 237/21-24 на суму 52 648 806,60 грн, а 19.12.2014 МОЗ України здійснило 100% попередню оплату;

- 23.12.2014 ОСОБА_1 уклав договори банківського вкладу та розмістив на депозитах 115 000 000 грн, до складу яких входили кошти державного контракту;

- 26-27.01.2015 після дострокового розірвання депозитних договорів кошти були повернуті на рахунок боржника, після чого ОСОБА_1 здійснив їх перерахування на користь національних суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності та іноземних компаній-нерезидентів;

- такі перерахування здійснювалися без реальної мети та гарантій поставки медикаментів, унаслідок чого товариство було позбавлене оборотних коштів, що зробило підприємство фактично неспроможним виконувати будь-які зобов`язання за діючими договорами перед МОЗ України та іншими кредиторами;

- ліквідаційна маса боржника відсутня, а непогашені вимоги кредиторів становлять 85955941,55 грн, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що саме наведені дії відповідача з виведення коштів на рахунки національних суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності (за відсутності правової підстави - укладених договорів) та нерезидентів у січні 2015 року знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням стійкої неплатоспроможності боржника та неотриманням кредиторами (в першу чергу державою в особі МОЗ України) належних їм коштів, що у сукупності вказує на доведення боржника до банкрутства саме з вини відповідача.

Отже, апеляційним судом встановлено склад цивільного правопорушення, а саме, суб`єкт правопорушення, конкретні дії, вину, причинно-наслідковий зв`язок між вибуттям активів і стійкою неплатоспроможністю боржника, а також розмір відповідальності. Ці обставини відповідають умовам частини другої статті 61 КУзПБ та стали підставою для обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 .

Посилання скаржника на те, що він не міг давати обов`язкові вказівки боржнику, не спростовує його статусу суб`єкта відповідальності. Частина друга статті 61 КУзПБ прямо відносить керівника боржника до можливих суб`єктів субсидіарної відповідальності. Апеляційний суд установив, що за статутом ОСОБА_1 як директор Товариства здійснював поточне управління, укладав договори, відкривав і використовував банківські рахунки та вчиняв юридичні дії від імені товариства, тобто встановив не лише формальний статус, а його особисту участь у підписанні договору, депозитних і платіжних документів та розпорядженні коштами.

Щодо вироку у кримінальній справі колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вирок суду не покладено в основу оскаржуваної постанови як єдиний доказ для покладення субсидіарної відповідальності. Вирок суду від 12.09.2019 використано щодо встановлених ним фактичних дій ОСОБА_1 , які апеляційний суд оцінив разом з іншими діями щодо банківських операцій, договорами, корпоративними змінами та наслідками для платоспроможності.

Щодо презумпції правомірності правочинів колегія суддів зазначає, що стаття 204 ЦК України не забороняє суду оцінювати фактичний економічний зміст операцій та їх вплив на платоспроможність боржника. Визнання кожного правочину недійсним не є попередньою умовою покладення субсидіарної відповідальності, адже апеляційний суд встановив відсутність реальної господарської мети і гарантій поставки за операціями, вибуття коштів та їх безпосередній вплив на можливість виконати зобов`язання.

Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи заявника касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних ОСОБА_1 постановах Верховного Суду, зокрема щодо застосування приписів статті 61 КУзПБ, оскільки відмінність у висновках судів у зазначених судових рішеннях та у цій справі щодо застосування вказаної норм КУзПБ зумовлена різними фактичними обставинами кожної із наведених справ.

Інші доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини другої статті 61 КУзПБ є неаргументованими та відхиляються касаційним судом як такі, що спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника і на положення пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України (пункти 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України). Так, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Водночас, постанова апеляційного суду містить оцінку фінансового аналізу, договорів з МОЗ України, банківських операцій, вироку, листування, пояснень ОСОБА_1 , обставин зміни директора та учасників, а також доводів про валютні ризики. Тому посилання на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України є спробою домогтися повторної оцінки доказів, а не вказівкою на реальне процесуальне порушення.

Водночас саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі окремі неточності в датах, номерах справ чи написанні найменувань та прізвищ учасників справи мають очевидний технічний характер. Скаржник не довів, що такі неточності призвели до неправильного застосування норми права або до встановлення іншої юридично значущої обставини. Відповідно вони не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Підсумовуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також про неврахування правових висновків Верховного Суду не підтвердилися.

Переглянувши оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в межах наведених у касаційній скарзі доводів та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування. Відповідно касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням викладеного у цій постанові, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині та відмову у задоволенні касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2026 зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №911/2362/16 (911/2421/23) до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін, то виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі № 911/2362/16 (911/2421/23) підлягає поновленню.

У зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення, витрати по сплаті судового збору за її подання, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд