ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/3867/21

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом також - Фонд) у квітні 2021 року звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути солідарно з зазначених вище фізичних осіб на користь Фонду, заподіяну ПАТ "Меліор Банк" та його кредиторам шкоду у сумі 213 849 977,67 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідачів, керівників Публічного акціонерного товариства "Меліор банк" (далі також Банк, ПАТ "Меліор банк"), про видачу неплатоспроможним, пов`язаним з Банком позичальникам кредитів на значні суми, на неринкових умовах та без належного забезпечення, а також приховування проблемної заборгованості таких позичальників, були недобросовісними та призвели до завдання Банку та його кредиторам збитків, прямо протирічили Закону та інтересам Банку, а тому були протиправними. З огляду на зазначені обставини Фонд, як ліквідатор неплатоспроможного банку, пред`явив позов (в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") про відшкодування завданої шкоди до членів Спостережної ради, Правління та Кредитного комітету АТ "Меліор банк", які приймали рішення про видачу кредитів, збільшення кредитних лімітів, заміну забезпечення (приховування факту проблемності кредитів та штучне покращення показників якості кредитного портфелю).

3. Провадження в частині солідарного відшкодування шкоди у сумі 213 849 977,67 грн з ОСОБА_7 - закрито у зв`язку зі смертю цього відповідача.

4. Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 09.10.2014 №648/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних". У вказаній постанові зазначено, що ПАТ "Меліор Банк" не вживається достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та здійснюється ризикова діяльність, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (ризикова діяльність). Зазначене підтверджується і результатами позапланової виїзної перевірки Національного банку України, проведеної згідно з розпорядженнями управління Національного банку України в Дніпропетровській області від 16.09.2014 №12-209/8385, від 17.09.2014 №12-209/8441 та від 22.09.2014 №12-209/8635, з питань дотримання ПАТ "Меліор Банк" вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (позапланова перевірка). За результатами позапланової перевірки виявлено, що ПАТ "Меліор Банк" здійснило фінансові операції, які містять ризики використання послуг Банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ризикові операції), а саме: за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "Меліор Банк" видано фізичним особам з їх поточних рахунків кошти готівкою в національній валюті на загальну суму, що становить більше ніж 843 000 000, 00 грн, із них - 178 фізичним особам на загальну суму, що становить більше ніж 667 000 000,00 грн. За період з 01 січня до 15 вересня 2014 року ПАТ "Меліор Банк" видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Велор Інвест" (далі - ТОВ "Велор Інвест"), Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Демос" (далі - ТОВ "ТД Демос"), Товариству з обмеженою відповідальністю "Акцент-Трейд" (далі - ТОВ "Акцент-Трейд") з їх поточних рахунків коштів готівкою в національній валюті на вищезазначені цілі на загальну суму більше ніж 3 000 000 000,00 грн, із них - зазначеним вище трьом юридичним особам на загальну суму більше ніж 2 000 000 000,00 грн. Отже, сума отриманих ТОВ "Велор Інвест", ТОВ "ТД Демос", ТОВ "Акцент-Трейд" коштів у готівковій формі становить більше ніж 67% від загальної суми виданих коштів готівкою юридичним особам на вищезазначені цілі в цілому по ПАТ "Меліор Банк" за період 01 січня до 15 вересня 2014 року. Кошти, які надходили на поточні рахунки зазначених вище юридичних осіб, отримувалися (у розмірі більшому, ніж 70% від суми, яка надійшла в безготівковій формі) через касу ПАТ "Меліор Банк" у день надходження коштів. Національний банк України протягом останнього року неодноразово застосовував до ПАТ "Меліор Банк" заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації і відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом (порушення законодавства з питань фінансового моніторингу), зокрема за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу до ПАТ "Меліор Банк" були застосовані заходи впливу/санкції - накладення штрафів згідно з рішеннями Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області від 21.03.2014 №4 (у розмірі 5 100,00 грн), від 09.07.2014 №19 (у розмірі 58 400,00 грн). У зв`язку з встановленням факту здійснення ПАТ "Меліор Банк" ризикової діяльності, неодноразового застосування Національним банком України до ПАТ "Меліор Банк" заходів впливу/санкцій за порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів ПАТ "Меліор Банк" правління Національного банку України постановило віднести ПАТ "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних.

5. На підставі постанови Національного банку України від 09.10.2014 №648/БТ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.10.2014 № 109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор Банк", згідно з якою з 10.10.2014 у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

6. Постановою правління Національного Банку України від 10.02.2015 №87 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Меліор Банк".

7. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.02.2015 №27 розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "Меліор Банк".

8. До Єдиного державного реєстру 01.02.2019 внесено запис №12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор Банк".

9. Під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено:

- розмір зобов`язань ПАТ "Меліор Банк" до затверджених змін рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.11.2018 №3090 до реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 82 649 585,16 грн;

- оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси, за результатами інвентаризації майна складає 4 702 556,57 грн, з урахуванням висновку суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр оцінки власності "Парето";

- недостатність майна ПАТ "Меліор Банк" для покриття вимог кредиторів Банку склала 77 947 028,59 грн. За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214 070,00 грн.

10. У 2014 році ПАТ "Меліор Банк" укладено кредитні договори, в забезпечення вимог за якими укладено договори застави/поруки.

11. Так, між Банком та Приватним підприємством "СВ-Промхімпоставка" (далі - ПП "СВ-Промхімпоставка") 18.06.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №0/ЮКЛ/21/14, за яким Банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 44 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 17.12.2014. Кредит було забезпечено порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс" (далі - ТОВ "Полікс").

12. Рішення щодо кредитування ПП "СВ-Промхімпоставка" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та оформлено протоколом від 18.06.2014 №53, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та оформлено протоколом від 18.06.2014 №28.

13. Між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс системи" (далі - ТОВ "Комплекс системи") 01.10.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором №0/ЮКЛ/21/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог Банку, які випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 3 548 023,65 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 №14/ЮДР/052/14.

14. В процедурі банкрутства 25.07.2015 припинено ПП "СВ-Промхімпоставка", ліквідатор - Рудницький О.С. (справа №904/2451/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор банк" визнано в розмірі 44 865 201,87 грн - 4 черга та 5 557 496,88 грн - 6 черга) та 08.08.2015 припинено ТОВ "Полікс", ліквідатор - ОСОБА_10 (справа №904/2182/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 114 987 438,92 грн - 4 черга та 5 821 850,46 грн - 6 черга). Також, 24.07.2015 в процедурі банкрутства припинено ТОВ "Комплекс системи", ліквідатор - ОСОБА_10 (справа №904/2181/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга та 175 810,44 грн - 6 черга).

15. Між Банком та Приватним підприємством "Дніпротех КТ" (далі - ПП "Дніпротех КТ") 22.07.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №0/ЮКЛ/30/14. Згідно із зазначеним договором Банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 41 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 21.07.2015. Кредит було забезпечено порукою директора ПП "Дніпротех КТ" ОСОБА_11 .

16. Рішення щодо кредитування ПП "Дніпротех КТ" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , та оформлено відповідним протоколом від 22.07.2014 №85, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2, та оформлено протоколом від 22.07.2014 №52.

17. Також, між Банком та ПП "Дніпротех КТ" 28.08.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором №0/ЮКЛ/30/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог Банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 226 499,55 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 28.08.2014 № 14/ЮДР/046/14. Поруку директора ПП "Дніпротех КТ" ОСОБА_11 - припинено.

18. В процедурі банкрутства 22.07.2015 припинено ПП "Дніпротех КТ", ліквідатор - ОСОБА_10 (справа №904/2187/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 41 000 000,00 грн, 32 170 095,87 грн - 4 черга та 276 579,15 грн - 6 черга).

19. Між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальавтотранс" (далі - ТОВ "Стальавтотранс") 25.07.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №0/ЮКЛ/33/14, за умовами якого Банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 42 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 24.07.2015. Кредит було забезпечено порукою ТОВ "Полікс".

20. Рішення щодо кредитування ТОВ "Стальавтотранс" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , та оформлено протоколом від 25.07.2014 №89, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2, та оформлено протоколом від 25.07.2014 №55.

21. Між Банком та ТОВ "Стальавтотранс" 01.10.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором №0/ЮКЛ/33/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог Банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 4 100 000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 №14/ЮДР/051/14.

22. В процедурі банкрутства 14.07.2015 припинено ТОВ "Стальавтотранс", ліквідатор - ОСОБА_10 (справа №904/2185/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 45 387 221,13 грн - 4 черга та 223 123,50 грн - 6 черга).

23. Між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіан Фарм" (далі - "Медіан Фарм") 01.08.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №0/ЮКЛ/35/14. За вказаним договором Банк відкрив боржнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 22 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 23.01.2015.

24. Між Банком та ПП "Дніпротех КТ" 01.08.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором №0/ЮКЛ/35/14/ЮЗС1. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 150 724,51 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 25.07.2014 № 14/ЮДР/041/14.

25. Зазначене рішення щодо кредитування ТОВ "Медіан Фарм" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та оформлено протоколом від 30.07.2014 №95, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_7, ОСОБА_2, та оформлено протоколом від 30.07.2014 №57.

26. В процедурі банкрутства 24.07.2015 припинено ТОВ "Медіан Фарм", ліквідатор - ОСОБА_10 (справа №904/2186/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 23 080 967,06 грн - 4 черга та 1 981 899,40 грн - 6 черга).

27. Між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Системи" (далі - ТОВ "Комплекс Системи") 02.09.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №0/ЮКЛ/40/14. Згідно з зазначеним договором Банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 43 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 01.09.2015.

28. Кредит було забезпечено порукою Товариством з обмеженою відповідальністю "Верілл Груп" (далі - ТОВ "Верілл Груп").

29. Рішення щодо кредитування ТОВ "Комплекс Системи" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , та оформлено протоколом від 02.09.2014 №128, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2, та оформлено протоколом від 02.09.2014 №71.

30. Між Банком та ТОВ "Комплекс Системи" 30.09.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором №0/ЮКЛ/40/14/ЮЗС2, предметом якого є забезпечення вимог Банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 299 379,81 грн, що були розміщені заставодавцем у ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 08.09.2014 №14/ЮДР/048/14.

31. У процедурі банкрутства 24.07.2015 припинено ТОВ "Комплекс Системи", ліквідатор - ОСОБА_10 (справа №904/2181/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга та 175 810,44 грн - 6 черга).

32. Між Банком та ТОВ "Верілл Груп" 29.09.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №0/ЮКЛ/46/14. За договором Банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 28 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 18.09.2015.

33. Кредит було забезпечено порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт Плюс" (далі - ТОВ "ТД Стандарт Плюс").

34. Рішення щодо кредитування ТОВ "Верілл Груп" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12, ОСОБА_9 , та оформлено протоколом від 19.09.2014 №137, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2, та оформлено протоколом від 19.09.2014 №73.

35. Також, між Банком та ТОВ "Верілл Груп" 01.10.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором №0/ЮКЛ/46/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог Банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 2 500 000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 №14/ЮДР/054/14.

36. В процедурі банкрутства 06.08.2015 припинено ТОВ "Верілл Груп", ліквідатор - ОСОБА_10 (справа №904/2184/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 55 889 615,39 грн - 4 черга та 350 749,08 грн - 6 черга).

37. Позивач зазначає, що пов`язаними особами ПАТ "Меліор Банк" (особами, які мають істотну участь, керівники тощо), якими прийнято рішення/вчиненні дії, які спричинили, на думку позивача, збитки Банку та його кредиторам, є:

- ОСОБА_1 - голова Спостережної ради, власник істотної участі та контролер Банку через компанію Товариства з обмеженою відповідальністю "Криан";

- ОСОБА_7 - заступник голови Спостережної ради;

- ОСОБА_2 - член Спостережної ради;

- ОСОБА_3 - голова Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_4 - заступник голови Правління, голова Кредитного комітету;

- ОСОБА_5 - член Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_6 - заступник голови Кредитного комітету.

38. На підтвердження посадового становища вказаних осіб позивачем надано копії протоколів засідання Спостережної ради та засідання Кредитного комітету (а.с.56-59, 85-88, 105-108, 126-129, 164-165, т. 1; а.с.1-2, т. 2).

39. Позивач стверджує, що проведеними дослідженнями загальної інформації про згаданих юридичних осіб та бухгалтерського обліку по руху коштів, дають підстави вважати про проведення Банком кредитних операцій, які не сприяли створенню умов для ефективного розміщення залучених коштів, забезпеченню стійкого росту прибутку Банку, мінімізації кредитних ризиків, а направлені лише для отримання готівкових коштів з каси Банку та "штучного" обслуговування виданих протягом попередніх років кредитів.

40. На замовлення уповноваженої особи Фонду незалежною компанією ТОВ "Центр оцінки власності "Парето" було проведено оцінку вартості ліквідаційної маси ПАТ "Меліор Банк". При цьому було виявлено значні розбіжності між балансовою вартістю кредитів, виданих юридичним особам, та їх реальною вартістю. Зокрема, балансова вартість кредитів юридичних осіб становила 369 194 494,53 грн, натомість їх реальна вартість становила 654 968,19 грн, що складає лише 0,18% від їх балансової вартості.

41. Позивач вказує, що за результатами більш детального аналізу кредитного портфелю ПАТ "Меліор Банк" виявлено групу кредитів пов`язаних між собою компаній-позичальників, які отримали в Банку кредити на значні суми без забезпечення або під забезпечення, що явно не відповідало розміру основного зобов`язання та кредитному ризику (заставою виступало право вимоги на депозит, розмір якого був в декілька разів меншим ніж розмір виданого кредиту). Оціночна вартість прав вимоги до зазначених Позичальників склала 0,00 гривень. Мова йде про ТОВ "МСВ Укрбуд", ТОВ "Інтернешнл девелопмент інвестмент", ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан фарм", ТОВ "Комплекс системи" та ТОВ "Верілл груп". Також на балансі Банку обліковувались права вимоги за врахованим векселем ТОВ "СТВ Сталь".

42. Фонд стверджує, що зазначені компанії мали ознаки фіктивності, зокрема: зареєстровані за однаковими адресами в звичайних багатоквартирних будинках (за адресами цих компаній також зареєстровано значну кількість інших компаній (наприклад, за адресою м. Дніпро, вул. 152 Дивізії, буд. 3, зареєстровано 66 суб`єктів, за адресою м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, буд. 50, зареєстровано 37 суб`єктів і т.і.), компанії не мають інших працівників, крім директора, серед цих компаній є такі, що мали спільного засновника (він же директор); виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами, оформленими в Банку, що прямо вказує на їх пов`язаність між собою.

43. Також ці компанії-позичальники виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами, оформленими в Банку, що прямо вказує на їх пов`язаність між собою. Більш того, за адресами реєстрації цих компаній-позичальників також було зареєстровано компанії, керівниками та засновниками яких є власники, керівники та посадові особи ПАТ "Меліор Банк".

44. Після введення в Банку тимчасової адміністрації всі позичальники виявленої групи розпочали процедуру банкрутства, а їх ліквідатором виступила одна особа - ОСОБА_10 , що також вказує на пов`язаність зазначених позичальників.

45. Рішення щодо кредитування цих компаній в період з квітня 2013 по жовтень 2014 приймалося Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку/кредиторам Банку.

46. Відповідачами у справі спільно було прийнято недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан фарм", ТОВ "Комплекс системи" та ТОВ "Веріл груп" без належного забезпечення, що завдало Банку збитки в розмірі 213 849 977,67 грн.

47. Фондом збільшено ціну позову відповідно до суми коштів, які були списані у збиток за результатами продажу кредитів, а саме на 25 807 518,15 грн до 213 849 977,67 грн, що складаються з наступного:

- по позичальнику ПП "Промхімпоставка" (код ЄДРПОУ 34561285), балансова належність на дату продажу 45 084 024,00 грн, сума, отримана від продажу, 3 606,72 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 45 080 417,28 грн;

- по позичальнику ПП "Дніпротех КТ" (код ЄДРПОУ 34562818), балансова належність на дату продажу 44 288 986,28 грн, сума, отримана від продажу, 3 543,12 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 44 285 443,16 грн;

- по позичальнику ТОВ "Стальавтотранс" (код ЄДРПОУ 38976947), балансова належність на дату продажу 45 364 996,05 грн, сума, отримана від продажу, 3 629,20 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 45 361 366,85 грн;

- по позичальнику ТОВ "Медіан фарм" (код ЄДРПОУ 36906993), балансова належність на дату продажу 23 137 255,73 грн, сума, отримана від продажу, 1 850,98 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 23 135 404,75 грн;

- по позичальнику ТОВ "Комплекс системи" (код ЄДРПОУ 38974756), балансова належність на дату продажу 27 900 249,62 грн, сума, отримана від продажу, 2 232,02 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 27 898 017,60 грн;

- по позичальнику ТОВ "Верілл груп" (код ЄДРПОУ 38974819), балансова належність на дату продажу 28 091 575,36 грн, сума, отримана від продажу, 2 247,33 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 28 089 328,03 грн.

48. Відповідно 213 867 087,04 грн (балансова заборгованість по шести кредитним угодам на дату продажу) - 17 109,37 грн (сума грошових коштів, отримана від продажу) = 213 849 977,67 грн (сума коштів, які списані у збиток за результатом продажу кредитів новому кредитору) = ціна позовних вимог.

49. Справа судами розглядалась неодноразово.

50. За результатом нового розгляду справи Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 у задоволенні позову Фонду про відшкодування шкоди відмовив.

51. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 25.10.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 скасував, ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги Фонду в повному обсязі та стягнув солідарно з відповідачів на користь Фонду заподіяну ПАТ "Меліор Банк" та його кредиторам шкоду в сумі 213 849 977,67 грн.

52. Центральний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 06.11.2023 у справі №904/3867/21 вирішив питання розподілу судового збору, а саме стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 судовий збір за подання позовної заяви в рівних частинах по 122 616,67 грн з кожного на користь Фонду, та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (в частині недоплаченої суми), апеляційної та касаційної скарг в рівних частинах по 473 258,33 грн з кожного на користь Державного бюджету України.

53. Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- у даній справі під збитками Банку необхідно розуміти суми неповернутих позичальниками коштів за кредитними угодами;

- колегія суддів відхиляє висновки місцевого господарського суду про те, що стягнення повної вартості неповернутих кредитів не відповідатиме компенсаторному характеру даного інституту та буде спрямоване фактично на покарання відповідачів, а не на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення, а також покладення відповідальності на осіб, до яких пред`явлено позов, можливе виключно в частині питомої ваги завданих ними збитків у частині загального розміру збитків - непогашених вимог кредиторів, якої, на думку суду першої інстанції, у даній справі не визначено;

- щодо відсутності кредитних справ, колегія суддів зазначає, що обставини справи щодо видачі кредитів та їх забезпеченості не оспорюються сторонами у справі згідно змісту заперечень на апеляційну скаргу. Рішення щодо кредитування шести позичальників в період з липня 2014 по вересень 2014 року, протягом чотирьох місяців, які передували початку тимчасової адміністрації в Банку, були прийняті Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку та кредиторів Банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних договорів, договорів забезпечення, рішеннями Кредитного комітету та Спостережної ради Банку;

- саме спільними діями/рішеннями членів Кредитного комітету та Спостережної ради Банку, що явно протирічили інтересам Банку та його кредиторів, було завдано шкоду Банку на загальну суму 213 849 977,67 грн;

- відповідачі спільно приймали недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан Фарм", ТОВ "Комплекс Системи" та ТОВ "Верілл груп" без належного забезпечення (розмір забезпечення в 4,5 рази менший за розмір виданих кредитів), що завдало Банку збитки у визначеній Фондом сумі (сумі позову);

- місцевий господарський суд не надав належної оцінки постанові про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, не врахував, що у ній було встановлено здійснення ПАТ "Меліор Банк" ризикової діяльності і що протягом останнього року (тобто 2014 року) неодноразово до Банку застосовано заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- наявний в матеріалах справи лист Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області підтверджує доводи Фонду про незадовільний фінансовий стан позичальників, що вкотре свідчить про надмірний ризик при видачі кредитів юридичним особам та вкотре доводить недобросовісні дії керівників Банку (відповідачів), при погодженні в наданні кредитів позичальникам з незадовільним фінансовим станом;

- керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, які завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб - пов`язаних контрагентів;

- збитки від кредитних операцій не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а є результатом недобросовісних дій керівників Банку (відповідачів), порушення останніми своїх фідуціарних обов`язків та основних принципів кредитування (відсутня очевидна законна мета кредитування - отримання прибутку), натомість вбачається інша мета - виведення належних Банку коштів на компанії, що пов`язані з власниками Банку. До цього виведення коштів були причетні всі відповідачі, відповідно, вони мають солідарно відповідати за завдану шкоду в сумі 213 849 977,67 грн;

- збитки Банку у цій справі, спричинені конкретними діями, конкретних осіб в процесі видачі кредитів, повинні визначатись як різниця між сумою кредитів, які підлягали поверненню, відповідно до умов договору, та суми продажу кредитної вимоги за кожним з кредитного договору. Фонд визначив розмір шкоди, завданої ПАТ "Меліор Банк" відповідачами, внаслідок надання останніми згоди на укладання кредитних угод, у зв`язку з чим і звернувся до суду з позовом на суму 213 849 977,67 грн (розмір шкоди, завданої Банку);

- колегія суддів погоджується з доводами Фонду про неможливість відокремлення частки кожного з відповідачів з загальної суми завданої шкоди, а отже, всі відповідачі мають нести відповідальність солідарно.

- під час розгляду справи жоден з відповідачів не заперечував проти фактичних обставин справи щодо укладення Банком наведених вище кредитних договорів на невигідних умовах, про які зазначав Фонд, а також факту прийняття ними, як керівниками Банку, рішень про видачу вищевказаних кредитів. Жоден з відповідачів не зміг пояснити мотиви своїх рішень, відсутність винних дій щодо видачі кредитів;

- посилання місцевого господарського суду на постанови про закриття кримінальних проваджень як на підставу відсутності протиправної поведінки відповідачів, колегія суддів відхиляє, оскільки судом взагалі не досліджувалось питання, за якими епізодами порушувались кримінальні провадження, щодо яких осіб, і чи стосуються ці постанови спірних правовідносин;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази;

- колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про те, що Правлінням ПАТ "Меліор Банк" сформовано резервний фонд за рахунок чистого прибутку, який у повному обсязі покрив збитки кредитів, оскільки, як було зазначено вище, на наявність збитків по даній справі не впливає наявність заборгованості перед кредиторами Банку;

- стосовно вирішення заявленого відповідачами клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності, колегія суддів зазначала, що у відповідності до діючих на момент розгляду господарським судом даної справи норм статті 52 Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків", Фонд звернувся з відповідним позовом до належного суду в межах позовної давності.

54. Верховний Суду постановою від 16.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №904/3867/21 скасував, а справу №904/3867/21 передав на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

55. Постанова Верховного Суду мотивована таким:

- суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі у справі є пов`язаними з Банком особами;

- колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про наявність підстав для висновку щодо того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, не додержано встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Отже, Фондом доведено обставини неправомірності поведінки відповідачів щодо здійснення кредитування за спірними договорами;

- збитки Банку у цій справі, спричинені конкретними діями конкретних осіб в процесі видачі кредитів, повинні визначатись як різниця між сумою кредитів, які підлягали поверненню, відповідно до умов договору, та суми продажу кредитної вимоги за кожним з кредитного договору;

- у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 корпоративна палата навела правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів;

- у контексті наведеного, встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи в частині визначення початку перебігу позовної давності, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.

56. За результатом нового розгляду справи Центральний апеляційний господарський суд постановою від 22.06.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 залишив без змін.

57. Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- при повторному апеляційному перегляді рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 колегії суддів необхідно дослідити обставини, на які звернув увагу Верховний Суд, а саме: встановити - чи дотримано позивачем строк позовної давності для звернення з позовом до суду;

- Велика Палата вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів;

- 22.05.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №113/15 "Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк", яким затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Меліор Банк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 року №110/15 затверджено ліквідаційну масу ПАТ "Меліор Банк" станом на 01.04.2015 року:

- балансова вартість (без врахування резервів та переоцінки) - 375 208 438,35 грн;

- оціночна вартість - 4 702 556,57 грн.

Отже, розмір недостатності майна Банку для задоволення вимог всіх кредиторів був виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів 22.05.2015 та формування ліквідаційної маси 18.05.2015, таким чином, станом на 18.05.2015 Фонду було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку;

- у справі, що переглядається №904/3867/21, позов пред`явлено до господарського суду 06.04.2021, поза межами строку позовної давності;

- колегія суддів не вбачає поважних причин пропущення Фондом позовної давності на пред`явлення позовних вимог до відповідачів про солідарне відшкодування шкоди;

- ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/5489/18 (провадження 2/201/479/2019), якою було закрито провадження у справі за позовом Фонду до відповідачів про відшкодування шкоди, була постановлена 20.12.2019, а позов у цій справі пред`явлено зі значним проміжком часу після закриття справи №201/5489/18, а саме - 06.04.2021;

- Фондом не наведено обґрунтованих доводів та не подано належних доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість звернення з даним позовом до відповідачів про солідарне відшкодування шкоди до господарського суду в розумний проміжок часу з дати закриття провадження у справі №201/5489/18.

58. Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 та передати цю справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

59. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:

- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України (далі також ЦК); від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, від 08.07.2026 у справі №910/19433/20, від 18.03.2024 у справі №910/12955/20; від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, щодо можливості встановлення розміру недостатності майна банку для задоволення вимог кредиторів; від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 02.04.2019 у справі №902/326/16, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, щодо необхідності надання належної правової оцінки письмовій заяві позивача щодо питань захисту його прав та інтересів згідно з главою 19 ЦК, зокрема щодо обставин відсутності порушення строків позовної давності або (в разі протилежного висновку суду) поважності причин його пропуску;

- в оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій надано невірну оцінку доводам скаржника щодо обґрунтування поважності пропуску строку позовної давності (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК).

60. Фонд у касаційній скарзі зазначає таке:

- судами порушено приписи статті 261 ЦК та відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування вказаної статті, не було досліджено обставин початку перебігу позовної давності, натомість суди вважали їх або "автоматично" встановленими разом із встановленням недостатності майна Банку, або взагалі їх не встановлювали. Суд пов`язав момент початку перебігу цього строку виключно із моментом виявлення недостатності, тобто моментом, коли позивач мав змогу оцінити розмір шкоди, проте Скаржник вчергове зазначає, що в цій справі розмір шкоди не визначався недостатністю майна і такі висновки суду є не тільки невірними, але i алогічними (встановлення розміру недостатності майна не має жодного відношення до розміру збитків, які заявлені до стягнення в цій справі);

- у випадку, коли шкода заподіюється шляхом знищення або пошкодження конкретної речі, або втратою конкретних доходів, розмір шкоди не визначається розміром недостатності майна неплатоспроможного банку. В такому випадку, обрахунок початку перебігу позовної давності з моменту встановлення недостатності майна неплатоспроможного банку позбавлений будь-якого сенсу. Якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди;

- датою, коли Фонд гарантування міг визначити суму збитків як обов`язковий елемент складу цивільного правопорушення, є дата вчинення правочину з продажу Банком прав вимоги за кредитними договорами, тобто 09.11.2018, відповідно трирічний строк закінчувався 10.11.2021, а позов пред`явлений 02.04.2021, тобто в межах позовної давності, однак суд ці обставини повністю проігнорував;

- судами помилково застосовано до спірних правовідносин положення пункту 6-2 частини першої статті 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (нормативне визначення поняття "недостатність майна банку"), оскільки ця норма Закону була чинною у період з 12.08.2015 до 22.05.2020 (з 23.05.2020 виключена згідно Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-IX);

- визначити недостатність 19.05.2015, як про це зазначає суд в оскаржуваній постанові, було просто неможливо, відповідно і проведення обрахунку моменту початку перебігу позовної давності від недостатності майна неплатоспроможного банку, яку не було і не могло бути встановлено в той період часу, є протиправним;

- за умови існування в 2017-2020 роках висновків Верховного Суду про передчасність позовів Фонду гарантування до повної реалізації активів неплатоспроможного банку, позивач не міг передбачити того, що Верховний Суд в 2020 році змінить свою позицію з вказаного питання. Відповідно, застосування позовної давності до спірних правовідносин за таких умов не може бути визнано розумним, справедливим або передбачуваним для позивача;

- до моменту завершення розгляду справи №201/5489/18 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Фонд гарантування був позбавлений можливості пред`явити аналогічний позов до господарського суду з огляду на застереження, визначені статтею 162 ГПК, а до скасування додаткового рішення у праві №201/5489/18 - 09.09.2020 та 21.01.2021, Фонд гарантування взагалі був позбавлений такого права, адже в судовому порядку було визнано порушення строків позовної давності зі звернення Фонду з вимогами до пов`язаних із ПАТ "Меліор Банк" осіб;

- окремою підставою для поважності причин пропуску позовної давності є загальновідомі обставини, що вплинули на строки підготовки та подання нового позову до суду господарської юрисдикції у даному спорі.

61. ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

62. Відзив мотивований таким:

- правовідносини, що були предметом розгляду у справах №444/9519/12, №922/1467/19, №902/326/16, №922/1151/18, №910/12955/20 та №910/4149/21, не є подібними правовідносинам, що є предметом розгляду у справі №904/3867/21;

- за текстом оскаржуваної постанови апеляційний суд мотивує своє рішення саме опираючись на висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, тому є безпідставними доводи скарги про неврахування висновків Верховного Суду, які викладені у вказаній постанові;

- правова позиція Центрального апеляційного господарського суду в постанові від 22.06.2026 у справі № 904/3867/21 також співпадає з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2026 у справі №910/19433/20;

- Верховним Судом сформована єдина правова позиція з приводу застосування строків давності в подібних правовідносинах, а саме: моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох документів, а саме: із затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків;

- при розгляді клопотання відповідачів про застосування наслідків пропуску позовної давності та клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску позовної давності, апеляційним судом надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та доводам сторін, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК;

- починаючи з 19.06.2018 Фонд був однозначно обізнаний про те, що судовий спір у справі №201/5489/18 повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, але не застосував жодних активних дій аби подати позов з урахуванням підсудності в розумні строки. Тільки наприкінці грудня 2019 року (тобто, тільки через 1,5 роки, коли Фонд був очевидно обізнаний що справа повинна розглядатись в порядку господарського судочинства) провадження у справі №201/5489/18 було закрито за клопотанням Фонду у зв`язку з непідсудністю справи в порядку цивільного судочинства;

- оскарження додаткового рішення не заважало Фонду подати новий позов, так як справа №201/5489/18 була закрита та ухвала про закриття справи не оскаржувалась. Оскарження стосувалось додаткового рішення, яким вирішувалось питання стосовно судових витрат;

- посилання Фонду на продовження строків з огляду на карантин, а також воєнний стан є недоречним, так як в даному випадку строк позовної давності сплив ще 22.05.2018.

63. Національний банк України подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що погоджується з доводами касаційної скарги Фонду.

64. Відзив мотивований таким:

- лише 21.01.2021 ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №201/5489/18;

- як правильно зазначив Фонд у своїй касаційній скарзі, до моменту завершення розгляду справи №201/5489/18 з таким самим предметом та підставами у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій він був позбавлений можливості пред`явити аналогічний позов до господарського суду через положення статті 162 ГПК;

- з огляду на те, що: 1) позов у справі №201/5489/18 було подано з однакових матеріально-правових підстав та до тих же відповідачів, що і у даній справі 904/3867/21; 2) тривалість розгляду справи №201/5489/18 була обумовлена, в тому числі, допущенням суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська під час розгляду справи №201/5489/18 істотного порушення процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; 3) подання Фондом того самого позову до господарського суду відбулося через незначний період часу між остаточним рішенням у справі №201/5489/18 (менше ніж 3 місяці після завершення касаційного провадження у справі №201/5489/18), наявні всі підстави для визнання причин пропуску Фондом строків позовної давності поважними.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

65. Постановою Верховного Суду від 16.07.2025 у цій справі здійснено перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023, якою було задоволено позовні вимоги Фонду у повному обсязі. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фонду, зокрема про наявність у діях відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення, та здійснив перевірку оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. Оскаржувану постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для дослідження обставин, пов`язаних із визначенням початку перебігу позовної давності, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі корпоративної палати від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.

66. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 залишено без задоволення, а зазначене рішення - без змін, з огляду на висновок про звернення Фонду до суду з пропуском позовної давності.

67. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції від 22.06.2026, Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 та пункт 4 частини другої статті 287 у поєднанні з частиною третьою статті 310 ГПК, просить скасувати оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

68. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судове рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина друга статті 300 ГПК).

69. Питання складу і розміру шкоди вирішено постановою Верховного Суду від 16.07.2025 у цій справі на користь Фонду, помилкові мотиви рішення першої інстанції в цій частині виправлено апеляційним судом, відповідачі цього не оскаржують, тому спору між сторонами в цій частині немає. Відповідно предметом цього касаційного перегляду є виключно питання наявності чи відсутності правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

70. Ключовим питанням, що постало перед Судом у зв`язку з переглядом цієї справи в межах зазначеної підстави касаційного оскарження, є перевірка правильності визначення судом апеляційної інстанції моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

71. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів Касаційного господарського суду (далі - Корпоративна палата) від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, перебіг позовної давності у такій категорії спорів розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку (пункт 213 зазначеної постанови). При цьому спеціальна позовна давність, передбачена частиною сьомою статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 30.06.2021 (набрала чинності 05.08.2021), до відносин у справі №916/3724/21 не застосовувалася, оскільки запис про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи в тій справі було внесено до набрання чинності цією нормою (пункти 218- 219 зазначеної постанови).

72. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановлено, що у справі, яка переглядається, реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Меліор Банк" затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.05.2015 №113/15, акт формування його ліквідаційної маси - рішенням від 18.05.2015 №110/15, а запис про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи внесено 01.02.2019, тобто до 05.08.2021. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності для заявлення Фондом вимог до відповідачів розпочався ще у травні 2015 року і, відповідно, закінчився у травні 2018 року, тобто застосував до спірних правовідносин правило про обчислення позовної давності з дня затвердження останнього з двох документів, а не з дати затвердження звіту про завершення ліквідації Банку чи з дати вчинення правочину з продажу прав вимоги за кредитними договорами.

73. При цьому суд апеляційної інстанції виконав вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.07.2025 у цій справі, якою справу передано на новий розгляд саме для з`ясування наведених обставин, пов`язаних із визначенням початку перебігу позовної давності, з урахуванням висновків, викладених у постанові Корпоративної палати від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.

74. Відповідно до частини п`ятої статті 316 ГПК вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

75. Скаржник не погоджується з таким визначенням початку відліку позовної давності та в обґрунтування цієї підстави оскарження посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, а також у постановах від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі №922/1151/18.

76. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування зазначених висновків Верховного Суду з огляду на таке.

77. По-перше, правовідносини у справі №444/9519/12 не є подібними за змістовим критерієм до правовідносин, що є предметом цього спору: у зазначеній справі розглядався позов банку до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором, тоді як предметом цієї справи є позов Фонду до пов`язаних із неплатоспроможним банком осіб про відшкодування завданої Банку шкоди в порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наведений у цій постанові висновок про застосування частини першої статті 261 ЦК є загальним правилом визначення початку перебігу позовної давності, яке саме по собі не спростовує і не заперечує спеціального порядку обчислення цього строку у спорах за позовами Фонду, сформованого усталеною практикою Верховного Суду.

78. По-друге, скаржник посилається на пункти 7.59- 7.61 та 8.4 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, в яких, за його твердженням, розмежовано два підходи до визначення розміру шкоди, завданої банку: якщо шкода заподіяна окремими діями певної особи (наприклад, унаслідок відчуження майна банку за заниженою ціною), її розмір визначається безпосередніми наслідками таких дій, тоді як розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів шкода оцінюється лише тоді, коли її завдано не окремими діями, а невжиттям заходів, що призвели до втрати банком платоспроможності в цілому. На переконання скаржника, шкода в цій справі, заподіяна конкретними рішеннями про кредитування визначених позичальників, підпадає саме під перший із цих підходів, а тому, відповідно до пункту 8.4 тієї ж постанови (за яким особа довідується про порушення свого права не з дня вчинення дій, якими завдано шкоду, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір цієї шкоди), початок перебігу позовної давності має визначатися з дати вчинення правочину з продажу Банком прав вимоги за кредитними договорами (за твердженням скаржника - 09.11.2018), коли Фонд міг установити конкретну суму збитків за кожним із них, а не за правилом, застосованим судом апеляційної інстанції.

79. Суд зазначає, що питання кваліфікації заявленої Фондом шкоди вже вирішено постановою Верховного Суду від 16.07.2025 у цій справі: колегія суддів погодилася з тим, що розмір шкоди у цій справі визначається саме залежно від безпосередніх наслідків дій відповідачів, відповідно до підходу, викладеного в пункті 7.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (пункт 6.12.3 постанови Верховного Суду від 16.07.2025 у справі №904/3867/21). Разом з тим у тій самій постанові Верховний Суд, розглядаючи питання позовної давності окремо від питання про розмір шкоди та врахувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме із затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків; саме вказівку щодо визначення таких дат суд апеляційної інстанції виконав в оскаржуваній постанові.

80. Колегія суддів також звертає увагу на правовідносини та обставини, щодо яких сформовано висновок Корпоративної палати, застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові. Так, у справі №916/3724/21 шкода, заподіяна банку, кваліфікована самим Верховним Судом у складі Корпоративної палати як шкода, завдана окремими діями пов`язаної з банком особи (пункт 164 зазначеної постанови), тобто саме той тип шкоди, на кваліфікації якого наполягає скаржник у цій справі. Попри це, перебіг позовної давності у зазначеній справі визначено за тим самим правилом - з дня затвердження останнього з двох документів (пункти 216- 217 постанови у справі №916/3724/21).

81. Відповідно, наведені висновки Корпоративної палати щодо моменту початку перебігу позовної давності, сформовані, зокрема, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, стосуються правовідносин, подібних за змістовим критерієм до правовідносин цієї справи, а тому підлягають застосуванню і в спорі, що переглядається.

82. При цьому колегія суддів враховує, що спроби відступити від висновку, викладеного в постанові у справі №916/3724/21, з підстав, аналогічних доводам скаржника в цій справі, вже неодноразово здійснювалися.

83. Так, Верховний Суд ухвалою від 16.07.2025 у справі №910/680/20 справу передав на розгляд Корпоративної палати саме для відступу від зазначеного висновку на користь підходу, за яким момент початку перебігу позовної давності визначається датою вчинення правочину з продажу банком прав вимоги за кредитними договорами; ухвалою Верховного Суду у складі Корпоративної палати від 12.11.2025 у прийнятті цієї справи до розгляду відмовлено та наголошено, що висновок, викладений у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, є таким, що забезпечує єдність судової практики з цього питання. Аналогічну спробу здійснено і у справі №910/18526/21: ухвалою Верховного Суду від 29.01.2025 цю справу передано на розгляд Корпоративної палати для відступу від тих самих висновків з подібних мотивів, однак ухвалою Верховного Суду у складі Корпоративної палати від 11.04.2025 у прийнятті справи до розгляду також відмовлено. В обох випадках справи повернуто відповідним колегіям для розгляду. Крім того, у справі №910/18526/21 перед Великою Палатою Верховного Суду порушувалося питання про наявність виключної правової проблеми у зв`язку з ухваленням постанови у справі №916/3724/21; ухвалою від 30.10.2024 Велика Палата відмовила у прийнятті справи до розгляду і з цієї підстави.

84. Отже, за мотивами, аналогічними доводам Фонду в цій справі, ні Корпоративна палата, ні Велика Палата Верховного Суду не вбачали підстав для перегляду правової позиції Корпоративної палати щодо початку визначення перебігу позовної давності у спірних правовідносинах.

85. Водночас викладені скаржником доводи в цій частині фактично зводяться до того, що, посилаючись на висновки Верховного Суду, які, на його думку, не було враховано судом апеляційної інстанції, скаржник ставить під сумнів саме ті висновки Верховного Суду у складі Корпоративної палати, викладені у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, які Верховний Суд прямо вказав врахувати, направляючи цю справу на новий розгляд. При цьому Фонд не визначив підставою касаційного оскарження пункт 2 частини другої статті 287 ГПК та не навів жодних доводів на обґрунтування відступу від висновків, викладених у постанові Корпоративної палати від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, а також не вказав на неправильне застосування зазначених висновків судом апеляційної інстанції під час вирішення цього спору.

86. По-третє, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2024 у справі №910/4149/21 та від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, які, на переконання скаржника, дозволяють визначати момент початку перебігу позовної давності з дати затвердження ліквідаційного балансу Банку або з дати вчинення правочину з продажу Банком прав вимоги за кредитними договорами, відхиляються з огляду на неподібність правовідносин у зазначених справах. У постанові Корпоративної палати від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 зазначено, що "безвідносно до аналізу неподібності зазначених вище справ, встановлення обставин того, що станом на час звернення Фонду з відповідними позовами до суду у справах № 910/4149/21 та № 910/12955/20, процедура ліквідації Банка не була завершена, а запис про припинення Банка як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносився, додатково свідчить про нерелевантність посилань Фонду на вказані постанови Верховного Суду". У справі, що переглядається, на відміну від наведених скаржником справ, запис про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи внесено ще 01.02.2019, тобто задовго до звернення Фонду з позовом (06.04.2021), а відтак правовідносини у справах №910/4149/21 та №910/12955/20 не є подібними до правовідносин цієї справи за встановленим Корпоративною палатою критерієм. Наведений скаржником у цьому ж контексті довід про незастосування пункту 6І частини першої статті 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (який діяв з 12.08.2015 до 22.05.2020) також не спростовує наведеного висновку, оскільки суд апеляційної інстанції цієї норми не застосовував, а визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності, ґрунтується на приписах статті 52 цього Закону в системному зв`язку з висновками Верховного Суду, а не на нормативному визначенні поняття "недостатність майна банку".

87. По-четверте, колегія суддів зазначає, що висновки, які містяться в судових рішеннях палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів цього ж суду. З огляду на це до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме висновки Верховного Суду у складі Корпоративної палати, викладені у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, а не висновки, викладені колегією суддів у постанові від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, на які посилається скаржник.

88. По-п`яте, постанови Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі №922/1151/18 стосуються не моменту початку перебігу позовної давності, а критеріїв оцінки поважності причин її пропуску. Оскільки зазначені постанови стосуються саме цих критеріїв, посилання на них у цій частині по суті зводиться до незгоди з оцінкою, наданою судом апеляційної інстанції обставинам щодо поважності причин пропуску позовної давності, тоді як суд апеляційної інстанції не застосовував іншого підходу до самих критеріїв такої оцінки, відмінного від викладеного у зазначених постановах. Отже, ці доводи не можуть підтверджувати підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК. Водночас колегія суддів вважає за доцільне детальніше проаналізувати доводи скарги про необґрунтовану відмову у визнанні поважними причин пропуску позовної давності в межах підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК.

89. По-шосте, колегія суддів також враховує, що майже ідентичний перелік постанов Верховного Суду, на неврахування яких посилається скаржник у цій справі (№444/9519/12, №910/11027/18, №910/12955/20, №922/1467/19, №902/326/16, №922/1151/18), наводився і в касаційній скарзі Фонду у справі №910/19433/20 в обґрунтування тієї самої підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК. Правовідносини в тій справі є подібними до правовідносин цієї справи, оскільки перед Верховним Судом так само постало питання щодо моменту початку перебігу позовної давності за позовом Фонду до пов`язаних із банком осіб. Постановою від 08.07.2026 у справі №910/19433/20 Верховний Суд відхилив доводи про неврахування висновків, викладених у цих постановах, як необґрунтовані з мотивів, аналогічних наведеним вище.

90. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правильно визначив момент початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах, застосувавши до них висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Корпоративної палати від 04.06.2024 у справі №916/3724/21. Доводи касаційної скарги, наведені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не спростовують цього висновку, а відтак підстава касаційного оскарження в цій частині не отримала свого підтвердження.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 у поєднанні з частиною третьою статті 310 ГПК України.

91. В обґрунтування цієї підстави скаржник посилається на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам Фонду щодо поважності причин пропуску позовної давності, викладеним у заяві від 25.09.2023 та подальших письмових поясненнях, унаслідок чого не дослідив зібрані у справі докази, що є порушенням норм процесуального права та могло призвести до ухвалення неправильного судового рішення.

92. Щодо наведених доводів колегія суддів зазначає таке.

93. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, проте за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист порушеного права у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних у справі доказів, і саме на позивача покладається тягар доведення таких обставин.

94. На обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності Фонд посилався на те, що 18.05.2018 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до пов`язаних із Банком осіб (справа №201/5489/18), провадження у якій було закрито ухвалою від 20.12.2019 у зв`язку з непідвідомчістю спору цивільній юрисдикції, а до остаточного вирішення питання про юрисдикцію спору, за твердженням Фонду, він був позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до господарського суду, зокрема з огляду на приписи статті 162 ГПК, а також з огляду на ухвалене згодом у цій справі додаткове рішення від 23.12.2019, яким, крім іншого, було вказано на пропуск Фондом позовної давності; на думку Фонду, ця обставина зберігала актуальність до скасування зазначеного додаткового рішення постановою апеляційного суду від 09.09.2020 та відмови ухвалою Верховного Суду від 21.01.2021 у відкритті касаційного провадження за скаргами на цю постанову, після чого Фонд протягом розумного строку (менше трьох місяців) звернувся з позовом у цій справі (06.04.2021).

95. Апеляційний суд, дослідивши ці доводи, дійшов висновку про їх неповажність, зазначивши, що Фондом не наведено обставин, які б з об`єктивних, незалежних від нього причин унеможливлювали чи істотно утруднювали своєчасне звернення до господарського суду.

96. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

97. По-перше, посилання Фонду на приписи статті 162 ГПК як на правову перешкоду для звернення до господарського суду є необґрунтованим, оскільки передбачене пунктом 10 частини третьої цієї статті підтвердження про неподання іншого позову з тим самим предметом та підставами стосується позовів, провадження за якими не завершено, тобто таких, що продовжують перебувати на розгляді суду. Провадження у справі №201/5489/18 було закрито ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2019, яка набрала законної сили того самого дня і не оскаржувалася жодною зі сторін, тобто остаточно завершено незалежно від того, що спір по суті вирішено не було. Відтак з моменту закриття цього провадження позов у справі №201/5489/18 вважається таким, що більше не перебуває на розгляді суду, а тому приписи статті 162 ГПК не могли перешкоджати зверненню Фонду з відповідним позовом до господарського суду.

98. По-друге, ухвала про закриття провадження у справі №201/5489/18 від 20.12.2019 була постановлена за клопотанням самого Фонду про закриття провадження через непідвідомчість спору цивільній юрисдикції. Відповідно, оскільки суд повністю задовольнив клопотання Фонду, останній очевидно не міг не погоджуватися з цією ухвалою та вчиняти дії щодо її оскарження - натомість його подальші дії мали полягати в зверненні з відповідним позовом до господарського суду. Наступний рух справи №201/5489/18 - ухвалення, скасування та оскарження додаткового рішення від 23.12.2019 - стосувався виключно питання повернення судового збору і жодним чином не змінював та не міг змінити правового наслідку, вже встановленого ухвалою від 20.12.2019. Навіть якби висновок про пропуск позовної давності, викладений у додатковому рішенні від 23.12.2019, залишався чинним, він не міг бути перешкодою для звернення Фонду до господарського суду з позовом у цій справі, оскільки жодна норма процесуального права не забороняла Фонду одночасно звернутися з таким позовом і оскаржувати додаткове рішення в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. За таких обставин Фондом не наведено належного обґрунтування того, чому позов до господарського суду подано лише 06.04.2021, тобто більш ніж через рік і три місяці після закриття провадження у справі №201/5489/18 та майже через сім місяців після постановлення на користь Фонду постанови апеляційного суду від 09.09.2020 (якою скасовано додаткове рішення від 23.12.2019), коли будь-яка невизначеність щодо юридичної сили висновку про пропуск позовної давності, викладеного в додатковому рішенні від 23.12.2019, була усунута в порядку, встановленому законом.

99. При цьому колегія суддів враховує, що матеріали, на яких Фонд ґрунтує позовні вимоги у цій справі, збирались і були відомі Фонду ще до звернення з позовом у справі №201/5489/18 у травні 2018 року, а відтак підготовка позову до господарського суду не вимагала істотного доопрацювання вже наявних матеріалів і об`єктивно потребувала значно менше часу, ніж первісне звернення до суду у 2018 році.

100. По-третє, не заслуговують на увагу і доводи Фонду про поважність причин пропуску позовної давності з посиланням на обмеження, запроваджені у зв`язку з карантином та воєнним станом, а також на правову невизначеність судової практики з питання обчислення позовної давності у цій категорії спорів. Установлений судом апеляційної інстанції момент завершення перебігу позовної давності (19.05.2018) передував запровадженню карантину (з 12.03.2020) та воєнного стану (з 24.02.2022), а отже приписи пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК, якими тимчасово продовжено окремі процесуальні строки, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Посилання ж на існування різних підходів у судовій практиці до визначення моменту початку перебігу позовної давності у цій категорії спорів саме по собі не пояснює тривалого зволікання Фонду з поданням позову до господарського суду, тим більше з огляду на те, що Фонд погодився з тим, що цей спір належить до юрисдикції господарських судів, і з цієї підстави просив закрити провадження у цивільній справі №201/5489/18.

101. Доводи позивача про переривання позовної давності з огляду на звернення Фонду до Жовтневого районного суду 18.05.2018, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності.

102. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Фондом не наведено обґрунтованих доводів та не подано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності на звернення з позовом у цій справі. Наведена судом апеляційної інстанції міра обґрунтування є достатньою для того, щоб продемонструвати сторонам, що надані ними докази та наведені доводи були досліджені та оцінені. Доводи касаційної скарги, наведені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, не спростовують цього висновку, а відтак ця підстава касаційного оскарження також не отримала свого підтвердження.

103. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

104. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

105. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

106. У касаційній скарзі Фонд просив скасувати як рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023, так і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

107. Колегія суддів зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 відмовлено в задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, тоді як постановою суду апеляційної інстанції залишено це рішення без змін, виходячи вже з інших підстав - доведеності позовних вимог, втім відмова в позові обґрунтована пропуском позивачем позовної давності. Оскільки фактично мотиви рішення суду першої інстанції повністю змінено судом апеляційної інстанції, предметом цього касаційного перегляду є виключно правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права щодо позовної давності, Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, оскільки погоджується з мотивами її ухвалення щодо позовної давності.

108. Ураховуючи те, що скаржник в силу приписів пункту 24 частини першої статті 5 Закону "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, касаційний суд за правилами статті 129 ГПК не здійснює розподіл судових витрат за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд