ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/14370/25

1.1. 19.11.2025 Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - АТ "Запоріжжяобленерго", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", Відповідач, Скаржник) про стягнення 12 997 715, 31 грн, з яких 2 176 257, 52 грн - 3 % річних та 10 821 457,79 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною сплатою боргу за договором про врегулювання небалансів електричної енергії за період з червня 2022 року по квітень 2023 року, стягнутого за результатами розгляду спору у справі № 910/15704/24.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2026, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" 2 176 257,52 грн 3 % річних та 9 865 453,92 грн інфляційних втрат. При цьому у задоволенні клопотання Відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовлено як судом першої, так і апеляційної інстанцій.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди врахували, зокрема, здійснені сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог, що вбачається з наданих розрахунків суми 3 % річних та інфляційних втрат.

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 01.10.2026 на підставі пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У своїй касаційній скарзі ПрАТ "Укренерго" просить Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суд від 30.07.2026 і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Запоріжжяобленерго".

3.3. Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, оскільки умовами договору про врегулювання небалансів електричної енергії не визначений обов`язок розрахунку власними коштами ОСП незалежно від достатності коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання та за приписами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлені виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Запоріжжяобленерго" просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані Відповідачем судові рішення - без змін. При цьому зазначає про безпідставність доводів Скаржника та про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, їх ухвалення з правильним застосуванням правових висновків Верховного Суду та про відсутність підстав для відступу від них. Зокрема Позивач зазначив, що положення статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" в контексті предмета спору у цій справі вичерпуються правом ОСП керувати власними банківськими рахунками (власним поточним, поточним із спеціальним режимом використання), здійснювати грошові перекази між ними; не містять жодної заборони використання ОСП грошових коштів (власних грошових коштів) з поточного (власного) рахунку з метою виконання своїх договірних зобов`язань; не встановлюють жодного обов`язку для ОСП здійснювати розрахунки на балансуючому ринку виключно з рахунку із спеціальним режимом використання.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. АТ "Запоріжжяобленерго" є учасником ринку, зобов`язаним повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальним перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи), а також є стороною, відповідальною за баланс (СВБ).

4.2. ПрАТ "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

4.3. 18.04.2019 між ПрАТ "НЕК "Укренерго" як ОСП та ПАТ "Запоріжжяобленерго" як СВБ укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0503-01041 (далі також договір), відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 якого цей договір є публічним договором приєднання, встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

4.4. За умовами договору та відповідно до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 303 (далі - Правила ринку) направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР (відповідачем) через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії, проте, всупереч наведеному, Відповідач вчасно не здійснив оплату за врегулювання небалансів електричної енергії по платіжних документах, сформованих відповідно до Правил ринку (не здійснив оплату за вироблену Позивачем у період з червня 2022 року по квітень 2023 року електричну енергію для врегулювання небалансів).

4.5. 07.12.2023 Позивач направив Відповідачу вимогу №007-72/5859 від 04.12.2023 про оплату заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, а Відповідач, у свою чергу, листом від 24.10.2024 №01/66792 повідомив, що станом на 22.10.2024 його заборгованість перед Позивачем за виставленими відповідно до договору рахунками становить 124 696 043, 24 грн з ПДВ.

4.6. У подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі № 910/15704/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025, позов ПАТ "Запоріжжяобленерго" про стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" 15 956 671, 29 грн задоволено повністю та стягнуто 4 257 404,20 грн 3% річних і 11 699 267,09 грн інфляційних втрат. Вказані судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 17.02.2026.

4.7. Тобто спір у вказаній справі № 910/15704/24 виник саме внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0503-01041 від 18.04.2019 в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк за період з червня 2022 року по квітень 2023 року.

Обставини, встановлені у вищевказаній справі № 910/15704/24, враховані судами у цій справі як преюдиційні, а отже, згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, як такі, що не підлягають доказуванню при розгляді справи № 910/14370/25.

4.8. В такий спосіб судами у цій справі № 910/14370/25 виснувано, що факт порушення Відповідачем обов`язку з оплати за небаланси електричної енергії за період з червня 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 124 696 043,24 грн у порядку та строки, визначені Правилами ринку, а відповідно, і наявність підстав для стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" 3 % річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 21.05.2025 у справі № 910/15704/24, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

4.9. З викладеного вбачається, що доводи Позивача про те, що станом на 22.10.2024 розмір основної заборгованості Відповідача перед АТ "Запоріжжяобленерго" за договором від 18.04.2019 за період з червня 2022 року по квітень 2023 року становив 124 696 043, 24 грн з ПДВ знайшли своє підтвердження.

4.10. У подальшому 13.05.2025 та 20.05.2025 між АТ "Запоріжжяобленерго" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" було підписано акти зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором, відповідно до яких між сторонами на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 203 Господарського кодексу України здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема в частині зобов`язань Відповідача, а саме згідно акту від 13.05.2025 зі сторони ОСП здійснено оплату у розмірі 9 076 929, 92 грн, згідно акту від 20.05.2025 зі сторони ОСП здійснено оплату у розмірі 56 290 447, 36 грн.

4.11. Проте таке зарахування не було достатнім для погашення заборгованості, а оплату в повному обсязі Відповідачем не здійснено не було, у зв`язку з чим Позивачем здійснено донарахування Відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат починаючи з 02.11.2024, оскільки у межах справи № 910/15704/24 нарахування 3 % річних та інфляційних втрат було здійснено до 01.11.2024.

4.12. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідач належним чином не виконав умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії з оплати заборгованості за період з червня 2022 року по квітень 2023 року та просив суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 2 176 257,52 грн за період з 02.11.2024 по 01.10.2025 та інфляційних втрат 10 821 457,79 грн за період з 01.11.2024 по 30.09.2025.

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доведення наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на нього. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах, зокрема, від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 15.01.2026 у справі № 916/411/23, від 04.02.2026 у справі № 920/1557/24, від 06.05.2026 у справах № 908/1619/25 та № 915/857/23, від 03.06.2026 у справі № 902/1256/25, від 02.09.2026 у справі № 922/3110/25 та інших.

5.4. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. Про це прямо зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.09.2025 у справі № 905/1491/24.

5.5 Як вбачається зі змісту касаційної скарги, на її обґрунтування ПрАТ "НЕК "Укренерго" посилається на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на необхідність відступлення від висновків, сформованих у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 та від 03.02.2023 у справі №910/9374/21.

Розглянувши наведені Відповідачем доводи, Верховний Суд зазначає наступне.

5.6. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.7. Отже, згідно з вимогами зазначеної норми касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: 1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; 2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

5.8. Верховний Суд враховує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.

5.9. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідність критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумачення судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

5.10. Відповідно, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок сформовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у подальшому склалася стала практика щодо його застосування.

5.11. Разом із тим ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України вмотивовано не обґрунтувало необхідності відступлення від висновків, сформованих об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 та у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 у подібних правовідносинах, а також не навело вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.

5.12. Більше того, доводи ПрАТ "НЕК "Укренерго" зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку Скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення стороною, відповідальною за баланс, з оператора системи передачі боргу за невиконання ним договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків вартості небалансу електричної енергії відповідно до умов договору та Правил ринку.

5.13. Щодо посилань Відповідача на те, що умовами договору про врегулювання небалансів електричної енергії не визначений обов`язок розрахунку власними коштами оператором системи передачі незалежно від достатності коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання та за приписами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлені виключні підстави, коли оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка у разі системних обмежень, Верховний Суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.

Кошти з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до Правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі.

З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

Аналіз норми частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що ОСП може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання.

Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" алгоритм розподілу коштів - це порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Регулятором відповідно до цього Закону; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання - це рахунок, відкритий в одному з уповноважених банків і призначений для забезпечення проведення розрахунків відповідно до цього Закону.

Водночас, виходячи із системного тлумачення цих норм, визначені поняття алгоритму та поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, які наведено у статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", дають підстави вважати, що умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі встановлена саме положеннями чинного законодавства.

5.14. Отже зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що постачальник послуг з балансування має право вимагати від оператора системи передачі (яким у цій справі є Відповідач), оплату за балансуючу електричну енергію виключно в межах коштів, перерахованих оператору системи передачі (постанови Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №910/62/25, від 30.09.2026 у справі № 910/8043/25).

Водночас абзац 3 частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" надає оператору системи передачі можливість вносити на свій поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператора системи передачі.

Такі системні обмеження стаття 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає як обставини, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування об`єднаної енергетичної системи України в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до їх договірних обсягів відпуску електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку.

5.15. Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано правовий висновок щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", у якому суд касаційної інстанції визначив, що зміст цієї статті не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача (оператора системи передачі) з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №910/3263/23, від 25.05.2023 у справі №910/1382/22, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 18.02.2025 у справі №910/6577/24, від 16.04.2025 у справі №910/12312/24.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 виснувала, що аргументи оператора системи передачі з приводу того, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини з посиланням на приписи частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Наведеним висновком об`єднана палата Касаційного господарського суду підтвердила правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, не вбачаючи підстав для відступу від наведених у них аналогічних висновків.

Вказана правова позиція є сталою, послідовною та актуальною, неодноразово формувалася та застосовувалася Верховним Судом у постановах, зокрема, від 17.09.2025 у справі №910/62/25, від 24.03.2026 у справі №910/5074/24, від 30.09.2026 у справі № 910/8043/25, від 24.07.2024 у справі № 910/11130/21 та інших, і колегія суддів також не вбачає підстав для відступу від них.

5.16. Отже, наведена Відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень по суті спору щодо вимог про стягнення стороною, відповідальною за баланс, з ОСП боргу за невиконання ним договірних зобов`язань стосовно проведення розрахунків вартості небалансу електричної енергії.

5.17. З огляду на викладене касаційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню в силі.

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

6.5. З урахуванням меж касаційного перегляду оскаржуваних постанови апеляційного суду від 30.07.2026 та рішення місцевого господарського суду від 19.03.2026, зважаючи на відсутність інших доводів Скаржника, Верховний Суд приходить до висновку про залишення їх без змін, а касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" - без задоволення.

7.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд